Реконструкция агробанка в Лубнах

Chertyog 4.dwg

Содержание1.doc

Раздел 1. Газоснабжение района города.
1 Характеристика населенного пункта . 5
2 Основные характеристики природного газа . 8
3 Определение годовых расходов газа на бытовые и
коммунально-бытовые нужды .. 9
4 Определение часовых расходов газа на бытовые и
коммунально-бытовые нужды .. 15
5 Определение часовых расходов газа на отопление
вентиляцию и горячее водоснабжение 16
6 Определение расчетных расходов газа кварталами
населенного пункта 18
7 Расходы газа промышленными предприятиями 21
8 Определение количества ГРП и место их расположения 22
9 Трассировка сетей высокого давления и их гидравличес-
10 Трассировка и гидравлический расчет распределительных
сетей низкого давления . 26
11 Проектирование газорегуляторного пункта . 56
11.1 Оборудование ГРП .. 56
11.2 Подбор оборудование ГРП . 56
11.3 Проектирование ГРП 58
12 Защита от коррозии 59
12.1 Материал защитных покрытий .. 59
Раздел 2. Реконструкция зерносушилок Карловского элеватора.
2 Гидравлический расчет сети среднего давления на территории
3 Характеристика зерносушилки ДСП – 32от . 67
4 Составление теплового баланса зерносушилки ДСП – 32от .. 68
4.1 Расчет испаренной влаги . 68
4.2 Определение расхода воздуха в сушильной камере . 69
4.3 Определение расхода теплоты на сушку 70
5 Расчет шахтной прямоточной сушилки 72
5.1 Данные для расчета .. 72
5.2 Расчет процесса смешения воздуха с топочными газами . 75
5.3 Тепловой расчет зон сушки и зоны охлаждения 77
6 Оптимизация работы зерносушилки .. 86
Раздел 3. Автоматизация сушильного агрегата.
1 Автоматическое регулирование основных параметров
2 Автоматическое регулирование процесса сгорания топлива .. 95
3 Система автоматического регулирования процесса сушки
Раздел 4. Разработка технологической карты на строительство
газопровода высокого давления.
1 Отрасль применения 101
2 Выбор организационно-технологической схемы выполнения
2.1 Разделение объекта на захватки и определение
направление работ . 106
2.2 выбор методов для выполнения основных процессов
сооружения объекта .. 107
2.3 Выбор трубопроводов по монтажным параметрам
и экономическим показателям . 108
3 Составление калькуляции затрат труда машинного времени
и заработной платы 111
4 Построение потока .. 116
5 Определение количественного и профессионального
состава работников 118
6 Определения потребности в материально-технических
7 Составление указаний к технологии выполнения работ . 124
7.1 Указания к выполнению работ 124
7.2 Указания к контролю качества и принятия работ .. 128
7.3 Указания по техники безопасности . 128
8 Технико-экономические показатели .. 129
Раздел 5. Экономика.
Пояснительная записка к инвесторской сметной
документации на строительство газопровода высокого
Пояснительная записка к расчету договорной цены .. 133
Договорная цена . 134
Сведенный сметный расчет стоимости строительства
газопровода высокого давления 139
Локальная смета № 02-01-01 на строительство газопровода
высокого давления . 143
Расчет общепроизводственных расходов 150
Раздел 6. Организация выполнения строительных и монтажных
1 Определение объёма и трудоёмкости строительных и
2 Определение потребности в конструкциях изделиях
полуфабрикатах и материалах .. 154
3 Разработка календарного графика выполнения работ . 157
3.1 Сбор выходных данных для календарного графика . 157
3.2 Расчетные схемы взаимосвязи работ .. 160
3.3 Разработка организационно-технологической схемы
выполнения работ .. 163
3.4 Построение линейного графика выполнения работ .. 166
3.5 Оптимизация линейного графика 166
Список литературы . 169

Список литературы.doc

ДБН В.2.5 – 20 – 2002 Газоснабжение. Инженерное оборудование зданий и сооружений. Наружные сети и сооружения. – Киев: Государственный комитет строительства архитектуры и жилищной политики Украины 2002
СНиП 2.01.01 – 82 Строительная климатология и геофизика. – М.: Стройиздат 1972
Колиенко А.Г. Методические Указания к курсовой работе с дисциплины “Газоснабжение” для студентов специальности 7.092.108. “Теплогазоснабжение и вентиляция”. – Полтава: Полтавский государственный университет имени Юрия Кондратюка 2000. – 35с.
СНиП 02.04.07 – 86 Тепловые сети. – М.: Стройиздат 1988
Колиенко А.Г. Методические указания к дипломному проекту по газоснабжению для студентов специальности “Теплогазоснабжение и вентиляция”. – Полтава: ПолтИСИ 1991. – 60с.
Борисов С.Н. Даточный В.В. Гидравлические расчеты газопроводов. – М.: Недра 1972
Ионин А.А. Газоснабжение. Учебник для ВУЗов. – М.: Стройиздат 1989. – 439с.: ил.
Староверов И.Г. Справочник проектировщика. Внутренние санитарно-технические устройства. В 2-х ч. Изд.3-е перераб. и доп. Ч.1 Отопление водопровод канализация. – М. Стройиздат 1976. – 429с.
Стаскевич Н.Л. Северинец Г.Н. Вигдорчик Д.Я. Справочник по газоснабжению и использованию газа. – Л.: Недра 1990. – 762с.:ил.
Жидко В.И. Резчиков В.А. Уколов В.С. Зерносушение и зерносушилки. – М.: Колос 1982. – 239с.
Лыков А.В. Теория сушки. – М.: Энергия 1968. – 471с.
Баум А.Е. Юкиш А.Е. Прогрессивная технология хлебоприемных и зерноперерабатывающих предприятий. – М.: Колос 1978. – 192с.
Каталог машин для строительства трубопроводов. Издание 6 переработанное и дополненное. – М.: Недра 1977
Ким Б.И. Лисивенко А.И. Земляные работы при строительстве магистральных трубопроводов. – М.: Недра 1977. – 144с.
Справочник по проектированию магистральных трубопроводов под ред. А.К. Дерцакяна - М.: Недра 1977
Обуров В.И. Сварка стальных трубопроводов. – М.: Стройиздат 1991
ДБН А.3.1-5-96. Организация строительного производства. – К 1996
СНиП 3.02.01-87. Земляные сооружения. Основания и фундаменты.
СНиП III-4-80* Техника безопасности в строительстве.
СНиП 1.04.03-85. Нормы продолжительности строительства и задела в строительстве предприятий зданий и сооружений.
Единые нормы и расценки (ЕНиР) – общая часть и сборники по видам работ.
Методические указания к выполнению курсового проекту на тему Технология сооружения зданий и сооружений газо-нафтедобувного комплексу” для студентов. – Полтава.: Полтавский государственный технический университет имени Юрия Кондратюка 2000.
Методические рекомендации по составлению календарных планов выполнения работ. Составитель Юдин А.В. – Полтава.: Полтавский государственный технический университет имени Юрия Кондратюка. 1999. – 19 с.
Сметные нормы Украины. СНУ – 93 (сборники 1 6 7 8 10 11 12 15 22). – Днепропетровск.: «Дизайн пресцентр» 1993
Единичные расценки Украины ОРУ – 97 сборники 1 – 25. – Киев.: Государственный комитет Украины по градостроительству и архитектуры 1997
ЗЕКЦ – 97 часть 4. Местные материалы. – Киев.: Государственный комитет Украины по градостроительству и архитектуры 1997
СНиП IV – 14 – 82 глава 14. Правила разработки и применения укрупнённых норм. Сети и сооружения газоснабжения. Сборник № 11 – 1. – М.: Стройиздат 1983
Методические указания. Временные рекомендации для определения стоимости строительства в 2003 году (за одноуровневой системой ценообразования) в составе курсовых работ и дипломных проектов. Составитель: Оченаш В.А. – Полтава.: ПНТУ им. Ю. Кондратюка 2003

kbcn.dwg

Chertyog 3.dwg

Chertyog 2.dwg

Chertyog.dwg

Chertyog 5.dwg

Chertyog 6.dwg

Зал_зобетон.doc

Розрахунок балки поркриття
Для перекриття в дані будівлі застосоваується балка покриття з паралельними поясами. Для розрахунку балки має мо такі дані:
Балка попередньо напружена (рис 1) завантажена сосредоточиним зусилям (рис 2) довжина балки 9м; розрахунковий проліт 8.7м; монтажні петлі – на відстані прокладки при складуванні встановлюються в кінцях елемента .
Балка з важкоо бетону класом В40 (Rb=22МПа та Rbt=1.4МПа при gb2 =1.0 Rbser=29 МПа Rbtser=2.1 МПа Eb=3.25×104 МПа); передатна міцність бетону Rbр=25 МПа (Rb(р)=145 МПа Rb(р)ser=185 МПа Rbt(р)ser=16 МПа Eb=27×104 МПа);бетон піддається тепловій обробці при атмосферному тиску (пропарюванню).
Продовжна арматура в розтягнутій від зовнішніх нагрузок зоні класу К-7 діаметром 15 мм (Rs=1080МПа Rsser=1295 МПа Es=1.8×105МПа); її площа Аsp=1132 мм2 (815); анкери на кінцях арматури відсутні; натягуючі арматури виготовляються механічним способом на упори з застосуванням інвентарних-зажимів. В зжатій (верхній) зоні продольна арматура діаметром 16 мм класу
А- ( Rs=Rsc=365МПа rs ser=390МПа Еs=2×106МПа); її площа Аs =402 мм2 (216); поперечна арматура класу А- площею Аsw=50.3 мм2 (18) (Rsw=285МПа) шагом s=150 мм.
Навантаження від власної ваги балки при коефіцієнті надійності по навантаженню g¦ = 10 qw = 3800 Нм ; момент в середині проліту від всіх навантажень при g¦ > 10: М =703 кН×м те ж від всіх нагрузок крім кранової нагрузки М =649 кН×м. Момент в середині прольоту від всих навантажень при g¦ = 10 Мtot= 560 кН×м те ж відпостояних та затянутих навантажень
М епюри поперечих сил від всіх навантажень при g¦ > 10 (рис2б) те ж без врахування кранового навантаження (рис2в) те ж від всихнавантажень при g¦ = 10 (рис2г). балка експлуатується в слабо агресивному середовищі. Конструктивні та технологічні вимоги до прогину балки відсутні.
. Визначення геометричних характеристик приведеного перерізу.
Визначаємо геометричні показники згідно (Пособие по роектированию предварительно напряженых железобетонных конструкций из тяжелых и легких бетонов (к СниП 2.03.01-84) часть п. 1.21):
Ared = A+apAsp+asAs = 80×890+120×200+200×150+4×0.5×100×100+5.55×1132+6.15×402=154000 мм2;
red = + apAspy2sp+ asAsys2 =80×89039+80×890(445-426)2+200×12039+ +200×120(830-426)2+200×15039+200×150(426-75)2+4(100×100327)+ +2×0.5×100×100(736.7-426)2+2×0.5×100×100(426-183)2+5.55×1132(426-72.5)2+ +6.15×402(845-426)2 =16 663×106 мм4.
. Визначення зусиля попереднього оютиснення Р та ексцентриситету е0р.
Величину попереднього напруження арматури ssp без врахування втрати приймаємо максимально допустимою:
ssp=095Rsser=0.95×1295=1230 МПа.
Зусиля Р визначаємо в трьох характерних перерізах по довжині балки: в середині проліту на кінці довжини зони передачі напруження lp а також в місці встановлення монтажних петель.
Переріз в середині проліту. Визначаємо втрати попереднього напруження в арматурі згідно (Пособие по проектированию предварительно напряженных железобетонных конструкций из тяжелых и легких бетонов (к СНиП 20301-84) часть . Москва 1986. табл.4):
(Dt прийнято рівним 65 0С так як відсутні точні дані про величину температурного перепаду);
s4=0 (тертя армтури при її натягуванні відсутне);
s5=0 (натягування виконується на опори стенда).
Визначаємо попередне напруження s0 та зусилля Р вирахувані з врахуванням втрат від s1 до s5:
ssp = ssp-s1-s2-s3= 1230-134-81-42 =973 МПа;
Р =ssp Аsp =973×1132=1104×103H.
Ексцентриситет зусилля Р1 рівен еор=уsp =426-72.5=353.5 мм. Для визначення втрат від швидкоплинної текучості знаходимо по формулі напруження в бетоні sbp на рівні центру тяжіння арматури S (тоб то при у = уsp =353.5 мм) беручи момент від власної ваги балки рінвим :
Згідно поз. 6 табл. 4 приймаем . Так як втрати від швидконатікаючої текучості рівні:
Аналогічно визначаем втрати від швидконатікаючої текучості на рівні центра ваги аоматури S’ приймаючи
тобто на цьому рівнінапруга в бетоні розтягуюча тому а
По відношенню з цим напруга з урахуванням перших втрат і відповідаючі зусилля обтиску рівні:
Поскільки ексцентриситет зусилля не міняється тобто
б) другі втрати (по поз. 8 і 9 табл. 4): для визначення втрат
залишаєм попередне вілношення (тобто без врахування втрат ).Так як то .
Оскільки напруга в бетоні на рівні арматури залишається розтягуючим тоді;
переріз в кінці зони передачі напружень довжиною lp. Оскільки втрати напруги s1-s5 не залежать від місця розміщення перерізу по довжині елемента тобто sspI=973Мпа Р=1101 кН.
Довжину зони передачі напруження визначаєм згідно (Посібник Москава1988. ) п.2.26. Оскільки Rs=1080 МПа>sspI=973 МПа приймаємо stp=Rs=1080 МПа. Из (Пособие по проектированию предварительно напряженных железобетонных конструкций из тяжелых и легких бетонов (к СНиП 20301-84) часть . Москва 1986.) табл. 24 при арматурі класом К-7 и d=15 мм маємо wр =10 lр =25. Тоді
Аналогічно визначаємо втрати напруження s6 і s9 :
де х=1023-013=0893 м (див рис. 2);
Визначаємо ssp2 при s8=40 МПа:
ssp2=ssp-s6-s8-s9=973-2155-40-8115 =8302 МПа.
Оскільки момент від власної ваги стискаючий верхню грань менше чим для перерізу в середині прольоту бетон на рівні верхньої арматури буде завідомо розтягнутий звідси ss=0 і тоді :
Р2=ssp2Asp=830.2×1132=939.9кН;
Переріз в місті встановлення монтажної петлі. Розрахунок проводимо аналогічно попередньому розрахунку вводячи момент від власної ваги рівним:
Звідси ssp1=ssp1-s6=973-21.9=951.1 МПа;
Р1=ssp1Аsp=951.1×1132=1076.6 кН.
Зусилля сжаття зврахуванням всих втрат Р2 для цього перерізу не визначаємо оскільки в стадії експлуатації цей переріз не являється опасним.
Перевірка стискаючих напружень sbp. Найбільш стискаючі напруження sbp мають місце в перерізі проходячої через кінець приопорної зони довжиною lp оскільки тут розвантажувальний вплив момента Мw найменше.
Напруження sbp визначаємо на рівні крайнього нижнього волокна (тобто при у=у0=426мм) при дії зусилля Р1 з врахуванням перших втрат рівного Р1=(sspI -s6)Аsp =(973-2155)1132=1077:
що менше гранично допустимого значення =095(Пособие по проектированию предварительно напряженных железобетонных конструкций из тяжелых и легких бетонов. табл.7)
. Розрахунок на міцність в стадії виготовлення.
Від впливу зусилля Р1 верхня зона балки розтягнута нижня стиснута. В відповідності з цим в даному розрахунку Аs =402 мм2; А sp =1132 мм2;
а= 45мм; b¦ =280мм ; h¦=150+1002=200 мм; ар=725 мм;
h0=h-а=890-45=845 мм.
Розрахунок виконуємо згідно (Пособие по проектированию предварительно напряженных железобетонных конструкций из тяжелых и легких бетонов. ) пп 344-348 для перерізу в місці встановлення монтажних петель оскільки в цьому перерізу момент зусилля зжаття та момент від власної ваги припідійманні балки розтягують верхню зону тобто ці моменти сумуються.
Для цього переріз ssp1=9511 МПа .оскільки спосіб натягування механічний коефіцієнт точності натягування приймаємо рівним gsp=1+Dgsp=1+01=11 тобто ssp1=11×9511=1046 МПа. Тоді
Np=(ssp-330)Аsp=(1046-330)1132=810750H. Розрахунковий опір бетону приймаємо за передаточною міцністю бетону Rbp=25 МПа з врахуванням коефіцієту gb8=11 тобто Rb(р) =11×145=1595 МПа.
Так як Rb(р)b¦h¦-RsAs=15.95×280×200-365×402=746470HNp=810750Н границя стиснутої зони проходе в ребрі.
Площа перерізу стиснутих звісів рівна:
А0n=(b¦ -b)h¦=(280-80)200= 40000 мм2;
Так як x=0296xR=0.52
Визначаємо момент від власної ваги при підйомі балки враховуючи коефіцієнт динамічності 14 та коефіціент g¦=11:
Тоді е=h0-ap+=845-72.5+=780.6мм;
Npe=810750×780.6=632.9×106H×ммRb(p)bx(h0-0.5x)+Rb(p)A0n(h0-0.5h¦)=15.95×80×250.4(845-0.5×250.4)+15.95×40000(845-0.5×200)=705.3×106 H×мм
Тобто міцність перерізу забезпечена.
V. Розрахунок на міцність нормальних перерізів в стадії експлуатації.
Розрахунок виконуем для розрізу в середині прольта. Так як = згідно п. 31розрахунок виконуем при розрахунковому опру бетона (при ) помножемо на коефіцієнт тобто при і на дію момента від всіх навантажень
Провіримо умови gs6RsAsp+RsAsRbbfhf+ RscAs+ssc Asp при gs6=1.0
Rbbfhf=2145×280×170+365×402=1168×103Нgs6RsAsp=1080×1132=1223кН.
Тобто стиснутої зони проходе в ребрі провіримо міцність перерізу:
із таблиці 26 .(вище вказаного посібника ) при gb2=10 класу арматури К-7 та (де ssp2 взято із п 1 приgsp=09 тобто ssp2=09×8374=7537МПа) знаходимо xR=0.38. так як x1=0247xR =0.38 визначаємо коефіцієнт gs а також a0n=
висота стиснутої зони рівна :
перевіряємо міцність перерізу:
Rbbx(h0-0.5x)+Rb(bf-b)hf(h0-0.5hf)+RscAs(h0-a)=21.45×80×246.1(817.5-0.5×246.1)+21.45×200×170(817.5-0.5×170)+365×402(817.5-45)940.9×106Н×мм=9409кН×м>М=703 кН×м
Тобто міцнцсть нормального перерізу забезпечена.
V. Розрахунок на міцність похилих перерізів.
Перевірка міцності похилої лінії між похилими тріщинами в стінкі балки. Оскільки для перерізу у опори (див рис 2 б та в) Q1 =1723кН082QII =082×2119=1736 кН розрахунквий опір бетону Rb приймаємо з урахуванням коефіцієнту gb2 =11(тобто Rb =24МПа) також розрахунок ведемо на дію сили QII =2119кН (зменшенням Q на відстані h0 від опори нехтуємо:
jw1=1+5amw=1+5×554×000419=1116;
b=001( так як бетон важкий);
jb1=1-bRb=1-0.01×24=0.76;
3jw1jb1Rbbh0 =0.3×1.116×0.76×2480817.5=399.4×103H>QII=211.9 kH
тобто міцність стиснутого бетона стінки заьезпечена.
Перевірка міцності похилих перерізів на дію поперечної сили. Перевіримо похилий переріз з довжиною проекції рівній відстані від опори до першого вантажу-с1=135 м(див рис 2 а).для цього перерізу Q=167кН082QII=082×2065=1693 кН тобто розрахунковий опір бетону теж приймаємо з урахуванням коефіцєнту gb2 =11-Rbt =155МПа та розрахунок виконуємо на дію сили QII =2065кН.
З рис 1 маємо b¦-b=280-80=200мм3h¦=3×170=510мм тобто звіси враховуємо повністю.
Визначаємо значення Мb та Qb:
Р=9399 кН(див п..2)з вразхуванням gsp=09 Р=09×9399=8459 кН;
Оскільки 1+j¦+jп>15 приймаємо 1+j¦+jп=15;
Мb=jb2(1+j¦+jп)Rbtbh20=2×1.5×1.55×80×817.52=248.6×106H×мм;
=0.3×1.5×1.55×80=55.8 Нмм
Так як с0=16>с1=135м приймаємо с0 =с1=135м2n0=2×08175=1635м.
Провіряєо умову міцності похилого перерізу:
Qb+qswc0=184.1×103+956×1350=313.2×103Н>QII=2065 кН
Тобто міцність цього похилого перерізу забеспечена.
Провіряємо похилий переріз з довжиною проекції рівній відстані від опори до другого груза:
Для цього перерызу Q Q=161 кН тобто кранове навантаження не впливає на Q та сцього слідує розрахунковий опір бетону приймаємо з урахуванням коефіцієнту gb2 =09 Rbt=125МПа. Оскільки коефіцієнт jb2 та
+j¦ +jп не змінилося уточнимо тільки значення Мb та Qb:
Так як с0 =1448мс2=285 м та с02h0=1635 м лишаємо с0 =1448 м;
Qb+qwc0=73.7×103+95.6×1448=208.8×103 Н>Q1=161кН
Тобто міцність любих наклоних перерізів по поперечній силі забезпечена.
перевірка міцності похилого перерізу на дію згинаючого момента. Оскільки повздовжна арматура не має по кінцям спеціальних анкерів така перевірка необхідна. При цьому припустим що умови п.330 не виконуються Розрахунок проводиться згідно пп. 331 і 333
Початок похилого рохрізу у ребра опори тобто на відстані від троця балки.
з п. 2 маем Оскільки відстань опору повздовжній арматури визначаем з урахуванням коефіцієнта т.б Висоту стиснутой зони х визначаєм як для прямокутного перерізу приймаючи і
Визначимо довжину проекції найвигіднішого похилого розрізу по формулі (99)приймаючи що в границях цього розрізу знаходяться тільки перший груз а
при цьому тобто дійсно перший вантаж знаходиться в межах похилого розрізу а другий –поза ним.
Розрахунковий момент визначаємо розріз тобто на відстані 173+014=187м від точки приложення опорної реакції(см. черт. 2а):
Провіряємо умовну міцність:
тобто міцність похилих розрізів по моменту забеспечена.
VI. Розрахунок по утворенню нормальних тріщин.
Розглянимо переріз в середині проліту. Так як нижня ( розтягнена ) зона балки армірувана канатами класу К-7 при діаметрі проволки 153=5 мм>3 мм балка експлуатується в слабо агресивній зоні то згідно табл. 9
СНиП20311-85 до ції зони придявляються вимоги тріщеностійкості 2-ї категорії. Тому розрахунок виконуємо на дію всіх навантажень при коефіцієнті g¦>10 тобто на дію момента М=703 кН×м; при цьому зусилля обтиснення вводиться з коефіцієнтом точності натяжіння gsp10. gsp 1-Dgsp=1- -01=09.
Спочатку перевіримо утворення в цьому перерізі початкових (верхніх) тріщен в стадії виготовлення використовуємо той же коефіцієнт gsp що і при перевірці нижніх тріщин тобто gsp =09.
Оскільки момент від власної ваги балки в цьому перерізі стискає верхню грань визначаємо його мінімальне значення тотбто при підйомі балки без урахування коефіцієнта динамічності:
Де l2=l-2l1=12-2×15=9 м.
Моменти опору перірзу відповідно для нижніх та верхніх волокон рівні:
Максимальне напруження бетону в стадії виготовлення
при знаходимо g=15. Тоді
приймаємо Мr =Mw=342 кН×м:
Р1(еор-rinf)- Мr=9709×103(3535-1659)-342×106=1479×106Н×м>= =1.6×48.7×106=77.92×106 Н×мм
Тотбто верхні тріщини в середині проліту утворюються і тому значення момента Мcrc визначаємо з врахуванням коефіцієта q:
Оскільки напружена арматура проволочна знижуємо d на 15 % тобто d=0678×085=057614;
q=1-(15-09d)(1-jт)=1-(15-090576)(1-0527)=103>10.
Приймаємо q=10 тобто. Вплив верхніх тріщин не враховується.
Визначаємо момент опору перерізу відносно нижнього волокна та момент обтиснення Мrp відносно верхньої ядрової точки.
згідно п. 1б маємо Р2=9479 кН а з врахуванням gsp =09× ×Р2=09×9479=8531 кН та еор =3535.
Максимальне напруження в бтоні в стадії експлуатації при М=703 кН×м
Тоді Мrp =Р2(еор+rsup)=8531×103(3535+2256)=4941×106 Н×мм.
Вираховуємо значення Мcrc:
Мcrc=q(Rbtser+Мrp)=2.1×53.04+494.1=111.4+494.1=605.5кН×ммМ=703кН×м
Тобто нижні тріщини утворюються і тому при дії постійних та тривалих навантажень потрібно перевірити по їх закриттю а при дії всих навантажень потрібно перевірити ширину їх розкриття.
Оскільки верхні тріщини в середині проліту утворюються в стадії виготовлення вони тим більше утворюються в місті монтажних петель при підйомі тому в цьому переізі необхідна перевірка ширини розкриття верхніх тріщин.
VII. Розрахунок по розкриттю нормальних тріщин в стадії експлуатації.
Оскільки вимоги до тріщеностійкості нижньої зони балки 2-ї категорії ширина розкриття нормальних тріщин визначається від не тривалої дії всіх навантажень при коефіцієнті g¦=10 та gsp=10. Момент в середині проліту від таких навантажень рівен 560 кН×м.
Згыдно п.. 1б Р2 =9479кН. Оскільки q=1(див п. V ) лишаєм Р2 =9479кН
Визначимо значення Мrp приймаємо j=1 тотбто rsup= j
Мrp=Р2(еор + rsup )=947.9(0.3535+0.23)=552.7 кН×м.
Тоді при Rbtser кН×м (див. П. V ) маємо
Мсrс =1114+5527=6641кН×м>Мtot=560 кН×м
Тобто значенення ss визначаємо по формулі ss=sscrc вираховуя sscrc з заміною М на Мrp =5527кН×м.
Так як 350 Аsp=350×1132=396×103НР2 =9479 кН значення sscrc визначаємо по упрощеній формулі ss =j crc. При цьому оскільки еор=уspеsp =0 і тоді Мs =М crc =6641кН×м:
m= a=aр=555; ma=00173×555=0096;
для визначення коефіцієнту jcrc приймаємо найближче табличне значення: j¦=05 ma=01 тоді при а при при
Тоді приймаючи Мr=Mtot=560 маємо
Приймаючи розміри нижньой полки рівними і визначим:
d=1.0; j h=1.2 (як для арматури класа К-7) d=15мм;
=0003мм що менше дозволеного значення (см. табл. 9 СНіП 20311-85).
VIII. Розрахунок по закриттю нормальних тріщин.
Перевіримо умову МР2(еор+r)-05Wred при дії постійних та тривалих навантажень при коефіцієнті g¦=10. Момент в середині проліту від цих навантажинь рівен М=М1=475 кН×м. Умова обтиснення Р2 приймаємо з урахуванням коефіцієнту gsp=090 тобто Р2=8531 кН (див п. VI ). Оскільки 11q>10 залишаємо Р2=8531 кН. Значення r приймаємо рівним rsup=230 мм з пункту VII так як j=1; при цьому Wred =3536×103 мм3; еор=уsp =3535 мм; Р2(еор+r)-05Wred=8531×103(3535+230)-05×3536×106=4798×106 Н×мм>М=475 кН×м тобто умова виконується. Це означає що напруження стиснення на нижній грані балки більше 05 МПа.
Провіряємо умову ssp+ss08Rsser при дії всих навантажень при коефіцієнті g¦=10та gsp=10. Тоді для переізу в середині прольоту маємо ssp2=8374 МПа (див п . 1б)та ss 425 МПа (див п. VII). Оскільки q=1 залишаємо ssp2=8374МПа:
ssp2+ss=8374+425=8417 МПа 0 8Rsser=081295=1036 МПа. Тобто ця умова теж виконується що означає відсутність необоротних деформацій в арматурі.
Таким чином при дії постійних та тривалих навантажень тріщини в нижній зоні надійно закриті.
Х. Розрахунок по розкриттю тріщин в стадії виготовлення.
Розрахунок проводимо для переізу в місті розташування монтажної петлі. Згідно п. для цього перерізу маємо: Аs =402 мм2 (216); А sp =1132 мм2;
b¦ =b¦ =280мм ; h¦=200 мм; h¦=170 мм; ар=725 мм; h0=845 мм.
Розрахунок ведемо на дію зусилля обтиснення Р1 при gsp=10 тобто Р1=10766 кН(див п. . 3) та на дію момент від власної ваги при підйомі балки:
Визначаємо напруження в верхній арматурі вирахував:
еsp=еор+h0-у0=3535+845-426=7725 мм;
Мs=P1esp+Mw=1076.6×103×772.5+5.98×106=837.7×106 Н×мм;
z=h0[1-]=845[1-]=713 мм.
визначаємо ширину розкриття верхніх тріщин приймаючи d=10jl=10 h=10та d=16 мм:
що менше гранично допустимого значення 04 мм. В томуж перперізі визначаємо глибину верхніх тріщин прийняв
W=48.7×106 мм2 та rinf=155.8 мм (див п. VI):
hcrc=h-(1.2+jm)xh0=890-(1.2+0.356)0.435×845=318 мм що менше 05h=05×890=445 мм.
Х. Розрахунок по утворенню наклонних тріщин.
Для перевірки відсутності тріщин в межах зони передачі напруження провіримо утворення наклоних тріщин на рівні центра тяжіння як найбільш небезпечним. при цьому враховуємо всі навантаження при g¦=10 (див рис 2 г) та зусилля обтиснення Р2 при gsp=0.9.
Уточнимо довжину lp визначену в пункті 2 приймаючи
Умова Р2 в кінці довжини зони передачі напруження згідно пункті 2 рівно Р2 =9399 кН а з урахуванням gsp=0.9Р2=09×9399=8459 кН.
Розглянемо поперечні перерізи на границі опорного утовщення та в кінці довжини зони передачі напруження lp
Цей переріз знаходиться від торця балки на відстані lx=450 мм. Тоді:
Р2=8459=8459=3969 кН.
Напруження sх на рівні центра тяжіння т.б. при y=0 дорівнює:
Визначимо напругу syloc від місцевої дії опорной реакції F=Qmax=169.3кН:
jу=0314. Тоді sуloc=jу=0747 МПа. Оскільки напрягаюча поперечна арматура відсутня то sу =sуloc=0747 МПа.
Поперечна сила в перерізі - рівна:
визначаємо основні розтягуючі та стискаючі напруження:
smt=-1.66+3.41=1.75 МПа;
smc=1.66+3.41=5.07 МПа;
приймаємо gb4=10. Тоді gb4Rbtser=2.1МПа>smt=1.75 МПа тобто похилі тріщини не утворюються.
Проводимо подібний розрахунок. В цьому перерізі lx= lр та тоді Р2=8459кН:
відстань перерізу - від опорної реакції рівне х=959-130=829 мм>07h=0.7×890=623 мм тоді враховуємо місцев дію першого вантажу F1=32.7 кН у=h-y0=890-426=464 мм;
Поперечна сила в перерізі - рівні.
smt=-276+424=1.75 МПа;
smc=276+424=5.07 МПа;
Тоді gb4Rbtser=2.1МПа>smt=1.48 МПа тобто похилі тріщини не утворюються.
Таким чином в межах довжини передачі напруження тріщини не утворюються що забеспечює надійну анкеровку напружеої арматури.
Оскільки стінки балки армірувані поперечною арматурою класа А- до неї пред’являються вимоги тріщеностійкості 3-го категорії то слідує розрахунок по розкриттю похилих тріщин виконується лише при утворенні похилих тріщин від дії всіх навантажень при g¦=10 та умови обтиснення Р при gsp=10. В даному випадку при дії таких навантажень похилі тріщини будуть відсутні не тільки в зоні передачі напружень а і по всій балкі так як в більш віддалених від опори перерізах значення Q з цього випливає та tху та sтt будуть меншими чим в перерізі -. Таким чином розрахунок по розкриттю похилих тьріщен не виконуємо.
Х. Розрахунок по деформаціям
Оскільки момент в перерізі прольту від всіх навантажень при g¦=10 рівним Мtot=560 кН×м не перевищює моменту Мcrc=664 кН×м визначеного в пункті VII при gsp=10 кривизни визначаємо як для суцільного тіла .
Оскільки прогин балки огранічюється тільки естетичними вимогами розрахунок виконуємо на дію постійних та тривалих навантажень при g¦=10. Момент від таких навантажень в середині прольоту рівен Мl=475 кН×м.
Приймаємо jb2=20 jb1=085 зусилля обтиснення при gsp=10рівним Р2=9479 кН та еор=3535 мм визначаємо кривизну та :
визначаємо ssb=s6+s8+s9=21+40+75.5 =136.5 МПа. Та ssb=ss=0.
У зв’язку з утворенням в стиснутому рівні початкових тріщин (см. п. VI) кривизни та збільшемо на 15% а кривизну - на 25%:
=1.15×0.228×10-5=0.262×10-5 1мм;
=115×00805×10-5=00926×10-5 1мм;
=125×00835×10-5=01044×10-5 1мм;
при цьому оскільки +=(00926+01044)10-5=0197×10-5 1мм>jb2=0.0926×10-5×2=0.185×10-5 1мм суму +не коректуемо.
Повна кривизна в середині прольота балки рівна:
Умовно приймаючи все навантаження як рівномірно росподіленою (rm= визначемо прогин по формулі:
¦=rmk=0.065×10-5 Оскільки lh=11.70.89=13.1>10 вплив деформацій здвигу не враховуєм. Гранично допустимий прогин для балок покриття рівне що значно перевищує визначене значення ¦=927мм.
Розрахунок і конструювання колони.
Завдання на проектування.
Розрахувати за конструювати колону запроектованої будівлі. Переріз колони – 400х400. Відстань від верху фундаменту до верху консолі першого поверху l0= 33-055+035=31 м.
Статичний розрахунок.
Рядові колони в будівлі з зв’язковою частиною сприймають тільки вертикальне навантаження що розподілене по площі ( від перекриття та покриття ) по лінії ( від ваги стін ).
Вантажна площа колони – 45×45=2025 м2.
Навантаження на перекриття (кНм2)
Вага плит перекриття та підлоги
Тривале (30% від повного значення)
Навантаження на покриття (кНм2)
Вага покриття на покрівлі
Сніг (будівництво в Полтавській обл.)
Статичне навантаження на колону кН;
Від покриття – 55×2025=111375 кН
Від перекриття – 8917×2025=180569 кН.
Розрахункова схема колони що розраховується – багато пролітна не розрізна балка але конструкція на диску перекриті і завантажена тимчасовими силами N та зосередженими моментами М що прикладені на опорах.
Згинаючий момент для середніх колон на рівні перекриття виникає при відсутності тимчасового навантаження.

Ростверк.dwg

Обхідний лист.doc

Студентка групи 401- БМ Коніченко Н.М.
Комендант гуртожитку
Кастелянка гуртожитку
економіки підприємства
Кладова креслярських дощок

На тит саня.doc

Міністерство освіти та науки України
Полтавський національний технічний університет
імені Юрія Кондратюка
факультет будівельний
кафедра нафтогазових промислів та геотехніки
Реконструкція агори банку в місті
Розробив студент гр. 501-БПС Віблий С.Ф.
Керівник дипломного проекту к.т.н. проф. Зоценко М.Л

ндрс.dwg

тсп.dwg

Рецензія.doc

на дипломний проект студента групи 501-БМ Литвиненка М. М. що навчається на будівельному факультеті по спеціальності Міське будівництво і господарство”.
На рецензію представлено дипломний проект на тему Реконструкція житлового будинку в умовах реконструкції кварталу в місті Пирятин” виконаний на 16 аркушах формату А1 і пояснювальної записки в обсязі сторінок. Актуальність теми полягає у необхідності приведення у відповідність до вимог що висуваються в сучасних умовах до планування міських територій об ємно-планувальних конструктивних рішень житлових будівель.
Проект виконаний у відповідності до завдання видане кафедрою Архітектури будівель і містобудування”.
Мета і завдання поставлені в проекті виконані.
Заслуговує на увагу логічність і послідовність викладення матеріалу дипломного проекту професійний підхід до вибору напрямків і варіантів реконструкції кварталу і будівлі. В той же час можна висловити декілька побажань:
)Можна було б більш детально і в більшому обсязі проаналізувати структуру міста.
)Бажано було б використати варіантне проектування при виборі об ємно-планувальних рішень будівлі.
)Архітектурно-художнє рішення будівлі слід було б обирати на основі варіантного проектування.
В цілому проект виконано на високому рівні. Автор проекту продемонстрував здатність самостійно вирішувати фахові задачі. Проект заслуговує оцінку відмінно” а його автор Литвиненко Микола Миколайович присвоєння кваліфікації інженер-будівельник.
Дата: 13. 06. 2003р.
на дипломний проект студентки групи 501-БМ Демченко В. В. що навчається на будівельному факультеті по спеціальності Міське будівництво і господарство”.
На рецензію представлено дипломний проект на тему Реконструкція житлового кварталу з розробкою добудови до дитячого садка” виконаний на 14 аркушах формату А1 і пояснювальної записки в обсязі сторінок. Актуальність теми полягає у необхідності приведення у відповідність до нових функціональних вимог до дитячих садочків підвищення їх комфортабельності”.
)Можна було б провести оптимізацію розташування дитячих садків по місту.
)Нерозглянуті варіанти рішення садочку при зміні розрахункової кількості дітей.
В цілому проект виконано на високому рівні. Автор проекту продемонстрував здатність самостійно вирішувати фахові задачі. Проект заслуговує оцінку відмінно” а його автор Демченко Вікторія Віталіївна присвоєння кваліфікації інженер-будівельник.
Обхідний лист для студентів 5-го курсу
Факультет будівельний.
Студент групи 501-БМ Литвиненко М. М.
Комендант гуртожитку.
Кастелянка гуртожитку.
Економіка підприємств
Менеджмент імаркетинг
Кладова креслярських дошок.
Секретар факультету.
Керівник дипломного проекту.
Студент групи 501-БМ Демченко В. В.

Фасад 2.dwg

Титулка на диплом.doc

Міністерство освіти і науки України
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
Будівельний факультет
Кафедра залізобетонних і кам’яних конструкцій
Тема дипломного проекту
Лікувально-плавальний басейн на курорті ”Березівський “
в с.Березівське Харківської області
Розрахунково-пояснювальна записка
до дипломного проекту
Розробив студент групи 501-БП
Керівник дипломного проекту
з архітектурно-будівельної частини
з розрахунково-конструктивної частини
з основ і фундаментів
з технології будівельного виробництва
з організації будівельного виробництва
Допустив до захисту завідувач кафедри Павліков А.М.

Вступ.doc

Актуальність теми. Зараз у містах все більше доводиться будувати будинки не на нових вільних територіях а на місцях поблизу яких вже знаходяться будівлі. Дуже часто саме нове будівництво є причиною появи додаткових деформацій а іноді й руйнування вже існуючих будівель. Крім того ці деформації є особливо небезпечними оскільки вони охоплюють не всю будівлю одночасно а лише її частину що знаходиться поблизу будівництва. Щоб зарадити цьому потрібно застосовувати систему заходів по зменшенню впливу нового будівництва що в свою чергу призводить до його ускладнення і збільшення витрат. Тут основна складність полягає в тому щоб визначити ступінь впливу будівництва нових будівель на вже існуючі. Зараз не існує якоїсь певної чіткої методики яка б дозволила повністю оцінити цей вплив і перевірити наскільки ті чи інші захисні заходи його зменшують. Для вирішення цієї проблеми була застосована комп’ютерна техніка і зокрема метод скінченних елементів (МСЕ). Застосування МСЕ у будівництві вже мало місце але використання його для моделювання напружено-деформованого стану грунту – це порівняно молодий напрямок фундаментобудування.
Застосування існуючих методів для визначення комплексного впливу нового будівництва на існуюче породжує ряд невирішених проблем пов’язаних зокрема з неможливістю визначення перекосу та крену будівлі врахування захисної огорожі та спільної роботи основи і споруди. Також навіть при використанні МСЕ виникають складнощі що пов’язані з пружно-пластичними властивостями рунтів та з методикою визначення фізико-механічних характеристик рунтів які є вихідними даними для математичного моделювання. Рішення перерахованих проблем дозволить удосконалити необхідний теоретичний фундамент для наступної розробки інженерних методик що можуть бути використані для реального будівництва.
Головні напрямки та задачі цієї роботи.
Основною задачею цієї роботи є розробка нових технологій у цій галузі та вдосконалення існуючої методики вирішення проблеми будівництва у складних умовах стисненої міської забудови.
Досягнення зазначеної мети вимагає вирішення наступного комплексу задач:
проаналізувати основні причини виникнення додаткових деформацій існуючих будівель;
систематизувати основні заходи по зменшенню впливу нового будівництва;
сформулювати головні задачі при проектуванні будівель у складних умовах стисненої міської забудови;
оцінити можливості програмного комплексу “Start-2” для виконання практичних розрахунків;
провести аналіз методів визначення основних характеристик грунту;
провести тестове математичне моделювання тривісного стиску грунту;
провести практичні розрахунки впливу будівництва споруд на прилеглі будівлі.
Оцінка досвіду будівництва у складних умовах стисненої міської забудови.
Використання та впровадження світового досвіду тобто опрацювання цієї задачі спільно з іноземними передовими технологіями.
Практичне значення отриманих результатів. Результати математичного моделювання впливу будівництва обласного управління Національного Банку України будуть безпосередньо використані і враховані при зведенні цих будівель. Ефективність тих чи інших захисних заходів визначалась за допомогою програмного комплексу “Start-2” для вирішення проблеми будівництва у стиснених умовах міської забудови.
Структура і обсяг робіт. Дипломна робота складається із вступу дев’яти розділів висновків і списку використаної літератури. Основний текст викладено на сторінках. Робота містить 15 аркушів графічного матеріалу.

Теплорозрахунок.doc

Одне із завдань які вирішуються при проектуванні будівель забезпечити в приміщеннях мікроклімат якість якого повинна відповідати сукупності санітарно-гігієнічних технологічних або зоогігієнічних вимог
Регульований мікроклімат у приміщеннях створюється:
)заходами архітектурно-планувального вирішення або будівельним проектування;
)застосуванням штучних методів кліматизації приміщень (опалення вентиляції та кондиціювання внутрішнього повітря).
Ці задачі вирішуються у тісній взаємодії з характеристиками огороджувальних конструкцій: стін покриття підлоги та інше. Ступінь опору огороджувальних конструкцій проникненню в приміщення холоду сонячного тепла вітру визначає техніко-економічну ефективність теплового бар'єру який створюється конструктивними заходами. Надійні в теплотехнічним відношенні рішення досягаються лише при комплексному підході до теплозахисту та теплового комфорту приміщень які гарантують мінімальні річні витрати палива та енергії на опалення зимою й охолодження будівель літом.
Нині актуальними є питання економічної ефективності оптимізації рівня теплозахисту будівель різного призначення оскільки це дозволяє успішніше розв'язувати багато народногосподарських задач: підвищення рівня комфортності цивільних будівель зниження витрат на експлуатацію будівель різного призначення зменшення витрат палива та електроенергії підвищення продуктивності праці та інше. Зниження розрахункових втрат тепла будівлями може суттєво зменшити напруженість теплового балансу в країні оскільки нині на теплопостачання зведених будівель і споруд витрачається близько 40% твердого та газоподібного палива яке видобувається.
Розрахунок опору теплопередачі огороджувальних конструкцій.
Розрахунком визначають товщину огороджувальної конструкції (для нового будівництва) або шару додаткового утеплення (в умовах реконструкції будівлі ) при заданому пункті будівництва (реконструкції) характеристиці матеріалів шарів і призначенні огородження.
У розрахунку визначаються і порівнюються:
)опір (приведений опір) теплопередачі огороджувальної конструкції
)потрібний (із санітарно-гігієнічних умов ) опір теплопередачі Ro потр;
) економічно доцільний опір теплопередачі Roек.
При цьому Ro повинно дорівнювати Ro ек і бути не менше за Roпотр тобто
Для житлових та громадських будівель Ro повинно бути не менше за нормовані значення Roн установлені наказом № 247 від 27.12.1993р. колишнього Мінбудархітектури України.
Для тваринницьких будівель як економічно доцільні значення R. допускається приймати величини наведені у відповідних нормах технологічного проектування [8910].
Задачею проектування даного дипломного проекту є перевірка чи задовольняє нормативним вимогам щодо опору теплопередачі конструкція зовнішньої стіни колодязної кладки (рис. 1. 1 )в адміністративно-господарському блокові №3 Національного банку України для умов Полтавської області.
Цегляна кладка з повнотілої цегли на цементно-піщаному розчині у=1800 м : Утеплювач - пінополістирол γ=40 кгм .
За картосхемою (рис. 1.2 [11]) методичних вказівок визначаємо що Полтавська область. знаходиться в температурній зоні України.
За табл. 2.3 [11] знаходимо що норматив опору теплопередачі для цегляної
стіни з утеплювачем житлового будинку в зоні становить 22 м2х 0СВт.
Вологісний режим приміщення нормальний (tв=180 0С φв=50%) (таб..[1]) Умови експлуатації огороджувальних конструкцій з урахуванням вологісного
режиму приміщення і зони вологості "А"(дод. 1.2 [1]).
Коефіцієнти теплопровідності матеріалів: цегляної клади λн=0.7 Вт(м*0С) пінополістиролу λут=0041 Вт(м х °С) (дод. 3*[1]).
Рис. 1.1 . Розрахункова схема полегшеної цегляної стіни колодязної кладки
а- план; б – вид збоку;
Вертикальні цегляні ребра.
Горизонтальні діафрагма з двох рядів кладки.
Оскільки конструкція огородження неоднорідна то обчислюємо приведений
термічний опір стіни:
а) при умовному розрізуванні стіни площинами які паралельні напрям теплового потоку Rам2х °СВт визначаємо за формулою (6) [1]:
де F1=105х06=063 м2 - площа поверхні ділянки стіни в межах якої розміщений утеплювач; F2=006х06х2+007х117 R1 - термічний опір ділянки стіни площею F1 м2х °СВт який визначають за формулою (5) [1]:
R2 - термічний опір ділянки стіни площею F2 м2х °СВт за формулою (3) [ 1 ]:
б) при умовному розрізуванні стіни площинами які перпендикулярні напрямку теплового потоку термічний опір однорідних шарів із цегли за формулою (3) [1] м2х °СВт:
Термічний опір теплопередачі шару R2 м2х°СВт у межах товщини утеплювача знаходимо за формулою (6) [1]:
де R1 – термічний опір утеплювача м2*0СВт який знаходимо за формулою
R2 – термічний опір цегляного ребра м2*0СВт
Термічний опір Rб м2*0СВтвизначаємо за формулою(5)[1]
Rб=R1+R2+R3=0.171+0.634+0.357=1.162.
Приведений термічний опір цегляної стінки колодязної кладки Rпркм2*0СВт
Приведений опір теплопередачі цегляної стіни Rо м2х °СВт знаходимо за формулою (4) [1]:
Оскільки приведений опір теплопередачі стіни Ко=15322 м2х°СВт -
нормативного опору теплопередачі конструкція стіни не відповідає вимогам
'. Для підвищення теплотехнічної однорідності стіни і збільшення приведеного
термічного опору замінимо горизонтальні діафрагми з двох рядів кладки на
армовані сітками діафрагми з цементного розчину товщиною 15 мм які
розміщені по висоті через 600 мм.
Обчислюємо приведений термічний опір для зміненої кладки:
а) при умовному розрізуванні стіни площинами які паралельні напрямк теплового потоку:
де Р2=006хО6х2=0072 м"; Рь Кь К2 ті самі що і в попередньому випадку;
б) при умовному розрізуванні стіни площинами які перпендикулярні напрямку теплового потоку:
Приведений термічний опір
Приведений опір теплопередачі Ко м2х°СВт цегляної стіни з армованими діафрагмами знаходимо за формулою:
Оскільки приведений опір теплопередачі стіни Ко=227>22 м2х°СВт нормативного опору теплопередачі конструкція стіни колодязної кладки армованими діафрагмами відповідає вимогам щодо теплозахисту.

заповнення прорізів.doc

Специфікація елементів заповнення прорізів
Відомість прорізів вікон воріт дверей.

ПунктАБ.doc

1.1.Характеристика умов будівництва.
1.1.Географічне положення району будівництва.
Сільський центр дозвілля проектується в смт.Н.-Галещина який розташований у центральній частині Козельщинського р-ну. Полтавської обл.. Ділянка під забудову розташована в центральній частині селища і межує з індивідуальними житловими будинками.
1.2.Характеристика кліматичних та природних умов
Сільський центр дозвілля будується в будівельно-кліматичному районі який характеризується такими кліматичними умовами:
-розрахункова температура зовнішнього повітря -230С. У зв’язку з цим згідно теплотехнічного розрахунку прийнято виконувати ефективну кладку з утеплювачем = 120мм з мінераловатних плит;
-нормативне снігове навантаження 700 МПа.
В плані ділянка має прямокутну форму з розмірами 115×87м.
1.3.нженерно-геологічні умови.
Рель’єф будівельного майданчика спокійний з ухилом і = 0009. Глибина залягання рунтових вод дорівнює 28м.
На території ділянки забудови залягають такі грунти:
-грунтово-рослинний шар з потужністю 05м.;
-суглинок з примісю органічних речовин з потужністю 13-15м.;
-суглинок лесовий з потужністю 39-43м.;
-суглинок сірувато-жовтий з потужністю 74-79м.;
-суглинок світло-жовтий з потужністю 10м.
На території майданчику не діють і не прогнозуються в майбутньому негативні процеси і явища геологічного та геотехнічного походження що дає можливість не проводити заходи по попередженню або зменшенню цих впливів.
1.4.Характеристика виробничої бази будівельної організації.
Дані про розміщенню підприємств і відстаней до бази будівельної організації наведено у додатку №7.
1.5.Наявність мережі автомобільних доріг і залізниць джерел забезпечення електроенергією водою паливом.
Будівельний майданчик з’єднаний з селищною мережею доріг по вул.Фрунзе смт.Н-Галещина.
Під час виконання будівельних робіт використовується електроенергія і водопостачання з селищної мережі для цього на будівельному майданчику передбачено електрощитові пожежні гідранти і кран для питної води.
2.1.Розміщення відведеної ділянки на ситуаційному плані.
Ділянка що відводиться під забудову розміщена в центральній частині житлової зони.
Генеральний план розроблений в М 1:500 з перерізом горизонталей 05м. Будівля що проектується знаходиться на відстані 1217 м. від червоної лінії вулиці Фрунзе.
Ділянка має два в’їзди:
-до автостоянки на території забудови;
-до господарських будівель сільського центру дозвілля відкритого театру і майданчика для атракціонів.
В’їзди передбачені з твердим покриттям від центральної вулиці Фрунзе.
2.2.Розміщення та орієнтація будівель на ділянці їх горизонтальна прив’язка.
Площа території забудови складає 091га. Крім сільського центру дозвілля на території забудови розміщено гараж господарські будівлі відкритий театр танцмайданчик туалет пож.резервуари майданчики для відпочинку майданчик для атракціонів стоянка на 10 автомобілей пішохідна площа масових заходів і торгівлі господарський майданчик і парк.
Ділянка має прямокутну форму в плані і межує:
-з сходу індивідуальними житловими будинками;
-з півдня вулицею Фрунзе;
-з заходу і півночі із зеленими насадженнями.
Горизонтальна прив’язка здійснюється до існуючого індивідуального житлового будинку.
2.3.План організації рельєфу.
Проект вертикального розпланування майданчика для будівництва сільського центру дозвілля виконується на основі генерального плану та даних інженерно-геологічних вишукувань.
Рельєф майданчика має загальний ухил у південно-східному напрямку з перепадом висоти h=13м.
Проект організації рельєфу майданчика розроблений за принципом максимального збереження існуючого рельєфу і мінімальними затратами на виконання земляних робіт а також з врахуванням гідрогеологічних особливостей архітектурно-планувальних рішень що проектуються з відповідністю до вимог нормативних документів.
Перед початком будівельних робіт грунтово-рослинний шар завтовшки 04м. знімається та зберігається для подальшого використання на ділянці. Рослинний шар в подальшому використовується для рекультивації паркової зони і клумб для квітів.
Відведення поверхневих вод запроектовано відкритого типу що забезпечується з допомогою правильного спланованих площадок з подальшим відводом на проїзджу частину.
Запроектована будівля має абсолютну позначку (±0.000) 8760м.
2.4.Благоустрій ділянки ( території).
Для забезпечення санітарно-гігієнічних вимог та нормативного руху транспорту та відвідувачів на території сільського центру дозвілля передбачено влаштування асфальтобетонного покриття на проїздах. Конструкції покриттів доріжок і майданчиків винесені на аркуші креслення.
Архітектурно-планувальне рішення ділянки сільського центру дозвілля передбачає влаштування зелених насаджень з гармонійним поєднанням пішохідних доріжок і майданчиків.
Вздовж червоної лінії забудови передбачено влаштування газону. Найменування порід і видів насаджень винесено на лист.
2.5.Техніко-економічні показники по генплану.
Основні техніко-економічні показники генплану наведені в табл. №1.
Найменування показника
Площа території забудови
Площа твердих покриттів
Коефіцієнт озеленення
3.Об’ємно-розпланувальне вирішення будівлі
3.1. Опис функціонального процесу.
Будівля сільського центру дозвілля запроектована двохповерховою. Приміщення сільського центру дозвілля поділяються на приміщення видовищної частини(глядацькі зали) клубної частини обслуговуючого і адміністративно-господарського призначення. У сільському центрі дозвілля також запроектовано танцювальний зал кафе бібліотека музичний клас база прокату і клубного інвентаря.
3.2. Опис і обгрунтування об’ємно-розпланувального вирішення.
Приміщення світлопроекційної розміщені за задньою стіною глядацького залу. Проекційні отвори розміщені так що зміщення проекційних отворів не перевищує половини ширини ігрового порталу глядацького залу. Кінопроектна складається з таких приміщень; кінопроекційна перемоточна і тамбур. Клубна частина складається з приміщень гурткової групи групи відпочинку і бібліотечної групи.
У приміщенні бібліотечної групи розміщено читальний зал приміщення для видачі книг додому і книгосховище (на плані ці приміщення умовно не показані так як площу приміщення можливо змінювати в процесі експлуатації і межа приміщень може визначатись за допомогою шаф і столиків). Довжину бар’єру в гардеробній прийнято з розрахунком кількості відвідувачів видовищної частини і відвідувачів клубної частини. В сільському центрі дозвілля запроектовано одну касову кабіну (з розрахунку одна кабіна на 400 місць у глядацькому залі).
Усі види приміщень сільського центру дозвілля запроектовано так що їх розміщення забезпечує найкращий взаємозв’язок всіх приміщень.
3.3. Опис внутрішнього та зовнішнього опорядження.
Основні види опоряджень внутрішніх поверхонь які прийняті в даному проекті є: оштукатурення облицювання сухою штукатуркою і облицювання плиткою.
При опоряджені зовнішніх поверхнь стіни застосовуємо оштукатурення і пофарбування різнокольоровими фасадними фарбами.
3.4. Техніко-економічні показники по будівлі.
При проектуванні застосовуємо такі техніко-економічні показники:
Нормована (розрахункова) площа визначається як сума усіх площ наявних у ньому приміщень за вийнятком коридорів тамбурів переходів сходових кліток внутрішніх відкритих сходів а також приміщень призначених для інженерного устаткування та інженерних мереж;
Корисна площа визначається як сума площ усіх наявних у ньому приміщень а також балконів і антресолей у залахфойє і т.ін.за вийнятком сходових кліток внутрішніх відкритих сходів і пандусів;
Загальна площа визначається як сума площ усіх поверхів (включаючи технічні мансардний цокольний підвальні).
Площу поверхів виміряно в межах внутрішніх поверхонь зовнішніх стін. Площу антресолей засклених веранд галерей та балконів залів для глядачів слід включати в загальну площу будівлі;
Площа забудови визначається як площа горизонтального перерізу за зовнішнім обводом будівлі на рівні цоколю включаючи виступаючі частини. Площа під будівлею на стовпах а також проїзди під будівлею включається в площу забудови;
Будівельний об’єм визначається як сума будівельного об’єму вище відмітки ± 0000 (надземна частина) і нижче цієї відмітки (підземна частина).
Будівельний об’єм надземної і підземної частин будинку визначається в межах обмежувальних поверхонь із включенням огороджувальних конструкцій без врахування виступаючих архітектурних деталей і конструктивних елементів підвальних каналів балконів і простору під будинком на опорах (у чистоті);
Площа зовнішніх огороджень визначається як площа зовнішніх огороджень за вийнятком площі вікон і дверей;
Показник доцільності планування будівлі(планувальний коефіцієнт) визначається як відношення нормованої площі до загальної площі
К1= Нормована площа Загальна площа;
Показник ефективності використання об’єму будівлі(об’ємний коефіцієнт) визначається як відношення будівельного об’єму до загальної площі
К2= Будівельний об’єм Загальна площа;
Показник (коефіцієнт) компактності будівлі визначається як відношення площі зовнішніх огороджень до загальної площі
К3= Площа зовнішніх огороджень Загальна площа.
Значення техніко-економічних показників наведено в табличці №2 Табл.2
Площа зовнішніх огороджень
Показник доцільності планування будівлі (планувальний коефіцієнт)
Показник ефективності використання (об’ємний коефіцієнт)
Показник(коефіцієнт) компактності будівлі
4.Конструктивне вирішення будівлі.
4.1.Вибір конструктивної системи та
При будівництві сільського центру дозвілля використано безкаркасну систему з поздовжніми і поперечними несучими стінами із звичайної глиняної цегли марки 75 на розчині марки 25. При кладці зовнішніх стін використовується ефективна кладка.
4.2.Опис і обрунтування несучих та
огороджуючи конструкцій.
Фундаменти – залізобетонні призматичні палі С-8-30 перерізом 300×300мм та довжиною 8м. Фундамент являє собою окремостоячі конструкції і об’єднуються ростверком що виконує функцію передачі навантажень від будівлі на основу. Основою пальового фундаменту є 4 шар (сірувато-жовтий суглинок).
Фундаменти та стіни підвалів – виконані з бетонних блоків товщиною 500 і 400мм які влаштовано на зб. монолітному ростверку = 300мм. Бетонні блоки виконують функцію передачі навантажень від будівлі на ростверк. По верху фундаменту влаштовують гідроізоляцію з руберойду. З зовнішнього боку стін підвалу влаштовуємо обмазочну гідроізоляцію з бітуму та похиле вимощення шириною 1м із асфальтного покриття для відведення дощової води.
Стіни – ефективна кладка із звичайної глиняної цегли марки 75 на розчині марки 25. Утеплювач – мінераловатні плити = 120 мм.
Перемички – збірні залізобетонні по серії 1.038.1-1 вип.1 прогони по серії 1.225-2 вип.11.
Покриття іперекриття – збірні залізобетонні пустотні плити по серії 1.141-1 вип.546064; по серії 1.241-1 вип.1928; по серії 1.465-3 вип.3.
Перегородки – виконані із звичайної глиняної цегли М 75 і легкого бетону.
Сходи – збірні залізобетонні з окремих сходинок по серії 1.055.1-1; сходових маршів і площадок по серії 1.251.1-4 вип.1.
Дах – без горищний плоский вентильований.
Покрівля – плоска рулонна покрівля з 3 шарів руберойду утеплення покрівлі – керамзит.
Підлога - дерев’яні по лагам мозаїчна підлога бетонна підлога підлога з керамічної плитки та ліноулема.
Столярні вироби – віконні блоки по ГОСТ 11214-78 дверні блоки по ГОСТ 24698-81 і ГОСТ 6629-74*.
Внутрішнє оздоблення – штукатурка з послідуючим вапняним пофарбуванням облицювання керамічною плиткою. Дерев’яні поверхні пофарбовані олійною фарбою або лаком.
5.Теплотехнічний розрахунок зовнішньої огороджі.
Розрахунком визначають товщину огороджувальної конструкції (для нового будівництва) або шару додаткового утеплення (в умовах реконструкції будівлі) при заданому пункті будівництва (реконструкції) характеристиці матеріалівшарів і призначенні огородження.
У розрахунку визначаються і порівнюються:
) опір (приведений опір) теплопередачі огороджувальної конструкції Rо;
) потрібний (із санітарно-гігієнічних чи зоогігієнічних умов) опір
теплопередачі R0 потр;
) економічно доцільний опір теплопередачі R0 ек.
При цьому Rо повинно дорівнювати R 0ек і бути не менше за R0 потртобто
Для житлових та громадських будівель Rо повинно бути не менше за
нормовані значення R0н установлені наказом №247 від 27.12.1993р.
колишнього Мінбудархітектури України .
Для тваринницьких будівель як економічно доцільні значення Rо
допускається приймати величини наведені у відповідних нормах технологічного проектування.
Перевірити чи задовольняє нормативним вимогам щодо опору
теплопередачі конструкція зовнішньої стіни колодязної кладки (рис.1.1) у
житловому будинку для умов Полтавської області.
Цегляна кладка з повнотілої цегли на цементно-піщаному розчині =1800 кгм3. Утеплювач -пінополістирол =40 кгм3.
За картосхемою визначаємо що Полтавська область знаходиться в температурній зоні України.
За нормами знаходимо що норматив опору теплопередачі для цегляної стіни з утеплювачем громадського будинку в зоні становить 20 м2х0СВт.
Вологісний режим приміщення нормальний (tв=18 0Сφн=50%) .
Умови експлуатації огороджувальних конструкцій з урахуванням вологісного
режиму приміщення і зони вологості –А”.
Коефіцієнти теплопровідності матеріалів: цегляної кладки λц=07 Вт(мх0С); пінополістиролу λут=0041 Вт(мх0С) .
Розрахункова схема цегляноi стiни колодязноi кладки:
а – план; б – вид з боку
– вертикальн 2 – утеплювач;
– горизонтальнi дiафрагми з двох рядiв кладки
Оскільки конструкція огородження неоднорідна то обчислюємо приведений термічний опір стіни:
а) при умовному розрізуванні стіни площинами які паралельні напрямку
теплового потоку Rа м2х0СВт визначаємо за формулою .
де F1=105х06=063 м2 -площа поверхні ділянки стіни в межах якої розміщений утеплювач; F2=006×06×2+007×117×2=0236 м2 -площа поверхні стіни в межах якої знаходяться вертикальні ребра та горизонтальні діафрагми з цегли; R1 -термічний опір ділянки стіни площею F1 м2×0СВт який визначають за формулою :
R2 -термічний опір ділянки стіни площею F2 м2×0СВт за формулою :
б) при умовному розрізуванні стіни площинами які перпендикулярні
напрямку теплового потоку термічний опір однорідних шарів із цегли за
Термічний опір теплопередачі шару м2×0СВт у межах товщини
утеплювача знаходимо за формулою:
де - термічний опір шару утеплювача м2×0СВт який знаходимо за
- термічний опір цегляного ребра м2×0СВт:
Термічний опір б м2×0СВт визначаємо за формулою:
Приведений термічний опір цегляної стіни колодязної кладки Rкпр м2×0СВт знаходимо за формулою:
Приведений опір теплопередачі цегляної стіни Rо м2x0СВт знаходимо за
Оскільки приведений опір теплопередачі стіни Rо=15320 м2x0СВт -нормативного опору теплопередачі конструкція стіни не відповідає вимогам щодо теплозахисту.
Для підвищення теплотехнічної однорідності стіни і збільшення приведеного термічного опору замінимо горизонтальні діафрагми з
двох рядів кладки на армовані сітками діафрагми з цементного розчину товщиною 15 мм які розміщені по висоті через 600 мм.
Обчислюємо приведений термічний опір для зміненої кладки:
де F2=006 F1 R1 R2 ті самі що і в попередньому випадку;
напрямку теплового потоку:
Приведений термічний опір Rпр
Приведений опір теплопередачі Rо м2x0СВт цегляної стіни з
армованими діафрагмами знаходимо за формулою:
Оскільки приведений опір теплопередачі стіни Rо=227>20 м2x0СВт -
нормативного опору теплопередачі конструкція стіни колодязної кладки з
армованими діафрагмами відповідає вимогам щодо теплозахисту.
6.нженерне та санітарно-технічне обладнання будівлі.
Сільський центр дозвілля запроектований так щоб було найзручніше відвідувачам при перегляді фільмів спектаклів і т.п. та зручність при роботі обслуговуючого персоналу. Тому в сільському центрі дозвілля запроектовано таке обладнання:
-2 кінопроектори і необхідне до них обладнання;
-перемоточні пристрої;
-освітлювальні пристрої;
-екран для перегляду фільмів;
-пристрої для вентиляції глядацького залу;
Розділ проекту по санітарно-технічному питанню розроблено на основі:
-плану організації рель’єфу;
-архітектурно-будівельної частини;
-діючі нормативи (СНиП 2.04.03-85 “Каналізація. Зовнішні мережі та споруди” СНиП 2.04.01-85 “Внутрішній водогін та каналізація будівель” СНиП 2.04.05-86 “Опалення вентиляція та кондиціонування”).
Джерелом опалення будівлі є селищна мережа опалення.
Холодне водопостачання будинку здійснюється від існуючої мережі водогону.
Каналізаційна мережа будівлі запроектована для відведення побутових витоків із будівлі. Мережа під’єднана до існуючої селищної мережі каналізації.
Водовідведення з покрівлі передбачено по зливових трубопроводах в середині будівлі з подальшим виведенням на зовні.
Проектом передбачено також аварійне та силове обладнання. Пускові апарати електроосвітлювальні прилади серійного виробництва за номенклатурою заводів виробників.
В проекті враховані протипожежні заходи які являють собою систему вогнегасіння (вогнегасники і система тушіння водою) а також системою заходів по миттєвому звільненню приміщень людьми з-за допомогою нормованої ширини і кількості проходів і вихідних промів. Для забезпечення кращої евакуації відвідувачів з 2 поверху крім 2 сходових кліток передбачено і зовнішню протипожежну драбину.

ДП6.doc

Тема дипломного проекту.
Шепітько Сергій Анатолійович
Міцність кам’яної кладки при зрізі .
Дяченко вген Володимирович
Дослідження і розрахунок несучої здатності залізобетонних балок критого ринка на 250 місць в м. Полтава.
Ткаченко Олександр Григорович
Міцність бетонних шпонок при дії зрізуючи і стискуючих сил.
Танська рина Миколаївна
Корпус відкритого акціонерного товариства “Полтавський алмазний завод”
Дорофєєва Вікторія Анатоліївна
Цех з ремонту обладнання фірми “Кленовий лист” в м. Кременчуці.
Комлач Олена Михайлівна
Станція технічного обслуговування та ремонту легкових автомобілів на 12 постів в м. Полтава.
Зав відділенням Полт.політех.коледжу
Глянь Анатолій ванович
Арматурний цех заводу залізобетонних виробів в м. Лубни.
Миколенко Сергій Володимирович
Конференц-зала міської поліклініки на 1000 відвідувачів в зміну в м. Полтава.
Зав відділенням Полт.політех.коледжу)
Сліпець Сергій Павлович
Склад продукції для підприємства по виготовленню будівельних конструкцій в м. Кременчук.
Дипломники кафедри Залізобетонних і кам’яних конструкцій
Зав. кафедрою Павліков А.М

Архітектура пояснювальна.doc

1.1.Характеристика умов будівництва.
1.1.Географічне положення місця будівництва.
В даній дипломній роботі виконується реконструкція агро банку в місті Лубнах. В результаті реконструкції до існуючої будівлі банку добудовується адміністративно господарський блок Умови будівництва характеризуються як складні. Тому що проектуємий об’єкт вбудовується між існуючими будівлями. А тому дане будівництво можна охарактеризувати як будівництво в стиснених умовах. Ділянка під забудову розташована в центральній частині міста і це ускладнює проектування і будівництво.
1.2.Характеристика кліматичних та природних умов
Адміністративно господарський блок що будується розташований в будівельно-кліматичному районі який характеризується такими кліматичними умовами:
-розрахункова температура зовнішнього повітря -230С. У зв’язку з цим згідно теплотехнічного розрахунку прийнято виконувати ефективну кладку з утеплювачем = 120мм з мінераловатних плит;
-нормативне снігове навантаження 02 МПа.
В плані ділянка має прямокутну форму з розмірами 28× 187м
.1.3.нженерно-геологічні умови.
нженерно-геологічні умови будівельного майданчика викладені у розділі основи і фундаменти.(Дивись наступний розділ пояснювальної записки.)
1.4.Характеристика виробничої бази будівельної організації.
Дані про розміщенню підприємств і відстаней до бази будівельної організації наведено у додатку №7.
2.1.Розміщення відведеної ділянки на ситуаційному плані.
Ділянка що відводиться під забудову розміщена в центральній частині житлової зони.
Генеральний план розроблений в М 1:500. Будівля що проектується знаходиться між двома існуючими будівлями.
-Ділянка ускладнена стисненими умовами має лише один в’їзд на ділянку.
2.3.План організації рельєфу.
Проект вертикального розпланування майданчика для будівництва виконується на основі генерального плану та даних інженерно-геологічних вишукувань.
Рельєф майданчика має загальний ухил у південно-східному напрямку з перепадом висоти h=05м.
Проект організації рельєфу майданчика розроблений за принципом максимального збереження існуючого рельєфу і мінімальними затратами на виконання земляних робіт а також з врахуванням гідрогеологічних особливостей архітектурно-планувальних рішень що проектуються з відповідністю до вимог нормативних документів.
Перед початком будівельних робіт грунтово-рослинний шар завтовшки 04м. знімається та зберігається для подальшого використання на ділянці. Рослинний шар в подальшому використовується для попередньої зворотної засипки.
Відведення поверхневих вод запроектовано відкритого типу що забезпечується з допомогою правильного спланованих площадок з подальшим відводом на проїзджу частину.
Запроектована будівля має абсолютну позначку (±0.000) 15760м.
.2.4.Благоустрій ділянки ( території).
На території будівництва передбачено влаштування асфальтобетонного покриття на проїздах. Пішохідні доріжки покриваються тротуарною плиткою. Вздовж червоної лінії забудови передбачено влаштування смуги зелених насаджень.
2.5.Техніко-економічні показники по генплану.
Основні техніко-економічні показники генплану наведені в табл. №1.
Найменування показника
Площа території забудови
Площа твердих покриттів
Коефіцієнт озеленення
3.Об’ємно-розпланувальне вирішення будівлі
3.1. Опис функціонального процесу.
Будівля адміністративно господарського блоку запроектована триповерховою- основного корпусу та одноповерховою для боксу інкасаторських машин. Приміщення адміністративно господарського блоку поділяються на приміщення службового та адміністративного призначення. Також запроектовано приміщення для ремонту та обслуговування інкасаторських машин.
3.2. Опис і обгрунтування об’ємно-розпланувального вирішення.
Приміщення прийому клієнтів згідно доцільності їх використання розміщенні на першому поверсі. Також на першому поверхові розташовані кімнати охорони відділ зберігання цінних паперів та архів. Будівля має коридорну планувальну схему що покращує раціональність функціонального використання. На другому і третьому поверхах розміщені кабінети управляючого та замісника. Розташована кімната зберігання сейфів та бухгалтерія
3.3. Опис внутрішнього та зовнішнього опорядження.
Основні види опоряджень внутрішніх поверхонь які прийняті в даному проекті є: оштукатурення облицювання сухою штукатуркою і облицювання плиткою.
При опоряджені зовнішніх поверхнь стіни застосовуємо оштукатурення і пофарбування різнокольоровими фасадними фарбами.
3.4. Техніко-економічні показники по будівлі.
При проектуванні застосовуємо такі техніко-економічні показники:
Нормована (розрахункова) площа визначається як сума усіх площ наявних у ньому приміщень за вийнятком коридорів тамбурів переходів сходових кліток внутрішніх відкритих сходів а також приміщень призначених для інженерного устаткування та інженерних мереж;
Корисна площа визначається як сума площ усіх наявних у ньому приміщень а також балконів і антресолей у залахфойє і т.ін.за вийнятком сходових кліток внутрішніх відкритих сходів і пандусів;
Загальна площа визначається як сума площ усіх поверхів (включаючи технічні мансардний цокольний підвальні).
Площу поверхів виміряно в межах внутрішніх поверхонь зовнішніх стін. Площу антресолей засклених веранд галерей та балконів залів для глядачів слід включати в загальну площу будівлі;
Площа забудови визначається як площа горизонтального перерізу за зовнішнім обводом будівлі на рівні цоколю включаючи виступаючі частини. Площа під будівлею на стовпах а також проїзди під будівлею включається в площу забудови;
Будівельний об’єм визначається як сума будівельного об’єму вище відмітки ± 0000 (надземна частина) і нижче цієї відмітки (підземна частина).
Будівельний об’єм надземної і підземної частин будинку визначається в межах обмежувальних поверхонь із включенням огороджувальних конструкцій без врахування виступаючих архітектурних деталей і конструктивних елементів підвальних каналів балконів і простору під будинком на опорах (у чистоті);
Площа зовнішніх огороджень визначається як площа зовнішніх огороджень за вийнятком площі вікон і дверей;
Показник доцільності планування будівлі(планувальний коефіцієнт) визначається як відношення нормованої площі до загальної площі
К1= Нормована площа Загальна площа;
Показник ефективності використання об’єму будівлі(об’ємний коефіцієнт) визначається як відношення будівельного об’єму до загальної площі
К2= Будівельний об’єм Загальна площа;
Показник (коефіцієнт) компактності будівлі визначається як відношення площі зовнішніх огороджень до загальної площі
К3= Площа зовнішніх огороджень Загальна площа.
Значення техніко-економічних показників наведено в табличці №2 Табл.2
Площа зовнішніх огороджень
Показник доцільності планування будівлі (планувальний коефіцієнт)
Показник ефективності використання (об’ємний коефіцієнт)
Показник(коефіцієнт) компактності будівлі
4.Конструктивне вирішення будівлі.
4.1.Вибір конструктивної системи та
При будівництві адміністративно господарського блоку використано безкаркасну систему з поздовжніми і поперечними несучими стінами із звичайної глиняної цегли марки 75 на розчині марки 25. При кладці зовнішніх стін використовується ефективна кладка.
4.2.Опис і обрунтування несучих та
огороджуючи конструкцій.
Фундаменти –опис розрахунку і доцільності вибору типу фундаменту виконаний у розділі фундаменти.
Стіни підвалів – виконані з бетонних блоків товщиною 500 і 400мм. Бетонні блоки виконують функцію передачі навантажень від будівлі на фундамент. По верху фундаменту влаштовують гідроізоляцію з руберойду. З зовнішнього боку стін підвалу влаштовуємо обмазочну гідроізоляцію з бітуму та похиле вимощення шириною 1м із асфальтного покриття для відведення дощової води.
Стіни – ефективна кладка із звичайної глиняної цегли марки 75 на розчині марки 25. Утеплювач – мінераловатні плити = 120 мм.
Перемички – збірні залізобетонні по серії 1.038.1-1 вип.1 прогони по серії 1.225-2 вип.11.
Покриття іперекриття – збірні залізобетонні пустотні плити по серії 1.141-1 вип.546064; по серії 1.241-1 вип.1928; по серії 1.465-3 вип.3.
Перегородки – виконані із звичайної глиняної цегли М 75 і легкого бетону.
Сходи – збірні залізобетонні з окремих сходинок по серії 1.055.1-1; сходових маршів і площадок по серії 1.251.1-4 вип.1.
Дах –горищний вентильований.
Покрівля – плоска рулонна покрівля з 3 шарів руберойду утеплення покрівлі – керамзит – боксу інкасаторських машин та покрівельна оцинкована сталь по латам – основного корпусу.
Підлога - дерев’яні по лагам мозаїчна підлога бетонна підлога підлога з керамічної плитки та ліноулема.
Столярні вироби – віконні блоки по ГОСТ 11214-78 дверні блоки по ГОСТ 24698-81 і ГОСТ 6629-74*.
Внутрішнє оздоблення – штукатурка з послідуючим вапняним пофарбуванням облицювання керамічною плиткою. Дерев’яні поверхні пофарбовані олійною фарбою або лаком.
5.Теплотехнічний розрахунок зовнішньої огороджі.
Одне із завдань які вирішуються при проектуванні будівель забезпечити в приміщеннях мікроклімат якість якого повинна відповідати сукупності санітарно-гігієнічних технологічних або зоогігієнічних вимог
Регульований мікроклімат у приміщеннях створюється:
)заходами архітектурно-планувального вирішення або будівельним проектування;
)застосуванням штучних методів кліматизації приміщень (опалення вентиляції та кондиціювання внутрішнього повітря).
Ці задачі вирішуються у тісній взаємодії з характеристиками огороджувальних конструкцій: стін покриття підлоги та інше. Ступінь опору огороджувальних конструкцій проникненню в приміщення холоду сонячного тепла вітру визначає техніко-економічну ефективність теплового бар'єру який створюється конструктивними заходами. Надійні в теплотехнічним відношенні рішення досягаються лише при комплексному підході до теплозахисту та теплового комфорту приміщень які гарантують мінімальні річні витрати палива та енергії на опалення зимою й охолодження будівель літом.
Нині актуальними є питання економічної ефективності оптимізації рівня теплозахисту будівель різного призначення оскільки це дозволяє успішніше розв'язувати багато народногосподарських задач: підвищення рівня комфортності цивільних будівель зниження витрат на експлуатацію будівель різного призначення зменшення витрат палива та електроенергії підвищення продуктивності праці та інше. Зниження розрахункових втрат тепла будівлями може суттєво зменшити напруженість теплового балансу в країні оскільки нині на теплопостачання зведених будівель і споруд витрачається близько 40% твердого та газоподібного палива яке видобувається.
Розрахунок опору теплопередачі огороджувальних конструкцій.
Розрахунком визначають товщину огороджувальної конструкції (для нового будівництва) або шару додаткового утеплення (в умовах реконструкції будівлі ) при заданому пункті будівництва (реконструкції) характеристиці матеріалів шарів і призначенні огородження.
У розрахунку визначаються і порівнюються:
)опір (приведений опір) теплопередачі огороджувальної конструкції
)потрібний (із санітарно-гігієнічних умов ) опір теплопередачі Ro потр;
) економічно доцільний опір теплопередачі Roек.
При цьому Ro повинно дорівнювати Ro ек і бути не менше за Roпотр тобто
Для житлових та громадських будівель Ro повинно бути не менше за нормовані значення Roн установлені наказом № 247 від 27.12.1993р. колишнього Мінбудархітектури України.
Для тваринницьких будівель як економічно доцільні значення R. допускається приймати величини наведені у відповідних нормах технологічного проектування [8910].
Задачею проектування даного дипломного проекту є перевірка чи задовольняє нормативним вимогам щодо опору теплопередачі конструкція зовнішньої стіни колодязної кладки (рис. 1. 1 )в адміністративно-господарському блокові №3 Національного банку України для умов Полтавської області.
Цегляна кладка з повнотілої цегли на цементно-піщаному розчині у=1800 м : Утеплювач - пінополістирол γ=40 кгм .
За картосхемою (рис. 1.2 [11]) методичних вказівок визначаємо що Полтавська область. знаходиться в температурній зоні України.
За табл. 2.3 [11] знаходимо що норматив опору теплопередачі для цегляної
стіни з утеплювачем житлового будинку в зоні становить 22 м2х 0СВт.
Вологісний режим приміщення нормальний (tв=180 0С φв=50%) (таб..[1]) Умови експлуатації огороджувальних конструкцій з урахуванням вологісного
режиму приміщення і зони вологості "А"(дод. 1.2 [1]).
Коефіцієнти теплопровідності матеріалів: цегляної клади λн=0.7 Вт(м*0С) пінополістиролу λут=0041 Вт(м х °С) (дод. 3*[1]).
Рис. 1.1 . Розрахункова схема полегшеної цегляної стіни колодязної кладки
а- план; б – вид збоку;
Вертикальні цегляні ребра.
Горизонтальні діафрагма з двох рядів кладки.
Оскільки конструкція огородження неоднорідна то обчислюємо приведений
термічний опір стіни:
а) при умовному розрізуванні стіни площинами які паралельні напрям теплового потоку Rам2х °СВт визначаємо за формулою (6) [1]:
де F1=105х06=063 м2 - площа поверхні ділянки стіни в межах якої розміщений утеплювач; F2=006х06х2+007х117 R1 - термічний опір ділянки стіни площею F1 м2х °СВт який визначають за формулою (5) [1]:
R2 - термічний опір ділянки стіни площею F2 м2х °СВт за формулою (3) [ 1 ]:
б) при умовному розрізуванні стіни площинами які перпендикулярні напрямку теплового потоку термічний опір однорідних шарів із цегли за формулою (3) [1] м2х °СВт:
Термічний опір теплопередачі шару R2 м2х°СВт у межах товщини утеплювача знаходимо за формулою (6) [1]:
де R1 – термічний опір утеплювача м2*0СВт який знаходимо за формулою
R2 – термічний опір цегляного ребра м2*0СВт
Термічний опір Rб м2*0СВтвизначаємо за формулою(5)[1]
Rб=R1+R2+R3=0.171+0.634+0.357=1.162.
Приведений термічний опір цегляної стінки колодязної кладки Rпркм2*0СВт
Приведений опір теплопередачі цегляної стіни Rо м2х °СВт знаходимо за формулою (4) [1]:
Оскільки приведений опір теплопередачі стіни Ко=15322 м2х°СВт -
нормативного опору теплопередачі конструкція стіни не відповідає вимогам
'. Для підвищення теплотехнічної однорідності стіни і збільшення приведеного
термічного опору замінимо горизонтальні діафрагми з двох рядів кладки на
армовані сітками діафрагми з цементного розчину товщиною 15 мм які
розміщені по висоті через 600 мм.
Обчислюємо приведений термічний опір для зміненої кладки:
а) при умовному розрізуванні стіни площинами які паралельні напрямк теплового потоку:
де Р2=006хО6х2=0072 м"; Рь Кь К2 ті самі що і в попередньому випадку;
б) при умовному розрізуванні стіни площинами які перпендикулярні напрямку теплового потоку:
Приведений термічний опір
Приведений опір теплопередачі Ко м2х°СВт цегляної стіни з армованими діафрагмами знаходимо за формулою:
Оскільки приведений опір теплопередачі стіни Ко=227>22 м2х°СВт нормативного опору теплопередачі конструкція стіни колодязної кладки армованими діафрагмами відповідає вимогам щодо теплозахисту.
Так як другий та третій поверх проектуємої будівлі виконано із цегли шириною 640мм то виконаємо розрахунок огороджуючої конструкції шириною 640мм.
Основним нормативним документом який регламентує теплотехнічні розрахунки огороджуючих конструкцій є СНиП II-3-79** [] та зміни до нього [2].
Загальний опір теплопередачі R0 м °СВт який чинить однорідна огороджуюча конструкція тепловому потоку визначають за формулою
Значення RВ м2-°СВт яке називається опором теплосприйняття залежить від розмірів приміщення облицювання внутрішньої поверхні огорожі та швидкості конвекційних токів повітря біля неї і умов променевого теплообміну.
де αв - коефіцієнт тепловіддачі внутрішньої поверхні огородження
Вт (м 2 в С) приймають за додатком 1.
Значення RЗН м2°СВт залежить від поверховості будівлі швидкості вітру та умов променевого теплообміну і називається опором тепловіддачі.
де αзн - коефіцієнт тепловіддачі зовнішньої поверхні огородження для зимових умов Вт (м 2-° С) визначається за додатком 2.
Величина Rк називається термічним опором теплопередачі огородження для однорідної конструкції.
де - товщина одношарового огородження м;
λ - розрахунковий коефіцієнт теплопровідності матеріалу огородження
Вт(м-°С) визначають за дод. З [1].
Теплопровідність збільшується з підвищенням вологості матеріалу. Тому значення коефіцієнтів теплопровідності наводяться в СНиП -3-79** для умов експлуатації огороджуючих конструкцій "А" і "Б" які визначають залежно від вологісного режиму приміщення та зон вологої: районів будівництва. Режим приміщень може бути сухий нормальний вологий і мокрий а зона вологості району будівництва - суха нормальна або волога.
Умови експлуатації "Б" характеризуються більшою вологістю матеріалів унаслідок чого коефіцієнт теплопровідності за графою "Б" більший ніж за графою "А": для бетонів на 10-15 % цегляної кладки - 16-20 % фанери - 20 % сосни впоперек волокон -21% уздовж волокон - 28 %.
У випадку шаруватого огородження термічний опір огородження дорівнює сумі термічних опорів окремих і-х шарів та термічного опору замкнених повітряних прошарків між елементами огородження Rї зд (якшо такі є).
де n - кількість однорідних шарів у конструкції;
Rп.пр - термічний опір замкнених повітряних прошарків який визначають за додатком 3.
Опір теплопередачі R0 м°СВт огородження повинен відповідати нормативним вимогам тобто
де Rнорм .- нормативна величина опору теплопередачі визначення якої залежить від призначення будівлі (див. п.п. 1.2-1.5).
Якщо в це рівняння замість R0 підставити його вираз отримаємо:
звідси мінімально необхідна товщина огородження або шару утеплювача м.
Наступним кроком є призначення найближчої більшої уніфікованої товщини шару утеплювача Х збірної конструкції за відповідним ГОСТ або ДСТУ чи уніфікованої товщини шару утеплювача ут. Для насипних
утеплювачів спінених пластмас товщина приймається з градацією 001 м а для мінераловатних жорстких і напівжорстких плит - 002 м. Детальніше ознайомитися з різними типами утеплювачів їх особливостями та вимогами до їх використання можна в довіднику [9].
Нормування опору теплопередачі огороджуючих конструкцій будівель в Україні здійснюється диференційовано залежно від призначення
Так для житлових і громадських будівель із метою скорочення витрат тепла на опалення житлових та громадських будинків наказом № 247 від 27.12.1993 р. колишнього Мінбудархітектури України з 01.01. 1994 р. уведені нові значно підвищені нормативи опору теплопередачі зовнішніх огороджень Rно (додаток 2). Ці нормативи являють собою по суті значення економічно доцільного опору теплопередачі Rеко розраховані на основі сучасного масштабу цін і їх співвідношення на матеріали конструкції та енергоносії.
Для огороджуючих конструкцій промислових будівель збережено нормування опору теплопередачі за СНиП II-3-79** із застосування
підвищуючих коефіцієнтів еф тобто Rнорм.= Rптр о* еф Далі розглянемо детальніше нормування опору теплопередачі огороджуючих конструкцій та їх теплотехнічні розрахунки.
2. НОРМУВАННЯ ТЕПЛОЗАХИСТУ ОГОРОДЖУЮЧИХ КОНСТРУКЦЙ ЦИВЛЬНИХ БУДВЕЛЬ
Основним документом що нормує теплозахист житлових і громадських будівель э Наказ .№247 [8 основні положення якого включені до “Изменения №1 к
СниП II-3-79** "Строительная теплотехника" [2].
Згідно до цих нормативів
де R0н нормативний опір теплопередачі при розрахунковій температурі внутрішнього повітря tв=18 °С що визначається за додаток 8. У нормах (додаток 8) територію України розбито на 4 температурні зони за кількістю градусо-діб опалювального періоду (НГД).
До 4-ї зони (НГД 2500 гд) віднесено Південний берег Криму;
до 3-ї зони (НГД = 2501-3000 гд) Ужгород Одеса Миколаїв Херсон;
до 2-ї зони (НГД =3001-3500 гд) Луцьк Львів вано-Франківськ Чернівці Дніпропетровськ і Запоріжжя;
до 1-ї зони ( НГД > 3501) - територію областей України що не наведені вище.
Нормативні значення опору теплопередачі R0н зовнішніх огороджуючих конструкцій житлово-громадських будинків і споруд для нового будівництва реконструкції та капітального ремонту наведені у додатку 8.
Визначення температурних зон заданого району будівництва та реконструкції виконують за схемою температурних зон України. При необхідності температурна .зона може бути визначена за кількістю градусо-діб опалювального періоду за формулою
НГД=(tв-tоп.пер.)Zоп.пер.
де НГД - кількість градусо-діб;
tв=18 °С - розрахункова температура внутрішнього повітря;
tоп.пер - середня зовнішня температура опалювального періоду °С;
Zоп.пер - тривалість опалювального періоду діб.
Якщо розрахункова температура внутрішнього повітря більше (менше) tв=18 °С то для всіх огороджуючих конструкцій (крім вікон та балконних дверей) табличні величини R0н (таб) збільшуються (зменшуються)
в розмірі 5% на кожний градус.
Опір теплопередачі огороджуючих конструкцій "теплих" горищ визначають теплотехнічним розрахунком відповідно до "Рекомендацій по проектуванню залізобетонних дахів із теплим горищем
(М. ЦНДЕП житла 1977).
Якщо температура внутрішнього повітря tв18 °С то значення R0н
необхідно скоригувати.
Оскільки нормативні значення опору теплопередачі різних огороджуючих конструкцій зростають у два і більше разів потрібно застосовувати ефективні в теплотехнічному відношенні конструктивні вирішення огороджень: багатошарові стінові панелі з ефективними утеплювачами полегшені системи кладки вікна з потрійним заскленням тощо.
Визначення необхідної товщини зовнішніх огороджень.
Особливість проектування зовнішніх огороджуючих конструкцій цивільних будівель полягає в тому що згідно з Наказом № 247 від 27. 12. 1993 р. Мінбудархітектури України 8 для них значно підвищено нормативний опір теплопередачі конструкцій (див. п. 1 .2) та внесено зміни до СНиП [2] відносно цих конструкцій.
Відповідно до цих змін [2] вважається недоцільним варіантний вибір оптимального вирішення огороджуючої конструкції будівлі за приведеними витратами а пп. 2.15* та 2.16* [і] відмінено. В першу чергу це викликано нестабільністю цін на енергоносії.
У зв'язку з цим для порівняння кількох конструктивних вирішень стінової огорожі що забезпечує нормативні вимоги запропоновано [11] використовувати замість приведених витрат на 1м2 конструкції їх енергомісткість. В енергомісткості кожної конструкції враховуються витрати енергоресурсів на створення самої конструкції та її складових компонентів на компенсацію тепловитрат через цю огороджуючу конструкцію за розрахунковий період експлуатації конструкції. Послідовність проектування огорожі з оцінкою її енергомісткості наведено в п 2. 1 .2.
На основі вихідних даних про будівлю і місце її спорудження приймаємо конструктивну схему зовнішнього огородження й розрахункові параметри внутрішнього повітря (додатки 10 та 11).
За табл. [1] визначаємо вологіший режим приміщення.
За додатком 1 * [1] визначаємо зону вологості району будівництва.
За додатком 2 [1] визначаємо умови експлуатації огороджуючої конструкції.
За додатком 3* [1] визначаємо розрахункові коефіцієнти теплопровідності матеріалів шарів огороджуючої конструкції .
За п. 1.2 визначаємо температурну зону району будівництва.
За додатком 8 визначаємо нормований опір теплопередачі огороджуючої конструкції R0н м2° С Вт .
Якщо розрахункова температура внутрішнього повітря tв не дорівнює 18°С тоді величину R0н (таб) збільшують або зменшують у розмірі 5 % на кожний градус за формулою
Визначаємо мінімально необхідну товщину утеплювача за формулою
де r- коефіцієнт термічної однорідності: для однорідних конструкцій або багатошарових з однорідних шарів r=; для багатошарових конструкцій на гнучких або дискретних в'язях r=075 а на жорстких r=04: для цегляних конструкцій колодязної кладки r=08 а з армоцементними в'язями стінок r - 09 .
λут - розрахунковий коефіцієнт теплопровідності утеплювача Вт(м-°С;
αв - коефіцієнт тепловіддачі внутрішньої поверхні огороджуючої конструкції (Втм2°С) приймаємо за додатком 1
αзн – коефіцієнт тепловіддачі зовнішньої поверхні огороджуючої конструкції
Вт(м20С) приймаємо за додатком 2;
і - товщина і-го конструктивного шару огороджуючої конструкції м:
λі - розрахунковий коефіцієнт теплопровідності і-го конструктивного
шару огороджуючої конструкції Вт (м-° С).
Приймаємо найближчу більшу уніфіковану товщину утеплювача ут
Визначаємо опір теплопередачі огороджуючої конструкції в місцях відсутності теплопровідних включень за формулою
Якщо огороджуюча конструкція має теплопровідні включення визначаємо приведений опір теплопередачі за формулою
Якщо то товщина утеплювача визначена правильно.
Визначимо товщину утеплювача в зовнішній цегляній стіні колодязьної кладки адміністративно-побутового блоку НБУ.
-розрахункова температура внутрішнього повітря tв=18 °С;
- відносна вологість внутрішнього повітря φв= 55%;
-район будівництва. м. Лубни.
Розрахункова схема огороджуючої конструкції
вапняно-піщаний розчин γ0 -1600кг
За додатком 1 [1] визначаємо вологісний режим приміщення –нормальний.
За додатком 1* [1] визначаємо зону вологості району будівництва -суха.
За додатком 2 [1] визначаємо умови експлуатації огороджуючої конструкції -А.
За додатком 3* [1] визначаємо розрахункові коефіцієнти теплопровідності матеріалів шарів огороджуючої конструкції:
-вапняно-піщаний розчин λ1=07 Вт(м°С);
-цегла λ2=07 Вт(м°С);
-мінвата λ3=007 Вт(м°С);
-цегла λ4=07 Вт(м°С);
-За п. 1.2 визначаємо температурну зону району будівництва - I
- За додатком 8 визначаємо нормований опір теплопередачі огороджуючої конструкції
Визначаємо мінімально необхідну товщину утеплювача за формулою
де r —коефіцієнт термічної однорідності для цегляних стін колодязної кладки дорівнює приблизно r=08;
αв - коефіцієнт тепловіддачі внутрішньої поверхні огороджуючої конструкції Вт(м2 0С) і приймаємо за додатком ;
αзн - коефіцієнт тепловіддачі зовнішньої поверхні огороджуючої конструкції Вт(м2 0С) приймаємо за додатком 6;
Приймаємо найближчу більшу уніфіковану товщину утеплювача =014м Визначаємо опір теплопередачі огороджуючої конструкції в місцях
відсутності теплопровідних включень за формулою
Оскільки огороджуюча конструкція має теплопровідні включення визначаємо приведений опір теплопередачі за формулою (18)
Оскільки R0 пр =2321 м2 °СВт> R0н =231 м2 0СВт то товщина утеплювача визначена правильно.
6.нженерне та санітарно-технічне обладнання будівлі.
Розділ проекту по санітарно-технічному питанню розроблено на основі:
-плану організації рель’єфу;
-архітектурно-будівельної частини;
-діючі нормативи (СНиП 2.04.03-85 “Каналізація. Зовнішні мережі та споруди” СНиП 2.04.01-85 “Внутрішній водогін та каналізація будівель” СНиП 2.04.05-86 “Опалення вентиляція та кондиціонування”).
Джерелом опалення будівлі є мережа опалення яка тягнеться від існуючої будівлі що реконструюється
Холодне водопостачання будинку здійснюється від існуючої мережі водогону що проходить під існуючою дорогою вулийі.
Каналізаційна мережа будівлі запроектована для відведення побутових витоків із будівлі. Мережа під’єднана до існуючої мережі каналізації.
Водовідведення з покрівлі передбачено по зливових трубопроводах з зовнішньої сторони будівлі.
Проектом передбачено також аварійне та силове обладнання. Пускові апарати електроосвітлювальні прилади серійного виробництва за номенклатурою заводів виробників.
В проекті враховані протипожежні заходи які являють собою систему вогнегасіння (вогнегасники і система тушіння водою) а також системою заходів по миттєвому звільненню приміщень людьми з-за допомогою нормованої ширини і кількості проходів і вихідних пройомів. Для забезпечення кращої евакуації відвідувачів з 2 поверху крім 2 сходових кліток передбачено і зовнішню протипожежну драбину.

640.doc

1. НОРМУВАННЯ ТЕПЛОЗАХИСТУ БУДВЕЛЬ В УКРАН
1.3АГАЛБН ПОЛОЖЕННЯ ВИЗНАЧЕННЯ НЕОБХДНО ТОВЩИНИ ОГОРОДЖУЮЧИХ КОНСТРУКЦЙ
Основним нормативним документом який регламентує теплотехнічні розрахунки огороджуючих конструкцій є СНиП II-3-79** [] та зміни до нього [2].
Загальний опір теплопередачі R0 м °СВт який чинить однорідна огороджуюча конструкція тепловому потоку визначають за формулою
Значення RВ м2-°СВт яке називається опором теплосприйняття залежить від розмірів приміщення облицювання внутрішньої поверхні огорожі та швидкості конвекційних токів повітря біля неї і умов променевого теплообміну.
де αв - коефіцієнт тепловіддачі внутрішньої поверхні огородження
Вт (м 2 в С) приймають за додатком 1.
Значення RЗН м2°СВт залежить від поверховості будівлі швидкості вітру та умов променевого теплообміну і називається опором тепловіддачі.
де αзн - коефіцієнт тепловіддачі зовнішньої поверхні огородження для зимових умов Вт (м 2-° С) визначається за додатком 2.
Величина Rк називається термічним опором теплопередачі огородження для однорідної конструкції.
де - товщина одношарового огородження м;
λ - розрахунковий коефіцієнт теплопровідності матеріалу огородження
Вт(м-°С) визначають за дод. З [1].
Теплопровідність збільшується з підвищенням вологості матеріалу. Тому значення коефіцієнтів теплопровідності наводяться в СНиП -3-79** для умов експлуатації огороджуючих конструкцій "А" і "Б" які визначають залежно від вологісного режиму приміщення та зон вологої: районів будівництва. Режим приміщень може бути сухий нормальний вологий і мокрий а зона вологості району будівництва - суха нормальна або волога.
Умови експлуатації "Б" характеризуються більшою вологістю матеріалів унаслідок чого коефіцієнт теплопровідності за графою "Б" більший ніж за графою "А": для бетонів на 10-15 % цегляної кладки - 16-20 % фанери - 20 % сосни впоперек волокон -21% уздовж волокон - 28 %.
У випадку шаруватого огородження термічний опір огородження дорівнює сумі термічних опорів окремих і-х шарів та термічного опору замкнених повітряних прошарків між елементами огородження Rї зд (якшо такі є).
де n - кількість однорідних шарів у конструкції;
Rп.пр - термічний опір замкнених повітряних прошарків який визначають за додатком 3.
Опір теплопередачі R0 м°СВт огородження повинен відповідати нормативним вимогам тобто
де Rнорм .- нормативна величина опору теплопередачі визначення якої залежить від призначення будівлі (див. п.п. 1.2-1.5).
Якщо в це рівняння замість R0 підставити його вираз отримаємо:
звідси мінімально необхідна товщина огородження або шару утеплювача м.
Наступним кроком є призначення найближчої більшої уніфікованої товщини шару утеплювача Х збірної конструкції за відповідним ГОСТ або ДСТУ чи уніфікованої товщини шару утеплювача ут. Для насипних
утеплювачів спінених пластмас товщина приймається з градацією 001 м а для мінераловатних жорстких і напівжорстких плит - 002 м. Детальніше ознайомитися з різними типами утеплювачів їх особливостями та вимогами до їх використання можна в довіднику [9].
Нормування опору теплопередачі огороджуючих конструкцій будівель в Україні здійснюється диференційовано залежно від призначення
Так для житлових і громадських будівель із метою скорочення витрат тепла на опалення житлових та громадських будинків наказом № 247 від 27.12.1993 р. колишнього Мінбудархітектури України з 01.01. 1994 р. уведені нові значно підвищені нормативи опору теплопередачі зовнішніх огороджень Rно (додаток 2). Ці нормативи являють собою по суті значення економічно доцільного опору теплопередачі Rеко розраховані на основі сучасного масштабу цін і їх співвідношення на матеріали конструкції та енергоносії.
Для огороджуючих конструкцій промислових будівель збережено нормування опору теплопередачі за СНиП II-3-79** із застосування
підвищуючих коефіцієнтів еф тобто Rнорм.= Rптр о* еф Далі розглянемо детальніше нормування опору теплопередачі огороджуючих конструкцій та їх теплотехнічні розрахунки.
2. НОРМУВАННЯ ТЕПЛОЗАХИСТУ ОГОРОДЖУЮЧИХ КОНСТРУКЦЙ ЦИВЛЬНИХ БУДВЕЛЬ
Основним документом що нормує теплозахист житлових і громадських будівель э Наказ .№247 [8 основні положення якого включені до “Изменения №1 к
СниП II-3-79** "Строительная теплотехника" [2].
Згідно до цих нормативів
де R0н нормативний опір теплопередачі при розрахунковій температурі внутрішнього повітря tв=18 °С що визначається за додаток 8. У нормах (додаток 8) територію України розбито на 4 температурні зони за кількістю градусо-діб опалювального періоду (НГД).
До 4-ї зони (НГД 2500 гд) віднесено Південний берег Криму;
до 3-ї зони (НГД = 2501-3000 гд) Ужгород Одеса Миколаїв Херсон;
до 2-ї зони (НГД =3001-3500 гд) Луцьк Львів вано-Франківськ Чернівці Дніпропетровськ і Запоріжжя;
до 1-ї зони ( НГД > 3501) - територію областей України що не наведені вище.
Нормативні значення опору теплопередачі R0н зовнішніх огороджуючих конструкцій житлово-громадських будинків і споруд для нового будівництва реконструкції та капітального ремонту наведені у додатку 8.
Визначення температурних зон заданого району будівництва та реконструкції виконують за схемою температурних зон України. При необхідності температурна .зона може бути визначена за кількістю градусо-діб опалювального періоду за формулою
НГД=(tв-tоп.пер.)Zоп.пер.
де НГД - кількість градусо-діб;
tв=18 °С - розрахункова температура внутрішнього повітря;
tоп.пер - середня зовнішня температура опалювального періоду °С;
Zоп.пер - тривалість опалювального періоду діб.
Якщо розрахункова температура внутрішнього повітря більше (менше) tв=18 °С то для всіх огороджуючих конструкцій (крім вікон та балконних дверей) табличні величини R0н (таб) збільшуються (зменшуються)
в розмірі 5% на кожний градус.
Опір теплопередачі огороджуючих конструкцій "теплих" горищ визначають теплотехнічним розрахунком відповідно до "Рекомендацій по проектуванню залізобетонних дахів із теплим горищем
(М. ЦНДЕП житла 1977).
Якщо температура внутрішнього повітря tв18 °С то значення R0н
необхідно скоригувати.
Оскільки нормативні значення опору теплопередачі різних огороджуючих конструкцій зростають у два і більше разів потрібно застосовувати ефективні в теплотехнічному відношенні конструктивні вирішення огороджень: багатошарові стінові панелі з ефективними утеплювачами полегшені системи кладки вікна з потрійним заскленням тощо.
Визначення необхідної товщини зовнішніх огороджень.
Особливість проектування зовнішніх огороджуючих конструкцій цивільних будівель полягає в тому що згідно з Наказом № 247 від 27. 12. 1993 р. Мінбудархітектури України 8 для них значно підвищено нормативний опір теплопередачі конструкцій (див. п. 1 .2) та внесено зміни до СНиП [2] відносно цих конструкцій.
Відповідно до цих змін [2] вважається недоцільним варіантний вибір оптимального вирішення огороджуючої конструкції будівлі за приведеними витратами а пп. 2.15* та 2.16* [і] відмінено. В першу чергу це викликано нестабільністю цін на енергоносії.
У зв'язку з цим для порівняння кількох конструктивних вирішень стінової огорожі що забезпечує нормативні вимоги запропоновано [11] використовувати замість приведених витрат на 1м2 конструкції їх енергомісткість. В енергомісткості кожної конструкції враховуються витрати енергоресурсів на створення самої конструкції та її складових компонентів на компенсацію тепловитрат через цю огороджуючу конструкцію за розрахунковий період експлуатації конструкції. Послідовність проектування огорожі з оцінкою її енергомісткості наведено в п 2. 1 .2.
На основі вихідних даних про будівлю і місце її спорудження приймаємо конструктивну схему зовнішнього огородження й розрахункові параметри внутрішнього повітря (додатки 10 та 11).
За табл. [1] визначаємо вологіший режим приміщення.
За додатком 1 * [1] визначаємо зону вологості району будівництва.
За додатком 2 [1] визначаємо умови експлуатації огороджуючої конструкції.
За додатком 3* [1] визначаємо розрахункові коефіцієнти теплопровідності матеріалів шарів огороджуючої конструкції .
За п. 1.2 визначаємо температурну зону району будівництва.
За додатком 8 визначаємо нормований опір теплопередачі огороджуючої конструкції R0н м2° С Вт .
Якщо розрахункова температура внутрішнього повітря tв не дорівнює 18°С тоді величину R0н (таб) збільшують або зменшують у розмірі 5 % на кожний градус за формулою
Визначаємо мінімально необхідну товщину утеплювача за формулою
де r- коефіцієнт термічної однорідності: для однорідних конструкцій або багатошарових з однорідних шарів r=; для багатошарових конструкцій на гнучких або дискретних в'язях r=075 а на жорстких r=04: для цегляних конструкцій колодязної кладки r=08 а з армоцементними в'язями стінок r - 09 .
λут - розрахунковий коефіцієнт теплопровідності утеплювача Вт(м-°С;
αв - коефіцієнт тепловіддачі внутрішньої поверхні огороджуючої конструкції (Втм2°С) приймаємо за додатком 1
αзн – коефіцієнт тепловіддачі зовнішньої поверхні огороджуючої конструкції
Вт(м20С) приймаємо за додатком 2;
і - товщина і-го конструктивного шару огороджуючої конструкції м:
λі - розрахунковий коефіцієнт теплопровідності і-го конструктивного
шару огороджуючої конструкції Вт (м-° С).
Приймаємо найближчу більшу уніфіковану товщину утеплювача ут
Визначаємо опір теплопередачі огороджуючої конструкції в місцях відсутності теплопровідних включень за формулою
Якщо огороджуюча конструкція має теплопровідні включення визначаємо приведений опір теплопередачі за формулою
Якщо то товщина утеплювача визначена правильно.
Визначимо товщину утеплювача в зовнішній цегляній стіні колодязьної кладки адміністративно-побутового блоку НБУ.
-розрахункова температура внутрішнього повітря tв=18 °С;
- відносна вологість внутрішнього повітря φв= 55%;
-район будівництва. м. Лубни.
Розрахункова схема огороджуючої конструкції
вапняно-піщаний розчин γ0 -1600кг
За додатком 1 [1] визначаємо вологісний режим приміщення –нормальний.
За додатком 1* [1] визначаємо зону вологості району будівництва -суха.
За додатком 2 [1] визначаємо умови експлуатації огороджуючої конструкції -А.
За додатком 3* [1] визначаємо розрахункові коефіцієнти теплопровідності матеріалів шарів огороджуючої конструкції:
-вапняно-піщаний розчин λ1=07 Вт(м°С);
-цегла λ2=07 Вт(м°С);
-мінвата λ3=007 Вт(м°С);
-цегла λ4=07 Вт(м°С);
-За п. 1.2 визначаємо температурну зону району будівництва - I
- За додатком 8 визначаємо нормований опір теплопередачі огороджуючої конструкції
Визначаємо мінімально необхідну товщину утеплювача за формулою
де r —коефіцієнт термічної однорідності для цегляних стін колодязної кладки дорівнює приблизно r=08;
αв - коефіцієнт тепловіддачі внутрішньої поверхні огороджуючої конструкції Вт(м2 0С) і приймаємо за додатком ;
αзн - коефіцієнт тепловіддачі зовнішньої поверхні огороджуючої конструкції Вт(м2 0С) приймаємо за додатком 6;
Приймаємо найближчу більшу уніфіковану товщину утеплювача =014м Визначаємо опір теплопередачі огороджуючої конструкції в місцях
відсутності теплопровідних включень за формулою
Оскільки огороджуюча конструкція має теплопровідні включення визначаємо приведений опір теплопередачі за формулою (18)
Оскільки R0 пр =2321 м2 °СВт> R0н =231 м2 0СВт то товщина утеплювача визначена правильно.

ДП.doc

Тема дипломного проекту.
Ярмарковий центр в м. Полтаві
Мірошниченко Андрій Валеріанович
Центр діагностики та ремонту автомобілів фірми ”Автотехсервіс” в м.Миргород
Погорілий Валентин Володимирович
Лікувально-плавальний басейн на курорті “Березівський ” в с.Березівське Харківської обл..
Потебенько Владислав Олексійович
Комплекс по виготовленню шурупів саморізів дверних та віконних блоків фірми ”Конкорд”
Кравченко Олександр Миколайович
Виробничий корпус ВО “Хімфарм” в м. Полтава
Вдовіченко Максим Вячеславович
Реконструкція корпусів механічних цехів Полтавського алмазного заводу.
євлев Дмитро Олександрович
Реконструкція цеху №30 заводу “Електромотор” в м. Полтава
Крицький Олександр Анатолійович
Критий речовий ринок в м. Кременчуці.
Садовніков Максим вгенійович
Ремонтно-обслуговувальний цех автомобілів в м. Полтава.
Дипломники кафедри Залізобетонних і кам’яних конструкцій
Зав кафедрою Павліков А.М

Специфікація.doc

Серія 1038.1-1 вип 1
Специфікація дерев’яних елементів
Загальні витрати : 10550
Стояк АI ГОСТ 5781-82*
ОгорожаАI ГОСТ 5781-82*
Скрутка В1ГОСТ 6727-80*
Костиль ГОСТ 103-76*
Дріт В1 ГОСТ 6727-80*
Прокладка ГОСТ 7338-77*

Розрах.паль вдавлення.doc

Розрахунок багато секційних паль вдавлювання.
Багатосекційні вдавлюванні палі являють собою сталеві залізобетонні і
комбіновані за матеріалом повнотілі та пустотілі палі що складені з двох або більше секцій обмеженої довжини яка визначається технологічними особливостями по вдавлюванню паль в стиснених умовах.
Багатосекційні вдавлюванні палі слід застосовувати в тих самих рунтових
умовах які рекомендуються СНиП 2.02.03 для паль інших типів. При проектуванні і улаштуванні багатосекційних вдавлюваних паль на лесових просідаючих рунтах підроблюваних територіях і в сейсмічних районах (при сейсмічності вище 6 балів) а також в умовах коли основа фундаментів може підпадати під динамічний вплив від машин та обладнання автомобільного залізничного і технологічного транспорту (розрахункової сейсмічності вище 5 балів) необхідно додатково враховувати вимоги відповідних нормативних документів.
Багатосекційні вдавлюванні палі не допускається застосовувати в умовах можливого розвитку небезпечних геологічних процесів (карсту зсувів тощо) або у випадках коли фундаменти здебільшого сприймають значне горизонтальне навантаження або згинальні моменти.
У випадку забезпечення рівної міцності стиків ствола паль сфера використання їх при наявності згинальних моментів підвищується.
Сфера застосування багатосекційних вдавлюваних паль при підсиленні
фундаментів визначається стисненими умовами виконання робіт коли інші методи підсилення в тому числі із улаштуванням бурових буроін'єкційних буроопускних або вдавлюваних цілісних паль не можуть бути застосовні або їх реалізація пов'язана із значними труднощами.
Багатосекційні вдавлюванні палі можуть застосовуватись і в інших випадках коли за техніко-економічними показниками їх застосування доцільне.
Улаштування багатосекційних паль дозволяє прорізати товщу сильностисливих насипних або лесових просідаючих рунтів глибиною до30м забезпечити безпечну передачу на основу навантажень при підсиленні стрічкових фундаментів до 800 кНпм або 3000 кН на окремо стоячі фундаменти.
Можливість застосування багатосекційних вдавлюваних паль
встановлюється на основі висновків за результатами проведеного обстеження стану будівель та споруд з урахуванням характеру реконструкції.
Елементи паль (секції) вдавлюються у грунт за допомогою домкратів. По мірі вдавлювання секції паль стикуються до проектної довжини яка при відповідному обрунтуванні в умовах виробництва може бути зміненою (зменшена або збільшена) так щоб забезпечити прийняту величину розрахункової несучої здатності палі по рунту.
Реактивне зусилля вдавлювання яке створює домкрат сприймається власною масою підсилюваних будівель та споруд або їх конструктивних елементів включаючи і фундаменти.
При необхідності (встановлюється за результатами проведеного обстеження і перевірних розрахунків) слід попередньо відремонтувати тіло існуючого фундаменту методом цементації або іншими відомими методами з ліквідацією тріщин сколів і відновленням міцності до заданого рівня.
Закріплюючу цементацію існуючого фундаменту слід виконувати у відповідності із вказівками додатку "Ж" ВБН В.2.1-1-97Укрмонтажспецбуд.
Конструктивна схема підсилення визначається конструкцією фундаментів.
Багатосекційні вдавлюванні палі слід застосовувати для підсилення стрічкових
окремо стоячих (стовпчастих) плитних і пальових фундаментів у межах усієї будівлі так щоб забезпечити приблизну рівність деформацій всіх фундаментів будівлі та запобігти недопустимій різниці осідань або просідань що можуть розвиватись після підсилення.
Дозволяється виконувати підсилення пальових фундаментів будівель чи їх відсіків багатосекційними вдавлюваними палями на окремих ділянках підсилення яких вимагається згідно з розрахунком.
Багатосекційні вдавлюванні палі які підсилюють фундаменти з'єднуються ростверками. Ростверки допускається не виконувати якщо палі спираються на існуючі фундаменти (ростверки) або зв'язані з існуючими фундаментами за допомогою балок.
Найбільш поширені схеми підсилення існуючих фундаментів будівель та
споруд вертикальними багатосекційними вдавлюваними палями в залежності від характеристик основи конструктивних обливостей і розмірів існуючих
фундаментів величини і характеру діючих навантажень і можливості виконання робіт наведені в додатку
Поряд із багатосекційними вдавлюваними палями у межах однієї будівлі
дозволяється у разі потреби застосовувати також буронабивні буроопускні або буроін’єкційні палі. При цьому абсолютні деформації основ повинні бути одного рівня і не перевищувати граничних значень.
Конструктивні схеми що приймаються для підсилення фундаментів
багатосекційними вдавлюваними палями повинні сприяти підвищенню загальної стійкості основи яка у випадках передбачених нормами повинна підтверджуватися розрахунками.
За результатами інженерно-геологічних вишукувань повинна бути визначена принципова можливість застосування багатосекційних паль і спосіб улаштування їх кріплення з існуючим фундаментом.
ОСНОВН ПОЛОЖЕННЯ РОЗРАХУНКУ ФУНДАМЕНТВ ЯК ПДСИЛЮЮТЬСЯ БАГАТОСЕКЦЙНИМИ ВДАВЛЮВАНИМИ ПАЛЯМИ
Розрахунок підсилення фундаментів багатосекційними вдавлюваними
палями необхідно вести як для пальових фундаментів у відповідності до вимог СНиП 2.02.03 за граничними станами:
-за міцністю матеріалу паль стиків між секціями і пальовими ростверками;
-за несучою здатністю основи паль:
-за несучою здатністю рунту основи пальових фундаментів якщо на них передаються горизонтальні навантаження або якщо вони обмежені укосами чи знаходяться в межах схилів;
-за осіданням основ паль і пальових фундаментів від вертикальних
-за переміщенням паль разом із рунтом основи від дії горизонтальних
навантажень і моментів;
-за виникненням або розкриттям тріщин в елементах залізобетонних
конструкцій пальових фундаментів.
Навантаження на рівні підошви існуючих і підсилених фундаментів повинні визначатись як правило із урахуванням спільної роботи будівлі (споруди) та основи у відповідності із вказівками СНиП 2.01.07
СНиП 2.02.01 та СНиП 2.02.03 а для лесових основ - також і
п. 5.2 ВБН В.2.1-1-97 Укрмонтажспецбуд.
Виходячи з того що запропоновані конструктивні схеми підсилення багатосекційними вдавлюваними палями передбачають їх включення в роботу при абсолютних додаткових деформаціях основи що не перевищують
мм допускається при розрахунку навантажень на фундаменти будівель та споруд несучі конструкції яких знаходяться в задовільному стані не враховувати зусилля що виникають за рахунок нерівномірних деформацій додаткового ущільнення рунтів основи.
При розрахунку підсилення фундаментів мілкого залягання та пальових фундаментів багатосекційними вдавлюваними палями слід керуватись вказівками пунктів 5.3 5.11 ВБН В.2.1-1-97Укрмонтажспецбуд. При розрахунку основи по деформаціях необхідно керуватися вказівками СНиП 2.02.01 СНиП 2.02.03 а при просідаючих рунтах також
пунктами 5.14 5.22 ВБН В.2.1-1-97 Укрмонтажспецбуд.
Конструкція ростверка розташування багатосекційних паль у плані та їх об'єднання з ростверком і тілом підсилюваного фундаменту повинні призначатись з С.4 ВБН В.2.1-36-2-2002 СНиП 1.02.07 СНиП 2.02.01
СНиП 2.02.03 вказівками розділу 4 ВБН В.2.1-1-97 Укрмонтажспецбуд
Обсяг інженерно-геологічних вишукувань встановлюється у кожному
конкретному випадку проектною та вишукувальною організацією із урахування архітектурно-планувального вирішення майданчика та матеріалів вишукувань минулих років.
Звіт по інженерно-геологічним вишукуванням майданчика на якому розташована будівля що реконструюється або підсилюється повинен містити в собі відомості необхідні для розробки із врахуванням вимог
ДБН А.2.2-3 проектно-кошторисної документації на стадії "робочий проект" або "робоча документація". Крім цього матеріали вишукувань повинні відображати зміни у фізико-механічних властивостях рунтів у співставленні з матеріалами вишукувань минулих років прогноз впливу антропогенного фактору на властивості рунтів у період експлуатації після реконструкції (підсилення).
В обсяг вишукувань крім буріння основ повинно обов'язково включатись статичне зондування. Матеріали вишукувань повинні містити характеристик ущільненого під існуючими фундаментами рунту. При наявності в основі сильностисливих просідаючих насипних або інших особливих) рунтів обсяг вишукувань повинен забезпечити оконтурювання зон їх розширення плані і по глибині.
нженерно-геологічні вишукування повинні проводитись паралельно обстеженням основ і фундаментів. Для виявлення можливої нерівномірної деформації основ і фундаментів слід проводити геодезичні виміри.
Звіти по інженерно-геологічних вишукуваннях минулих років а також звіти по сусіднім і суміжним майданчикам вивчаються для встановлення:
повноти вишукувань і відповідності їх вимогам діючих нормативна документів;
-геологічної будови майданчика;
-вірності вибору і використання розрахункових показників рунту;
-прояву зміни в рунтовій основі за час експлуатації будівлі (споруди);
-обсягу нових вишукувань.
У проведених інженерно-геологічних вишукуваннях повинні міститись
вказівки по вибору несучого шару для спирання кінців паль. У необхідних випадках які встановлюються проектною організацією у звіті повинні міститися дані про несучу здатність одиночної багатосекційної палі в тому числі і в умовах можливої змін фізико-механічних властивостей рунтів основи.
Обстеження будівель та споруд повинне здійснюватись у відповідності з вимогами збірника "Нормативні документи з питань обстежень паспортизації
безпечної та надійної експлуатації виробничих будівель і поруд
(Держкомбудархітектури України Держнаглядохоронпраці України) і вказівками розділу З ВБН В.2.1-1-97Укрмонтажспецбуду.
При обстеженні будівель та споруд фундаменти яких передбачається
підсилювати із застосуванням багатосекційних вдавлюваних паль слід звертати особливу увагу на конструктивну схему існуючої будівлі або споруди конструкцію якість матеріалу існуючих фундаментів стін колон перекриттів та будь-яких інших конструкцій які можуть бути в подальшому використані як упори для сприймання навантажень що виникають при вдавлюванні паль. Міцність несуча здатність та деформативність вищевказаних будівельних конструкцій у випадку використання їх як упорів повинна бути перевірена.
ВИЗНАЧЕННЯ НЕСУЧО ЗДАТНОСТ ОДИНОЧНО БАГАТОСЕКЦЙНО ВДАВЛЮВАНО ПАЛ
При визначенні несучої здатності одиночної багатосекційної вдавлюваної
палі по матеріалі та рунту основи сліп керуватись вимогами
СНиП 2.02.03 і вказівками ВБН В.2.1-36-2-2002.С.7
Несуча здатність багатосекційної палі по матеріалу повинна визначатись як для позацентрово стиснутого стрижня на стадії експлуатації та як для цілісної забивної палі без урахування зусиль від власної ваги при виготовленні складуванні транспортуванні і монтажі. Розрахунки сталевих паль необхідно виконувати з урахуванням вимог СНиП -23. з залізобетонних СНиП 2.03.01.
При розрахунку залізобетонних паль за міцністю матеріалу враховується самостійне виготовлення секцій. Крім .коефіцієнтів умов роботи перелічених у СНиП 2.03.01 у розрахунок слід вводити також коефіцієнт γВ5=085 що застосовується при бетонуванні монолітних стовпів з найбільшим розміром перерізу менш ЗОсм.
Розрахунок стиків секцій паль слід виконувати у відповідності з вимогами
СНиП -23 та СНиП 2.03.01. Поздовжнє зусилля при позацентровому стисненні яке сприймається стиком паль. Повинне бути не менше несучої здатності цілісної ділянки що визначається за п.5 2 При передачі центрального навантаження для залізобетонних секцій допускається їх шарнірне з'єднання.
Несуча здатність палі по рунту Fd кН. повинна встановлюватись як правило на основі випробувань.
Допускається визначати величину Fd як остаточну при проектуванні будівлі за результатами випробувань еталонної палі або палі-зонду діаметром 127мм. виконаних за методикою ДСТУ Б В.2.1-1 із врахуванням умов експлуатації та зміни якості основи що прогнозується.
Результати статичного зондування виконаного за методикою ГОСТ 20069 необхідно використовувати для порівняльної оцінки несучої здатності багатосекційних вдавлюваних паль на ділянці підсилення фундаментів усієї будівлі або споруди. Допускається величину Fd використовувати у попередніх розрахунках підсилення фундаментів і як остаточну якщо на сусідніх майданчиках з аналогічними рунтовими умовами раніш проводились паралельні випробування: таких самих паль статичним навантаженням та статичне зондування із використанням зонда II типу згідно з ГОСТ 20069.
Розрахунок несучої здатності багатосекційної палі за формулою (8) СНиП2.02.03 із використанням табличних розрахункових опорів рунту під нижнім кінцем і по бічній поверхні палі як забивної ( вдавлюваної ) можна використовувати тільки для попередніх оцінок можливості підсилення фундаментів та з'ясування впливу можливої неоднорідності основи на рішення які приймаються по підсиленню. При цьому значення коефіцієнтів γcR і γcf рекомендується приймати по табл.5.1.
Значення розрахункового опору R по табл. 1 СНиП 2.02.03 під нижнім кінцем вдавлюваної палі діаметром до 160мм (площею перерізу 0025м2 і менше) допускається збільшувати на 20%.урахуванням прийнятої конструктивної схеми підсилення і рекомендацій СНиП 2.02.03 і
ВБН Б.2.1-1-97 Укрмонтажспецбуд.
Розрахунок і конструювання ростверка виконується у відповідності з вимогами СНиП 2.02.03 СНиП 2.03.01 та вказівками "Пособия по проектированию железобетонных ростверков свайных фундаментов под колонны зданий и сооружений" а також "Пособия по проектированию бетонних и железобетонных конструкцій из тяжелых и легких бетонов без предварительного напряжения арматурьі" (до СНиП 2.03.01).
Ростверки повинні виконуватись залізобетонними (клас бетону за міцністю не нижче В15) та підвищувати жорсткість існуючих фундаментів. Допускається у разі необхідності створення додаткових самостійних ростверків які можуть об'єднуватись з іншими ростверками і фундаментами.
На ділянках де виконані шви осідання в будівлі ростверки слід переривати.
Примітка. В якості ростверків багатосекційних паль допускається застосування сталевих балок закладених у фундаменти або стіни. Також допускається улаштування залізобетонних балкових ростверків із жорсткою арматурою.
Стіни і фундаменти будівлі а також інші елементи конструкції що використовуються в якості опорних слід перевіряти на зминання та вигин інші види силових впливів що виникають у процесі вдавлювання окремої палі при навантаженні рівному величині очікуваного максимального зусилля вдавлювання Fвдmах яке слід приймати Fвдmах = (10 130)Fd при пилувато-глинистих і Рвдmах =(130 - 140) Fd при піщаних рунтах але не більше ніж розрахункова несуча здатність палі по матеріалу. Величину максимального зусилля що вдавлює Fвдmaх слід вказувати в проекті підсилення.
Фактичне значення Fвдmaх повинно контролюватись в процесі вдавлення паль і не перевищувати величини прийнятої в розрахунках.
Розрахунок залізобетонних кам'яних армокам'яних і сталевих конструкцій які використовуються для улаштування упорних елементів слід виконувати із врахуванням вимог відповідно СНиП 2.03.01 СНиП -22 СНиП -23.
Згідно вказівок ВБН В2.1-1-97 несуча здатність палі визначається по пункту 4.6
СНиП2.02.03 за формулою
Де γс- Коефіцієнт умов роботи палі;
γсR- Коефіцієнт умов роботи грунта під нижнім кінцем палі.
R- Розрахунковий опір грунта під нижнім кінцем палі.
А - Площа спирання палі м2
u- Периметр поперечного перерізу стовбура палі м2
γс- Коефіцієнт умов роботи грунта на бічній поверхні палі який залежить від способу утворення свердловини і умов бетонування що приймається згідно табл.5 СНиП2.02.03
i- Розрахунковий опір і –го шару грунта по бічній поверхні стовбура палі кПа який приймається по табл.2.
hi- Товщина і –го шару грунта .
R=0.75α4 (α1 γd+α2α3γ1h)
α2=21.7 γ1= γ1 h1+ γ2 h2+ γ3 h33 hi
α3=0.47 γ1=(18.07*2+18.18*3.5+17.9*3.3)3*8.8=1805
R= 0.75*0.325(11.05*17.9*0.2+21.7*0.47*18.05*9.2)=1500кПа
Fd=(1.1*1500*0.025+0.24*(1.1*50*2)+1.1*43.3*3.5+1.1*6*3.3+1.1*27.85*1.2)=41.25+0.524(110+166.7+21.78+36.76)=216.92кН.
Розрахункове навантаження на палю:
Розрахункова кількість паль на 1 м погонний фундаменту
n=(329.2+0.1*329.2)*1.215494=28 Приймаємо 3 палі.
Визначення фактичного навантаження на палю:
GP- Вага ростверку та рунту до позначки 0.000.
GP=1*04*0.3*24=288кН.
Nф=(329.2+6.48)*113=12176кН.
Nф=12176кН≤ N =15494кН
Умову розрахунку за граничним станом основи задоволено.
Конструювання ростверка
Розрахунку осідання груп (кущів) паль.
Визначення середньозваженого значення кута внутрішнього тертя грунта φII
у межах довжини ствола палі розташованого в несучих шарах рунту за формулою:
де φII.і - кут внутрішнього тертя кожного шару рунту; hі - висота кожного шару.
Встановлення розмірів у плані умовного фундаменту з
підошвою на рівні вістря паль:
lу(bу) = Зbp(п-1) + bp +2 l р tg( 4)
де п - кількість паль у ряду; р - частина палі в несучих шарах рунту.
lу(bу) =30*0168(2-1)+0168+2*10tg(2404)=0504+0168+20 tg6 =277м.
Обчислення ваги умовного фундаменту "палі-ростверк-фунт":
де dy - відстань від уступу ростверку до вістря палі;
Уо=20кНм~ - усереднена питома вага масиву "палі-ростверк-грунт".
G=277*277*105*20=1611309кН
Розрахунок середнього тиску за підошвою умовного фундаменту:
Визначення розрахункового опору рунту основи на рівні підошви умовного фундаменту:
γCI=1.1 k=1 MV=0.72 Mq=3.87Mc
γCI=1.0 kZ=1 Mc=6.45 by=2.73 d1=6.3
R=1.1*11(1.1*0.72*1*2.73*17.9+1.1*3.87*6.3*18.05+(3.87-1)*2*18.05+3*6.45=
1(42.57+484.1+103.607+174.15)=884.9кПа
Перевірка виконання попередньої умови розрахунку основ за деформаціями:
p=25299кПа ≤R=8849 кПа
Визначення потужності стисливої товщі основи при =1 за формулою
При =1 k=2 Нс=2*2.77=5.54м
Розрахунок середньозваженого значення модуля деформації в
межах стисливої товщі основи.
E4=4 МПа ; h4=2.8 ; Z4= E5=12 МПа ; h5=2.66 ; Z5=
Визначення осідання основи куща паль при тиску від власної ваги рунту на рівні вістря паль.
zgo=14*1807+2*1807+1818*35+179*35+1812*05=16417кПа.
S=1.44*(11+1)*(170.23-164.17)6160*273=0.19cм.
Отже умову розрахунку за деформаціями виконано.

Геологія.doc

План розташування свердловин.
нженерно-геологічні розрізи 1-12-23-3.
II.Документація інженерно-геологічних вишукувань.
Журнал буріння свердловин
Цей технічний звіт складено на предмет оцінки впливу нового будівництва на існуючі будівлі при реконструкції обласного управління НБУ по вул. Жовтневій 17 у м. Полтаві.
Основою для складення звіту послужили:
Технічне завдання на проведення досліджень за підписом головного
інженера ДЛ "Міськбудпроект" М.П. Кашликова.
Отчет об инженерно-геологических изысканиях на участке капитального
ремонта с реконструкцией помещений областного управлення НБУ по ул.
Октябрьской 17 в г. Полтаве. Составлен в предприятии "Полтаваінжрозбуд
Проект "Реконструкція будинку №1 з добудовою службово-господорських
приміщень облуправління НБУ по вул. Жовтневій 17 в м. Полтаві".
Складений у ДН "Міськбудпроект" м. Полтава у 2002 р.
Результати математичного моделювання процесів впливу нового
будівництва на існуючі будівлі за допомогою програмного комплексу
нженерно-геологічні умови ділянки реконструкції
Ділянку вишукувань розташовано у центральній частині м. Полтави по вул. Жовтневій 17 на східно-південній окраїні Полтавського лесового плато. Згідно фондових та архівних матеріалів у геологічній будові території приймають участь суглинисті відклади лесової формації до глибини 200 м які підстилаються строкатими глинами.
Під час вишукувальних робіт на території обласної філії НБУ на глибині від 38-40 м до 80-90 м були виявлені підземні виробки.
Рельєф ділянки рівний з перепадом позначок до 10 м абсолютні позначки змінюються від 157.27 до 15794м.
Територія ділянки частково забудована одноповерховими цегляними будинками. Поверхня ділянки спланована насипними рунтами потужністю до 25 м.
Несприятливі фізико-геологічні процеси і явища в межах ділянки вишукування відсутні.
На основі рекогносційного обстеження встановлено що будівлі розташовані поблизу ділянки і на ділянці мають ознаки деформації –тріщини в дверних і віконних прорізах з шириною розкриття до 2.0 см.
В результаті проведення вишукувальних робіт встановлено таке нашарування рунтів: ГЕ-1 - насипний рунт; ГЕ-2 - суглинок лесовий світло-коричневий; 1ГЕ-3 - суглинок лесовий жовто-коричневий з наявністю карбонатних включень. ГЕ-4-суглинок палево-жовтий карбонатний; ГЕ-5-суглинки коричневі.
Природною основою різних видів фундаментів будівель можуть бути рунти ГЕ 2-4 а підстилаючими рунтами інженерних мереж можуть служити також рунти ГЕ-1 . Розрахункові значення фізико механічних властивостей рунтів приведені в таблиці 2.
Вологість на межі текучості
Вологість на межі пластичності
Вологість при повному водонасичені
Показник текучості водонасиченого рунту
Об’ємна вага частинок рунту кн.м3
Об’ємна вага рунтів кн.м3
Об’ємна вага сухих рунтів кн.м3
Об’ємна вага водонасичених рунтів кн.м3
Коефіцієнт пористості
Коефіцієнт фільтрації
Питоме щеплення рунту
Кут внутрішнього тертя
Модуль деформації рунту
рунти ГЕ-2а мають посадочні властивості. х просадочність і деформативні властивості змінюються в межах ділянки вишукування і прилеглих до неї територій незакономірно як по розповсюдженню так і по глибині тому виділення елементарних шарів по цим показникам нераціонально. Розрахунки осадок і просадок рунтів рекомендується виконувати згідно СНиП 2.02.01-83 користуючись нормативними значеннями характеристик посадки рунтів приведених в табл. 1 мал. 2
Початкове просадочний тиск більший ніж тиск від власної ваги рунту в межах всього порсадочного шару.
Тип рунтових умов згідно СНиП 2.02.01-83 перший.
З метою виявлення підземних виробок в містах наближених до провалу які мали місце в одноповерхових будівлях гаражів було пробурена 4 свердловини глибиною до 9.0м.
По даним буріння наявність підземних виробок в точках буріння не підтвердилося. Детальне вивчення розповсюдження підземних виробок можливе тільки після зносу.
В період проведення вишукувань на ділянці розкопаний один безнапірний водоносний горизонт рівень що встановився зафіксований на глибині від 5.37-9.41м від денної поверхні.
рунтами які вміщують водоносний шар є рунти ГЕ 3-4. Водотриви представлений глинами харківської свити палеогену залягає на глибині 25-30м від денної поверхні рельєфу. Рівень рунтових вод з врахуванням сезонних коливань може знаходитись на 0.5м. вище від виміряного.
Згідно схеми природних умов і пп. 31.32.”Пособия по проектированию оснований ” .територія відноситься до II типу по потенційній підтоплюваності. Максимальний прогнозуємий рівень води 3.0м від рівня землі.
рунтова вода згідно СНиП 2.03.II-85. до бетону і арматури зб конструкцій неагресивна.
Ступінь агресивної дії рунтової води на арматуру зб конструкцій при постійному зануренні неагресивна а при періодичному змочуванні слабо агресивна.
При вільному доступі кисню до нього вода володіє середньою ступінню агресивності на металічні конструкції. Нормативна глибина промерзання рунтів згідно СниП2.01.82 складає 1.0м.
Розподілення рунтів по трудності розробки вручну і відповідними механізмами рекомендується визначати згідно наступним пунктам таблиці1.IV-5-82
I.З інженерно-геологічної позиції можливе влаштування як стрічкових так і стовпчастих фундаментів. Вважається доцільним на даній ділянці влаштування буро ін’єкційних паль спираючихся на рунти ГЕ IV нище можливої припущеної глибини “підземних ходів “
Для попередження впливу просадок на експлуатаційну придатність будівель і споруд рекомендується передбачити заходи які відповідають даному типу рунтових умов по просадочності згідно вимог СНиП 2.02.01-83.
Для захисту від підтоплення підземних конструкцій будівлі рекомендується виконувати захисні міроприємства згідно п.2 22 СНиП 2.02.01-83.

Розрах.буроінєкц.фунд.doc

ВИЗНАЧЕННЯ НЕСУЧО ЗДАТНОСТ ОДИНОЧНО БУРОН'КЦЙНО ПАЛ.
При визначенні несучої здатності одиночної буроін'єкційної палі в лесових рунтах слід керуватись вимогами СНиП 2.02.03 і вказівками ВБН В.2.1-1-97 Підсилення фундаментів будівель та споруд побудованих на лесових рунтах буроін’кційними палями.
Буроін'єкційні палі в умовах підсилення основ та фундаментів існуючих будівель на лесових фунтах території України проектуються як правило висячими. Спирання паль допускається як виняток. При цьому палі повинні спиратися на непросідаючі рунти при незначних навантаженнях на них та прорізати просідаючу товщу типу..
Допускається влаштування паль-стояків тільки при заляганні скельових фунтів в безпосередній близькості від лесової товщі коли їх виготовлення економічно і технологічно виправдане.
Буроін'єкційні палі можуть влаштовуватись як вертикальними так і похилими що визначається умовами їх роботи в рунтовому середовищі і технологічними можливостями.
Несуча здатність одиночної буроін'єкційної палі визначається по матеріалу
палі Fd.m(Нd.m) і рунту основи Fd (Нd). При цьому повинна виконуватись умова Fd.m ≥ Fd (Нd.m ≥Нd). Тільки у випадку паль-стояків може бути Fd > Fd.m (Нd .> Нd.m) якщо величина Fd.m(Нd.m) є достатньою для підсилення існуючого фундаменту.
При розрахунку паль за міцністю матеріалу палю слід розглядати як стрижень жорстко затиснутий у рунті в перерізі що знаходиться на відстані 0 від підошви ростверка з урахуванням первісно можливого викривлення її вісі тобто початкового ексцентриситету за вимогами. СНиП 2.03.01.
Мінімальна розрахункова довжина буроін'єкційної палі 0 повинна
визначатись з урахуванням модуля деформації лесового рунту під ростверком у водонасиченому стані Еsat. При величині Еsat. 05 МПа
= ЗО d при Еsat. = 5 Мпа 0= 15d а проміжку між ними визначається за інтерполяцією. Якщо рунти слабопросідаючі то при Еsat. > 10 МПа значення 0 призначають за вимогами СниП 2.02.03. При значеннях Еsat. від 50 до
0 МПа 0 визначають за інтерполяцією. Допускається приймати для
Еsat.= 1 0 МПа 0 = 1 0d.
Несуча здатність палі по рунту Fd.sat (Hd.sat) повинна встановлюватись як
правило на основі випробування одиночної вертикальної палі статичним навантаженням із замочуванням основи за методикою ГОСТ 5686 і вимогами СНиП 2.02.03.
При незначних обсягах робіт допускається як виняток визначати несучу здатність папі за рунтом від дії вертикальних навантажень за результатами статичного зондування.
При випробуванні одиночних паль за методикою ГОСТ 5686 статичним
навантаженням у рунтах природної вологості допускається встановлювати Fd.sat та Hd.sat шляхом зниження величини Fd. та Hd. для рунтів даної вологості за формулами : Fd.sat=ks * Fd
де ks - знижуючий коефіцієнт для зв'язних рунтів встановлений на підставі
дослідних даних який повинен прийматися при ступені вологості Sr 03 ks = 03; при Sr = 05 ks = 05; при Sr = 08 ks = 10
(для інших значень Sr ks. визначаються за інтерполяцією). Врахування повинно проводитись диференційовано по глибині;
Fd. Hd. - несуча здатність по грунту одиночної буроін'єкційної палі за рунтом від дії відповідно вертикального та горизонтального навантажень кН.
При наявності регіональних дослідних коефіцієнтів допускається приймати
значення Fd.як остаточне для розрахунків за даними статичного зондування або випробувань рунтів еталонною палею. Методика випробувань повинна відповідати вимогам ГОСТ 20069 і ГОСТ 24942 а рунти повинні бути у водонасиченому стані за вимогами СНиП 2.02.03. При наявності тільки результатів статичного зондування в рунтах природної вологості перехідні коефіцієнти для водонасиченого стану повинні бути встановлені додатково.
Згідно вказівок ВБН В2.1-1-97 несуча здатність палі визначається по пункту 4.6
СНиП2.02.03 за формулою
Де γс- Коефіцієнт умов роботи палі;
γсR- Коефіцієнт умов роботи грунта під нижнім кінцем палі.
R- Розрахунковий опір грунта під нижнім кінцем палі.
А - Площа спирання палі м2
u- Периметр поперечного перерізу стовбура палі м2
γс- Коефіцієнт умов роботи грунта на бічній поверхні палі який залежить від способу утворення свердловини і умов бетонування що приймається згідно табл.5 СНиП2.02.03
i- Розрахунковий опір і –го шару грунта по бічній поверхні стовбура палі кПа який приймається по табл.2.
hi- Товщина і –го шару грунта .
R=0.75α4 (α1 γd+α2α3γ1h)
α2=21.7 γ1= γ1 h1+ γ2 h2+ γ3 h33 hi
α3=0.47 γ1=(18.07*2+18.18*3.5+17.9*3.3)3*8.8=1805
R= 0.75*0.325(11.05*17.9*0.2+21.7*0.47*18.05*9.2)=422.47кПа
Fd=(422.47*0.126+0.628*(0.8*31.8*2)+0.8*43.2*3.5)+(0.8*6.075*3.3)=
23+0.628(50.88+120.96+16.038)=53.23+117.98=171.217кН
Розрахункове навантаження на палю:
Розрахункова кількість паль на 1 м погонний фундаменту
n=(329.2+0.1*329.2)*1.2122=3.55 Приймаємо 4 палі.
Визначення фактичного навантаження на палю:
GP- Вага ростверку та рунту до позначки 0.000.
GP=1*0.9*0.3*24=6.48кН.
Nф=(329.2*1.2+6.48*12)4=100.74кН.
Умову розрахунку за граничним станом основи задоволено.
Конструювання ростверка
Розрахунку осідання груп (кущів) паль.
Визначення середньозваженого значення кута внутрішнього тертя грунта φII
у межах довжини ствола палі розташованого в несучих шарах рунту за формулою:
де φII.і - кут внутрішнього тертя кожного шару рунту; hі - висота кожного шару.
(26*2+26*35+24*33)88=250
Встановлення розмірів у плані умовного фундаменту з
підошвою на рівні вістря паль:
lу(bу) = Зbp(п-1) + bp +2 l р tg( 4)
де п - кількість паль у ряду; р - частина палі в несучих шарах рунту.
lу(bу) =30*02(2-1)+02+2*88tg(2504)=06+02+176* tg625=273м.
Обчислення ваги умовного фундаменту "палі-ростверк-фунт":
де dy - відстань від уступу ростверку до вістря палі;
Уо=20кНм~ - усереднена питома вага масиву "палі-ростверк-грунт".
G=273*273*63*20=97307кН
Розрахунок середнього тиску за підошвою умовного фундаменту:
Визначення розрахункового опору рунту основи на рівні підошви умовного фундаменту:
γCI=1.1 k=1 MV=0.72 Mq=3.87Mc
γCI=1.0 kZ=1 Mc=6.45 by=2.73 d1=6.3
R=1.1*11(1.1*0.72*1*2.73*17.9+1.1*3.87*6.3*18.05+(3.87-1)*2*18.05+3*6.45=
1(42.57+484.1+103.607+174.15)=884.9кПа
Перевірка виконання попередньої умови розрахунку основ за деформаціями:
p=170.23кПа ≤R=8849 кПа
Визначення потужності стисливої товщі основи при =1 за формулою
При =1 k=2 Нс=2*2.73=5.46м
Розрахунок середньозваженого значення модуля деформації в
межах стисливої товщі основи.
E4=4 МПа ; h4=2.8 ; Z4= E5=12 МПа ; h5=2.66 ; Z5=
Визначення осідання основи куща паль при тиску від власної ваги рунту на рівні вістря паль.
zgo=14*1807+2*1807+1818*35+179*35+1812*05=16417кПа.
S=1.44*(11+1)*(170.23-164.17)6160*273=0.19cм.
Отже умову розрахунку за деформаціями виконано.

Плита.dwg

Розріз.doc

ВИЗНАЧЕННЯ НЕСУЧО ЗДАТНОСТ ОДИНОЧНО БУРОН'КЦЙНО ПАЛ.
При визначенні несучої здатності одиночної буроін'єкційної палі в лесових рунтах слід керуватись вимогами СНиП 2.02.03 і вказівками ВБН В.2.1-1-97 Підсилення фундаментів будівель та споруд побудованих на лесових рунтах буроін’кційними палями.
Буроін'єкційні палі в умовах підсилення основ та фундаментів існуючих будівель на лесових фунтах території України проектуються як правило висячими. Спирання паль допускається як виняток. При цьому палі повинні спиратися на непросідаючі рунти при незначних навантаженнях на них та прорізати просідаючу товщу типу..
Допускається влаштування паль-стояків тільки при заляганні скельових фунтів в безпосередній близькості від лесової товщі коли їх виготовлення економічно і технологічно виправдане.
Буроін'єкційні палі можуть влаштовуватись як вертикальними так і похилими що визначається умовами їх роботи в рунтовому середовищі і технологічними можливостями.
Несуча здатність одиночної буроін'єкційної палі визначається по матеріалу
палі Fd.m(Нd.m) і рунту основи Fd (Нd). При цьому повинна виконуватись умова Fd.m ≥ Fd (Нd.m ≥Нd). Тільки у випадку паль-стояків може бути Fd > Fd.m (Нd .> Нd.m) якщо величина Fd.m(Нd.m) є достатньою для підсилення існуючого фундаменту.
При розрахунку паль за міцністю матеріалу палю слід розглядати як стрижень жорстко затиснутий у рунті в перерізі що знаходиться на відстані 0 від підошви ростверка з урахуванням первісно можливого викривлення її вісі тобто початкового ексцентриситету за вимогами. СНиП 2.03.01.
Мінімальна розрахункова довжина буроін'єкційної палі 0 повинна
визначатись з урахуванням модуля деформації лесового рунту під ростверком у водонасиченому стані Еsat. При величині Еsat. 05 МПа
= ЗО d при Еsat. = 5 Мпа 0= 15d а проміжку між ними визначається за інтерполяцією. Якщо рунти слабопросідаючі то при Еsat. > 10 МПа значення 0 призначають за вимогами СниП 2.02.03. При значеннях Еsat. від 50 до
0 МПа 0 визначають за інтерполяцією. Допускається приймати для
Еsat.= 1 0 МПа 0 = 1 0d.
Несуча здатність палі по рунту Fd.sat (Hd.sat) повинна встановлюватись як
правило на основі випробування одиночної вертикальної палі статичним навантаженням із замочуванням основи за методикою ГОСТ 5686 і вимогами СНиП 2.02.03.
При незначних обсягах робіт допускається як виняток визначати несучу здатність папі за рунтом від дії вертикальних навантажень за результатами статичного зондування.
При випробуванні одиночних паль за методикою ГОСТ 5686 статичним
навантаженням у рунтах природної вологості допускається встановлювати Fd.sat та Hd.sat шляхом зниження величини Fd. та Hd. для рунтів даної вологості за формулами : Fd.sat=ks * Fd
де ks - знижуючий коефіцієнт для зв'язних рунтів встановлений на підставі
дослідних даних який повинен прийматися при ступені вологості Sr 03 ks = 03; при Sr = 05 ks = 05; при Sr = 08 ks = 10
(для інших значень Sr ks. визначаються за інтерполяцією). Врахування повинно проводитись диференційовано по глибині;
Fd. Hd. - несуча здатність по грунту одиночної буроін'єкційної палі за рунтом від дії відповідно вертикального та горизонтального навантажень кН.
При наявності регіональних дослідних коефіцієнтів допускається приймати
значення Fd.як остаточне для розрахунків за даними статичного зондування або випробувань рунтів еталонною палею. Методика випробувань повинна відповідати вимогам ГОСТ 20069 і ГОСТ 24942 а рунти повинні бути у водонасиченому стані за вимогами СНиП 2.02.03. При наявності тільки результатів статичного зондування в рунтах природної вологості перехідні коефіцієнти для водонасиченого стану повинні бути встановлені додатково.
Згідно вказівок ВБН В2.1-1-97

Фундаменти.пояс.doc

1. ПРИНЦИПИ ПРОЕКТУВАННЯ ОСНОВ ФУНДАМЕНТВ
1. ЗАГАЛЬНА КЛАСИФКАЦЯ ФУНДАМЕНТВ ШТУЧНИХ ОСНОВ
Для узагальнення принципів проектування фундаментів і штучних основ у практиці будівництва використовують кілька їх класифікацій а саме: за глибиною закладання (неглибокого закладання або фундаменти що зводять у відкритих котлованах; пальові; глибокого закладання); за матеріалами з яких виготовлені (бетонні бутобетоні з кам'яної чи бутової кладки залізобетонні тощо); за умовами виготовлення (монолітні та збірні); за умовами роботи (жорсткі та гнучкі); за формою в плані (стрічкові окремі суцільні масивні) тощо. Поступово з розробкою і запровадженням у практику проектування та будівництва нових видів основ і фундаментів ці класифікації змінюються та удосконалюються.
Одна із сучасних класифікацій фундаментів і штучних основ за принципом їх влаштування запропонована М.Л.Зоценком. Вона визначає конструкцію й особливості взаємодії фундаменту з рунтом що його оточує. У рунті формується "зона впливу" яка при навантаженні конструкції працює з нею у взаємодії і визначає міцність та деформативність системи основа-споруда. Класифікація має такі таксономічні одиниці які виділяють за групами ознак: клас - за елементами частин будов і споруд; група - за принципом формування фундаменту в природному рунті; підгрупа - за способом подачі матеріалу фундаментів і штучних основ у рунт; тип - за особливостями застосованого обладнання для виготовлення фундаментів та основ; вид - за спільними ознаками конструкції і матеріалу; різновид - за конструктивними особливостями фундаментів і штучних основ.
Група фундаментів і штучних основ які споруджують з вийманням рунту характеризується тим що в період їх зведення вплив цього процесу на рунт незначний. У період зведення всієї будови та наступної її експлуатації "зона впливу" формується поступово тільки нижче підошви фундаменту. Здебільшого розрахунки цих змін не враховують за винятком розрахунків при реконструкції фундаментів. Фундаменти цієї групи звичайно мають розвинуту опорну частину яка найчастіше працює на вигин під тиском рунту.
Група фундаментів і штучних основ які влаштовують без виймання рунту навпаки характеризується утворенням у період їх зведення "зони впливу" розвиненої як за бічною поверхнею фундаменту так і за його підошвою. Властивості цієї зони з часом змінюються. Параметри "зони впливу" враховуються сучасними методиками розрахунку фундаментів цієї групи. Такі фундаменти в загальному випадку характеризуються перевагою висоти над шириною.
Група штучних основ які влаштовують за допомогою фізико-хімічних процесів характеризується змінами у визначеному об'ємі рунту його фізико-хімічних властивостей за рахунок введення хімічних добавок термічної обробки дії електричного струму тощо. Загальною її ознакою є зниження нових механічних властивостей масиву від центра до периферії.
2. ПРИНЦИПИ ПРОЕКТУВАННЯ ОСНОВ ФУНДАМЕНТВ ЗА ГРАНИЧНИМИ СТАНАМИ
Проектування основ фундаментів (за [14] включає обрунтований розрахунком вибір:
типу основи (природна чи штучна);
групи типу конструкції матеріалу та розмірів фундаментів;
заходів які використовують при необхідності зменшення впливу деформацій основи на експлуатаційну надійність споруди.
Основи розраховують за двома групами граничних станів: першою - несучою здатністю (мета цих розрахунків - забезпечення міцності та стійкості основ а також недопущення зрушення фундаменту по підошві чи його перекидання) та другою - деформаціями (мета цих розрахунків - обмеження абсолютних або відносних переміщень фундаментів і над фундаментних конструкцій такими умовами при яких гарантується нормальна експлуатація споруди протягом нормативного строку служби). Розрахунок основ за деформаціями виконують у переважній більшості випадків а за несучою здатністю якщо:
а)на основу передаються значні горизонтальні навантаження
(підпірні стіни фундаменти розпірних конструкцій тощо) включаючи сейсмічні;
б)споруда розміщена на схилі чи поблизу нього;
в)основа складена водонасиченими глинистими в тому числі
лесовими або біогенними рунтами із коефіцієнтом водонасиченості Sr > 0.85 які повільно ущільнюються. Приклад графіка залежності деформації такої основи від тиску на неї наведено на рис11; крива 1. З нього видно що третя фаза напруженого стану рунту тобто фаза інтенсивних деформацій зсувів і ущільнення вбік від зон пластичних деформацій ще не відбулася (отже руйнування основи немає) але деформація основи вже перевищує гранично допустиму 5
г) основа складена скельними рунтами. Приклад графіка S=f (р) для такої основи показано на рис 1.1 крива 2. З нього видно що деформація набагато менша від граничної але руйнування основи відбулося
Розрахункову схему системи споруда - основа або фундамент - основа вибирають урахуванням найістотніших факторів які визначають напружено деформований стан основи і споруди а саме: статичної схем споруди особливостей її зведення характеру рунтових нашарувань властивостей грантів основи можливості їх зміни під час будівництва експлуатації споруди тощо.
Згідно з правилами врахування ступеня відповідальності будівель і споруд при проектуванні конструкцій встановлено три класи об'єктів. До класу віднесені будівлі які мають народногосподарське значення а також соціальні об'єкти що потребують підвищеної надійності (головні корпуси ТЕС АЕС телевізійні башти чи промислові труби заввишки понад 200 м резервуари для нафтопродуктів місткістю понад [10000 м3 криті спортивні споруди з трибунами театри цирки ринки учбові заклади дитячі дошкільні установи тощо). Клас II об'єднує виробничі і громадські споруди які не входять у класи і .Клас III-це складські будівлі (без процесів сортування та упаковування) одноповерхові житлові будинки тимчасові будівлі й споруди
До проектування основ і фундаментів уточнюють конструктивну схему будівлі чи споруди (з повним або неповним каркасом безкаркасна тощо) уточнюють їх форму в плані геометричні розміри (довжину висоту вирину) кількість поверхів крок колон наявність підвалу технічного поверху підземного господарства аналізують жорсткість прийнятих конструкцій та їх чутливість до нерівномірних осідань а також можливі деформації окремих частин та елементів будівлі при осіданні рунтів основи.
1. Графіки залежності деформації від тиску:
- основа складена глинистими та
біогенними рунтами із коефіцієнтом
водонасичення 52085; 2 - основа
.2. Характерні схеми деформування системи "споруда-основа":
а- розрахункова схема; б- схема нерівномірних осідань фундаментів; в- схема
крену жорсткої споруди; г - схема деформацій які призводять до закручування
споруди; д- схема горизонтального переміщення жорстка споруди
За чутливістю до деформацій основи будівлі споруди умовно поділяють на три типи:
абсолютно гнучкі які при передачі навантаження на основу осідають так що додаткові зусилля в їхніх конструкціях практично не виникають. До споруд цього типу відносяться земляні насипи днища металевих резервуарів естакади та галереї з розрізними прольотними спорудами одноповерхові складські приміщення малоповерхові житлові громадські й сільськогосподарські будинки виробничі будівлі з покриттям по фермах тощо;
абсолютно жорсткі які навпаки у разі деформацій основи не викривляються а осідають як суцільний масив при цьому поверхня основи в межах підошви споруди залишається плоскою. Тиск за підошвою фундаментів перерозподіляється що призводить до розвитку в спорудах додаткових зусиль але для споруд цього типу (димові труби башти доменні печі масивні мостові опори елеватори) вони переважно безпечні через значний запас міцності на згин у масивних фундаментах. При нерівномірних деформаціях основ крім осідань для споруд цього типу суттєве значення має крен;
кінцевої жорсткості (більшість конструкцій будівель і споруд а саме: рамні та нерозрізні залізобетонні конструкції цегляні блочні та панельні будинки тощо). У конструкціях при розвитку нерівномірних деформацій основи виникають додаткові зусилля та викривлення а іноді навіть тріщини. У таких споруд дещо зменшується оскільки тиск за підошвою фундаментів частково перерозподіляється. При проектуванні основ і фундаментів цих будівель враховують всі можливі види деформацій.
Сумісну деформацію основи і будівлі характеризують такі величини :
абсолютне осідання основи окремого фундаменту S м (см) яке визначають як середнє вертикальне переміщення підошви фундаменту (на рис. 1.2 а б-це S1 S2 S5). За величиною S для різних фундаментів можна оцінити нерівномірність деформацій основи і конструкції споруди;
середнє осідання основи споруди:
де Sі - абсолютне осідання ; і-го фундаменту з площею підошви Аі;
відносна нерівномірність осідання двох фундаментів SL де
S =Sі-Sі+1- різниця абсолютних осідань сусідніх фундаментів; L - відстань між осями цих фундаментів (рис. 1.2 а б);
крен фундаменту (споруди) і який визначають як відношення різниці осідань крайніх точок підошви фундаменту S1 та S2 до відстані між ними L (рисі .2 в):
відносний прогин або вигин споруди - це відношення стріли прогину або вигину до довжини частини споруди що згинається (рис. 1.2 а б):
L = (2S2-S-S3)(2L)(1.2)
де S1 та S3 - осідання кінців частини споруди яку розглядають; S2 - найбільше (прогин) або найменше (вигин) осідання на тій же частині споруди L - відстань між осями фундаментів для яких визначені осідання S1 та S3. Для випадку вигину
(рис. 1.2 а б) у формулі (1.2) приймають: S2 = S1 = Sз;S3 =
кривизна частини споруди що згинається: ρ=1R де R - радіус викривлення;
відносний кут закручування споруди характеризує її просторову роботу в цілому і дозволяє встановити додаткові зусилля не лише в несучих конструкціях але й у перекриттях. Закручування споруди виникає в разі нерівномірних осідань за її торцями які мають різний напрям. Тоді відповідно до позначень на рис. 1.2 г: =(1+2)L
де 1tg 1=-(S1-S2)B; 2 tg 2==(S3-S4)B; (1.4 а б)
горизонтальне переміщення фундаменту чи споруди в цілому u визначають відповідно до схеми на рис.1.2д при дії горизонтальних складових навантажень.
Для визначення деформацій основи за законом лінійно деформованого напівпростору необхідно щоб середній тиск під підошвою фундаменту ρ не перевищував розрахунковий опір рунту основи R який розраховують за формулою (7) [14] .
Тоді умовами розрахунку основи за деформаціями є:
Smax ≤ Smax (1.5 а б)
(SL)≤(SL)и або і≤іи ( 1 .6 а 6)
де Sи Smaxи (SL)и іи- гранично допустимі значення відповідно середнього осідання максимального осідання відносної нерівномірності осідань крену споруди які встановлюють за дод. 4 [14]. Умовою розрахунку основи за несучою здатністю є:
де F - розрахункове навантаження на основу від основного та особливого сполучень навантажень; γс - коефіцієнт умов роботи який приймають для пісків крім пилуватих γс=10; пилуватих пісків а також глинистих рунтів у стабілізованому стані у = 09; глинистих рунтів у не стабілізованому стані γс=085; скельних невивітрілих і слабовивітрілих рунтів γс=10; вивітрілих рунтів γс = 09; сильновивітрілих рунтів γс= 08; Fи- сила граничного опору основи що визначають з умови граничної рівноваги рунтів основи або міцності скельної породи по напряму що відповідає напряму сили F; γп - коефіцієнт надійності залежно від класу споруд що дорівнює 12; 115 та 11 відповідно для будівель II і III класів.
3. ОСНОВН ВИХДН ДАН ДЛЯ ПРОЕКТУВАННЯ ОСНОВ ФУНДАМЕНТВ
При проектуванні основ і фундаментів необхідно мати такі основні вихідні дані:
Характеристика будівельного майданчика (дані про місцеположення території будівництва; її кліматичні та сейсмічні умови; план майданчика у горизонталях на основі результатів геодезичної зйомки при цьому на плані вказують контури споруд що проектують місця гірських виробок точки проведення польових дослідних робіт червоні лінії проїзди та кому робіт червоні лінії проїзди та комунікації з глибиною їх закладання; дані про послідовність нашарувань рунтів форми їх залягання розміри в плані глибину походження склад і стан всіх інженерно-геологічних елементів дані про наявність у горизонтах підземних вод коливання їхніх рівнів агресивність відносно матеріалів фундаментів і підземних частин будівель фізико-механічні характеристики рунтів (див. розділ 2) - ці дані подають у вигляді інженерно-геологічних колонок за окремими свердловинами шурфами тощо та перерізів побудованих за цими виробками а також відповідних текстових матеріалів і таблиць; дані про особливі рунтові умови та процеси — наявність характеристики посадочних слабких заторфованих засолених та схильних до набрякання рунтів тощо; карстових зсувних сейсмічних районів територій де є підземні виробки тощо).
Характеристика об'єктів що проектують: планові та висотні розміри будівель; кількість поверхів креслення підземної й надземної частин будівлі і технологічного обладнання; навантаження (див. п. 1.5); відомості про чутливість будівель і споруд або їхніх окремих частин до деформації основ; способи передачі навантажень на основу; наявність сусідніх будівель чи комунікацій глибина їх закладання відстань до новобудови тиск наявність каналів колекторів тощо; особливості експлуатації раніше зведених споруд поблизу будівельного майданчика; можливий вплив технологічних процесів у споруді на зміну фізико механічним властивостям рунтів основи.
Характеристика матеріалів для будівництва фундаментів і штучних основ: перелік матеріалів які можна застосовувати в конкретних умовах; відстань транспортування; вартість матеріалів.
Дані про техніко-виробничі можливості будівельних організацій: (підрядчика) наявність машин і механізмів можливість одержання або виготовлення конструкцій фундаментів та матеріалів штучних основ.
Проектування основ і фундаментів доцільно вести у такій послідовності:
оцінка конструктивної характеристики будинку чи споруди;
оцінка інженерно-геологічних і гідрогеологічних умов будівельного майданчика;
визначення навантажень що діють на фундаменти;
обрунтування вибору типу основ і фундаментів;
визначення основних розмірів фундаментів які виготовляють з вийманням або без виймання рунту;
розрахунок основ за деформаціями в місцях характерних перерізів фундаментів;
у разі потреби - розрахунок стійкості основи;
розрахунок елементів фундаментів на міцність та їх конструювання;
загальні міркування про виконання робіт нульового циклу.
4. ЗАВДАННЯ ВАРАНТНОСТ ПРИ ПРОЕКТУВАНН ОСНОВ ФУНДАМЕНТВ
Вибір основи та оптимальної конструкції фундаменту - складна комплексна задача що потребує врахування інженерно-геологічних умов будівельного майданчика конструктивних особливостей споруд навантажень техніко-економічних умов виконання робіт тощо.
Розрізняють кілька умовних категорій рунтів та відповідних до них типових нашарувань. Так Б..Далматов [3] С.Б.Ухов та інші [6] розглядають надійні і слабкі рунти й три схеми типових нашарувань. А..Догадайло виділяє три категорії рунтів - слабкі середньої щільності і щільні та три схеми типових нашарувань. О.Н.Тетіор та ін. розглядають п'ять категорій рунтів: рослинний шар неміцний міцний особливо неміцний та особливо міцний і чотирнадцять схем їхніх нашарувань. М.Л.Зоценко та ін. [4 5] пропонують три категорії рунтів: 1 - придатні до природної основи - глинисті рунти від туго- до текучопластичних піски середньої щільності (R= 100-250 кПа); 2 - слабкі - текучі глинисті рунти заторфовані мули незлежані насипні рунти пухкі піски (R100 кПа); 3 - щільні - тверді та напівтверді глинисті великоуламкові щільні піщані скельні рунти (R>250 кПа) та шість типових схем нашарувань рунтів (рис. 1.3). За ними основи можуть бути складені з шарів фунту витриманих за глибиною і протяжністю (1-V) а також з виклинюючих шарів та лінз (VI). Цю пропозицію використовують для подальшого розгляду.
При виборі типу і глибини закладання фундаменту для всіх схем нашарувань рунтів дотримуються таких загальних правил:
мінімальна глибина закладання фундаментів повинна бути не менша 05 м від поверхні території;
глибина закладання фундаменту в несучий шар рунту - не менше 01 -015м;
по можливості влаштовувати фундаменти вище рівня підземних вод;
3. Схеми типових нашарувань рунтів (-У):
- придатні; 2 - слабкі; 3 - щільні рунти
у шаруватій основі всі фундаменти найкраще зводити на одному рунті чи рунтах з близькою міцністю та стисливістю.
Варіантне проектування виконують у такій послідовності:
визначають усі реальні за даних конкретних умов варіанти можливих основ і фундаментів використовують для цього рекомендації табл. 1.1. ноді при однакових варіантах конструкцій приймають різні способи підготовки основи;
виконують розрахунок відібраних варіантів для типового перерізу фундаментів;
здійснюють техніко-економічне порівняння варіантів і приймають для детальної проробки найбільш ефективний економічний надійний тощо.
5. ВИЗНАЧЕННЯ НАВАНТАЖЕНЬ НА ФУНДАМЕНТИ
Навантаження і дії на основи та фундаменти визначають з урахуванням спільної роботи споруди й основи. Розрахунки ведуть згідно з вимогами [14] і [17].
У деяких випадках перерозподіл навантажень па основу надфундаментною конструкцією можна не враховувати. Наприклад при розрахунку:
основ будівель і споруд III класу відповідальності;
загальної стійкості масиву рунту основи спільно із спорудою;
середніх значень деформацій основи;
деформацій основи в стадії прив'язування типового проекту до місцевих рунтових умов.
Вагу конструкцій приймають за типовими серіями 1.800 - 274 (вип. 1-3) КЗ-01 -49 1.412- 1ПК-01 - 12968 ПК - 06 - 06 та ін. даними типових проектів а також довідковими даними з точністю:
при визначенні одиничної ваги конструкції до 010 кH; при зібранні поповерхових навантажень на ділянки стін колони тощо - до 1 кН;
сумарних навантажень на фундаменти - до 10 кН.
Заокруглення величин навантажень виконують за загальними правилами.
Величини навантажень на стіни або колони від ваги конструкцій які обпираються на перекриття (сантехкабіни перегородки обладнання) здебільшого визначають як опорні реакції плит прогонів від дії цих елементів.
Якщо можливе пересування технологічного обладнання приміщень у процесі експлуатації то еквівалентне рівномірно розподілене навантаження на перекриття визначають за формулами:
де - довгочасне рівномірно розподілене навантаження на перекриття від ваги обладнання кПа; Fk- короткочасне рівномірно
розподілене навантаження на перекриття кПа; — вага обладнання кН; Fк - корисне короткочасне навантаження на вільних від обладнання площах кПа; А - площа приміщення м2; Аоб - площа яку займає обладнання м2; - коефіцієнт сполучень.
Величини навантажень визначають з урахуванням коефіцієнта надійності γf за навантаженням (пп. 2.1 -3.7 [17]).
Короткочасне навантаження на перекриття або покриття приймають за табл. З
[ 17] з урахуванням коефіцієнтів сполучень
Сумарне навантаження на основу та фундамент F для основних сполучень розраховують за формулою:
F=Fп + Fд+ Fк A;(1.9)
Де Fп Fд Fк - відповідно сума постійного довгочасного та короткочасного навантажень кН; A - коефіцієнти сполучень.
Навантаження на фундаменти несучих стін визначають для всіх ділянок що відрізняються за вантажними площами навантаженням на перекриття наявністю отворів висотою та товщиною стін тощо а в каркасних будівлях або спорудах - для всіх колон (стовпів стояків піврам) що відрізняються вантажними площами перекриттів і покриттів навантаженнями на балки (ригелі ферми рами) кількістю поверхів тощо.
Підсумовування навантажень на уступ фундаменту зовнішньої стіни (табл. 1.2) виконують з урахуванням снігового навантаження та даху за вантажною площею (з урахуванням звису) а для міжповерхових перекриттів — за вантажною площею (з урахуванням половини прольоту в просвіті). В обох випадках навантаження встановлюють на 1 м стіни. За коефіцієнтом прорізу площа вікон становить 15 % загальної площі зовнішньої стіни (рис. 1.4).
Для високих будівель враховують вітрове навантаження що складається з статичної та динамічної складових. Статичні складові W1 і W2 які виникають від швидкісного натиску вітру на будівлю для фіксованої висоти розраховують як ординати трапецієвидної епюри відповідно з нижньою і верхньою основами.
Розрахунок навантажень на уступі фундаменту виконуємо в табличній формі.
Таб. 1.1. Розрахунок навантажень на уступі фундаменту внутрішньої стіни адміністративно-господарського блоку НБУ
Навантаження на елементи будинку кПа
Характер навантаження
Підрахунок навантаження
Нормативне навантаження
Коефіцієнт надійності
Розрахункове навантаження
Оцинкованих листів прогонівлатання та крокв
Тимчасове навантаження – сніг при =1
Плита перекриття t=022 м
Пароізоляція – 1 шар пергаміну t=00005 м γ=63 кНм3
Утеплювач – пінобетон t=015м γ=5кНм3
Цементна стяжка t=002 γ=18 кНм3
Всього постійне навантаження
Гідроізоляція -1 шар руберойду t=0002м =63 кНм3
Звукоізоляція –керамзитобетон t=0055 м =14кНм
Керамічні плитки та шар цементного р-ну t=0023 м γ=18 кНм3
Тимчасове навантаження
Міжповерхове перекриття
Разом на уступі фундаменту шириною 1 м
Таб. 1.2. Розрахунок навантажень на уступі фундаменту зовнішньої стіни адміністративно-господарського блоку НБУ
ВИЗНАЧЕННЯ БУДВЕЛЬНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ОСНОВИ
.1 НОРМАТИВН РОЗРАХУНКОВ ВЕЛИЧИНИ ХАРАКТЕРИСТИК ГРУНТУ
Перед проектуванням основ і фундаментів проводять інженерно геологічні вишукування на будівельному майданчику з виконанням комплексу лабораторних випробувань і подальшою обробкою результатів. Обсяг цих робіт залежить від конструктивних та експлуатаційних особливостей об'єктів а також вимог діючих норм та стандартів.
Результати випробувань повинні містити повні дані які необхідні для встановлення розмірів фундаментів з урахуванням можливих змін властивостей рунту основи у процесі будівництва та експлуатації а також для призначення штучних методів поліпшення властивостей рунту якщо ефективність їх буде обрунтована економічно а також із точки зору збереження матеріальних та енергетичних ресурсів.
Розрахунки основ виконують із використанням нормативних і розрахункових характеристик рунту які наводять у звітах з нженерно-геологічних вишукувань.
Нормативна характеристика є середнім арифметичним показником який розраховують за формулою:
де Хп- нормативне значення характеристики; Хі - окреме значення характеристики; п - кількість визначень характеристики.
За вказівками [14] кількість визначень характеристик рунту яка необхідна для розрахунку їхніх нормативних і розрахункових значень встановлюється залежно від ступеня неоднорідності рунту основи потрібної точності обчислень а також класу будівлі або споруди.
Кількість однойменних окремих визначень для кожного з інженерно-геологічних елементів має бути не менша шести. Для попередніх розрахунків основи а також остаточних розрахунків основ будівель і споруд II і III класів норми допускають визначення нормативних та розрахункових характеристик міцності й деформативності рунту за характеристиками їхніх фізичних властивостей.
Розрахункові значення характеристик рунту встановлюють за формулою:
де γg - коефіцієнт надійності який визначають залежно від мінливості характеристик кількості визначень і значення надійної ймовірності. Це стосується питомого зчеплення кута внутрішнього тертя φ границі міцності на одноосьовий стиск. R0 а також щільності рунту ρ або питомої ваги γ = ρg. Для інших характеристик рунту приймають γg = 10.
Статистичну обробку результатів виконують за методикою викладеною у ГОСТ 20522 - 96. При цьому надійну ймовірність а розрахункових значень характеристик рунту приймають при розрахунках основ за несучою здатністю α = 095 а за деформаціями α = 085.
Значення характеристик рунту с φ γ для розрахунку за несучою здатністю позначають с1 φ1 γ1 а для розрахунку за деформаціями С φ γ.
Якщо нормативні значення φ с Е приймають за даними табл. 1-3 дод. 1 [14] то розрахункові значення характеристик - враховуючи такі значення коефіцієнта надійності:
при розрахунках основ за деформаціями γg = 1;
при розрахунках основ за несучою здатністю: для питомого зчеплення γg = 15;
для кута внутрішнього тертя піску γg = 11; те ж саме глинистого рунту γg = 115.
Опис характеру умов будівельного майданчику.
Опис характеру умов будівельного майданчику здійснюється на основі технічного звіту який складено на предмет оцінки впливу нового будівництва на існуючі будівлі при реконструкції обласного управління НБУ по вул. Жовтневій 17 у м. Лубнах
Основою для складення звіту послужили:
Технічне завдання на проведення досліджень за підписом головного
інженера ДЛ "Міськбудпроект" М.П. Кашликова.
Отчет об инженерно-геологических изысканиях на участке капитального
ремонта с реконструкцией помещений областного управлення НБУ по ул.
Октябрьской 17 в г. Полтаве. Составлен в предприятии "Полтаваінжрозбуд
Проект "Реконструкція будинку №1 з добудовою службово-господорських
приміщень облуправління НБУ по вул. Жовтневій 17 в м. Полтаві".
Складений у ДН "Міськбудпроект" м. Полтава у 2002 р.
Результати математичного моделювання процесів впливу нового
будівництва на існуючі будівлі за допомогою програмного комплексу
1.2 нженерно-геологічні умови ділянки реконструкції
Ділянку вишукувань розташовано у центральній частині м. Полтави по вул. Жовтневій 17 на східно-південній окраїні Полтавського лесового плато. Згідно фондових та архівних матеріалів у геологічній будові території приймають участь суглинисті відклади лесової формації до глибини 200 м які підстилаються строкатими глинами.
Під час вишукувальних робіт на території обласної філії НБУ на глибині від 38-40 м до 80-90 м були виявлені підземні виробки.
Рельєф ділянки рівний з перепадом позначок до 10 м абсолютні позначки змінюються від 157.27 до 15794м.
Територія ділянки частково забудована одноповерховими цегляними будинками. Поверхня ділянки спланована насипними рунтами потужністю до 25 м.
Несприятливі фізико-геологічні процеси і явища в межах ділянки вишукування відсутні.
На основі рекогносційного обстеження встановлено що будівлі розташовані поблизу ділянки і на ділянці мають ознаки деформації –тріщини в дверних і віконних прорізах з шириною розкриття до 2.0 см.
В результаті проведення вишукувальних робіт встановлено таке нашарування рунтів: ГЕ-1 - насипний рунт; ГЕ-2 - суглинок лесовий світло-коричневий; 1ГЕ-3 - суглинок лесовий жовто-коричневий з наявністю карбонатних включень. ГЕ-4-суглинок палево-жовтий карбонатний; ГЕ-5-суглинки коричневі.
Природною основою різних видів фундаментів будівель можуть бути рунти ГЕ 2-4 а підстилаючими рунтами інженерних мереж можуть служити також рунти ГЕ-1 . Розрахункові значення фізико механічних властивостей рунтів приведені в таблиці 2.
Вологість на межі текучості
Вологість на межі пластичності
Вологість при повному водонасичені
Показник текучості водонасиченого рунту
Об’ємна вага частинок рунту кн.м3
Об’ємна вага рунтів кн.м3
Об’ємна вага сухих рунтів кн.м3
Об’ємна вага водонасичених рунтів кн.м3
Коефіцієнт пористості
Коефіцієнт фільтрації
Питоме щеплення рунту
Кут внутрішнього тертя
Модуль деформації рунту
рунти ГЕ-2а мають посадочні властивості. х просадочність і деформативні властивості змінюються в межах ділянки вишукування і прилеглих до неї територій незакономірно як по розповсюдженню так і по глибині тому виділення елементарних шарів по цим показникам нераціонально. Розрахунки осадок і просадок рунтів рекомендується виконувати згідно СНиП 2.02.01-83 користуючись нормативними значеннями характеристик посадки рунтів приведених в табл. 1 мал. 2
Початкове просадочний тиск більший ніж тиск від власної ваги рунту в межах всього порсадочного шару.
Тип рунтових умов згідно СНиП 2.02.01-83 перший.
З метою виявлення підземних виробок в містах наближених до провалу які мали місце в одноповерхових будівлях гаражів було пробурена 4 свердловини глибиною до 9.0м.
По даним буріння наявність підземних виробок в точках буріння не підтвердилося. Детальне вивчення розповсюдження підземних виробок можливе тільки після зносу.
В період проведення вишукувань на ділянці розкопаний один безнапірний водоносний горизонт рівень що встановився зафіксований на глибині від 5.37-9.41м від денної поверхні.
рунтами які вміщують водоносний шар є рунти ГЕ 3-4. Водотриви представлений глинами харківської свити палеогену залягає на глибині 25-30м від денної поверхні рельєфу. Рівень рунтових вод з врахуванням сезонних коливань може знаходитись на 0.5м. вище від виміряного.
Згідно схеми природних умов і пп. 31.32.”Пособия по проектированию оснований ” .територія відноситься до II типу по потенційній підтоплюваності. Максимальний прогнозуємий рівень води 3.0м від рівня землі.
рунтова вода згідно СНиП 2.03.II-85. до бетону і арматури зб конструкцій неагресивна.
Ступінь агресивної дії рунтової води на арматуру зб конструкцій при постійному зануренні неагресивна а при періодичному змочуванні слабо агресивна.
При вільному доступі кисню до нього вода володіє середньою ступінню агресивності на металічні конструкції. Нормативна глибина промерзання рунтів згідно СниП2.01.82 складає 1.0м.
Розподілення рунтів по трудності розробки вручну і відповідними механізмами рекомендується визначати згідно наступним пунктам таблиці1.IV-5-82
ГЕ-1 - насипні рунти з домішками будівельного сміття не злежалі пухкі. Потужність шару 18-25 м.
ГЕ-2 - суглинки лесові світло-коричневі напівтверді просадочні. Потужність шару 11-31 м.
-межа розкочування Wр = 022;
-межа текучості WL = 039;
-число пластичності р = 017;
-природна вологість w = 024;
-показник текучості L = 012;
-щільність частинок ρs = 2688 тм3;
-щільність рунту ρ =1687 тм3;
-щільність сухого рунту ρd =1364 тм3;
-коефіцієнт пористості е = 096;
-ступінь вологості Sr= 068;
рунт має просадочні властивості. Залежність між відносною просадочністью і вертикальними напруженнями за даними лабораторних випробовувань за методом однієї кривої наведені у табл. 1.
Вертикальні напруження МПа
Коефіцієнт відносної просадочності sl
Початковий тиск просадочності рsl = 0186 МПа.
Для розрахунку основи за граничними станами слід приймати такі розрахункові характеристики:
-питома вага рунту γ1γ= 1681807 кНм3.
-кут внутрішнього тертя φ φ = -26°;
-питоме зчеплення с с = -16 кПа;
-модуль деформації Е = 1265 МПа.
ГЕ-3 - суглинок лесовий жовто-коричневий з наявністю карбонатних включень тугопластичний. Потужність шару 17-2Ом.
-межа текучості WL = 03 7;
-число пластичності р = 015;
-природна вологість w = 027;
-показник текучості L = 033;
-щільність частинок рs = 2668 тм ;
-щільність рунту ρ =1736; тм3;
-щільність сухого рунту рd =1373; тм3;
-коефіцієнт пористості е = 095;
-ступінь вологості Sr = 077;
рунт не має просадочних властивостей.
Для розрахунку основи розрахункові характеристики:
-питома вага рунту γ1γ = 17241818 кНУм3.
-питоме зчеплення с с = -18 кПа;
-модуль деформації Е = 11 8 МПа.
ГЕ-4 - суглинок палево-жовтий карбонатний текучий. Потужність шару 25-35.
-межа розкочування Wр = 018;
-межа текучості WL = 027;
-число пластичності р = 009;
-природна вологість W = 032;
-показник текучості L=156;
-щільність частинок рs = 2639 тм3;
-щільність рунту р =1798 тм3;
-щільність сухого рунту рсі =1367 тм3;
-коефіцієнт пористості е = 094;
-ступінь вологості Sr = 092.
-питома вага рунту γ1γ = -179 кНм3
-кут внутрішнього тертя φ φ = -24°;
-питоме зчеплення с с = -9 кПа;
-модуль деформації Е = 4 МПа.
ГЕ-5 - суглинки коричневі карбонатні тугопластичні. Пройдений до глибини 12м нижче поверхні землі
-межа розкочування Wр = 021;
-межа текучості WL = 037;
-число пластичності р = 016;
-природна вологість w = 028;
-показник текучості L — 044;
-щільність частинок рs = 2630 тм3;
-щільність рунту ρ =1825 тм3;
-щільність сухого рунту ρ d=1424 тм3;
-коефіцієнт пористості е = 086;
-ступінь вологості Sr = 088.
-питома вага рунту γ1γ = -1812 кНм3.
-кут внутрішнього тертя фї фц = -24°;
-питоме зчеплення φ φ = -16 кПа;
-модуль деформації Е = 12 МПа.
У період проведення вишукувань рівень рунтових вод знайдений на глибині 537-941 м що відповідає абсолютним позначкам 15193-15252 м.
I.З інженерно-геологічної позиції можливе влаштування як стрічкових так і стовпчастих фундаментів. Вважається доцільним на даній ділянці влаштування буроін’єкційних паль спираючихся на рунти ГЕ IV нище можливої припущеної глибини “підземних ходів “
Для попередження впливу просадок на експлуатаційну придатність будівель і споруд рекомендується передбачити заходи які відповідають даному типу рунтових умов по просадочності згідно вимог СНиП 2.02.01-83.
Для захисту від підтоплення підземних конструкцій будівлі рекомендується виконувати захисні міроприємства згідно п.2 22 СНиП 2.02.01-83.

Розрах.монолітньої плити.doc

ВИЗНАЧЕННЯ НЕСУЧО ЗДАТНОСТ МОНОЛТНЬО ЗАЛЗОБЕТОННО ФУНДАМЕНТНО ПЛИТИ
Зробивши аналіз інженерно-геологічних умов з урахуванням досвіду спорудження будівель на суцільних фундаментних плитах в аналогічних рунтових умовах можна зробити висновок що у нашому випадку доцільно розробити фундамент у вигляді монолітної залізобетонної фундаментної плити.
Згідно з алгоритмом розрахунку таких фундаментів визначемо навантаження на рівні верху плити Ці розрахунки проведені у попередньому розділі. (див. стор. )
Вибір глибини закладання плити робимо з урахуванням конструктивних рішень будівлі та глибини промерзання рунту враховуючи гідрогеологічні чинники геологічні рельєф розташування сусідніх фундаментів та конструктивну глибину закладання фундаменту.
Розрахуємо мінімальні розміри плити за габаритними розмірами над фундаментної частини будівлі. Будівля має неправильну у плані форму тому виходячи з конструктивних міркувань та в цілях економії матеріалу плиту запроектуємо також неправильної в плані форми. Тоді плита буде мати наступну форму та розміри. (Мал.. 1)
Обчислення розрахункового опору грунту основи з урахуванням мінімальної ширини плити за формулою (7) [14].
γCI=1.05 kZ=z0 b+0.2=820.4+0.2=0.59
Mc=6.9 by=2.73 d1=3.27+0.2*2*5018.07=6.037
R=1.25*1.051(0.84*0.59*21.3*18.07+4.37*6.037*18.05+(4.37-1)*2*18.05+69*16=1312*[190.75+476.71+121.79+110.4]
Визначемо середній тиск під підошвою плити з урахуванням часткової або повної власної ваги плити фундаменту за вказівками [14].
Порівняємо середній тиск і розрахунковий опір грунту і робимо висновком про можливість використання теорії лінійно-деформованого середовища для подальшого розрахунку.
Р ≤ R 516кПа≤116462кПа
Порівняння тиску на краю підошви плити з граничним опором грунту (Ртах12 R).
Призначення розрахункової схеми і параметрів основи за вказівками п. 8 дод. 2 [14].
Визначемо розрахункову товщину лінійно-деформованого шару за формулою:
де H0 та - для основ з глинистого грунту відповідно 9 м та 015 а для основ з піщаного рунту - 6 м та 01; kр - коефіцієнт який визначають за формулою:
де Р - середній тиск кПа за розрахунком п. 6. Для основ які складені глинистими і піщаними грунтами:
де НS - товщина шару визначена за формулою припускаючи що основа складається тільки з піщаного грунту; НсГ - загальна товщина шарів глинистого грунту від рівня підошви плити до глибини Н припускаючи що основа складається тільки з глинистого грунту.
НS=(9+0.15*21.7)*0.6=7.35м
Визначення середнього тиску у різних шарах рунту в межах лінійно-деформованого шару на вертикалі що проходить через середину протилежних сторін фундаментної плити за формулою:
де Р - середній тиск; Z - відстань від рівня підошви плити
до середини шару; Н - товщина лінійно-деформованого шару;α - коефіцієнт залежний від співвідношення сторін плити =lb і відносної товщини лінійно-деформованого шару т' = 2Нb (за табл. 2 «Руководства по проектированию плитных фундаментов каркасних зданий и сооружений башенного типа. М.1984.-263с.»).
m=2Hb=2*4.921.7=0.45
Визначимо наведені модулі деформації
де п - кількість різних за властивостями шарів грунту в межах товщини H; zp Еi - модуль деформації рунту в шарі.
Основу вважають однорідного якщо аЕ 15 .
Розрахунку осідання фундаментної плити.
Визначення осідання основи для протилежних сторін фундаментної плити за вказівками [14] або за пропозицією А. Кезді.
Осідання однорідної в плані основи під центром або кутовими точками прямокутного фундаменту визначають за формулою:
де Р - середній тиск на основу кПа; Ен.сер - усереднений наведений модуль деформації основи кПа; с - коефіцієнт який визначають для точки основи під центром фундаменту залежно від =28217=129
m=2Hb=2*4.921.7=0.45; тг - коефіцієнт умов роботи основи завантаженої на великій площі з усередненим наведеним модулем деформації Ен.сер >10000 кПа. Якщо 10b15 то тг=135 якщо Ь>15
тг =15; тг =10 якщо Епсер 10000 кПа.
За А.Кезді осідання суцільної прямокутної плити визначають за формулою:
де Fv - вертикальна складова навантаження на рівні верху фундаментної плити кН.
Осідання фундаментної плити за методом Кеді.
Розрахунок осідання фундаменту методом пошарового сумування.
Розрахунки виконаємо у вигляді таблиці.
Природній тиск грунту

Чорновик.doc

3. ПРОЕКТУВАННЯ ФУНДАМЕНТВ
У ВИГЛЯД СУЦЛЬНИХ ПЛИТ ЗА ДЕФОРМАЦЯМИ ПРИРОДНО ОСНОВИ
Послідовність проектування
Аналіз інженерно-геологічних умов з урахуванням досвіду
спорудження будівель на суцільних фундаментних плитах в анало
гічних рунтових умовах.
Визначення навантажень на рівні верху плити з урахуванням
рекомендацій про послідовність завантаження і розвантаження си-
Вибір глибини закладання плити з урахуванням конструктив
них рішень підсилосних конструкцій.
Розрахунок мінімальних розмірів плити за габаритними розмі
рами надфундаментної частини будівлі.
Обчислення розрахункового опору грунту основи з урахуван
ням мінімальної ширини плити за формулою (7) [14].
Визначення середнього тиску під підошвою плити з урахуван
ням часткової або повної власної ваги плити фундаменту за вказів
Порівняння середнього тиску і розрахункового опору грунту з
висновком про можливість використання теорії лінійно-
деформованого середовища для подальшого розрахунку.
Визначення тиску на краю підошви плити фундаменту при по
вному і частковому завантаженні силосів відповідно до схеми зава
Порівняння тиску на краю підошви плити з граничним опором
Призначення розрахункової схеми і параметрів основи за
вказівками п. 8 дод. 2 [14].
Визначення розрахункової товщини лінійно-деформованого
де Я0 та v &р - коефіцієнт який визначають за формулою:
=0.8+(>-100) = 0.8-0.001(»-100).
де Р - середній тиск кПа за розрахунком п. 6. Для основ які складені глинистими і піщаними грунтами:
де Нх - товщина шару визначена за формулою (3.67) припускаючи що основа складається тільки з піщаного грунту; НсГ - загальна товщина шарів глинистого грунту від рівня підошви плити до глибини яку визначають за формулою (3.67) припускаючи що основа складається тільки з глинистого грунту.
Перевірка тиску на поверхні підстильних шарів у межах лі
нійно-деформованого шару за умовою (3.25).
Визначення середніх тисків у різних шарах грунту в межах
лінійно-деформованого шару на вертикалі що проходить через се
редину протилежних сторін фундаментної плити за формулою:
де Р - середній тиск за п. 6; - відстань від рівня підошви плити
до середини шару; Н - товщина лінійно-деформованого шару за п.
; а - коефіцієнт залежний від співвідношення сторін плити
г-і'.Ь і відносної товщини лінійно-деформованого шару
т' = 2НЬ(за табл. 2 «Руководства по проектированию плитньїх
фундаментов каркасних зданий й сооружений башенного типа. М.
Визначення наведених модулів деформації:
де п - кількість різних за властивостями шарів грунту в межах товщини Я; з.р- - середній тиск у шарі за п. 13; г - товщина шару; Е - модуль деформації грунту в шарі.
Визначення ступеня мінливості стисливої основи :
а = ^н.тах :н.тіп (3.71)
Основу вважають однорідного якщо аЕ 15 .
Визначення осідання основи для протилежних сторін фундаментної плити за вказівками [14] або за пропозицією А. Кезді.
Осідання однорідної в плані основи під центром або кутовими точками прямокутного фундаменту визначають за формулою:
де Р - середній тиск на основу кПа; Е сср - усереднений наведений модуль деформації основи кПа; с - коефіцієнт який визначають для точки основи під центром фундаменту залежно від г-(Ь і пі'-НЬ ; тг - коефіцієнт умов роботи основи завантаженої на великій площі з усередненим наведеним модулем деформації й^>10000 кПа. Якщо 1015 то «=135 якщо Ь>15
тг =15; тг =10 якщо Епсер 10000 кПа.
За А.Кезді осідання суцільної прямокутної плити визначають за формулою:
де Ру - вертикальна складова навантаження на рівні верху фун-
Визначення крену плити фундаменту в напрямі її меншої та
більшої сторін з урахуванням неоднорідності основи а також схеми
завантаження і розвантаження силосів за формулою (3.27).
Визначення сумарного крену силосного корпусу на неодно
ордината центра мас корпусу від рівня підошви; - крен плити спричинений неоднорідністю осідань; - крен за (3.27).
Порівняння осідань та кренів фундаментної плити з гранич
ними величинами деформацій основи за табл. дод. 4 [14] де 5 іь і(
Висновки про відповідність визначених у п. 4 мінімальних
розмірів фундаментної плити умовам розрахунку за деформаціями.
4. ПРОЕКТУВАННЯ ФУНДАМЕНТВ
НЕГЛИБОКОГО ЗАКЛАДАННЯ ЯК МАЮТЬ СКЛАДНУ ФОРМУ ПДОШВИ
Вибір типу фундаменту та його окреслення в плані залежать від прикладених навантажень та умов підземного господарства. Так при значних знакозмінних згинальних моментах і необхідності за умов розвиненого підземного господарства зменшити довжину підошви застосовують двотаврові фундаменти. Фундаменти із тавровою підошвою доцільні при дії однозначного моменту а відстань від центра ваги до одного з країв повинна бути найменшою. Замкнені стрічкові фундаменти прямокутного окреслення влаштовують під окремими спорудами або прибудовами існуючих будівель. Кільцеві та круглі фундаменти використовують під різноманітними круглими в плані спорудами. Для таких же споруд проектують мно-гокутні за окресленням у плані фундаменти (шести- або восьмикутні) через значно спрощену конструкцію опалубки.
Для задоволення згаданих вище умов (формула 3.9) під час проектування фундаментів із складною за формою підошвою широко застосовується метод поступового наближення що потребує досить складних та трудомістких розрахунків. В.С.Рибін запропонував оптимальні методи проектування такого типу фундаментів (Проекти-рование фундаментов реконструируемьіх зданий. М: Стройиздат 1990. - 296 с.) деякі з яких використано в подальших прикладах.
Тавровий фундамент який працює з обмеженням крайових тисків при дії моменту в одному напрямі (рис. 3.5а).
Визначення розмірів підошви такого фундаменту здійснюють за
де - крен від одиничного згинального моменту і=ИМ N - вертикальна складова навантаження що діє на рівні підошви; Н' - ко-
_ОЛ()-а)2+а(3(2-а)] .

ЖБ.dwg

Локальний кошторис №1.doc

(найменування будівництва)
ЛОКАЛЬНИЙ КОШТОРИС №02-01-01
(НАЙМЕНУВАННЯ РОБТ ТА ВИТРАТ НАЙМЕНУВАННЯ ОБ`КТА)
креслення (специфікації) № Кошторисна вартість тис.грн.
Кошторисна трудомісткість тис.люд.-год.
Кошторисна заробітна плата тис. грн
Середній розряд робіт розряд
Складений у поточних цінах станом на 1 січня 2001 року
Найменування робіт і витрат
Загальна вартість грн.
Витрати праці робітників
слуговуванням машин;
у тому числі заробітної плати
у тому числі заробітної плати робіт-ників
Розроблення грунту з наван-
таженням на автомобілі-самоскиди еска-ватором з ков-шем ємкістю 05м3 група грунтів 2 1000м3
Усього по зем-ляних роботах у поточних цінах
Експл.машин і механізмів
Зароітна плата робітників
Витрати праці машиніста
Трудомісткість у накладних ви-тратах
Заробітна плата у накладних витратах
Улаштування бетонної підго-товки під фундамент із бетону М150 м3
Улаштування збірних фунда-ментів стакан-ного типу при глибині котло-вана до 4 м маса констр.до 15 т.
Місцеві матеріа-ли п.38
Вартість фунда-менту стаканно-го типу об’ємом 061 м3 (м3)
Місцеві матеріа-ли ст.4 табл.2
Вартість арма-тури класа А1 (кгм3)
Установка колон до 3Т при глибині зароб-лення до 07 м
Вартість колони від 3 до 12 м об’ємом від 02 до 1м3
Вартість арма-тури класа А11 (кгм3)
Установка фун-даментних ба-лок (шт)
Місцеві матеріа-ли табл.1
Вартість фунда-ментних балок бетон класу В30
Місцеві матеріа-ли ст.4
Вартість арма-тури класа А11 135 кгм3
Установка крокв’яної фер-ми проліт 24 м
Місцеві матеріа-ли 726
Вартість ферми ФСМ-24
Монтаж ребрис-тих плит 15*6м
Місцеві матеріа-ли 7710
Вартість ребри-стої плити (м2)
Місцеві матеріа-ли 924
Вартість керам-зитобетонної па-нелі товщиною 20 см. (м2)
Улаштування пароізоляції із одного шару рубероїду на бітумній мастикі (на 100м2)
Улаштування утеплювача (утепл. засипний товщиною 16 см) м3
Стяжка цементно піщана (100 м2)
Улаштування кровлі із трьох шарів рубероїду на бітумній мастикі (100м2)
Вартість віконних пройо-мів (шт)
Всього прямих витрат в цінах
Всього по вікон-них роботах у поточних цінах
Експпл.машин і механізмів
Заробітна плата та робітників 33*143*13=614 грн.
Прямі витрати (14874-384-180)*
Затрати праці робітників 139*13=181 Затрати машиніс-та 95*13=1235
(20682-789)* *49*13*
Заробітна плата машиніста 789*143*13=
Прямі витрати (45074-3775-20682)*
Затрати праці робітників 3611*13=46943
Затрати машиніс-та 428*13=557

ОхоронаLG.doc

8 Охорона навколишнього середовища
Геологічне середовище
Будівля що реконструюється розташована в центральній частині міста і характеризується умовами стисненої забудови цим зумовлюється підхід і вирішення цієї проблеми.
Ділянка розташована по одну сторону від існуючої центральної вулиці Фрунзе.
Оточений з Пн.Зх.Пд.Сх. наведено в пункті 1.2.2. Архітектурно- будівельної частини.
Ділянка яка відводиться під будівництво має спокійний рельєф
і майже не має ухилу.
Грунтові умови на ділянці і іх потужності наведено у пункті 2.1.3. конструктивно-розрахункової частини.
.Характеристика кліматичних та природних умов
Адміністративно господарський блок що будується розташований в будівельно-кліматичному районі який характеризується такими кліматичними умовами:
-розрахункова температура зовнішнього повітря -230С. нормативне снігове навантаження 02 МПа.
В плані ділянка має прямокутну форму з розмірами 28× 187м
Характеристика будівельних умов будівництва стосовно охорони навколишнього середовища.
Будівництво ведеться в центрі міста тому підходячи до цієї проблеми з точки зору охорони навколишнього середовища до даного будівництва пред’являються слідуючи умови щодо характеру будівництва та використання будівельних матеріалів:
При будівництві даного об’єкту вводяться обмеження на використання будівельних матеріалів які мають хімічне походження та пов’язані з такими явищами як випаровування.
Велика увага приділяється транспортуванні матеріалів так як воно буде виконуватися перш за все в межах міста тому увагу звертають на дефекти перевізної тари щоб попередити попадання в повітря негативних елементів при їх перевезенні тобто розсіювання цементного пилу паливо-мастильних елементів яких потребує будівельне устаткування та будівельні машини. Розгерметизація та попадання в навколишнє середовище лакофарбової продукції та матеріалів оздоблення будуючихся приміщень.
При будівництві у таких умовах вагомою проблемою є будівельні відходи .
Цю проблему вирішують таким чином:
Будівельні відходи використовують як підсипку під вимощення що влаштовується навколо всієї будівлі в цілях відведення води від будівлі а також пропонується населенню для використання у власних цілях.
В цілому будівництво ведеться без завдання шкоди навколишньому середовищу. При будівництві використовуються екологічно чисті матеріали. Стіни влаштовуються із звичайної глиняної пустотілої цегли. Покрівля виконується без застосування бітумних речовин та матеріалів на їх основі які мають шкідливі випари.
Відкритих водних басейнів поблизу будівництва адміністративно господарського блоку НБУ немає отже забруднення їх виключено. Грунтові води знаходяться на глибині 517 метрів від поверхні. Всі каналізаційні проводи виконані із стальних труб і іх пориви швидко можна полагодити у разі значних ушкоджень каналізацій трубопроводу забруднення першого водоносного шару не відбудеться бо він захищений водотривом який являється поганим фільтром для води..
Після проведення будівництва проводяться заходи по висадженню дерев та кущів. Тобто проводиться робота по відновленню вирубаних при початку будівництва зелених насаджень. Відновлюється захисна зелена смуга що розмежовує проїжджу частину і пішохідний тротуар
Викиди в атмосферу пересувними засобами
При проведенні будівництва на будівельному майданчику одночасно працювалтиме не більше трьох одиниць техніки тому викиди від їхньої роботи незначні.
За рішенням Верховної Ради обласних рад народних депутатів та рад базового рівня можлива диференція за викиди забруднюючих речовин велечина платижу визначається за формолою:
Ні – норматив плати за викид забруднюючих речовин що утворюються при спалюванні 1 тони палива;
Мі – річний об’єм використання пального та його викиди;
Кт – коефіцієнт що враховує територіальні екологічні особливості.

Охорона навколишнього середовища.doc

8 Охорона навколишнього середовища
Геологічне середовище
Сільський центр дозвілля розташований на землях смт.Н.-Галещина на окремій ділянці із забезпеченням необхідних санітарних розривів.
Ділянка розташована по одну сторону від існуючої центральної вулиці Фрунзе.
Оточений з Пн.Зх.Пд.Сх. наведено в пункті 1.2.2. Архітектурно- будівельної частини.
Ділянка яка відводиться під будівництво має спокійний рельєф явно виражений ухил у південно-західному напрямку.
Грунтові умови на ділянці і іх потужності наведено у пункті 1.1.3. Архітектурно-будівельної частини .
Рекультивація порушених земель як один із
видів відновлення оточуючого середовища
Згідно із законодавством землекористувачі які проводили роботи із нарушенням земляної поверхні зобов’язані після закінчення роботи за свій кошт рекультувати землю тобто привести в стан пригодний до використання.
Рекультивація проходить в два етапи:
перед початком робіт зняття і укладання в бурти плодородного шару а по закінченню робіт земна поверхня підлягає реконструкції а якщо необхідно то проводиться міліарація наносяться ранніше зняті шари.
заключається у відновленні біологічних властивостей землі. Цей процес називається “біологічний”. Рекультивація може бути різною: підготовка землі до вирощування сільськогосподарської продукції.
Законодавством передбачено зняття і зберігання в окремих місцях верхнього плодородного шару грунту з метою його подальшого використання для рекультиваційних робіт або підвищення якості малородючих земель.
У даному випадку при будівництві сільського центру дозвілля проводяться такі роботи із використанням родючого чорнозему:
- зрізування родючого шару при будівництві сільського центру дозвілля;
V1= 050 x 42 x 35 = 735 м3.
Всього вийнятої землі:
Vвсього = VI = 735 м3.
Зважаючи на те що для засипання виямок потрібно: Vзас = 154 м3 грунту необхідну кількість залишаємо і засипаємо у виямки а решту:
V = Vвсього – Vзас = 735-154 = 581 м3.
вивозимо на поля місцевого господарства і використовуємо для влаштування клумб тим самим покращуючи властивості грунту або складаємо в бухти з метою його подальшого використання.
При цьому площа участку яку потрібно відвести для тимчасового складання
S – площа необхідна для складання;
v – об’єм грунту який підлягає для складання;
S = 5818 = 726 м2 для однієї будівлі.
Дані мікроклімату наведені в пункті 1.1.2. Архітектурно-будівельної частини.
Відкритих водних басейнів поблизу сільського центру дозвілля немає отже забруднення їх виключено. Грунтові води знаходяться на глибині 28 метрів від поверхні. Всі каналізаційні проводи виконані із стальних труб і іх пориви швидко можна полагодити у разі значних ушкоджень каналізацій трубопроводу забруднення першого водоносного шару не відбудеться бо знизу є глини які являються поганим фільтром для води.
Після проведення будівництва проводяться заходи по висадженню дерев та кущів перелік яких наведено на листі архітектурно-будівельної частини.
Викиди в атмосферу пересувними засобами
При проведенні будівництва на будівельному майданчику одночасно працювало не більше трьох одиниць техніки тому викиди від їхньої роботи незначні.
За рішенням Верховної Ради обласних рад народних депутатів та рад базового рівня можлива диференція за викиди забруднюючих речовин велечина платижу визначається за формолою:
Ні – норматив плати за викид забруднюючих речовин що утворюються при спалюванні 1 тони палива;
Мі – річний об’єм використання пального та його викиди;
Кт – коефіцієнт що враховує територіальні екологічні особливості.

Охорона навколишнього середовища1.doc

10 Охорона навколишнього середовища
Геологічне середовище
Свинокомплекс розташований на землях села Бутоярівка на окремій площадці із забезпеченням необхідних санітарних розривів від найближчого села Бутоярівка і між самим свиноводчеським комплексом і спорудами для нагромадження перегною.
Площадка розташована по одну сторону від існуючої автотрасси від села Бутоярівка до села Калашники.
Участок комплексу розташований на відстані 3 кілометра від кордону забудови села Бутоярівка на південний схід. Комплекс розташовується на пахотних землях які використовувались раніше для вирощування сільськогосподарських культур. Комплекс розташований на 300 метрів від існуючої дороги з твердим покриттям.
Участок комплексу оточений з Пн. Пд.Сх. пахотними землями а схід – існуючим садом.
Участок відібраний під розміщення артезіанських свердловин які розташовані на північ і на захід від комплексу з віддаленням на 300 метрів в існуючій лісосмузі і саді.
Площадка яка знаходиться під виробничою зоною має спокійний рельєф явно вираженого ухилу.
Грунти на площадках: перший рослинний шар становить 05 м інші 15 м – це чорнозем придатні для вирощування різних господарських культур. Грунтові води розташовані на глибині 10 м від поверхні грунту.
Рекультивація нарушених земель як один із видів відновлення оточующого середовища
Згідно із законодавством землекористувачі які проводили роботи із нарушенням земляної поверхні зобов’язані після закінчення роботи за свій кошт рекультувати землю тобто привести в стан пригодний до використання.
Рекультивація проходить в два етапи:
Перед початком робіт зняття і укладання в бурти плодородного шару а по закінченню робіт земна поверхня підлягає реконструкції а якщо необхідно то проводиться міліарація наносяться ранніше зняті шари.
Заключається у відновленні біологічних властивостей землі. Цей процес називається “біологічний”. Рекультивація може бути різною: підготовка землі до вирощування сільськогосподарської продукції.
Законодавством передбачено зняття і зберігання в окремих місцях верхнього плодородного шару грунту з метою його подальшого використання для рекультиваційних робіт або підвищення якості малородючих земель.
У даному випадку при реконструкції свинокомплексу проводяться такі роботи із використанням родючого чорнозему:
-буріння свердловин діаметром 500м глибиною 1 метр.
-Відривання ям без відкосів глибиною 075м шириною 06м У ході проведення робіт виймається із свердловин:
VI = ПR2 х 1 = 314 х 0252 х 1 = 019625м3.
VI = VI х n = 019625 x 32 = 982м3.
При відриванні виямок:
VI1 = 055 x 06 x 04 = 0132м3.
VI1 = VI1 x n = 0132 x 32 = 66м3.
Всього вийнятої землі:
Vвсього = VI + VII = 982 + 66 = 1642м3.
Зважаючи на те що для засипання виямок потрібно: Vзас = 79м3 грунту необхідну кількість залишаємо і засипаємо у виямки а решту:
V = Vвсього – Vзас = 1642 – 79 = 852м3.
вивозимо на поля тим самим покращуючи властивості грунту або складаємо в бухти з метою його подальшого використання.
При цьому площа участку яку потрібно відвести для тимчасового складання
S – площа необхідна для складання;
v – об’єм грунту який підлягає для складання;
S = 8528 = 1065м2 для однієї будівлі.
Шкідливі випаровування у повітря зводяться до мінімума за рахунок гною який закривається спеціальним щитом з подальшим переміщенням його в загально фермову насосну станцію.
Завдяки такій системі прибирання гною на свинокомплексі контакти з повітрям мінімальні а отжеі випаровування мінімальне і забруднення навколишнього середовища мінімальне. Згідно СН 245-71 розмір санітарно-захисної зони 500м.
Відкритих водних басейнів поблизу комплексу немає отже забруднення їх виключено. Грунтові води знаходяться на глибині 10 метрів від поверхні. Всі каналізаційні проводи виконані із стальних труб і іх пориви швидко можна полагодити у разі значних ушкоджень каналізацій трубопроводу забруднення першого водоносного шару не відбудеться бо знизу є глини які являються поганим фільтром для води. Дивлячись на спокійний рельєф передбачені ями для збирання води яка в подальшому може використовуватись для технічних потреб свинокомплексу.
Рослинно-тваринний світ.
Рослинно-тваринному світу в ході реконструкції і на протязі експлуатації свинокомплексу на три тисячі свиней при правильному його експлуатуванні шкоди не приносить. Після проведення реконструкції проводяться заходи по висадженню дерев та кущів а саме:
ДЕРЕВО ВИСОТОЮ ДО 25—30 м
Швидко ростучої породи до рунту невимоглива. Відрізняється високою антимікробною активністю здатністю поглинати феноли окисли азоту аміак. Пилозахисна здатність низька. Слабко ушкоджується аміаком і окислами азоту.
Рекомендується використовувати як основну породу у фільтруючий ізолюючий і декоративних посадках. Висаджується в захисних смугам групах поодиноко.
Придатна для посадки на території всіх типів сільськогосподарських підприємств і їхніх санітарно-захисних зон на території всіх областей України
ЧАГАРНИК ВИСОТОЮ 2—5 м
Швидкозростаюча невимоглива до рунтових умов порода добре переносить несприятливі впливи: пил гази засолення рунту. Добре переносить стрижку.
Рекомендується використовувати як супутню породу переважно в ізолюючіх посадках захисних смугах для зміцнення балок і укосів. Придатна для використання на території всіх типів сільськогосподарських підприємств і їхніх санітарно-захисних зон у всіх районах країни.
ДЕРЕВО ВИСОТОЮ ДО 15—20 м.
Росте швидко. Невимоглива до рунтових умов.
Відрізняється гарною пилезахисною здатністю. Має яскраво виражені антимікробні властивості не ушкоджується газами.
Рекомендується використовувати як супутню породу в ізолюючих фільтруючих декоративних посадках. Висаджується в масивах захисних смугах групах алеях поодиноко. Придатна для посадки на території всіх типів сільськогосподарських підприємств і їхніх захисних зон у всіх областях.
ЧАГАРНИК ВИСОТОЮ 3—5 м.
Повільно зростаюча порода. Добре стрижеться. До рунтових умов невимоглива
Відрізняється високим ефектом в осадженні пилу. Плоди — коштовний корм для птахів у зимовий період.
Рекомендується використовувати переважно в ізолюючих посадках. Висаджується в масивах захисних смугах високих живоплотах групам. Придатний для посадки на території всіх типів сільськогосподарських підприємств і ні санітарно-захисних зон За виключенням великих тваринницьких і птахівницьких комплексів на промисловій основі що виділяють у великій кількості аміак і окисли азоту.
ДЕРЕВО ВИСОТОЮ ДО 25—30 м.
Порода помірковано зростаюча. Предпочитает глибокі свіжі суглинки слабко ушкоджується аміаком і окислами азоту.
Відрізняється високою пилезахисною здатністю низькою ємністю поглинання аміаку й окислів азоту.
Рекомендується використовувати як основну породу в ізолюючих і декоративних посадках Висаджується в захисних смугах групах поодиноко. Придатний для посадки на території всіх типів сільськогосподарських підприємстві і їхніх санітарно-захисних зонах у всіх областях
ЧАГАРНИК ВИСОТОЮ ДО 3 м.
Вимогливий до родючості рунту. Помірний рівень газонакопления у відношенні сірчистих з'єднань. Слабко ушкоджується окислами азоту окисом вуглецю метаном сірководнем. Висока антимікробна активність у тому числі і проти патогенної мікрофлори.
Рекомендується використовувати як супутню породу в ізолюючих і фільтруючих посадках а також як красиво квітучий чагарник у декоративних посадках.
Висаджується в масивах переважно по узліссях у захисних смугах групах поодиноко.
ШИПШИНА ЗМОРШКУВАТИЙ
ЧАГАРНИК ВИСОТОЮ ДО 2—3 м.
Помірковано зростаюча порода До рунтових умов невимоглива. Володіє високим ефектом що санує в осадженні пилу. Среднеустойчив до аміаку й окислів азоту сірководневі метанові. Рекомендується використовувати як супутню породу в ізолюючих фільтруючих і декоративних посадках висаджується в масивах захисних смугах групах узліссях «живих» огорожах середньої висоти.
Придатний для посадки на території всіх типів сільськогосподарських підприємств
ДЕРЕВО ВИСОТОЮ ДО 30—40 м.
Росте швидко. До рунтових умов досить вимогливий: не виносить засолення рунтів.
Відрізняється високим ефектом в осадженні пилу помірним рівнем газонакопления сірчаних з'єднань низькою ємністю поглинання аміаку середньої - окислів азоту. Досить стійкий до сірчистих токсикантів аміакові й окислам азоту.
Рекомендується використовувати як основну породу в ізолюючих і фільтруючих посадках. Висаджується в масивах захисний смугах групах. Придатний для посадки на території всіх типів сільськогосподарських підприємств і їхніх санітарно-захисних зон у всіх областях України.
Викиди в атмосферу пересувними засобами
При проведенні реконструкції на будівельному майданчику одночасно працювало три одиниці техніки тому викиди від їхньої роботи незначні.
За рішенням Верховної Ради обласних рад народних депутатів та рад базового рівня можлива диференція за викиди забруднюючих речовин велечина платижу визначається за формолою:
Ні – норматив плати за викид забруднюючих речовин що утворюються при спалюванні 1 тони палива;
Мі – річний об’єм використання пального та його викиди;
Кт – коефіцієнт що враховує територіальні екологічні особливості.

ПРУ.doc

7.Пристосування приміщень підвалу під
протирадіаційне укриття
1. Об’ємно планувальне рішення.
Основні вимоги до сховища за ДБН В.22.5 – 97 Захисні споруди цивільної оборони”(СНиП – 11 – 77*):
Сховища повинні мати механічну стійкість відповідно до свого класу і бути герметичним;
Сховища повинні забезпечувати безперервне перебування в них людей не менше 2 діб;
Сховища повинні бути розташовані не далі 500 м від місць перебування людей для захисту яких вони призначені;
Вбудовані сховища слід розміщувати під будівлями мінімальної поверховості а окремо розташовані – на відстані ≥ висоти будівель;
Сховища повинні використовуватись за подвійним призначенням.
Всі приміщення для сховищ поділяються на основні і допоміжні.
До основних приміщень відносять:
приміщення для розміщення людей;
фільтровентиляційне приміщення;
приміщення для дизель-електро-станцій (ДЕС);
приміщення для зберігання продовольства;
тамбури-шлюзи тамбури;
станції перекачки фекальних вод.
Міскість сховища визначається загальною кількістю місць для сидіння (45×45см) і лежання (055×18).
Норма площі підлоги основного приміщення приймають 05 м2 на особу (при двохярусному) 04 м2 на особу (при трьохярусному).
Внутрішній об’єм приміщення не менше 15 м3 на особу. Висота сховища в межах 215 – 35 м.
При визначені об’єму повітря слід враховувати об’єми всіх приміщень в зоні герметизації за виключенням ДЕС тамбурів і розширювальних камер.
В сховищах на кожних 500 осіб передбачається 1 санітарний пост площею 2 м2.
Пункти управління передбачається при кількості осіб більше 600. Кількість управлінців не більше 10 а норма на кожного 2 м2.
Фільтровентиляційне приміщення розміщується поблизу зовнішніх стін а його площа розраховується:
де N – кількість осіб.
Приміщення для ДЕС розміщуються біля зовнішніх стін:
Санітарні вузли проектуються роздільними. Кількість санітарних приладів визначається із співвідношення:
прилад + 1 пісуар на 150 чоловіків;
умивальники 1 прилад на 200 осіб.
Приміщення для зберігання продовольства при N ≤ 150 осіб слід передбачати площу 5 м2. На кожні 150 осіб зверх збільшувати на 3 м2:
Якщо > 600 чоловік кілька кімнат.
На кожні 600 осіб окрема кімната для зберігання продовольства.
В сховищі проектуються два типи дверей 08×18 м 12×2 м.
Двері 08 м – 200 людей і 12 м – 300 людей. Кількість входів не менше 2 і розташовані з протилежних сторін. В сховищі проектується шлюз – перепускна камера. Завантаження сховища ведеться порціями людей. Ширина камери на 60 см більше ніж ширина дверей. При N ≥ 600 осіб передбачаються двохкамерні або два 1-камерних тамбур-шлюза. Площа тамбура-шлюза 8 м2 (двері 08 м) 10 м2 (двері 12 м).
Евакуаційний вихід передбачають якщо N ≥ 600 осіб. Розміри тунелю 09×13 м (до 600 осіб). Можливо влаштування евакуаційного виходу аварійний вихід – 12×2 м. Довжина тунелю дорівнює:
Сам вихід з сховища в тунель відбувається через тамбур з дверима 08×18 м. Аварійний вихід із сховища має розміщуватись поряд з фільтровентиляційним приміщенням.
2. Конструктивні рішення.
Стіни підвалів виконано із бетонних фундаментних блоків і звичайної глиняної цегли марки 75 на цементному розчині марки 25. Стіни підвалу оштукатурені. Віконні проєми відсутні.
В приміщення підвалу передбачено два входи які розміщенні з протилежних сторін. Один із входів з’єднаний з сходовим маршем.
Приміщення підвалу перекриваються збірними залізобетонними пустотними плитами по серії 1.141-1 і серії 1.241-1.
В підвалі розміщені такі приміщення:
тепловузол площею 5358 м2;
венткамера площею 5323 м2;
вузол вводу (насосна) площею 2456 м2;
технічні приміщення площею 1300 м2;
складські приміщення площею 9125 м2.
Приміщення підвалу можливо використовувати як ПРУ.
3. Розрахунок коефіцієнту захисту
протирадіаційного укриття.
Розрахувати коефіцієнт захисту ПРУ розташованого в приміщеннях підвалу сільського центру дозвілля.
– коефіцієнт проємності.
Кст.=45; Кп=220; Кш=013; Ко=08·04=032; Км=069;
Якщо не проведені заходи по запобіганню зараження радіаційною пилом приміщення першого поверху то:

ПРУ НБУ.doc

7.Пристосування приміщень підвалу під
протирадіаційне укриття
1. Об’ємно планувальне рішення.
Основні вимоги до сховища за ДБН В.22.5 – 97 Захисні споруди цивільної оборони”(СНиП – 11 – 77*):
Сховища повинні мати механічну стійкість відповідно до свого класу і бути герметичним;
Сховища повинні забезпечувати безперервне перебування в них людей не менше 2 діб;
Сховища повинні бути розташовані не далі 500 м від місць перебування людей для захисту яких вони призначені;
Вбудовані сховища слід розміщувати під будівлями мінімальної поверховості а окремо розташовані – на відстані ≥ висоти будівель;
Сховища повинні використовуватись за подвійним призначенням.
Всі приміщення для сховищ поділяються на основні і допоміжні.
До основних приміщень відносять:
приміщення для розміщення людей;
фільтровентиляційне приміщення;
приміщення для дизель-електро-станцій (ДЕС);
приміщення для зберігання продовольства;
тамбури-шлюзи тамбури;
станції перекачки фекальних вод.
Міскість сховища визначається загальною кількістю місць для сидіння (45×45см) і лежання (055×18).
Норма площі підлоги основного приміщення приймають 05 м2 на особу (при двохярусному) 04 м2 на особу (при трьохярусному).
Внутрішній об’єм приміщення не менше 15 м3 на особу. Висота сховища в межах 215 – 35 м.
При визначені об’єму повітря слід враховувати об’єми всіх приміщень в зоні герметизації за виключенням ДЕС тамбурів і розширювальних камер.
В сховищах на кожних 500 осіб передбачається 1 санітарний пост площею 2 м2.
Пункти управління передбачається при кількості осіб більше 600. Кількість управлінців не більше 10 а норма на кожного 2 м2.
Фільтровентиляційне приміщення розміщується поблизу зовнішніх стін а його площа розраховується:
де N – кількість осіб.
Приміщення для ДЕС розміщуються біля зовнішніх стін:
Санітарні вузли проектуються роздільними. Кількість санітарних приладів визначається із співвідношення:
прилад + 1 пісуар на 150 чоловіків;
умивальники 1 прилад на 200 осіб.
Приміщення для зберігання продовольства при N ≤ 150 осіб слід передбачати площу 5 м2. На кожні 150 осіб зверх збільшувати на 3 м2:
Якщо > 600 чоловік кілька кімнат.
На кожні 600 осіб окрема кімната для зберігання продовольства.
В сховищі проектуються два типи дверей 08×18 м 12×2 м.
Двері 08 м – 200 людей і 12 м – 300 людей. Кількість входів не менше 2 і розташовані з протилежних сторін. В сховищі проектується шлюз – перепускна камера. Завантаження сховища ведеться порціями людей. Ширина камери на 60 см більше ніж ширина дверей. При N ≥ 600 осіб передбачаються двохкамерні або два 1-камерних тамбур-шлюза. Площа тамбура-шлюза 8 м2 (двері 08 м) 10 м2 (двері 12 м).
Евакуаційний вихід передбачають якщо N ≥ 600 осіб. Розміри тунелю 09×13 м (до 600 осіб). Можливо влаштування евакуаційного виходу аварійний вихід – 12×2 м. Довжина тунелю дорівнює:
Сам вихід з сховища в тунель відбувається через тамбур з дверима 08×18 м. Аварійний вихід із сховища має розміщуватись поряд з фільтровентиляційним приміщенням.
Дане підвальне приміщення що може використовується як протирадіаційне сховище має розміри у плані 163м * 8м з висотою 28м. Воно має 5534м2 вільної площі(не зайнятої на виробничі потреби). Взявши з ДБН норму площі на одну людину яка може укриватися в даному сховищі яка складає 05 м2 на чоловіка при двоярусному розташуванні людей можна визначити кількість людей які можуть одночасно перебувати в цюму сховищі. Тобто п=S0.5=55.340.5=110 чоловік.
У даному підвальному приміщенні уже передбачено фільтровентиляційне приміщення тому його розрахунок непотрібен.
Згідно з будівельними нормами у таких захисних спорудах повинна передбачуватись кімната для зберігання брудного одягу. Вона повинна відмежовуватися від приміщень з людьми перегородками з межею вогнестійкості не менше 1 години. Загальна площа такої кімнати визначається з розрахунку не більше 007м2. на людину. Тобто потрібна нам площа кімнати для забрудненого одягу складає:
В приміщеннях протирадіаційного захисту повинні передбачатися санітарно-технічні вузли але згідно з ДБН можливо їх не передбачувати а користуватися санітарно-технічними вузлами що розташовані на першому поверсі будівлі тобто над підвальній частині.
Конструктивні рішення.
Стіни підвалів виконано із бетонних фундаментних блоків і звичайної глиняної цегли марки 75 на цементному розчині марки 25. Стіни підвалу оштукатурені. Віконні прорізи влаштовані в закриваючихся приямках.
В приміщення підвалу передбачено один вхід який розміщенний з лівого боку підвалу. Підвал з першим поверхом сполучений сходовим маршем
Приміщення підвалу перекриваються збірними залізобетонними пустотними плитами по серії 1.141-1 і серії 1.241-1.
В підвалі розміщені такі приміщення:
приміщення для установки компресорів площею 1221 м2;
венткамера площею 2110 м2;
вузол управління установками площею 1062 м2;
коридори площею 5534 м2;
Приміщення підвалу можливо використовувати як ПРУ.
3. Розрахунок коефіцієнту захисту
протирадіаційного укриття.
Розрахувати коефіцієнт захисту ПРУ розташованого в приміщеннях підвалу адміністративно господарського блоку НБУ.
Огороджуючі конструкції укриття повинні забезпечувати послаблення радіаційної дії до допустимого рівня. Ступінь ослаблення радіаційної дії для приміщення і підвалів повністю заглиблених та розташованих у внутрішній частині не повністю заглиблених підвалів визначається по формулі
Де Кп –коефіцієнт кратності послаблення вторинного випромінювання який визначається по таб. 28 [1]
V1 – коефіцієнт який залежить від висоти і ширини приміщення і визначається за таб. 29 [1]
П90 – коефіцієнт який враховує тип і характеристику входу і приймається по таб. 31 [1]
Квх - коефіцієнт який характеризує конструктивні особливості входу і його захисні властивості визначається по таб. 32[1]
=Квх*П90=0048*1=0048
За формулою (1) визначимо коефіцієнт захисту Кз

Розрахункова вартість матеріалів фундаментів з буроін.doc

Розрахункова вартість матеріалів фундаментів з буроін’єкційних паль
Розрахункова вартість матеріалів фундаментів з багатосекційних паль вдавлювання

Локальн_фундаменти №3.doc

Локальні кошторисні розрахунки
Складений у поточних цінах станом на 1 січня 2001 року
Шифр і № позиції норма тиву
Найменування робіт івитрат одиниці виміру
Вартість одиницігрн.
Загальна вартістьгрн.
Нормативна трудомісткістьлюд.-год Не зайнятих обслугову ванням машин тих що обслуговують машини
Експлуатація машин в тому числі заробітної плати
Планування будівельного майданчика 1000м2
Відривка котловану екскаватором м3
Підчистка котловану вручну 100м3
Влаштування буроінєкційного фундаменту шт
Разом прямі витрати по кошторису
:Загально виробничі витрати
Трудомісткість в загально виробничих витратах робітників не зайнятих обслуговуванням машин.
Трудомісткість в загально виробничих витратах робітників зайнятих обслуговуванням машин.
Заробітна плата в загально виробничих витратах
Всього кошторисна вартість будівельних робіт

Порівняння варіантів.dwg

Локальн_фундаменти №2.doc

Локальні кошторисні розрахунки
Складений у поточних цінах станом на 1 січня 2001 року
Шифр і № позиції норма тиву
Найменування робіт івитрат одиниці виміру
Вартість одиницігрн.
Загальна вартістьгрн.
Нормативна трудомісткістьлюд.-год Не зайнятих обслугову ванням машин тих що обслуговують машини
Експлуатація машин в тому числі заробітної плати
Планування будівельного майданчика 1000м2
Відривка котловану екскаватором м3
Підчистка котловану вручну 100м3
Вдавлювання палі шт.
Заповнення зернистим бетономм3
Армування оголовка палі т
Влаштування опалубки м2
Бетонування ростверка м3
Разом прямі витрати по кошторису
:Загально виробничі витрати
Трудомісткість в загально виробничих витратах робітників не зайнятих обслуговуванням машин.
Трудомісткість в загально виробничих витратах робітників зайнятих обслуговуванням машин.
Заробітна плата в загально виробничих витратах
Всього кошторисна вартість будівельних робіт

Локальн_фундаменти.doc

Локальні кошторисні розрахунки
Складений у поточних цінах станом на 1 січня 2001 року
Шифр і № позиції норма тиву
Найменування робіт івитрат одиниці виміру
Вартість одиницігрн.
Загальна вартістьгрн.
Нормативна трудомісткістьлюд.-год Не зайнятих обслугову ванням машин тих що обслуговують машини
Експлуатація машин в тому числі заробітної плати
Планування будівельного майданчика 1000м2
Відривка котловану екскаватором м3
Підчистка котловану вручну 100м3
Влаштування арматурного каркасу т
Влаштування опалубки м2
Разом прямі витрати по кошторису
:Загально виробничі витрати
Трудомісткість в загально виробничих витратах робітників не зайнятих обслуговуванням машин.
Трудомісткість в загально виробничих витратах робітників зайнятих обслуговуванням машин.
Заробітна плата в загально виробничих витратах
Всього кошторисна вартість будівельних робіт

Поясниловка (НДРС).doc

Порівняння різних варіантів будівельних ферм по ТЕП.
При зведенні каркасної будівлі для зменшення вартості будівництва терміну виконання будівельно-монтажних робіт доцільно провести науково-дослідницьку роботу по пошуку найбільш раціонального конструктивного вирішення каркасу будівлі та окремих його елементів з точки зору техніко-економічних показників .
Метою ції роботи є порівняти три варіанти ферм будівлі і визначити найбільш вигідний:
залізобетонна ферма.
Аналіз існуючих варіантів конструктивного рішення ферм.
При порівнянні різних варіантів будівельних ферм були виконані такі умови:
Порівняння будівельної конструкції – будівельні ферми прольотом 24 м з паралельними поясами ухилом верхнього поясу 15% під прогони і проф. настил під навантаження (розрахункове без урахування власної ваги ферми на 1 м2 покриття)
а) трубобетонна ферма – розрахований в даній роботі варіант;
б) металева ферма НБФ-24-295 по типовому проекту ПК-01-125
в) залізобетонна ферма – ФСТ-12-24-1П7 за серією 1.463-9
Дані будівельні конструкціях є однотипними за призначенням та задовольняють вимогам по навантаженням.
Конструкції мають однакову ступінь готовності.
В зв’язку з нестійкими діючими цінами на матеріали і роботи приймається розрахунок показників затрат на рівні цін 1984 р.
Загальні відомості про порівнювальні варіанти та необхідні
матеріали для будівельних конструкцій приведені в таблиці
Порівняння будівельних ферм проводиться порівнянням приведених затрат що визначаються в три стадії:
а) промислове виготовлення конструкцій;
б) виготовлення конструкцій на будівельному майданчику;
в) експлуатація конструкцій.
Приведені затрати на промислове виготовлення ьудівельних конструкцій з урахуванням вартості їх транспортування до будівельного майданчика.
Техніко-економічна оцінка варіантів конструкції
Розрахункова вартість матеріалів ферми.
Сумарні затрати руб.
Розрахункові затрати на виготовлення ферми
Намічування деталей по шаблонах
Нарізка сталі листової
Укладка бетонної суміші
Розрахунок вартості виготовлення трубобетонної ферми:
Вм – вартість матеріалів;
Вв – вартість виготовлення;
Вп – вартість погрузки.
Розрахункова вартість трубобетонної ферми:
Вв1 – вартість виготовлення;
Вт1 – вартість транспортування.
де: Гт – вага конструкції;
Цт – вартість транспортування – 25 км.
Наймену-вання конструкції
Вартість конструкції
Відстань транспорт. км
Варість транспорт. руб.
Вартість конструкції з урахуванням транспорт. руб.
Капітальні вкладення в виробничі основні фонди та вкладення в оборотні засоби на стадії виготовлення ферми з урахуванням вартості будівництва:
Куі – капітальні вкладення в виробничі основні фонди на стадії виготовлення ферми руб. на од.;
Фтр. зс. і. – балансна вартість транспортних засобів;
Тотр. зс. і – число змін роботи транспортних засобів по доставці конструкцій маш. змін на один. вим.
Тр. тр. зс.і – річна кількість змін роботи транспортних засобів.
Коб. зс.і – вкладення в оборотні засоби на стадії виготовлення руб.
Приведені затрати на промислове виробництво з урахуванням вартості транспортування:
Приведені затрати по зведенню визначаються згідно формули:
- собівартість зведення конструкцій
- прямі затрати на зведення конструкції
Vi j – об’єм і-го виду робіт
li j – прямі затрати на одиницю j – го виду робіт
- накладні витрати по заробітній платі
А = 015 – розмір накладних витрат по ЗП
ОЗі – основна заробітна плата
- накладні витрати по трудозатратам.
Б = 06 руб. чол.день – розмір накладних витрат по ТЗ:
- накладні витрати які залежать від терміну будівництва
У = 05 – питома вага умовно-постійної частини накладних витрат
Нр – норма накладних витрат
Кс і = Кіос + Кіоф – вкладення в основні фонди та оборотні засоби
- вкладення в оборотні засоби
- капітальні вкладення в основні виробничі фонди
Фі j – балансова вартість j – ї машини
Тр і j – річна кількість змін роботи j – ї машини
Розрахунок прямих витрат
Прямі витрати на зведення
Трубобетонна ферма(монтаж)
Металева ферма (монтаж)
Розрахунок основної заробітної плати та витрат праці
Основна заробітна плата
Розрахунок витрат машинного часу
Найменування механізму
кран гусеничний 30 т
Термін виконання робіт
Розрахунок вкладень в основні фонди
Балансна вартість руб.
Річна кількість змін роботи машин
Вкладення в виробництво основних фондів
Розрахунок собівартості БМР
Прямі витрати по зведенню конструкцій
Накладні витрати по основній заробітній платі та витратам праці
Собівартість робіт по зведенню конструкцій (без урахування їх собівартості)
Розрахунок вкладень в оборотні кошти
Приведені витрати по зведенню конструкцій:
Зс1 = 401 + 015 (9808+1441) = 5697 руб.
Зс1 = ЗС1 = 5697 руб
Зс1 = 7044 + 015 (19069 + 2140) = 10225 руб.
Приведені витрати в сфері експлуатації будівельних конструкцій
Зеі = uкрі + uli + uтрі – сума витрат
(14% ССк) на відновлення та підтримку якості
(26% ССк) на поточний ремонт (06%ССк)
Розрахунок приведених сумарних витрат (на 1 елемент конструкції) зв строками експлуатації 50 років:
Загальна економія на будівлі не менше 93%

ЛК 2.doc

ЛОКАЛЬНИЙ КОШТОРИС №02-01-02
на придбання технологічного устаткування
кошторисна вартість
Шифр і №позиції нормативу
Найменування і характеристика устаткування одиниця виміру та маса одиниці устаткування
Вартість одиниці грн.
Загальна вартість грн.
Технологічне устаткування 1000 куб.м
Витрати на тару упаковку реквізит
Заготівельно-складські витрати

ОК.doc

Об'єктний кошторис № 02-01
Складений у поточних цінах станом на 1 січня 2003 р.
Кошторисна трудомісткість
Кошторисна заробітна плата
Показник одиничної вартості
Номери коштори-сів та розрахун-ків
Найменування робіт та витрат
Кошторисна вартість тис.грн.
Нормат. трудомісткість т. люд.-год.
Кошто-рисна зарплата тис.грн
Показник одиничної вартості грн
Устатку-вання меблів інвентарю
Загальнобудівельні роботи
Внутрішні санітарно-технічні роботи
ЛКР №02-01-02 МВ УПКВ дод.3
Електроосвітлення та електромонтажні роботи
ЛКР №02-01-03 ЛК № 02-01-02
Монтаж технологічного устаткування

Пояснювальна ДЦ.doc

Пояснювальна записка
до розрахунку договірної ціни
Договірна ціна складена на підставі:
- інвесторської кошторисної документації;
-Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000).
Розрахунки складені з використанням наступних вихідних даних:
Заробітна плата розрахована виходячи із нормативних трудовитрат на обсяг робіт що підлягає виконанню та усередненої вартості людино-години та відповідної ланки робітників-будівельників і ланки робітників зайнятих управлінням і обслуговуванням будівельних машин і механізмів прийнятої відповідно до додатку 1 до ДБН Д.1.1-1-2000.
Вартість матеріальних ресурсів прийнята по поточним цінам станом на 01.01.2003.
Загальновиробничі витрати розраховані відповідно з усередненими показниками ДБН. Д.1.1-1-2000 Додаток 3.
Усереднений показник ліміту коштів на додаткові витрати при проведенні будівельно-монтажних робіт у зимовий період (МВ додаток П) – 08 %.
Усереднений показник розміру кошторисного прибутку (МВ додаток Т) – 216 грн.люд.-год.
Усереднений показник для визначення розміру адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій (МВ додаток У) – 036 грн.люд.-год.
Ставка комунального податку – 10%.
Ставка податку на додану вартість – 20%.

Пояснювальна записка.doc

Пояснювальна записка
до інвесторської кошторисної документації на будівництво
Кошторисна документація складена з використанням:
-Правил визначення вартості будівництва. ДБН Д.1.1-1-2000 (з урахуванням доповнення №3);
-Тимчасових методичних рекомендацій по особливостям визначення вартості будівництва в півріччі 2001 року;
-Укрупнених показників кошторисної вартості (далі – УПКВ).
При складанні розрахунків використані наступні показники і нарахування:
Загальновиробничі витрати розраховані згідно з усередненими показниками (МВ додаток Е).
Усереднений показник ліміту коштів на зведення та розбирання титульних тимчасових будов і споруд (МВ додаток Н) – 15 % (від вартості БМР).
Усереднений показник ліміту коштів на додаткові витрати при проведенні будівельно-монтажних робіт у зимовий період (МВ додаток П) – 08 % (від вартості БМР).
Усереднений показник ліміту коштів на додаткові витрати при проведенні будівельно-монтажних робіт у літній період просто неба при температурі зовнішнього повітря більш ніж +270 С (ДБН Д.1.1-1-2000 п.3.1.15.3) – 035 % (від вартості БМР).
Розмір витрат на перевезення робітників будівельно-монтажних організацій автомобільним транспортом (ДБН Д.1.1-1-2000 п. 3.1.16.6) – 15% (від вартості БМР).
Розмір витрат на утримання служби замовника (ДБН Д.1.1-1-2000 п. 27) – 05% (від повної кошторисної вартості).
Розмір витрат на проведення тендерів (ДБН Д.1.1-1-2000 п. 2.8.13) – 08% (від повної кошторисної вартості).
Вартість проектно-пошукових робіт (МВ додаток Р) –350% (від повної кошторисної вартості без вартості устаткування).
Витрати на експертизу проектно-кошторисної документації – в розмірі 15% вартості проектно-пошукових робіт.
Усереднений показник розміру кошторисного прибутку (МВ додаток Т) – 216 грн.люд.-год. (від загальної кошторисної трудомісткості БМР).
Усереднений показник для визначення розміру адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій (МВ додаток У) – 036 грн.люд.-год. (від загальної кошторисної трудомісткості БМР).
Показник розміру коштів на покриття ризику всіх учасників будівництва при одностадійному проектуванні (МВ додаток С) – 36% (від повної кошторисної вартості).
Річний прогнозний індекс інфляції у будівництві (умовно) – 105.
Ставка комунального податку – 10%.
Ставка податку на додану вартість – 20%.
Всього по зведеному кошторисному розрахунку .
- вартість будівельно-монтажних робіт .
- вартість устаткування
- податок на додану вартість
Кошторисні трудовитрати будівництва .
Кошторисна заробітна плата будівництва .
Середня заробітна плата (виходячи із середньомісячної норми робочого часу на 1 робітника у режимі повної зайнятості встановленої Мінпраці України на 2003 рік і рівній при 40-годинному робочому тижню 2002:12=16683 люд. – год.)

ЛК.doc

Локальний кошторис № 02-01-01
на загальнобудівельні роботи
Кошторисна трудомісткість
Кошторисна заробітна плата
Складений у поточних цінах станом на 1 січня 2003 р.
Середній розряд робіт
Загальна вартість грн
Витрати праці робіт-
Предварительная планировка
площадки бульдозером 303 кВт за одну
Разработка грунта 2 группы
бульдозером мощностью 303 кВт при
перемещ. грунта более 10м1000 куб м
Разработка грунта 3 группы с погр.
на автомобили-самосвалы экск. с
ковшом вмест.25 куб. м1000 куб м
Разработка вручную грунта 3 группы в трашеях и котлованах
с креплениями под фундаменты
Обратная засыпка грунта бульдозерами
мощ.59 кВт грунт 3 гр. 1000 куб.м
Разом прямих базисних витрат
Разом по земляним роботам
Загальновиробничі витрати
Трудомісткість у загальновиробничих витратах
Заробітна плата у загальновиробничих витратах
Устройство бетонной подготовки под
Устройство фунд.плит жб плоских
ширине поверху до 1000 мм куб.м
Кладка наруж.сложных стен
из пустотелого кирпича при
высоте этажа до 4 м куб.м кладки
Перегородки неарм. из кирпича глиняного
толщиной в 12 кирпича 100 кв м
Кладка внутренних простых стен из кир-
пича пустотелого при высоте зд.до 4 м
Укладка перемычек от 03 до 07 т
при массе монт эл.до 8 т шт
Перемычки длиной до 3 м м
Установка панелей перекрытия площ.
Плиты перекрытия6х12 м кв.м
Установка лестничных площадок шт
Площадки лестничные кв.м
Установка лестничных маршей
Марши лестничные кв.м
Заполнение оконных проемов блоками
со спар. перепл. площ.более 2 кв.м кв м
Стоимость оконных блоков площ.232 кв.м кв м
Пароизоляция битумная в два слоя
Утеплитель-минераловатные плиты
Стоимость плит теплоизоляционных из минеральной ваты толщиной 40 мм куб м
Устройство стяжки цементной
Устройство кровли рулонной из 3-х
слоев стеклорубероида 100 кв.м
Устройство стропильной системы
Устр-во обрамлений на фасадах включая
водосточные трубы 100 кв.м
Заполнение дверных проемов площ.
площ более 3 кв м кв м
Блоки дверные площ 42 кв м кв м
Подстилающий слой из бетона
Покрытие на клее "Бустилат" из
по загальнобудівельним роботам
Разом по загальнобудівельним роботам
Остекление стеклом 3 мм 100 кв.м
Улучшенная штукатурка цем-изв.р-ром
по камню и бет. потолков 100 кв.м
Окраска известковая стен и
потолков по штукатурке 100 кв.м
Окраска дверных блоков 100 кв м
Облицовка пов-ти внутри зд.
коврами цв.из плиток 100 кв.м
по оздоблювальним роботам
Разом по оздоблювальним роботам
Устройство выравнивающ.слоя
Устройство асфальтового покрытия
кзерн.типа АБ толщ.4 см 100 кв.м
Асфальтобетон (958 т)
по влаштув.вимощення
Разом по влаштув.вимощення
Разом прямих витрат у поточних цінах
вартість матеріалів виробів
разом заробітна плата
(норма загальновиробничих витрат по кошторису:
що відповідає розряду робіт
Розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 02-01-01
Нормативна трудомісткість у прямих витратах (робітників-будівельни-ків і робітників які обслугову-ють машини) люд.-год.
Усереднені коефіцієнти переходу від нормативної трудомісткості робіт які передбачаються у прямих витратах до трудовитрат працівників заробітна плата яких передбачається у загальнови-робничих витратах (дод.Е)
Трудоміст-кість у загальновиробничих витратах люд.-год (гр.2*гр.3)
Усереднена вартість люд.-год. Робітників заробітна плата яких ураховується у загальновиробничих витратах грн. (дод.И) умовно приймається для робітників 5-го розряду
блок Заробітна плата у загальнови-робничих витратах грн. (гр.4*гр.5)
Заробітна плата в прямих витратах грн.
блок Збори на обов"язкове соціальне. пенсійне страхування і внески у Державний фонд сприяння зайнятості населення грн. (гр.6+гр.7)х 04055
Усереднені показники для визначення коштів на покриття решти статей загальновиробничих втрат грн.люд.-год (дод.Е)
блок Кошти на покриття решти статей загальновиробничих витрат гр.2*гр.9
Загальна маса загальновиробничих витрат грн. Гр.6+гр.8+гр.10

Сравнение.doc

Порівняння варіантів
Порівняння варіантів проводимо зіставленням приведених витрат. Показник приведених витрат розраховується за формулою
де - вартість будівельно-монтажних робіт по варіантах що порівнюються (визначається за локальними кошторисами); - капітальні вкладення в основні виробничі фонди та обігові засоби; = 016 - нормативний коефіцієнт порівняльної економічної ефективності капітальних вкладень.
де - капітальні вкладення в основні виробничі фонди; - первинна вартість машини; - кількість змін роботи машини на об’єкті; - річна кількість змін роботи машини за нормативом; - капітальні вкладення в оборотні засоби.
Розрахунок капітальних вкладень в ОВФ
нвентарно-розрахункова вартість машини грн
Кількість годин роботи на обєкті на одиницю маш-год.
Кількість годин роботи на обєкті маш-год.
Кількість годин роботи за рік маш-год
Капітальні вкладення в ОВФ грн
Краны на гусеничном ходу до 16 т
Глиномешалка 4 куб.м
Комплект для бурения скважин
Насос грязевый 15 куб.мч
Насос центробежный 25 куб.мч
Розрахунок приведених витрат
Капітальні вкладення в ОЗ грн
Капітальні вкладення в ОВФ та ОЗ грн
Приведені витрати грн
По варіанту 1 приведені витрати менше тому цей варіант найбільш економічно ефективний.
Економічний ефект від впровадження кращого варіанту визначається за формулою де - приведені витрати найгіршого та найкращого варіантів (відповідно).

ССР.doc

Зведений кошторисний розрахунок в суммі
У тому числі зворотніх сум
(документ про затвердження)
Зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва
Складений в поточний цінах станом на 1.01.2003 року
Номе-ри кошторисів та кошторис-них розрахун-ків
Найменування глав об'єктів робіт та витрат
Кошторисна вартість тис.грн
Загальна кошторисна вартість тис.грн
устаткуання меблів та інвент.
Глава 1. Підготовка території будівництва
Відведення земельної ділянки видача архітектурно-планувального завдання
Глава 2. Основні об'єкти будівництва
Глава 4. Об'єкти енергетичного призначення
Лінії електропередач повітряна
Глава 5. Об'єкти транспортного господарства та зв'язку
Автомобільні дороги та площадки
Глава 6. Зовнішні мережі та споруди водопроводу каналізації теплопостачання газопостачання
Глава 7. Благоустрій та озеленення території
Огородження території
Озеленення території
Разом по главам 1-7
Глава 8. Тимчасові будівлі і споруди
Кошти на зведення та розбирання тимчасових будівель та споруд виробничого та допоміжного призначення передбачених даним проектом
Глава 9. нші роботи і витрати
Додаткові витрати на виконання будівельно-монтажних робіт у зимовий період
5% (від КВ БМР за підсум-ком глав 1-8)
Додаткові витрати при виконанні будівельно-монтажних робіт у літній період просто неба при температурі зовнішнього повітря більш ніж +27 С
% (від КВ БМР за підсум-ком глав 1-8)
Витрати по перевезенню робітників будівельно-монтажних організацій автомобільним транспортом
Глава 10. Утримання служби замовника і авторський нагляд
% (від ЗКВ гр.8 за підсум-ком глав 1-9)
Утримання служби замовника (включаючи витрати на технічний нагляд)
Здійснення авторського нагляду
Витрати на проведення тендеру
Глава 12. Проектні та вишукувальні роботи
Кошторисна вартість проектно-вишукувальних робіт
Кошторисна вартість експертизи проектно-вишукувальних робіт
Разом по главам 1-12
МВ дод.Т (розраху-нок)
Кошторисний прибуток (П)
МВ дод.У (розраху-нок)
Кошти на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій (АВ)
Кошти на покриття ризику всіх учасників будівництва (Р)
% (від ЗКВ гр.8 за підсум-ком глав 1-12)
Кошти на покриття додаткових витрат пов'язаних з інфляційними процесами ()
Разом (гл. 1-12 + П + АВ + Р + )
Податки збори обов'язкові платежі встановлені чинним законодавством і не враховані складовими вартості будівництва - всього
Разом по зведеному кошторисному розрахунку
Податок на додану вартість (ПДВ)
% (від гр.8 за підсумком глави 8)
Розрахунок кошторисної трудомісткості та кошторисної заробітної плати по гл.1-12
Кошторисна трудомісткість:
Кошторисна заробітна плата
Розрахунок кошторисного прибутку
Розрахунок адміністративних витрат
Розрахунок комунального податку
Розмір податку визначається

ДЦ.doc

(найменування будови її черги пускового комплексу обєкта)
що здійснюється в 2003 році
Визначена згідно з ДБН Д.1.1-1-2000
Складена в поточнних цінах станом на 01.01.2003 р.
Вартість матеріальних ресурсів
Вартість експлуатації будівельних машин і механізмів
Загальновиробничі витрати
Витрати на зведення (пристосування) та розбирання титульних тимчасових будівель і споруд
Кошти на додаткові витрати при виконанні будівельно-монтажних робіт у зиамовий період (на обсяги робіт що плануються до виконання у зимовий період)
Кошти на додаткові витрати при виконанні будівельно-монтажних робіт у літній період (на обсяги робіт що плануються до виконання у зимовий період)
Кошти на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій
Кошти на покриття ризику
Податки збори обов’язкові платежі встановлені чинним законодавством і не враховані складовими вартості будівництва (без ПДВ)
Разом договірна ціна
Податок на додану вартість
Всього договірна ціна
заробітної плата будівельників і монтажників
вартості матеріальних ресурсів
вартості експлуатації машин та механізмів
загальновиробничих витрат
Сума загальновиробничих витрат по будівельних роботах
Сума загальновиробничих витрат по монтажних роботах
по будівельних роботах
по монтажних роботах
Розрахунок кошторисної трудомісткості по гл.1-7 у складі:
прямих та загальновиробничих витрат
додаткових витрат на виконання БМР у зимовий період
адміністративних витрат
комунального податку

ЛКР.doc

Локальні кошторисні розрахунки
Складені у поточних цінах станом на 1 січня 2003 р.
Загальна вартість грн
Витрати праці робіт-
Вентиляція 100 куб.м
Водопровод 100 куб.м
Каналізація 100 куб.м
Усього по внутрішнім
роботам у поточних цінах
Загальновиробничі витрати
Трудомісткість в загальновиробничих витратах
Заробітна плата у загальновиробничих витратах
Коштористна трудомісткість
Кошторисна заробітна плата
Диспетчерськийя зв'язок
Сигналізація 1000 куб.м
Монтаж електросилового
устаткування 1000 куб.м
Разом по електроосвітленню
Монтаж технологічного
устаткування1000 куб.м
Розрахунок загальновиробничих витрат до локальних кошторисних розрахунків
Нормативна трудомісткість у прямих витратах (робітників-будівельни-ків і робітників які обслугову-ють машини) люд.-год.
Усереднені коефіцієнти переходу від нормативної трудомісткості робіт які передбачаються у прямих витратах до трудовитрат працівників заробітна плата яких передбачається у загальнови-робничих витратах (дод.Е)
Трудоміст-кість у загальновиробничих витратах люд.-год (гр.2*гр.3)
Усереднена вартість люд.-год. Робітників заробітна плата яких ураховується у загальновиробничих витратах грн. (дод.И) умовно приймається для робітників 5-го розряду
блок Заробітна плата у загальнови-робничих витратах грн. (гр.4*гр.5)
Заробітна плата в прямих витратах грн.
блок Збори на обов"язкове соціальне. пенсійне страхування і внески у Державний фонд сприяння зайнятості населення грн. (гр.6+гр.7)х 04055
Усереднені показники для визначення коштів на покриття решти статей загальновиробничих втрат грн.люд.-год (дод.Е)
блок Кошти на покриття решти статей загальновиробничих витрат гр.2*гр.9
Загальна маса загальновиробничих витрат грн. Гр.6+гр.8+гр.10

Порівняння фундаментів.doc

Порівняння влаштування різних варіантів фундаментів.
При зведенні адміністративно-господарського блоку НБУ для зменшення вартості будівництва терміну виконання будівельно-монтажних робіт доцільно провести науково-дослідницьку роботу по пошуку найбільш раціонального конструктивного вирішення влаштування фундаментів зору техніко-економічних показників .
Метою ції роботи є порівняти три варіанти влаштування фундаменту будівлі і визначити найбільш вигідний:
Влаштування фундаменту у вигляді суцільної залізобетонної фундаментної плити товщиною 50мм.
Влаштування фундаменту із застосуванням ефективних буроін’єкційних паль.
Влаштування фундаменту із використанням багатосекційних паль вдавлювання.
Аналіз існуючих варіантів конструктивного рішення фундаментів.
При порівнянні різних варіантів фундаментів були виконані такі умови:
Порівняння будівельної конструкції – Влаштування фундаменту у
стиснутих умовах будівництва. Навантаження на уступі фундаменту без врахування власної ваги фундаменту.
а) Влаштування фундаменту у вигляді суцільної залізобетонної фундаментної плити товщиною 50мм.
б) Влаштування фундаменту із застосуванням ефективних буроін’єкційних паль.
в) Влаштування фундаменту із використанням багатосекційних паль вдавлювання.
Дані будівельні конструкціях є однотипними за призначенням та задовольняють вимогам по навантаженням.
Конструкції мають однакову ступінь готовності.
В зв’язку з нестійкими діючими цінами на матеріали і роботи приймається розрахунок показників затрат на рівні цін 1984 р.
Загальні відомості про порівнювальні варіанти та необхідні
матеріали для будівельних конструкцій приведені в таблиці
Порівняння фундаментів проводиться порівнянням приведених затрат що визначаються окремо при влаштуванні кожного з наведених фундаментів.
Приведені затрати на влаштування конструкцій з урахуванням вартості їх виготовлення.
Техніко-економічна оцінка варіантів конструкції
Фундаментна монолітна залізобетонна плита товщиною 500мм
Розрахункова вартість матеріалів фундаменту.
Капітальні вкладення в виробничі основні фонди та вкладення в оборотні засоби на стадії виготовлення фундаменту з урахуванням вартості будівництва:
Куі – капітальні вкладення в виробничі основні фонди на стадії виготовлення ферми руб. на од.;
Фтр. зс. і. – балансна вартість транспортних засобів;
Тотр. зс. і – число змін роботи транспортних засобів по доставці конструкцій маш. змін на один. вим.
Тр. тр. зс.і – річна кількість змін роботи транспортних засобів.
Коб. зс.і – вкладення в оборотні засоби на стадії виготовлення руб.
Коб.зс=КВКоб=1271333=423776
Кс і = Кіос + Кіоф – вкладення в основні фонди та оборотні засоби
- вкладення в оборотні засоби
- капітальні вкладення в основні виробничі фонди
Фі j – балансова вартість j – ї машини
Тр і j – річна кількість змін роботи j – ї машини
Розрахунок вкладень в основні фонди
Найменування механізму
Балансна вартість руб.
Річна кількість змін роботи машин
Вкладення в виробництво основних фондів
Розрахунок собівартості БМР
Монолітна зб фундаментна плита
Багатосекційні палі вдавлювання.
Прямі витрати по зведенню конструкцій
Накладні витрати по основній заробітній платі та витратам праці
Собівартість робіт по зведенню конструкцій (без урахування їх собівартості)

Локальний кошторис №1.doc

(найменування будівництва)
ЛОКАЛЬНИЙ КОШТОРИС №02-01-01
(НАЙМЕНУВАННЯ РОБТ ТА ВИТРАТ НАЙМЕНУВАННЯ ОБ`КТА)
креслення (специфікації) № Кошторисна вартість тис.грн.
Кошторисна трудомісткість тис.люд.-год.
Кошторисна заробітна плата тис. грн
Середній розряд робіт розряд
Складений у поточних цінах станом на 1 січня 2001 року
Найменування робіт і витрат
Загальна вартість грн.
Витрати праці робітників
слуговуванням машин;
у тому числі заробітної плати
у тому числі заробітної плати робіт-ників
Розроблення грунту з наван-
таженням на автомобілі-самоскиди еска-ватором з ков-шем ємкістю 05м3 група грунтів 2 1000м3
Усього по зем-ляних роботах у поточних цінах
Експл.машин і механізмів
Зароітна плата робітників
Витрати праці машиніста
Трудомісткість у накладних ви-тратах
Заробітна плата у накладних витратах
Улаштування бетонної підго-товки під фундамент із бетону М150 м3
Улаштування збірних фунда-ментів стакан-ного типу при глибині котло-вана до 4 м маса констр.до 15 т.
Місцеві матеріа-ли п.38
Вартість фунда-менту стаканно-го типу об’ємом 061 м3 (м3)
Місцеві матеріа-ли ст.4 табл.2
Вартість арма-тури класа А1 (кгм3)
Установка колон до 3Т при глибині зароб-лення до 07 м
Вартість колони від 3 до 12 м об’ємом від 02 до 1м3
Вартість арма-тури класа А11 (кгм3)
Установка фун-даментних ба-лок (шт)
Місцеві матеріа-ли табл.1
Вартість фунда-ментних балок бетон класу В30
Місцеві матеріа-ли ст.4
Вартість арма-тури класа А11 135 кгм3
Установка крокв’яної фер-ми проліт 24 м
Місцеві матеріа-ли 726
Вартість ферми ФСМ-24
Монтаж ребрис-тих плит 15*6м
Місцеві матеріа-ли 7710
Вартість ребри-стої плити (м2)
Місцеві матеріа-ли 924
Вартість керам-зитобетонної па-нелі товщиною 20 см. (м2)
Улаштування пароізоляції із одного шару рубероїду на бітумній мастикі (на 100м2)
Улаштування утеплювача (утепл. засипний товщиною 16 см) м3
Стяжка цементно піщана (100 м2)
Улаштування кровлі із трьох шарів рубероїду на бітумній мастикі (100м2)
Вартість віконних пройо-мів (шт)
Всього прямих витрат в цінах
Всього по вікон-них роботах у поточних цінах
Експпл.машин і механізмів
Заробітна плата та робітників 33*143*13=614 грн.
Прямі витрати (14874-384-180)*
Затрати праці робітників 139*13=181 Затрати машиніс-та 95*13=1235
(20682-789)* *49*13*
Заробітна плата машиніста 789*143*13=
Прямі витрати (45074-3775-20682)*
Затрати праці робітників 3611*13=46943
Затрати машиніс-та 428*13=557

Локальн_ кошторисн_ розрахунки.doc

Локальні кошторисні розрахунки
на завод залізобетонних виробів в м. Полтава
Складений у поточних цінах станом на 1 січня 2001 року
Шифр і № позиції норма тиву
Найменування робіт івитрат одиниці виміру
Вартість одиницігрн.
Загальна вартістьгрн.
Нормативна трудомісткістьлюд.-год Не зайнятих обслугову ванням машин тих що обслуговують машини
Експлуатація машин в тому числі заробітної плати
Загальнобудівельні роботи (м3)
Трудомісткість у накладних витратах
Заробітна плата у накладних витратах
Разом кошторисна вартість
Нормативна трудомісткість
Кошторисна заробітна плата
Внутрішні сантехнічні роботи
-опалення (на 100 м3)
-вентиляція (на 100 м3)
-водопровід (на 100 м3)
-каналізація (на 100 м3)
-газопостачання (на 100 м3)
-гаряче водопостачання (на 100 м3)
-паропостачання (на 100 м3)
Разом по внутрішнім сантехнічним роботам
Внутрішні електротехнічні і слабострум ні мережі (1000 м3)
Телефонізація і радіофікація
Всього по внутр. електротехнічним і слабострумним мережам
Диспетчерський зв’язок та пожежна сигналізація (на 1000 м3)
Диспетчерський зв’язок
Пожежна сигналізація
Всього диспетчерського зв’язку і пожежної сигналізації
Монтаж технологічного обладнання (на 1000 м3)
Технологічне устаткування
Електросилове обладнання
Всього по монтажному обладнанню

розрахунок накладних витрат.doc

Локальні кошторисні розрахунки
на завод залізобетонних виробів в м. Полтава
Складений у поточних цінах станом на 1 січня 2001 року
Шифр і № позиції норма тиву
Найменування робіт івитрат одиниці виміру
Вартість одиницігрн.
Загальна вартістьгрн.
Нормативна трудомісткістьлюд.-год Не зайнятих обслугову ванням машин тих що обслуговують машини
Експлуатація машин в тому числі заробітної плати
Загальнобудівельні роботи (м3)
Трудомісткість у накладних витратах
Заробітна плата у накладних витратах
Разом кошторисна вартість
Нормативна трудомісткість
Кошторисна заробітна плата
Внутрішні сантехнічні роботи
-опалення (на 100 м3)
-вентиляція (на 100 м3)
-водопровід (на 100 м3)
-каналізація (на 100 м3)
-газопостачання (на 100 м3)
-гаряче водопостачання (на 100 м3)
-паропостачання (на 100 м3)
Разом по внутрішнім сантехнічним роботам
Внутрішні електротехнічні і слабострум ні мережі (1000 м3)
Телефонізація і радіофікація
Всього по внутр. електротехнічним і слабострумним мережам
Диспетчерський зв’язок та пожежна сигналізація (на 1000 м3)
Диспетчерський зв’язок
Пожежна сигналізація
Всього диспетчерського зв’язку і пожежної сигналізації
Монтаж технологічного обладнання (на 1000 м3)
Технологічне устаткування
Електросилове обладнання
Всього по монтажному обладнанню
Розрахунок накладних витрат до локальних кошторисних розрахунків
Нормативма трудоміст кість у пря мих витратах (робітників будівельни ків робітників які обслугову ють машини)
Усередне ні коефіці єнти пере ходу від норматив ноі трудо місткості робіт які непередбачаються у прямих витратах до трудо витрат пра цівників заробітна плата яких непередбачається у накладних витратах
Трудомісткість у накладних витратах люд-год гр2*гр3
Усереднена варті сть люд-год Робітників заробіт на плата яких вра ховуєть ся у нак ладних витратах грн
Заробітна плата у прямих витратах грн
Усереднені показники для визначення коштів на покриття решти статай накладних витат грн люд-год
Загаль на маса наклад них вит рат грн гр6+гр8+гр10
Заробітна плата у наклад них вит ратах грн гр4*гр5
Збори на обо в’язкове соці альне пенсійне страхування і внески у державний фонд сптияння зайнятості населення грн (гр6 +гр7)* *0375
Кошти на покриття решти ста тей нак ладних витрат гр2*гр9
Загальнобуді вельні роботи
Внутрішні сан технічні роботи
Внутрішні електротехнічні і слабострумні мережі
Диспетчер ський зв'язок
Монтаж техно логічного облад нання

Рекомендації до порівняння варіантів.doc

Рекомендації до порівняння варіантів
Розрахунок собівартості одиниці продукції.
Розрахунок собівартості одиниці продукції здійснюється за калькуляційними статтями:
* сировина і матеріали;
* покупні комплектуючі вироби напівфабрикати роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств;
* паливо та енергія на технологічні цілі;
* основна заробітна плата;
* додаткова заробітна плата;
* відрахування на соціальне страхування;
* витрати на підготовку і освоєння виробництва;
* витрати на утримання та експлуатацію устаткування;
* загально виробничі витрати;
* загальногосподарські витрати;
* позавиробничі витрати;
При розрахунку витрат по статтях калькуляції необхідно керуватися відповідними статтями:
1. Визначення прямих матеріальних витрат.
1.1. Визначення витрат по статті сировина та матеріали”.
До цієї статті включаються витрати на основні та допоміжні матеріали. До витрат на сировину та основні матеріали відноситься вартість матеріалів які входять до складу продукції яка виготовляється. Витрати по цій статті визначаються виходячи з норм витрат матеріалів відповідного виду - Р середньої ціни одиниці матеріалу відповідного виду - Ц з урахуванням коефіцієнту транспортно-заготівельних витрат - Ктр який приймається в межах від 105-11. Вартість повернених відходів не враховується.
Тоді витрати на сировину та матеріали визначаються за наступною формулою :
де Ц6 - вартість бетону;
Царм- вартість арматури або прокатного профілю;
Вартість бетону та арматури визначаються таким чином :
Цб =Цбод*Рб*Ктр*к1*к2 (6.2)
де Ц6од - ціна 1 м3 бетону;
Р6 - витрати бетону на 1 м3 конструкції в кг м3;
к1 - коефіцієнт втрат бетону приймається від 1.01 до 1.03
к2 – коефіцієнт що враховує коливання цін приймається від 2 до 5.
Царм. = Царм.од. * Рарм.* Ктр.* к2* (6.3)
де Царм.од. - ціна 1 т арматури (прокатного профілю) приймається за фактичними даними;
Рри. - витрати арматури на 1 м3 конструкції в т м3;
К2 - коефіцієнт втрат арматури приймається від 105 до 11.
До витрат на «допоміжні матеріали» відносяться витрати на допоміжні матеріали технологічного призначення які безпосередньо споживаються при виробництві конструкцій та не входять до їх складу. Витрати на допоміжні матеріали на 1 м3 конструкції визначаються за формулою:
Вдоп.=Цдоп.од. * Рдоп. (6.4)
де Цдоп.од.- вартість одиниці змащувальних матеріалів ;
Рдоп. - витрати змащювальних матеріалів приймається по [ 49]
1.2 Визначення витрат по статті " паливо і енергія
До цієї статті відносяться вартість палива та енергії: пар енергія і т.д.
Витрати на паливо (пар для пропарювання залізобетонних конструкцій) визначаються за наступною формулою ;
Впал.=Цпал.од..* Рпал. (6.5)
де Цпал.од. - вартість 1т палива яке необхідне для виробництва залізобетонних конструкцій (додаток 2 [4]);
Рпал. - витрати пару як палива для пропарювання в т м3 (додаток 2 [4]).
Витрати на силову енергію визначаються
Вен. =Цен.од. * dен. (6.6)
де Цен.од. - вартість однієї квт-год. електроенергії;
dел. - витрати енергії в квт-год на 1 м3 конструкції (додаток 2 [4]);
1.3. Визначення загальних матеріальних витрат.
Загальні матеріальні витрати визначаються за формулою:
Вмат.витр.= Виат.+Вдоп.+Впал.+ Вен. (6.7)
де Вмат. витр. - матеріальні витрати на виготовлення 1 м3 конструкції збірного залізобетону;
Вмат. Вдоп. Впал. Вен. - вартість бетону арматури (прокатного профілю) змащувальних матеріалів палива енергії.
2. Визначення витрат на заробітну плату виробничих робітників
2.1. Витрати на основну заробітну плату.
До статті "Основна заробітна плата" відноситься пряма заробітна плата виробничих робітників яка розраховується за емпіричною формулою:
Восн.зп.погод.=14*кт* Σ Зпл.і =14*кт.у.*(Зпл.р.*ктУРр*NУР*12+Зпл.р.*ктУр*NУр*12+ +Зпл.р.*ктр*Nр*12+Зпл.р.*ктр.*Nр.*12) (6.8)
де Восн.зп – витрати на основну заробітні плату;
кт.у. – коефіцієнт за генеральною тарифною угодою (кт=11-13);
Зпл.р– заробітна плата і-го розряду (база розрахунку мінімальна заробітна плата);
кті – тарифний коефіцієнт за розрядами (додаток 3[4]);
Витрати на основну заробітну плату відрядників увизначаються за формулою:
Восн.зп.відр.=14* Зпл.і (6.9)
де Восн.зп.відр. – основна заробітна плата робітників-відрядників.
Витрати на основну заробітну плату всіх робітників визначається:
Восн.зп= Восн.зп.погод+ Восн.зп.відр. (6.10)
Трудовитрати на виготовлення одиниці продукції розраховуються за наступною формулою :
де Ч - чисельність робітників цеху;
t - тривалість зміни (8 годин);
Т еф– ефективний фонд робочого часу (Т еф=240-250 днів);
Nпр. - проектна потужність цеху м3 за рік визначається по овіднику Якобсона.
Квик. - коефіцієнт використання потужності приймається ( 07-09).
2.2. Витрати на додаткову заробітну плату
На статтю ''додаткова заробітна плата виробничих робітників
відносяться доплати до основного фонду заробітної плати - за роботу в вечірні та нічні зміни за бригадирство за навчання учнів премії з фонду заробітної плати оплата вихідних допомог і т д..
Витрати на додаткову заробітну плату визначаються за формулою
Вдод. зп= 016 *Зосн.ЗП (6.10)
де 016 - відсоток від основної заробітної плати
2.3. Витрати на відрахування на соціальне страхування
На статтю відрахування на соціальне страхування " відносять суму яка дорівнює встановленому державою відсотку від суми основної та додаткової заробітної плати:
Всоц. від.= ксоц.відр.* (Восн.ЗП+Вдоп.ЗП) (6.11)
де ксоц.відр - встановлений державою відсоток відрахувань від суми заробітної плати який включає відрахування на державне пенсійне страхування на обов’язкове соціальне страхування на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття та відрахування в фонд ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
2.4. Визначення загальних витрат на заробітну плату.
Загальні витрати на заробітну плату виробничих робітників дорівнюють:
Взп.=Восн.ЗП+Вдод.ЗП+Всоц.від. (6.12)
де Взп - загальні витрати на заробітну плату;
Восн. ЗП Вдод.ЗП. Всоц.від. - витрати на основну додаткову заробітну плату та відрахування на соціальне страхування.
2.7. Загальногосподарські витрати.
До статті «загальногосподарські витрати» відносяться витрати на загальне управління підприємством та організацію виробництва в цілому тобто заробітна плата з відрахуваннями персоналу управління підприємством витрати на відрядження утримання пожарної та сторожової охорони амортизація та інші. При калькулюванні собівартості ці витрати відносяться до комплексних статей та розподіляються пропорційно заробітній платі основних виробничих робітників підприємства. Для визначення цих витрат на практиці складається кошторис загальногосподарських витрат. Для обліку загальногосподарських витрат у складі собівартості окремих виробів застосовується коефіцієнт кЗГ який приймається в розмірі 07 -08 від суми основної заробітної плати.
Взг = Восн.ЗП * Кзг (6.13)
2.8.Визначення виробничої собівартості одиниці продукції.
Виробнича собівартість визначається як сума витрат по статтях які
наведені вище з урахуванням інших витрат.
Тоді Ссоб.вир. = (Вмат. витр. +Взп.+Вуст.+Взг) * кін (6.14)
де Ссоб.вир. - виробнича собівартість одиниці продукції;
Вмат. витр. -загальні матеріальні витрати;
Взп.- витрати на основну та додаткову заробітну плату;
Вуст. - витрати на утримання та експлуатацію устаткування;
Взг. - занальногосподарські витрати;
кін - коефіцієнт який враховує інші витрати (приймається до 105).
2.9.Повна собівартість.
Повна собівартість продукції включає виробничу собівартість і позавиробничі витрати які приймаються в розмірі до 2 % від виробничої собівартості.
Ссоб.пов = Ссоб.вир.+Впоз(6.15)
де Впоз. - позавиробничі витрати
2.10.Розрахунок собівартості товарної продукції.
Розрахунок собівартості товарної продукції визначається таким чином:
Ссоб.тов.= Ссоб.пов * N * квик. (6.17)
Результати розрахунку собівартості одиниці продукції приведені в таблиці 6.2.
Калькуляція собівартості конструкцій
Перелік статей калькуляції
Збірна з.б. балка 2 БСП 12-6Ат
Сировина та основні матеріали
Основна заробітна плата
Додаткова заробітна плата
Відрахування на соц. страхування
Заробітна плата виробничих робітників
Загально виробничі витрати
Загальногосподар-ські витрати
нші витрати (в% від Σ 1-9)
Виробнича собівартість (Σ1-10)
Позавиробнічі витрати (на збут) (в % від п.11)
Повна собівартість (п.11+п.12)

Список використаної літератури.doc

СПИСОК ВИКОРИСТАНО ЛТЕРАТУРИ:
Абелев М.Ю. Деформации сооружений в сложных инженерно-геологических условиях –М.: Стройиздат 1982
Абелев М.Ю. Строительство промышленных и гражданских сооружений на слабых водонасыщенных грунтах – М.: Стройиздат 1983
Акройд Т. Лабораторные испытания грунтов Автотрансиздат 1959
Березанцев В.Г. Расчёты прочности оснований сооружений Госстройиздат 1960
Бишоп А. Хенкель Д. Определение свойств грунтов в трёхосных испытаниях Госстройиздат 1961
Гдалин С.В. Применения способа вдавливания свай в стеснённых условиях строительства Минмонтажстрой СССР - 1983
Далматов Б.И. Проектирование и устройство фундаментов около существующих зданий - Л. – ЛДНТП 1973
Далматов Б.И. Фундаменты зданий на слабых грунтах Труды VII Дунайско-Эвропейской конференции по механике грунтов и фундаментостроению - Кишинёв 1983
ДСТУ Б.В. 2.1-3-96 рунти Лабораторні випробування. Загальні положення
Денисов Н. Я. Строительные свойства грунтов Госэнергоиздат 1956
Ежов Е.Ф. Исследование дополнительной осадки фундаментов сооружений при устройстве около них ограждающих шпунтовых стен Автореферат дис. канд. техн. наук – Л.1980
Зоценко М.Л. Коваленко В.. Хілобок В.Г. Яковлєв А.В. нженерна геологія: Механіка рунтів основи і фундаменти. – К.: Вища школа. 1992
Збірник матеріалів науково-технічного семінару “Розрахунок будівель та споруд спільно з основою” Київ – Львів Україна 2002
Инструкция по проектированию зданий и сооружений в существующей застройке г. Киева : ВСН 2-80 - Киев. 1980
Кириллов Г.Н. Сотников С.Н. Собенин А.А. Исследование распространённости случаев повреждения конструкций жилых домов при возведении возле них новых зданий Устройство фундаментов и подземных сооружений вблизи существующих зданий.: Материалы семинара - Л. 1976
Подземные сооружения возводимые способом “стена в грунте” Под. ред. В.И. Зубкова - Л.: Стройиздат 1977
Симагин В.Г. Особенности проектирования и возведения фундаментов около существующих зданий - Петрозаводск 1983
Симагин В.Г. Коновалов П.А. Деформации зданий - Петрозаводск: Карелия 1978
Собенин А.К. Осадки поверхности грунта за пределами загруженной площадки: Автореферат дис. канд. тех. наук - Л. 1974
Сотников С.Н. О дополнительных совместных деформациях зданий и оснований возникших при строительстве в районах плотной застройки Основания фундаменты и механика грунтов- 1984.- №4
Сотников С.Н Собенин А.Л. Вопросы проектирования фундаментов в примыканиях к существующим зданиям Механика грунтов основания и фундаменты.: Сб. науч. тр. ЛИСИ. – Л. 1976
Указания по устройстве фундаментов около существующих зданий и сооружений Ленинпроект. – Л. 1980
Утепов Е.С. Исследования развития осадок фундаментов возводимых около существующих зданий с учётом уплотнённости грунтов в основании.: Автореферат дис. канд. техн. наук. – Л. 1984
Чаповский Е.Г. Лабораторные работы по грунтоведению и механике грунтов Госгеолиздат 1952
Труды НИИОСП имени Н.М. Герсеванова – 70 лет под. ред. В.А. Ильичёва В.В. Михеева В.П. Петрухина Москва 2001
Основания фундаменты и подземные сооружения: Справочник проектировщика Под ред. Е.Я. Сороченя Ю.Г. Трофименкова. – М.: Стройиздат 1985
СНиП 2.002.01- 83* Основания зданий и сооружений. – М.: Стройиздат 1995
СниП 2.01.01.82. Строительная климатология и геофизика. – гос. ком. СССР. – М. 1983.
СниП 2.01.02-85. Противопожарные нормы.
СниП 2.01.07-85. Нагрузки и воздействия.
СниП 2.02.03-85. Свайные фундаменты.
особие по проектированию бетонных и железобетонных конструкций из тяжелых и легких бетонов без предварительного напряжения арматуры (к СниП 2.03. 01.-84.). – М. – 1989.
бірник єдиних кошторисних цін на матеріали вироби і конструкції (ЗКЦ – 97) ДБН 14-4-97.
ДСТУ Б.А. 2-4-95 (ГОСТ 21. 204-93) Система проектної документації для будівництва. Умовні і графічні позначення і зображення елементів генеральних планів та споруд транспорту. К. – 1996.
ДБН А. 3.1-5-96 Реконструкція.
ДБН 2.2 195 Будівлі і споруди для тваринництва.
ДБНА.3.1-5-96 Організація будівельного виробництва СНиП 3.01.01-85
ДБН Г. 1-5-96. Нормативна база оснащення будівельних організацій містобудування України –К. 1997.
ЕНиР. Внутрипостроечные транспортные работы. Сборник Е1-М. Стройиздат1987 г.
ЕНиР. Изоляционные работы. Сборник Е11-М. Стройиздат 1987г.
ЕНиР. Каменные работы. Сборник Е3-М. 1987.
ЕНиР. Монтаж сборных и устройство монолитных железобетонных конструкций . Сборник Е4-М. Стройиздат 1987г.
ЕНиР. Плотничные и столярные работы в зданиях и сооружениях. Сборник Е6-М. Стройиздат 1987г.
ЕНиР.Сварочные работы. Сборник Е22 вып.1-М. Стройиздат 1987г.
Справочник. Расход материалов на общестроительные работы. – 4.2. –К.Техника 1998 г.
СНиП 3.03.01-87 Несущие и ограждающие конструкции.
СНиП III-4-80 Техника безопасности в строительстве.
Драченко Б.Ф. Ерисова Л.Г. Горбенко П.Г. Технология строительного производства – М.: Агропромиздат 1990г.
Ермошенко М.И - Определение объёмов строительно-монтажных работ: Справочник К-будывельник 1981 г.
П.А. Коновалов. Основы и фундаменты реконструируемых зданий. М. – 1988.
В.Й. Хазін. Конструкції фундаментів сільськогосподарських будівель на коротких пірамідальних палях. К. – 1984.
В.Й. Хазін. Будівлі та споруди агропромислового комплексу.
Л.Г. Дикман. Организация и планирование строительского производства. М. – 1988.
ДБН А. 3-1-5-96. Державні будівельні норми. Організація будівництва.
СниП II-3-79** Строительная теплотехника.
СНиП 2.03.01 - 84. Бетонные и железобетонные конструкции. — М.
СНиП 2.01.07-85. Нагрузки и воздействия. - М. 1986.
СНиП 2.02.01 - 83 Основания зданий и сооружений. - М. 1984.
Пособие по проектированию бетонных и железобетонных конструкций
из тяжелого и легкого бетона без предварительного напряжения арматуры. - М. 1986.
Пособие по проектированию предварительно напряженных
железобетонных конструкций из тяжелого и легкого бетонов. - М. 1986.
Байтов В.Н. Сигалов Э.Е. Железобетонные конструкции. - М. 1985.
Справочник проектировщика. Сборные железобетонные конструкции. (Под ред. Г.И. Бердичевского). -М. 1981.
Проектирование железобетонных конструкций. Справочное пособие (Под ред. А.В. Голышева). - К. 1990 (1985).
Железобетонные конструкции; Курсовое и дипломное проектирование (Под ред. А.Я. Барашикова). -К.: Выща школа 1987.
Бондаренко В.М. Суворкии Д.Г. Железобетонные и каменные конструкции:Учеб. для студентов вузов по спец. «Пром. и гражд. строит-во». - М.:Высш. шк. 1987.
Строительные конструкции (Под ред. В.Н. Байкова). -М.: Высш. шк. 1986.
Попов Н.Н. Забегаев А.В. Проектирование и расчет железобетонных и каменных конструкций. - М.: Высш. шк. 1989.
Сперанский И.М. и др. Примеры расчета железобетонных конструкций: Учеб. пособие для вузов по спец. «Пром. и гражд. строит-во». - М.: Высш. шк. 1989.
Методическвие указания по выполнению второго курсового проекта по железобетонным конструкциям для студентов специальности 1202 (0921) (Сост. Л.С. Каценко Ю.М. Руденко) Полтава 1989. будівель (Укладач М.М. Губій). Полтава 1999.
СниП 2.02.01-83 “Основания зданий и сооружений”
СниП 2.02.03-85 “Свайные фундаменты “
ДСТУ Б В.2.1-2-96(ГОСТ 25100-95) Грунти. Класифікація.
СниП 2.01.07-85 “Нагрузки и воздействия”
Пособие по проектированию оснований зданий и сооружений
Н.Л. Зощенко А.В. Яковлєв “Примеры расчета оснований и фундаментов сельских зданий и сооружений”
М.Л. Зощенко та інші. нженерна геологія. Механіка грунтів основи та фундаменти.
Винников Ю.Л. Методичний довідник до виконання курсових та дипломних проектів.
СНиП .04.03-85* «Нормы продолжительности строительства» в 2-х частях1991 г.
Расчетные нормативы для составления проектов организации строительства. М. Стройиздат 1973 174 с.
Единые нормы и расценки. ЕНиР Строительные нормы Украины.
ДБН А.3.1-5-96 Організація будівельного виробництва 1996 р.
Методичні рекомендації до складання календарних планів виконання робіт Полтава: Полтавський державний технічний університет імені Юрія Кондратюка 1999. – 19 с. Укладач: А. В. Юдін
Методичні вказівки до виконання розділу Організація будівництва” у складі курсового проекту (спеціальність 7.092101). Укладачі: Анюховський А. М. Та ін. Полтава ПДТУ 1999.
Методичні вказівки до підготовки розділу Проект виконання робіт” у складі курсового проекту (спеціальність 7.092101). Укладачі: Анюховський А. М. Та ін. Полтава ПДТУ 1999.
Методичні вказівки до проектування та розрахунку будівельних генеральних планів при виконанні курсових і дипломних проектів. Укладачі: Анюховський А. М. Та ін. Полтава ПДТУ 1999.
Додатки до методичних вказівок із проектування та розрахунку будівельних генеральних планів при виконанні курсових і дипломних проектів. Укладачі: Анюховський А. М. Та ін. Полтава ПДТУ 1999.
Дикман Л. Г. Организация и планирование строительного производства управление строительными предприятиями с основами АСУ: Учебник для строительных вузов и факультетов. – 3-е изд. – М.: Высшая школа 1988. – 559 с.

тсп.dwg

ТЗБ.фундаментів.dwg

ТЗБ диплом.doc

I. Варіантне проектування
1. Характеристика будівельних конструкцій
2. Структура комплексного процесу.
3. Вибір організаційно-технологічної схеми виконання комплексного
4. Вибір засобів механізації виконання робіт.
4.1. Вибір машини для подачі опалубки арматури та бетонної суміші за технічними параметрами.
4.2. Вибір економічного варіанта подачі матеріалів.
.5. Вибір транспортних засобів.
II. Технологічна карта
1. Галузь застосування.
2. Організація і технологія виконання робіт.
3. Вимоги до виконання робіт.
4. Калькуляція витрат праці машинного часу і заробітної плати на виконання робіт.
5. Графік виконання робіт
6. Матеріально-технічні ресурси
7. Техніка безпеки.
8. Техніко-економічні показники.
1.Характеристика будівельних конструкцій.
В даному дипломному проекті ми виконуємо влаштування монолітної залізобетонної фундаментної плити адміністративно-господарського блоку НБУ. Будинок в плані має неправильну форму максимальні габаритні розміри 28х185. Висота поверху будинку 33 м. Для армування бетонуемої плити використовуємо арматурні сітки та каркаси.. Для армування бетонуемої плити товщина якої 05м використовуємо готову арматурну сітку масою до 300кг
Структура комплексного процесу.
Відповідно до характеристики монолітних конструкцій описуємо структуру комплексного процесу залізобетонних робіт послідовність їх виконання і обсяг
визначити напрям послідовність і улаштування монолітних конструкцій. Щоб забезпечити потокову організацію виконання комплексного процесу залізобетонних робіт об’єм робіт членується на захвати. При цьому треба керуватись такими рекомендаціями:
захвати мають бути приблизно робіт окремих робочих процесів в одиницях ЕНиР.
Структуру влаштування монолітного залізобетонного фундаменту наведемо в таблиці 1.
Згідно з визначеною структурою комплексного процесу обчислюємо обсяги робіт і записуємо їх у таблицю 2
2.Вибір організаційно-технологічної схеми виконання комплексного процесу.
Організаційно-технологічна схема мусить бути однаковими за розмірами (з однаковою трудомісткістю);
найменший розмір захватки повинен забезпечити продуктивну роботу ланки робочих і комплекту машин за зміну;
розмір захватки має бути не менше блока бетонування на якому бетонну суміш укладають без перерви;
границі захваток призначають у місцях улаштування температурних швів а також там де передбачені робочі шви.
Якщо улаштовують однотипові монолітні конструкції на захватках із однаковою тривалістю робочих процесів то потік залізобетонних робіт має ритмічний характер. При цьому окремі робочі процеси об'єднують у часткові потоки з однаковим модулем циклічності (тривалістю роботи на захватці).
Кількість захваток за ритмічним потоком визначається за формулою:
де m - кількість захваток;
t - тривалість часткового потоку днів;
A - кількість робочих змін за добу (А=1);
k - модуль циклічності (k=1).
Тривалість часткового потоку визначають за ведучою машиною що подає бетонну суміш для укладання в опалубку яка може бути обчислена за нормами ЕНиР:
t=(Hмаш-г·V)(tзм·A)=(0.98·2405)(8·2)=10 днів
де t - тривалість часткового потоку днів;
Нмаш-г - норма затрат машинного часу на їм3 бетонної суміші маш.-годин;
tзм - тривалість робочої зміни годин.
V"- обсяг робіт м3 бетонної суміші;
А - кількість змін на добу.
Кількість захваток приймаємо не менше від кількості часткових потоків:
4. Вибір засобів механізації виконання робіт
4.1. Вибір машини для подачі опалубки арматури та бетонної суміші за технічними параметрами.
При виконанні залізобетонних робіт усі вантажі (опалубку арматуру та бетонну суміш у баддях) можна подавати одним і тим же краном (стріловим або баштовим).
Вибір засобів механізації проводиться за два етапи. Спочатку визначають найбільш доцільні варіанти за технічними параметрами потім вибирають із них найбільш економічний варіант за приведеними затратами.
Оскільки одним і тим же краном піднімають всі вантажі при виконанні залізобетонних робіт його вибирають за найбільшими значеннями розрахункових параметрів. Визначають такі розрахункові параметри:
розрахункову масу вантажу - m т;
розрахункову висоту яка відповідає потрібній висоті піднімання гака Hг;
потрібний виліт гака крана який визначається відстанню подачі вантажу від осі крана Lм;
Розрахункова маса вантажу визначається сумою власної маси та вантаж-захватних пристосувань:
де mв -власна вага вантажу т;
Σmз - маса вантажу захватних пристосувань т.
ma=0.5+0.267=0.767 т
Розрахункова висота піднімання гака становить:
де hз - запас по висоті між низом елемента і поверхнею землі на рівні
hв - розрахункова висота вантажу м;
hс - розрахункова висота вантажозахватного пристосуванням м.
Hг.а=1+88+16+06=150 м
Потрібний виліт гака крана L дорівнює горизонтальній проекції стріли крана від осі обертання крана до осі гака що над центром ваги вантажу який найбільш віддаленний від осі крана.
Lа=В+lз=189+5=2075 м
Lб=В-l22+lз=189-632+5=234 м.
де lз – відстань від будівлі до крану.
Згідно з обчисленими розрахунковими параметрами із довідника "Строительные краны" під ред. Станевского В.П. визначаємо найбільш доцільні за своїми параметрами крани придатні для подавання всіх вантажів.
Цей вибір записуємо у таблиці 3.
Техічні характеристики даного крану наведені у таблиці 4
4.2. Вибір економічного варіанта подачі матеріалів.
Для вибору економічного варіанта треба розглянути декілька їх (не менше ніж 2).
з кількох можливих варіантів вибирають більш економічний на основі техніко-економічної оцінки. Критерієм оцінки є приведені витрати які визначаються за формулою:
де Пз – приведені витрати грн;
С - собівартість робіт на подачі бетонної суміші грн;
Ен - нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень (016);
К - капітальні вкладення в основні виробничі фонди (машини) грн.
Собівартість робіт складається з витрат на використання машин і заробітну плату робітників що виконують ручні процеси.
Підрахунок рекомендується виконувати у табличній формі (таб.5):
Собівартість робіт визначається за формулою:
С=108(См-змТзм+Сn)+15ΣЗ
де См-зм - собівартість машино-зміни машини на подавання бетонної суміші грн;
Тзм - тривалість роботи в змінах що визначається за нормами ЕНиР;
Сn - собівартість підготовчих робіт грн;
ΣЗ - заробітна плата робітників за нормами ЕНиР грн.
Сб=108(216·57+0)+15·32004=17199 грн
Ск=108(1878·155+3·1741)+15·9097=60919 грн
Капіталовкладення у виробничі фонди (машини) враховуючи тривалість робіт на об'єкт визначається за формулою:
де Сір інвентарно-розрахункова вартість машини грн.;
Тзм - тривалість роботи машини на об!єктізмін;
Тр - тривалість роботи машини протягом року змін
Кб=(11000·57)200=31350 грн
Кк=(24300·155)384=9817 грн
Тоді приведені витрати дорівнюють:
Пз.б=17199+015·3135=21901 грн
Пз.к=60919+015·9817=62392 грн
На основі розрахунків складаємо порівняльну таблицю 6
Отже для подачі бетонної суміші більш економічним є бетононасос. Прий-маємо бетононасос С-296 технічна характеристика наведена у таблиці 7
.5. Вибір транспортних засобів.
Для забезпечення безперервного бетонування конструкцій необхідно вибрати транспортні засоби щоб вчасно підвозити бетонну суміш на будівельний майданчик і обчислити їх кількість.
Транспортувати бетонну суміш від бетоноприготувальних заводів і установок можуть автосамоскидами з обладнаним для цього кузовом автобетоновозами та авто бетонозмішувачами.
Врахувавши межу технологічно доступної відстані транспортування бетонної суміші підбираємо транспортний засіб—ЗЛ-ММЗ-555 технічні характеристики якого наведені у таблиці 8
Кількість транспортних засобів N можна визначити за формулою:
де V - обсяг бетонної суміші що укладається в конструкції за одну зміну м3;
Пзм - змінна продуктивність транспортної машини м3.
Продуктивність автомобіля протягом однієї зміни визначається за формулою:
де t ц – тривалість одного циклу хв;
tн – тривалість навантаження автомобіля хв;
tр – тривалість розвантаження автомобіля хв;
tм – тривалість маневрування автомобіля протягом вантажо-розвантажу-вальних робіт хв;
vср – середня швидкість руху автомобіля кмгод.
t ц=5+(2·1230)50+10+15=78 хв
Продуктивність автомобіля визначається за формулою;
де – q – об’єм бетонної суміші в автомобілі м3;
tзм – тривалість зміни год;
Кв – коєфіцієнт використання автомобіля протягом зміни;
tц – тривалість циклу автомобіля хв.
Пзм=2(60·8)0878=985 м3
Кількість транспортних засобів приймаємо за розрахунком округлюючи в більшу сторону:
1. Галузь застосування.
. Для бетонування застосовуємо розбірно-збірну опалубку. Для армування бетонуємої плити використовуємо арматурні сітки та готові каркаси Для армування бетонуємої плити товщина якої 05 м. використовуємо готову арматурну сітку.
2. Організація і технологія виконання робіт.
Контроль якості бетонних і залізобетонних робіт.У процесі зведення бетонних і залізобетонних конструкцій необхідно здійснювати контроль на всіх стадіях включаючи установку опалубки монтаж арматури готування й укладання бетонної суміші згідно СНиП 3.03.01-87 спеціальних указівок ДСТ 7473-85 ДСТ 18105-86 і ін.
При перевірці правильності установки опалубки лісів і кріплень виконані роботи повинні відповідати проекту. Точність установки опалубки регламентується вимогами СНиП 3.03.01-87 ДСТ 25346-82 і ДСТ 25347-82.
При контроль якості арматурних робіт що відносяться до числа
схованих перевіряють відповідність змонтованої арматури робочим кресленням і звіряють виявлені неточності з допусками СНиП. Заміну діаметрів стрижнів арматури оформляють актом. Зовнішнім оглядом і вибірковими іспитами контролюють якість зварених швів.
Бетонну суміш на об'єкті приймають по паспорті на кожну партію і виписці з паспорта на кожну транспортну одиницю. Партією вважають бетонну суміш одного складу що виготовляється за період від однієї зміни до одного тижня і стосовну до одного комплексу що зводиться. Відповідно до Держстандарту 7473-85 для кожної партії але не рідше одного разу в зміну і не пізніше чим через 20 хв після доставки бетонної суміші .до місця укладання визначають її удобоукладаємість.
Якість покладеного бетону оцінюють за результатами іспиту на міцність а в спеціальних конструкціях — на водонепроникність і морозостійкість. Відповідно до Держстандарту 18105-86 при контролі бетону на міцність з кожної партії бетонної суміші 1 раз у добу відбирають не менш двох проб суміші. З однієї проби виготовляють серію кубиків (три) стандартні розміри (150x150x150 мм). Контрольні зразки зберігають в умовах однакових з умовами твердіння бетону в конструкції. Потім їх у проектному віці випробують на пресі до руйнування. Допускається за узгодженням із проектною організацією оцінювати міцність бетону за даними контролю виготовлювача бетонної суміші.
У зимових умовах установлюють спостереження за температурою бетонної суміші в момент укладання й у процесі твердіння 2 З рази в добу. Додатково виготовляють серію зразків для іспиту їх при зниженні температури бетону в конструкції до 1-2 °С.
Необхідна міцність бетону повинна відповідати нормативної проектний фактичну міцність порівнюють з цією величиною. При оцінці міцності бетону на підставі статистичного контролю фактична середня міцність у всіх серіях повинна відповідати проектної з урахуванням припустимого коефіцієнта варіації що враховує випадковий характер окремих іспитів.
Якість бетону перевіряють неруйнівним механічними (ударником молоточком) чи фізичними (ультразвуковим радіометричним і ін.) методами іспитів.
Після досягнення бетоном проектної міцності приймають закінчені бетонні і залізобетонні конструкції з оформленням актом.
4. Калькуляція витрат працімашинного часу і заробітної плати на виконання робіт.
Калькуляція складається на весь обсяг робіт передбачений технологічною картою згідно із визначеною структурою комплексного процесу залізобетонних робіт(таб.11). Як нормативні матеріали використовуємо відповідні збірники ЕНиР(таб.1).
5. Графік виконання робіт.
Основою для складання графіка виконання робіт є обсяг робіт і калькуляція витрат праці машинного часу і заробітної плати.
Для побудови лінійного графіка рекомендується спочатку виконати технологічні розрахунки у розрахунково-пояснювальній записці. При цьому окремі робочі процеси у складі залізобетонних робіт об'єднують у часткові потоки виконання яких доручають спеціалізованим ланкам.
Проведені розрахунки подано у таблиці 12.
6. Матеріально-технічні ресурси.
Підрахунки потрібних матеріально-технічних ресурсів виконуємо на весь обсяг робіт.
Потребу в інструменті інвентарі та пристосуваннях визначають використовуючи нормативи [2] типові технологічні карти та довідкову літературу і записують у табличній формі (табл.13).
Потребу у конструкціях матеріалах і напівфабрикатах визначають за робочими кресленнями і нормативами [10]. Записують у табличній формі (табл.14).
Вимоги безпеки при виробництві бетонних і залізобетонних робіт на об'єкті. При виконанні окремих процесів виконують наступні вимоги безпеки.
Встановлюють опалубні щити при висоті до 5 м зі сходів-драбин обладнаних обгородженими площадками а на висоті до 8 м з пересувного риштовання з огородженнями і настилами шириною 07 м при більшій зі спеціальних підтримуючих лісів. У процесі установки опалубки стін через 2 м по висоті розташовують настили з огородженнями використовувані надалі при бетонуванні. Робітників-верхолазів постачають запобіжними поясами. Опалубні блоки і великопанельні елементи опалубки установлювані кранами повинні бути досить твердими і зберігати свою форму.
Розбирання опалубки проводять тільки з дозволу виконавця робіт а при складних з дозволу головного інженера будівельної організації дотримуючи порядку зазначений у проекті провадження робіт.
Монтаж арматури окремих балок варто вести з робочого настилу шириною 07 м розташованого в бічної стінки з огородженням і приставними сходами. При установці окремих арматурних стрижнів колон улаштовують по стійках риштовання настили через 2 м по висоті. Арматурні й арматурно-опалубні блоки при підйомі краном повинні бути надійно скріплені. Для переміщення робітників по покладеній арматурі плит улаштовують переходи на козелках шириною 07 м. На ділянках натягу арматури в небезпечних місцях установлюють захисне огородження висотою до 18 м. Робітники-електрозварювачі повинні мати засобу індивідуального захисту. Верстати для заготівлі арматури надійно закріплюють до підлоги небезпечні місця обгороджують.
При готуванні бетонної суміші на об'єкті робітників зайнятих на подачі цементу постачають спецодягом і індивідуальними захисними засобами (респіраторами окулярами й ін.). У випадку застосування хімічних добавок дотримують запобіжного заходу проти опіків ушкодження очей і отруєння. Бетонозмішувальна установка повинна бути заземлена. Забороняється очищення барабана бетонозмішувальних машин під час обертання.
Бетонування починають після ретельної перевірки машин і устаткування для укладання бетонної суміші справності естакад і риштовання. При подачі бетонної суміші кранами позначають небезпечні зони не допускаючи в них інших робіт. Ділянки бетонування повинні бути зв'язані сигналізацією з машиністом машини що подає бетонну суміш. Це особливо важливо при використанні бетононасосов і пневмотранспортних установок. Корпуса вібраторів повинні бути заземлені а рукоятки мати амортизатори. Періодично проводять медичний огляд працюючих з вібраторами.
Додаткові вимоги пред'являють по забезпеченню безпечних умов праці і протипожежній техніці при провадженні робіт у зимових умовах. Особливу увагу звертають на попередження поразки електричним струмом при злектропрогріву бетону. Ділянки злектро-прогріву повинні цілодобово знаходитися під спостереженням електромонтерів мати попереджувальні написи і засоби пожежегасіння.
Улаштування опалубки — є основним робочим процесом бетонних і залізобетонних робіт є опалубні роботи.
Опалубка — форма у яку укладають бетонну суміш для одержання бетонних і залізобетонних конструкцій заданих розмірів. У цій формі бетонну суміш витримують до досягнення бетоном необхідної міцності відповідно до нормативів після чого опалубку знімають. Проектне положення опалубки в просторі забезпечується підтримуючими лісами і спеціальними кріпленнями. Опалубка разом з підтримуючими пристроями повинна мати достатню міцність твердістю і стійкістю щоб у процесі бетонування була забезпечена незмінюваність форми конструкції і її проектних розмірів. Поверхня опалубки що примикає до бетону повинна бути щільної без щілин щоб не випливало цементне молоко і не створювалися нерівності після розпалублювання мати малу з бетоном адгезію (прилипання). Важливе значення має оборотність опалубки тобто можливість її кількаразового використання. Застосування інвентарної уніфікованої опалубки сприяє зниженню собівартості і трудомісткості опалубних робіт.
Опалубка може мати різне конструктивне рішення що залежить від виду і розмірів бетонуємої конструкції способу виробництва арматурних і бетонних робіт. Розрізняють наступні основні види опалубки: розбірно-переставна (мілкощитова і крупнощитова) блок-форма що сковзає котюча підйомно-переставна об'ємно-переставна пневматична незнімна. При твердих арматурних каркасах з прокатних профілів допускається прикріплювати до них підвісну опалубку. Для зведення нетипових конструкцій зі складною конфігурацією як виключення застосовують стаціонарну (що не обертається) опалубку. За матеріалом опалубку розрізняють: дерев'яну металеву деревометалеву синтетичну залізобетонну. Для її виготовлення використовують пиломатеріали хвойних порід водостійку фанеру деревиностружечні і деревиноволокнисті плити листову і профільну сталь листові синтетичні матеріали (склопластики) і повітронепроникні тканини залізобетонні плити-оболонки. Гранична оборотність дерев'яних щитів опалубки складає 10 15 деревометалевих 40 50 металевих понад 100. Металеві і деревометалеві щити більш економічні в порівнянні з дерев'яними якщо врахувати їх оборотність.
Опалубка ліси і кріплення розраховують на вертикальні і горизонтальні навантаження. Вертикальні навантаження: власна вага опалубки лісів кріплень; вага свіжеукладенної бетонної суміші; вага арматури; навантаження від людей і транспортних засобів що знаходяться на опалубці і настилах; навантаження від вібрування бетонної суміші. Горизонтальні навантаження: нормативна вітрова; тиск свіжеукладенної бетонної суміші на бічні елементи опалубки; навантаження від струсів що виникають при вивантаженні бетонної суміші в опалубку і навантаження від вібрування. Найбільш невигідні сполучення навантажень при розрахунку опалубки і підтримуючих лісів вибирають відповідно до вимог СНиП 3.03.01—87.
Розбірно-переставна опалубка. Вона складається з окремих інвентарних щитів і кріплень найбільш проста і її широко застосовують для створення будь-яких форм монолітних конструкцій. Маса щитів не перевищує 50 кг установлюють їх вручну.
При зведенні конструкцій наземної частини застосовують баштові і стрілові крани. Кранами суміш подають безпосередньо до місця укладання. Доставлену автобетоновозами бетонну суміш перевантажують у роздавальні бадді місткістю 05 З м3. У неповоротні бадді суміш перевантажують з інвентарних естакад або улаштовують приямки. Поворотні бадді завантажують безпосередньо автобетоновозами в зоні дії крана потім їх переводять у вертикальне положення і подають до місця бетонування.
Укладання й ущільнення бетонної суміші Це найбільш відповідальний процес зведення монолітних бетонних і залізобетонних конструкцій називаний бетонуванням. Від дотримання нормативних вимог при бетонуванні залежить якість возводимьіх конструкцій. До укладання бетонної суміші повинні бути виконані всі необхідні підготовчі операції: перевірка правильності установки опалубки арматури і заставних деталей: очищення опалубки від будівельного сміття змащення поверхня-зволоження дерев'яної опалубки. Основна вимога при бетонуванні — пошарове укладання бетонної суміші з ретельним заповненням опалубної форми й ущільненням кожного шару. Для забезпечення монолітності бетонного каменю верхній шар бетонної суміші укладають до початку схоплювання нижнього шару.
Поверхневі вібратори підрозділяють на майданчикові поверхневі виброрейки (вібробруси) і майданчикові підвісні. Робочий орган у них представляє гладку плиту з жорстко прикріпленим до неї вібратором. При бетонуванні поверхневі вібратори встановлюють на покладений шар бетонної суміші і переставляють перекриваючи площадку що ущільнюється на 50 100мм. Вібробур переміщають по напрямних покладеним по краях бетонуємих смуг. Підвісні вібратори переставляють краном.
Зовнішні вібратори прикріплюють до твердих елементів опалубки для ущільнення бетонної суміші в густо армованих тонкостінних конструкціях (тічки бункерів перегородки й ін.)
Ступінь ущільнення бетонної суміші залежить від частоти й амплітуди коливань тривалості вібрування. Низькочастотні вібратори (до 3500 коливань у хвилину) застосовують при укладанні бетонних сумішей з великим заповнювачем. Для дрібнозернистих сумішей більш ефективні високочастотні вібратори (до 20000 коливань у хвилину). Тривалість вібрування встановлюють спостереженням (вона складає 20 60 с). Вібрування варто припиняти коли бетонна суміш більше .не осідає на поверхні з'явилося цементне молоко і пухирці повітря не .виділяються. Подальше вібрування може викликати розшарування бетонної суміші.
Арматура — це сталеві стержні розташовувані в товщі бетону для сприйняття діючих сил на конструкцію в стадії її експлуатації. Сукупність арматурних стрижнів зв'язаних між собою зварюванням в окрему конструкцію утворить арматурний каркас.
Найбільш масове застосування знаходять зварені арматурні сітки і плоскі каркаси. Розвиток арматурних робіт йде по шляху укрупнення арматурних виробів і застосування арматурно-опалубних блоків. У них опалубку закріплюють на арматурному каркасі і разом з ним установлюють краном що скорочує трудомісткість ручних процесів і підвищує продуктивність. При використанні уніфікованої металевої опалубки арматуру можна закріплювати на опалубці.
Бетонування. Доставка бетонної суміші від бетонозмішувальної установки до місця укладання складається з транспортної і вантажно-розвантажувальної операцій. Транспортування включає доставку до об'єкта і подачу до місця укладання. Основна вимога при доставці бетонної суміші — збереження її якості. Варто уникати зайвих перевантажень і сильних струсів під час перевезень що викликають розшарування бетонної суміші порушують її однорідність (великий заповнювач осідає вниз а цементне молоко і розчин спливають нагору). Тривалість транспортування не повинна перевищувати терміни схоплювання цементу (1 15 ч).
Транспортують бетонну суміш від місця готування до об'єкта в основному автомобільним транспортом: автобетоновозами; автобетоносмесителями; в окремих випадках бортовими автомобілями в тарі (контейнери бадді) і автосамосвалами загального призначення з дообладнуванням кузова нарощуванням і прокладкою ущільнювача заднього борта.
Сухі бетонні суміші перевозять автомобільним транспортом у пакетах з поліетилену чи плівки в контейнерах.
Бетонну суміш до місця укладання подають різними способами в залежності від виду і розташування бетонуємої конструкції властивостей бетонної суміші обсягів і інтенсивності бетонування. До складу цього процесу входить прийом бетонної суміші переміщення її (по вертикалі і горизонталі) до місця укладання різними засобами і розподіл для укладання в опалубку. Висота вільного скидання бетонної суміші для запобігання розшарування не повинна перевищувати 2 м.
8. Техніко-економічні показники.
Обчислюють такі техніко-економічні показники в розрахунково-пояснювальній записці які виносять на аркуш креслення над штампом:
Витрати праці на весь обсяг робіт люд.-зм.:
нормативні за підсумком калькуляції 71769
ВП=1342+36004+33799+623=71769
Витрати машинного часу на весь обсяг робіт маш-зм.
- нормативні за підсумком калькуляції 14385
ВПмаш =005+12913+1467+005=14385
Заробітна плата робітників за підсумком калькуляції на весь обсяг
робіт – ЗП=(211+563+55+84+441+80+824+305+283+311+724+128)*487=3468грн
Заробітна плата машиніста за підсумком калькуляції на весь обсяг
робіт ЗП=(604+517+802)*487=96368грн
Тривалість робіт що планується за графіком змін(днів) 24;
Виробіток одного робітника за зміну :
- нормативний який визначається діленням обсягу готової продукції (м3 залізобетону) на нормативні витрати праці за калькуляцією в люд.-зм.;
В=240571768=034м3люд зм
Витрати на механізацію на весь обсяг робіт які визначаються сумою здобутків собівартості машино-змін кожної машинищо використовується в комплексному процесі на тривалість її роботи на об'єкті за графікомгрн.;
С=Ск+Сб+См+Св=682+216+408+92=1398
ЗВ=1398*24*487=1633982грн
Сума витрат на заробітну плату робітників і механізацію на весь обсяг робіт (пЗ+п7)грн.
СУМ=3468+1633982=19807грн.
ДБНА.3.1-5-96. Організація будівельного виробництва (СниП 3.01.01-58)
ДБНГ.1-5-96. Нормативна база оснащення будівельних організацій (бригад) засобами механізації інструментом і інвентарем. Держкоммістобудування України.-К.1997.
ЕНиР. Внутрипостроечные транспортные работы. Сборник Е1.-М.: Стройиздат 1987.
ЕНиР. Монтаж сборных и устройство монолитных железобетонных конструкций: Сборник Е4-выпуск1. –М: Стройиздат 1987.
ЕНиР. Монтаж металических конструкций Сборник Е5-выпуск1.-М.: Строй-издат 1987.
СниП 3.03.01-87. Несущие и огрождающие конструкции.
СниП III-4-80*: Техника безопасности в строительстве.
Справочник: “Расход материалов на общестроительныэ работы”;часть1 _К.: Техника1996.
Березовський Б.И. и др.. Возведение монолитных конструкций зданий и сооружений. -М.: Стройиздат1981.
Драченко Б.Ф. Ерисова Л.Т. Горбенко П.Г. Технология строительного производства.-М.: Агропромиздат1990.
Евдокимов Н.И. Мацкевич А.Ф. Сытник В.С. Технология монолитного бетона и железобетона. М.: Высш.шк.1980.
Кузнецов Ю.Т. Проэктирование железобетонных работ. –К. Донецк: Вища шк.1986.
Методические указания по разработке типовых технологических карт в строительстве ЦНИИОМТП.-М.: Вища шк.1987.
Одинцов В.П. Справочник по разработкн проектов производства работ.-К.: Будівельник1952.
Руководство по конструкциям опалубки и производству опалубочных работ. ЦНИИОМТП-М.: Стройиздат1983.
Руководство по производству арматурных работ. ЦНИИОМТП-М.: Строй-издат1977.
Руководство по производству бетонных работ. ЦНИИОМТП-М.: Стройиздат1975.
Снежко А.П. Батура Г.М. Технология строительного производства. Курсовое и дипломное проектирование.-К.: Вища шк.1991.
Строительные краны. Справочник. В.П.Станевский В.Г.Моисеенко Н.П.Колесник и др.; под ред.В.П.Станевского.

дипломТСП.doc

Розробка технологічної карти на виконання
цегляної кладки стін.
Вибір вантажопідйомних машин
Процес цегляної кладки стін вимагає організації безперервної подачі на робочі місця мулярів цегли та розчину яка здійснюється вантажопідйомними машинами. Для багатоповерхових будинків для цього використовують баштові крани. Ці крани також використовують для монтажу збірних елементів покриття сходових площадок маршів та ін. що необхідно врахувати при їх виборі дотримуючись такої послідовності.
Вибір вантажнозахватних пристосувань
Для кожного виду вантажу треба вибрати відповідні захватні пристосування (стропи траверси захватки). Технічні характеристики вантажозахватних пристосувань і обладнання для подачі вантажів наведено нижче у таблиці.
Призначення Пристосування
Розрахункова висота м
Посилання на джерело
Для укладання цегли в пакети 200шт
Методичні вказівки до виконання курсового проекту “Техноло-гічна карта на комплекс-ний процес цегляної кладки стін”
Для підйому одного пакета цегли
Для розчину місткістю 02м3
нвентарний ящик контейнер
Для підйому залізобетонних виробів та інших вантажів
Строп чотиривітковий
Визначення розрахункових параметрів
Спочатку треба визначити на схемі розміщення крана біля будинку (див. рисунок) і розташування приоб’єктивного складу матеріалів і збірних конструкцій дотримуючись нормативних габаритів. Щоб підібрати необхідний баштовий кран визначають такі розрахункові параметри:
Розрахункова маса вантажу.
m(цегла) = (піддон) + (підхоплювач) + (вага од. цеглини)×(кількість в пакеті) =
= 0022 + 0023 + 0003×200 = 0645 т.
m(розчин) = (інвентарний ящик) + (строп) + (густина розчину)×(місткість) =
= 0050 + 0090 + 15×02 = 044 т.
m(плита) = (строп) + (маса плити) =009 + 16 = 169 т.
Розрахункова висота піднімання крюка.
де h0 – висота опори на яку встановлюється вантаж відносно рівня стоянки крана; hз – запас по висоті між опорою і низом вантажу (приймають 05 – 1 м.); hе – висота вантажу; hс – розрахункова висота вантажозахватного пристосування.Всі величини вимірюються в метрах.
Потрібний виліт крюка дорівнює горизонтальній проекції стріли від осі обертання крана до осі крюка що знаходиться над центром ваги елемента при подачі найбільш віддаленого від осі крана елемента.
Оскільки одним і тим же краном піднімають звичайно осі вантажів і монтують збірні конструкції його вибирають за найбільшими показниками розрахункових параметрів.
Визначення варіантів кранів
Згідно з розрахунковими параметрами із довідників вибирають найбільш доцільні варіанти кранів. Цей попередній вибір кранів записують у наведену нижче таблицю.
Попередній вибір кранів за розрахунковими параметрами
Розрахункові параметри
Посилан-ня на джерело
“Строите-льные краны.” Станевс-кий
Економічне обгрантування вибору кранів
Основним показником економічності механізованого процесу подачі вантажів для цегляної кладки на робочі місця мулярів є собівартість. Критерієм оптимальної подачі вантажів є мінімум приведенних затрат який визначається для можливих варіантів за формулою (вона наведена нижче). Але для його підрахунку заповнюємо спочатку нижче наведену таблицю.
Визначення собівартості та тривалості виконання робіт
Розцін-ка для робіт-ників
Зарплата робітників за варіантами
Норма ма-шин-ного часу (маш.г)
Витрати машинного часу (маш.год)
Укладання брускових перемичок і прогонів
Встановлен-ня та перес-тановлення блочних помостів
Укладання плит перекриття
Приведені затрати визначаються за формулою:
Пз – приведені затрати грн.
С- собівартість подачі вантажів грн.
En – нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень (012)
К- капітальні вкладення у виробничі фонди грн.
Собівартість подачі вантажів визначається за формулою:
См-зм – собівартість машино-зміни крана грн.
Тзм – тривалість роботи крана на подачі вантажів яка визначається за нормами ЕниР (сборник Е1) та з урахуванням підготовчих робіт змін.
СП – вартість підготовчих робіт грн.
З – заробітна плата робітників на подачі вантажів яка визначається за ЕниР (сборник Е1) грн.
Розрахунок ведемо для двох кранів і потім обираємо найбільш економічніший:
Капітальні вкладення у виробничі фонди (крани) враховуючи тривалість робіт на об’єкті визначається за формулою:
Ср – інвентарно-розрахункова вартість крана грн.
Тзм – тривалість роботи крана на подачі вантажів змін.
Тр – тривалість роботи крана за рік змін
Після розрахунків складаємо порівняльну таблицю.
Порівняльна таблиця варіантів
Тривалість роботи крана
Капітальні вкладення
Приймаємо варіант із меншими приведеними затратами. Тобто вибираємо перший кран КС 4362
Організація і технологія виконання робіт
Технічні параметри вантажопідйомних машин повинні відповідати масі вантажу що піднімається висоті його підйому і глибині подачі. Як вантажопідйомні машини для одноповерхових сільськогосподарських будинків застосовують стрілові крани на автомобільному і пневмоколесном ходу для багатоповерхових будинків — баштові крани. Ці крани повинні забезпечувати монтаж збірних конструкцій у ході кладки. Методика вибору кранів розглядається в розділі Х1.9.(“Технология строительного производства” Б.Ф.Драченко Л.Г.Ерисова П.Г.Горбенко)
Необхідне число кранів для вантажопідйомних і монтажних процесів Nк. визначають по формулі:
де — сумарна нормативна машиноемкость вантажопідйомних і монтажних процесів на захватці машино-ч; -тривалість вантажопідйомних і монтажних процесів на захватці змін; -тривалість робочої зміни ч; — коефіцієнт виконання норм.
Необхідне число транспортних засобів визначають виходячи з обсягу вантажоперевезень у зміну і змінної продуктивності транспортної одиниці.
Під час перевезення цегли і дрібних блоків на піддонах необхідне число їх складає:
де — маса перевезеної чи цегли дрібних блоків за зміну т; ( — тривалість циклу піддона ч [—продолжительность перебування піддона на заводі ч; — тривалість перебування піддона в шляху (навантаженого і порожнього) ч; -тривалість перебування піддона на об'єкті ч]; — коефіцієнт нерівномірності оборотів піддона приймають 11; - тривалість робочої зміни ч; — місткість піддона т.
Машини і механізми для комплексного процесу кладки цегляних стін
Назва машини і механізмів
Технічна характеристика
Вантажопідйомність-55т
Вантажопідйомність 8т
Вибір транспортних засобів.
Для перевезення будівельних матеріалів використовуємо бортовий “КАМАЗ” марки:5320. Для перевезення розчину використовуємо самоскид “КАМАЗ” марки:5320 . Кількість вантажних машин приймаємо по розрахунку.
Область застосування
Для забезпечення потокової організації будівництва виконують технологічне і просторове проектування визначають параметри часу.
Технологічне проектування полягає в членуванні комплексного процесу кладки на окремі розглянуті раніше прості процеси — приватні потоки визначенні обсягів робіт їхньої трудомісткості машиноэмкості.
Просторове проектування потоку передбачає членування будинку в плані на захватки й у межах кожного поверху по висоті на яруси.
Параметри часу характеризують тривалість окремих процесів на захватці — модуль циклічності й інтервал часу між суміжними процесами — крок потоку.
В данному курсовому проекті ми розробляэмо технологічну карту на цегляну кладку житлового будинку. Матеріал зовнішніх і внутрішніх стін – керамічна цегла. Товщина зовнішніх стін приймається 510 мм. внутрішніх – 380 мм.У зовнішніх стінах передбачені прорізи для вікон а також проріз для входу в будівлю. У внутрішніх стінах передбачені прорізи для дверей у зали і кімнати. Висота поверху дорівнює 3300 мм. Для міжповерхового перекриття приймаємо залізобетонні плити перекриття розмірами: 156 126 153 1512 159 метра. Товщину плит перекриття приймаємо 300 і 220 мм. Для пересування людей у середині будівлі передбачені сходові площадки та сходові марші вагою 15 та 18 тони відповідно. Плити перекриття приймаємо VI категорії міцності. Матеріали подаються краном КС 4362.
Вимого до якості виконання робіт
Кам'яна кладка повинна відповідати вимогам проекту і СНиП 3.03.01—87. Відповідно до цих вимог якість кладки контролюють у процесі її зведення і під час приймання. Усі матеріали що надходять для кладки повинні мати паспорт на кожну партію а розчин крім того виписку з паспорта на кожну транспортну одиницю. У необхідних випадках будівельна організація здійснює лабораторний контроль матеріалів.
У процесі кладки проводять операційний контроль звіряючи фактичні відхилення з що допускаються (допусками). Перевіряють вертикальність кладки горизонтальність швів їхню товщину розміри елементів кладки оцінки обрізів і поверхів зсув осей віконних прорізів осей конструкцій і ін. Виявлені дефекти кладки в процесі її зведення виправляють. Сховані роботи оформляють актами (пристрій осадових і деформаційних швів; гідроізоляція кладки; укладання в кам'яні конструкції арматури й ін.).
При прийманні закінчених кам'яних конструкцій перевіряють документацію про сховані роботи і поставлені матеріали а також (до оштукатурювання) правильність перев'язки швів їхню товщину заповнення горизонтальність і вертикальність рядів кладки якість фасадних поверхонь і ін.
Схеми операційного контролю якості цегляної кладки стін
Операції які підлягають контролю
Влашту-вання збірних залізобе-тонних плит перекрття
Протико-розійне покриття закладних деталей
Влашту-вання балконів
Склад контролю (що контролювати)
Якість цегли розчину
Правиль-ність роз-бивкм осей
Горизон-тальність і познач-ки обрі-зів клад-ки під перекрит-тя
Совіс-ність вентиля-ційних каналів і гермети-зація вентиля-ційних блоків
Прави-льність розташу-вання армату-ри діа-метр стержнів і.т.і
Спирання перекрит-тя на сті-ни зароб-ка анке-раж
Товщина густина і зчепле-ність пок-риття
Заробка позначка ухил балконів
Спосіб контролю (як контролювати)
Зовнішній огляд обмір перевірка паспортів і сертифі-катів
Стрічка металева метр складний метале-вий
Нівелір рейка рівень будівель-ний
Візуаль-но вісок будіве-льний
Візуаль-но метр склад-ний метале-вий
Візуально товщино-мір гра-верний штихтель
Метр складний метале-вий рівень будівель-ний.
Час контроля (коли контролювати)
До почат-ку кладки стін по-верху
До вста-новлення панелей пере-криття
Після закінче-ння кладки стін пов.
До вста-новлен-ня арма-тури
Після влашту-вання пере-криття
Після установ-ки балко-нів
Хто притягається до контролю
У випад-ку сумні-ву - лабо-раторія
Які роботи відносяться до скритих
Калькуляція затрат праці машинного часу і заробітної плати
на комплексний процес цегляної кладки стін
Калькуляція складається на весь обсяг робіт передбаченний технологічною картою тобто на комплексний процес кладки стін одного типового поверху багатоповерхового будинку. Записують калькуляцію в пояснювальній записці у наведену нижче таблицю.
Найменування потоків і робіт у них
Затрати праці люд.-год
Затрати машинного часу маш.-год
1 Подача цегли на піддонах
2 Подача розчину в бадях
3 Кладка цегляних стін у 2 цеглини
4 Кладка цегляних стін у 15 цеглини
5 Встановлен-ня переста-новка по-мостів
Разом по спеціалізованому потоку
Графік виконання робіт
На основі таблиці технологічних розрахунків складають графік виконання робіт . Цей графік наведено на листі.
Матеріально-технічні ресурси
Підрахунки матеріально-технічних ресурсів подають у пояснювальній записці на весь обсяг робіт передбачений технологічною картою. Запис ведуть у табличній формі:
Відомість потреби в інструменті інвентарі і пристосуваннях
Марка технічна характеристика ДСТ номер креслення
Скарпели для цегляних і бетонних робіт
Молоток кирочка типа МКИ
Молоток кулачок типа МКУ
Лопата для розчину типа ЛР
Кельма для кам’яних і бетонних робіт типа КП
Кельма для пічних і кам’яних робіт типа КП
Конопатки сталеві типов К-40 К-50
Розшівки сталеві типів Р1 Р2
Ломи монтажні типів ЛМ-20 ЛМ-24А
Метр складний металевий
Стрічка в закритому корпусі типу
Дріт для розмітки - вісок
Віски сталеві будівельні типів ОТ 600 ОТ 1000
Рівень будівельний типу УС-1
Рівень гнучкий (водяний)
Потребу в матеріалах напівфабрикатах і конструкціях визначають за робочими кресленнями та нормативами. Відомість складають у табличній формі:
Відомість потреби в конструкціях матеріалах і напівфабрикатів
Потреба в матеріальних ресурсах
Норма на одиницю обсягу робіт
Потреба на весь обсяг робіт
Кладка зовнішніх і внутрішніх стін зі звичайної глинястої цеглипри Нпов до 4м при звичайному архітектур-ному оздоблені
При виконанні кам'яних робіт робітники знаходяться на різних рівнях: на дні котлованів і траншів на поверхні землі на риштованн і лісах. Основними причинами травматизму при виконанні кам'яної кладки в цих умовах є падіння робітників з висоти падіння різних предметів на робітників.
При кладці підземних конструкцій для попередження випадків травматизму необхідно перевіряти кріплення стінок траншів і котлованів стежити за станом укосів не допускати складування кам'яних матеріалів на брівці в межах призми обвалення. Для спуска робітників у котловани і траншеї влаштовують драбини з поручч а в стиснутих місцях — приставні сходи.
При зведенні стін потрібно щодня оглядати підмости і ліса не допускати завантаження їхній більше чим установлено проектом забезпечувати вільні проходи. Настил риштовання необхідно очищати від будівельного сміття а узимку також і від снігу посипати піском. Рівень кладки після кожної перестановки риштовання повинний бути не менш чим на два ряди каменю вище рівня робочої підлоги чи настилу перекриття. При кладці на висоту до 07 м робітником варто застосовувати запобіжні пояси. Карнизи що виступають за площину стіни більш ніж на 30 див викладають із зовнішніх лісів.
При кладці стін багатоповерхових будинків із внутрішнього риштовання по всьому периметрі встановлюють зовнішні захисні козирки шириною не менш 15 м з підйомом від стіни нагору під кутом 20°. Перший ряд козирків розташовують на висоті не більш 6 м від землі і зберігають до повного закінчення кладки. Другий ряд — на висоті 6 7 м над першим рядом а потім по ходу кладки переставляють через кожні 6 7 м. Стіни будинків висотою до 7 м допускається зводити без захисних козирків якщо навколо будинку встановлюють огородження на відстані не менш 15 м від стіни а над входи-навіси розміром 2Х2 м.
Ліса і підмости на рівні робочого настилу обгороджують поручнями висотою 11 м що повинні мати поверху поручень один проміжний горизонтальний елемент і внизу бортову дошку висотою 15 див. Віконні і дверні прорізи в зовнішніх стінах не заповнені блоками закривають тимчасовими огородженнями.
При подачі матеріалів у процесі кладки необхідно стежити за станом стропів піддонів футлярів до них і інших загарбних пристосувань. Небезпечні зони в зв'язку з можливим падінням вантажів при підйомі повинні бути позначені знаками встановленої форми.
Техніко-економічні показники
За данними калькуляції та графіка виконання робіт визначають такі техніко-економічні показники на прийнятий обсяг готової продукції (один типовий поверх):
Нормативні: 59071 люд.-зм.
Заплановані: 59071 люд.-зм.
Затрати машинного часу:
Нормативні: 4968 маш.-зм.
Заплановані: 4967 маш.-зм.
Заробітна плата робітників: 709 - 66 грн.-коп.
Заробітна плата машиністів: 131-05 грн.-коп.
Тривалість робіт:40 змін.
Виробіток одного робітника за зміну: м3.
Затрати на механізацію на весь обсяг робіт: 30326грн.-коп.
Сума затрат на заробітну плату та механізацію: грн.-коп.
Техніко-економічні показники підраховують у пояснювальній записці і виносять на аркуш креслень у правому нижньому куті над штампом.

Пояс+Т+Л+З.doc

I. Варіантне проектування
1. Характеристика будівельних конструкцій
2. Структура комплексного процесу.
3. Вибір організаційно-технологічної схеми виконання комплексного
4. Вибір засобів механізації виконання робіт.
4.1. Вибір машини для подачі опалубки арматури та бетонної суміші за технічними параметрами.
4.2. Вибір економічного варіанта подачі матеріалів.
.5. Вибір транспортних засобів.
II. Технологічна карта
1. Галузь застосування.
2. Організація і технологія виконання робіт.
3. Вимоги до виконання робіт.
4. Калькуляція витрат працімашинного часу і заробітної плати на виконання робіт.
5. Графік виконання робіт
6. Матеріально-технічні ресурси
7. Техніка безпеки.
8. Техніко-економічні показники.
1.Характеристика будівельних конструкцій.
В даному курсовому проекті ми виконуємо монолітне ребристе залізобетонне перекриття чотирьох поверхового будинку. Розміри будинку в плані 334х189м. Висота поверху будинку 44м. Для армування бетонуємих балок використовуємо готові каркаси. Крок головних балок 63м. х розміри–035х05м. Крок другорядних балок 2.1м. х розміри—04х02м. Для армування бетонуемої плити товщина якої 005м. використовуємо готову арматурну сітку масою до 300кг. Витрати арматури: на головну балку 05кг на другорядну—034кг на плиту—20кгм2. Крок колон 84м. Прольот 63м.
2.Структура комплексного процесу.
Відповідно до характеристики монолітних конструкцій описуємо структуру комплексного процесу залізобетонних робіт послідовність їх виконання і обсяг робіт окремих робочих процесів в одиницях ЕНиР.
Структуру влаштування монолітного залізобетонного перекриття наведемо в таблиці 1.
Згідно з визначеною структурою комплексного процесу обчислюємо обсяги робіт і записуємо їх у таблицю 2
3.Вибір організаційно-технологічної схеми виконання комплексного процесу.
Організаційно-технологічна схема мусить визначити напрям послідовність і улаштування монолітних конструкцій. Щоб забезпечити потокову організацію виконання комплексного процесу залізобетонних робіт споруда у плані членується на захвати. При цьому треба керуватись такими рекомендаціями:
захвати мають бути приблизно однаковими за розмірами (з однаковою трудомісткістю);
найменший розмір захвати повинен забезпечити продуктивну роботу ланки робочих і комплекту машин за зміну;
розмір захватки має бути не менше блока бетонування на якому бетонну суміш укладають без перерви;
границі захваток призначають у місцях улаштування температурних швів а також там де передбачені робочі шви.
Якщо улаштовують однотипові монолітні конструкції на захватках із однаковою тривалістю робочих процесів то потік залізобетонних робіт має ритмічний характер. При цьому окремі робочі процеси об'єднують у часткові потоки з однаковим модулем циклічності (тривалістю роботи на захватці).
Кількість захваток за ритмічним потоком визначається за формулою:
де т - кількість захваток;
t - тривалість часткового потоку днів;
A - кількість робочих змін за добу (А=1);
k - модуль циклічності (k=1).
Тривалість часткового потоку визначають за ведучою машиною що подає бетонну суміш для укладання в опалубку яка може бути обчислена за нормами ЕНиР:
t=(Hмаш-г·V)(tзм·A)=(0.98·68.9)(8·1)=8.4 днів
де 1 - тривалість часткового потоку днів;
Нмаш-г - норма затрат машинного часу на їм3 бетонної суміші маш.-годин;
м- тривалість робочої зміни годин.
V"- обсяг робіт м3 бетонної суміші;
А - кількість змін на добу.
Кількість захваток приймаємо не менше від кількості часткових потоків:
4. Вибір засобів механізації виконання робіт
4.1. Вибір машини для подачі опалубки арматури та бетонної суміші за технічними параметрами.
При виконанні залізобетонних робіт усі вантажі (опалубку арматуру та бетонну суміш у баддях) можна подавати одним і тим же краном (стріловим або баштовим).
Вибір засобів механізації проводиться за два етапи. Спочатку визначають найбільш доцільні варіанти за технічними параметрами потім вибирають із них найбільш економічний варіант за приведеними затратами.
Оскільки одним і тим же краном піднімають всі вантажі при виконанні залізобетонних робіт його вибирають за найбільшими значеннями розрахункових параметрів. Визначають такі розрахункові параметри:
розрахункову масу вантажу - m т;
розрахункову висоту яка відповідає потрібній висоті піднімання гака-Hг;
потрібний виліт гака крана який визначається відстанню подачі вантажу від осі крана Lм;
Розрахункова маса вантажу визначається сумою власної маси та вантаж-захватних пристосувань:
де mв -власна вага вантажу т;
Σmз - маса вантажу захватних пристосувань т.
ma=0.5+0.267=0.767 т
Розрахункова висота піднімання гака становить:
де hз - запас по висоті між низом елемента і поверхнею землі на рівні
hв - розрахункова висота вантажу м;
hс - розрахункова висота вантажозахватного пристосуванням м.
Hг.а=1+88+16+06=120 м
Потрібний виліт гака крана L дорівнює горизонтальній проекції стріли крана від осі обертання крана до осі гака що над центром ваги вантажу який найбільш віддаленний від осі крана.
Lа=В+lз=189+5=2075 м
Lб=В-l22+lз=189-632+5=234 м.
де lз – відстань від будівлі до крану.
Згідно з обчисленими розрахунковими параметрами із довідника "Строительньїе краньї" під ред. Станевского В.П. визначаємо найбільш доцільні за своїми параметрами крани придатні для подавання всіх вантажів.
Цей вибір записуємо у таблиці 3.
Техічні характеристики даного крану наведені у таблиці 4
4.2. Вибір економічного варіанта подачі матеріалів.
Для вибору економічного варіанта треба розглянути декілька їх (не менше ніж 2).
з кількох можливих варіантів вибирають більш економічний на основі техніко-економічної оцінки. Критерієм оцінки є приведені витрати які визначаються за формулою:
де Пз – приведені витрати грн;
С - собівартість робіт на подачі бетонної суміші грн;
Ен - нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень (016);
К - капітальні вкладення в основні виробничі фонди (машини) грн.
Собівартість робіт складається з витрат на використання машин і заробітну плату робітників що виконують ручні процеси.
Підрахунок рекомендується виконувати у табличній формі (таб.5):
Собівартість робіт визначається за формулою:
С=108(См-змТзм+Сn)+15ΣЗ
де См-зм - собівартість машино-зміни машини на подавання бетонної суміші грн;
Тзм - тривалість роботи в змінах що визначається за нормами ЕНиР;
Сn - собівартість підготовчих робіт грн;
ΣЗ - заробітна плата робітників за нормами ЕНиР грн.
Сб=108(216·57+0)+15·32004=17199 грн
Ск=108(1878·155+3·1741)+15·9097=60919 грн
Капіталовкладення у виробничі фонди (машини) враховуючи тривалість робіт на об'єкт визначається за формулою:
де Сір інвентарно-розрахункова вартість машини грн.;
Тзм - тривалість роботи машини на об!єктізмін;
Тр - тривалість роботи машини протягом року змін
Кб=(11000·57)200=31350 грн
Кк=(24300·155)384=9817 грн
Тоді приведені витрати дорівнюють:
Пз.б=17199+015·3135=21901 грн
Пз.к=60919+015·9817=62392 грн
На основі розрахунків складаємо порівняльну таблицю 6
Отже для подачі бетонної суміші більш економічним є бетононасос. Прий-маємо бетононасос С-296 технічна характеристика наведена у таблиці 7
.5. Вибір транспортних засобів.
Для забезпечення безперервного бетонування конструкцій необхідно вибрати транспортні засоби щоб вчасно підвозити бетонну суміш на будівельний майданчик і обчислити їх кількість.
Транспортувати бетонну суміш від бетоноприготувальних заводів і установок можуть автосамоскидами з обладнаним для цього кузовом автобетоновозами та автобетонозмішувачами.
Врахувавши межу технологіцчнодоступної відстані транспортування бетонної суміші підбираємо транспортний засіб—ЗЛ-ММЗ-555 технічні характеристики якого наведені у таблиці 8
Кількість транспортних засобів N можна визначити за формулою:
де V - обсяг бетонної суміші що укладається в конструкції за одну зміну м3;
Пзм - змінна продуктивність транспортної машини м3.
Продуктивність автомобіля протягом однієї зміни визначається за формулою:
де t ц – тривалість одного циклу хв;
tн – тривалість навантаження автомобіля хв;
tр – тривалість розвантаження автомобіля хв;
tм – тривалість маневрування автомобіля протягом вантажо-розвантажу-вальних робіт хв;
vср – середня швидкість руху автомобіля кмгод.
t ц=5+(2·1230)60+10+15=78 хв
Продуктивність автомобіля визначається за формулою;
де – q – об’єм бетонної суміші в автомобілі м3;
tзм – тривалість зміни год;
Кв – коєфіцієнт використання автомобіля протягом зміни;
tц – тривалість циклу автомобіля хв.
Пзм=2(60·8)0878=985 м3
Кількість транспортних засобів приймаємо за розрахунком округлюючи в більшу сторону:
1. Галузь застосування.
В даному курсовому проекті ми виконуємо монолітне ребристе залізобетонне перекриття чотирьох поверхового будинку. Розміри будинку в плані 334 х 189 м. Висота поверху будинку 44 м. Висота підняття матеріалів 178 м. Підняття матеріалів виконується баштовим краном КБ-403. Для бетонування застосовуємо розбірно-збірну опалубку. Для армування бетонуємих балок використовуємо готові каркаси. Крок другорядної балки 211 м. Розмір другорядної балки 061 х 02 м. Для армування бетонуємої плити товщина якої 009 м. використовуємо готову арматурну сітку. Витрати арматури: на балку 19572 кг. на плиту 24290 кг. Крок колон 633 м. Прольот 70м.
2. Організація і технологія виконання робіт.
Контроль якості бетонних і залізобетонних робіт.У процесі зведення бетонних і залізобетонних конструкцій необхідно здійснювати контроль на всіх стадіях включаючи установку опалубки монтаж арматури готування й укладання бетонної суміші згідно СНиП 3.03.01-87 спеціальних указівок ДСТ 7473-85 ДСТ 18105-86 і ін.
При перевірці правильності установки опалубки лісів і кріплень виконані роботи повинні відповідати проекту. Точність установки опалубки регламентується вимогами СНиП 3.03.01-87 ДСТ 25346-82 і ДСТ 25347-82.
При контроль якості арматурних робіт що відносяться до числа
схованих перевіряють відповідність змонтованої арматури робочим кресленням і звіряють виявлені неточності з допусками СНиП. Заміну діаметрів стрижнів арматури оформляють актом. Зовнішнім оглядом і вибірковими іспитами контролюють якість зварених швів.
Бетонну суміш на об'єкті приймають по паспорті на кожну партію і виписці з паспорта на кожну транспортну одиницю. Партією вважають бетонну суміш одного складу що виготовляється за період від однієї зміни до одного тижня і стосовну до одному возводимому комплексу. Відповідно до Держстандарту 7473-85 для кожної партії але не рідше одного разу в зміну і не пізніше чим через 20 хв послу доставки бетонної суміші .до місця укладання визначають її удобоукладаємість.
Якість покладеного бетону оцінюють за результатами іспиту на міцність а в спеціальних конструкціях — на водонепроникність і морозостійкість. Відповідно до Держстандарту 18105-86 при контролі бетону на міцність з кожної партії бетонної суміші 1 раз у добу відбирають не менш двох проб суміші. З однієї проби виготовляють серію кубиків (три) стандартні розміри (150x150x150 мм). Контрольні зразки зберігають в умовах однакових з умовами твердіння бетону в конструкції. Потім їх у проектному віці випробують на пресі до руйнування. Допускається за узгодженням із проектною організацією оцінювати міцність бетону за даними контролю виготовлювача бетонної суміші.
У зимових умовах установлюють спостереження за температурою бетонної суміші в момент укладання й у процесі твердіння 2 З рази в добу. Додатково виготовляють серію зразків для іспиту їх при зниженні температури бетону в конструкції до 1-2 °С.
Необхідна міцність бетону повинна відповідати нормативної проектний фактичну міцність порівнюють з цією величиною. При оцінці міцності бетону на підставі статистичного контролю фактична середня міцність у всіх серіях повинна відповідати проектної з урахуванням припустимого коефіцієнта варіації що враховує випадковий характер окремих іспитів.
Якість бетону перевіряють неразрушающими механічними (ударником молоточком) чи фізичними (ультразвуковим радіометричним і ін.) методами іспитів.
Після досягнення бетоном проектної міцності приймають закінчені бетонні і залізобетонні конструкції з оформленням актом.
4. Калькуляція витрат працімашинного часу і заробітної плати на виконання робіт.
Калькуляція складається на весь обсяг робіт передбачений технологічною картою згідно із визначеною структурою комплексного процесу залізобетонних робіт(таб.11). Як нормативні матеріали використовуємо відповідні збірники ЕНиР(таб.1).
5. Графік виконання робіт.
Основою для складання графіка виконання робіт є обсяг робіт і калькуляція витрат праці машинного часу і заробітної плати.
Для побудови лінійного графіка рекомендується спочатку виконати технологічні розрахунки у розрахунково-пояснювальній записці. При цьому окремі робочі процеси у складі залізобетонних робіт об'єднують у часткові потоки виконання яких доручають спеціалізованим ланкам.
Проведені розрахунки подано у таблиці 12.
6. Матеріально-технічні ресурси.
Підрахунки потрібних матеріально-технічних ресурсів виконуємо на весь обсяг робіт.
Потребу в інструменті інвентарі та пристосуваннях визначають використовуючи нормативи [2] типові технологічні карти та довідкову літературу і записують у табличній формі (табл.13).
Потребу у конструкціях матеріалах і напівфабрикатах визначають за робочими кресленнями і нормативами [10]. Записують у табличній формі (табл.14).
Вимоги безпеки при виробництві бетонних і залізобетонних робіт на об'єкті. При виконанні окремих процесів виконують наступні вимоги безпеки.
Встановлюють опалубні щити при висоті до 5 м зі сходів-драбин обладнаних обгородженими площадками а на висоті до 8 м з пересувного риштовання з огородженнями і настилами шириною 07 м при більшій зі спеціальних підтримуючих лісів. У процесі установки опалубки стін через 2 м по висоті розташовують настили з огородженнями використовувані надалі при бетонуванні. Робітників-верхолазів постачають запобіжними поясами. Опалубні блоки і великопанельні елементи опалубки установлювані кранами повинні бути досить твердими і зберігати свою форму.
Розбирання опалубки проводять тільки з дозволу виконавця робіт а при складних з дозволу головного інженера будівельної організації дотримуючи порядку зазначений у проекті провадження робіт.
Монтаж арматури окремих балок варто вести з робочого настилу шириною 07 м розташованого в бічної стінки з огородженням і приставними сходами. При установці окремих арматурних стрижнів колон улаштовують по стійках риштовання настили через 2 м по висоті. Арматурні й арматурно-опалубні блоки при підйомі краном повинні бути надійно скріплені. Для переміщення робітників по покладеній арматурі плит улаштовують переходи на козелках шириною 07 м. На ділянках натягу арматури в небезпечних місцях установлюють захисне огородження висотою до 18 м. Робітники-електрозварювачі повинні мати засобу індивідуального захисту. Верстати для заготівлі арматури надійно закріплюють до підлоги небезпечні місця обгороджують.
При готуванні бетонної суміші на об'єкті робітників зайнятих на подачі цементу постачають спецодягом і індивідуальними захисними засобами (респіраторами окулярами й ін.). У випадку застосування хімічних добавок дотримують запобіжного заходу проти опіків ушкодження очей і отруєння. Бетонозмішувальна установка повинна бути заземлена. Забороняється очищення барабана бетонозмішувальних машин під час обертання.
Бетонування починають після ретельної перевірки машин і устаткування для укладання бетонної суміші справності естакад і риштовання. При подачі бетонної суміші кранами позначають небезпечні зони не допускаючи в них інших робіт. Ділянки бетонування повинні бути зв'язані сигналізацією з машиністом машини що подає бетонну суміш. Це особливо важливо при використанні бетононасосов і пневмотранспортньїх установок. Корпуса вібраторів повинні бути заземлені а рукоятки мати амортизатори. Періодично проводять медичний огляд працюючих з вібраторами.
Додаткові вимоги пред'являють по забезпеченню безпечних умов праці і протипожежній техніці при провадженні робіт у зимових умовах. Особливу увагу звертають на попередження поразки електричним струмом при злектропрогреве бетону. Ділянки злектропрогрева повинні цілодобово знаходитися під спостереженням електромонтерів мати попереджувальні написи і засоби пожежегасіння.
Улаштування опалубки — є основним робочим процесом бетонних і залізобетонних робіт є опалубні роботи.
Опалубка — форма у яку укладають бетонну суміш для одержання бетонних і залізобетонних конструкцій заданих розмірів. У цій формі бетонну суміш витримують до досягнення бетоном необхідної міцності відповідно до нормативів після чого опалубку знімають. Проектне положення опалубки в просторі забезпечується підтримуючими лісами і спеціальними кріпленнями. Опалубка разом з підтримуючими пристроями повинна мати достатню міцність твердістю і стійкістю щоб у процесі бетонування була забезпечена незмінюваність форми конструкції і її проектних розмірів. Поверхня опалубки що примикає до бетону повинна бути щільної без щілин щоб не випливало цементне молоко і не створювалися нерівності після розпалублювання мати малу з бетоном адгезію (прилипання). Важливе значення має оборотність опалубки тобто можливість її кількаразового використання. Застосування інвентарної уніфікованої опалубки сприяє зниженню собівартості і трудомісткості опалубних робіт.
Опалубка може мати різне конструктивне рішення що залежить від виду і розмірів бетонуємої конструкції способу виробництва арматурних і бетонних робіт. Розрізняють наступні основні види опалубки: розбірно-переставна (мілкощитова і крупнощитова) блок-форма що сковзає котюча підйомно-переставна об'ємно-переставна пневматична незнімна. При твердих арматурних каркасах з прокатних профілів допускається прикріплювати до них підвісну опалубку. Для зведення нетипових конструкцій зі складною конфігурацією як виключення застосовують стаціонарну (що не обертається) опалубку. За матеріалом опалубку розрізняють: дерев'яну металеву деревометалеву синтетичну залізобетонну. Для її виготовлення використовують пиломатеріали хвойних порід водостійку фанеру деревиностружечні і деревиноволокнисті плити листову і профільну сталь листові синтетичні матеріали (склопластики) і повітронепроникні тканини залізобетонні плити-оболонки. Гранична оборотність дерев'яних щитів опалубки складає 10 15 деревометалевих 40 50 металевих понад 100. Металеві і деревометалеві щити більш економічні в порівнянні з дерев'яними якщо врахувати їх оборотність.
Підтримуючі ліси застосовують дерев'яні деревометалеві і металеві звичайно стоєчної конструкції.
Опалубка ліси і кріплення розраховують на вертикальні і горизонтальні навантаження. Вертикальні навантаження: власна вага опалубки лісів кріплень; вага свіжеукладенної бетонної суміші; вага арматури; навантаження від людей і транспортних засобів що знаходяться на опалубці і настилах; навантаження від вібрування бетонної суміші. Горизонтальні навантаження: нормативна вітрова; тиск свіжеукладенної бетонної суміші на бічні елементи опалубки; навантаження від струсів що виникають при вивантаженні бетонної суміші в опалубку і навантаження від вібрування. Найбільш невигідні сполучення навантажень при розрахунку опалубки і підтримуючих лісів вибирають відповідно до вимог СНиП 3.03.01—87.
Розбірно-переставна опалубка. Вона складається з окремих інвентарних щитів і кріплень найбільш проста і її широко застосовують для створення будь-яких форм монолітних конструкцій. Маса щитів не перевищує 50 кг установлюють їх вручну.
Опалубка ребристих перекриттів складається з опалубних форм балок прогонів і плит що спираються на підтримуючі ліси. При висоті приміщення до 6 м застосовують інвентарні деревометалеві розсувні і дерев'яні стійки їх установлюють на відстані 15 2 м одна від інший і розкріплюють зв'язками для забезпечення просторової незмінюваності. Висоту стійок регулюють гвинтовими чи домкратами парними клинами. Установку мілкощитової опалубки ребристих перекриттів починають з укладання днищ прогонів і балок у рамки вирізів опалубки колон. Потім під днище підводять інвентарні стійки і розкріплюють їхній поверху горизонтальними розшивками. Після вивірки проектного положення днищ і додання їм необхідного будівельного підйому встановлюють у рамки вирізів коробів колон бічні щити опалубки прогонів і балок прикріплюючи їхній до оголовків стійок притискними дошками. Потім остаточно розкріплюють підтримуючі стійки лісів у подовжньому і поперечному напрямках. До ребер бічних щитів балок прикріплюють подкружальні дошки і підставки під них після чого встановлюють кружала а по них — щити опалубки плити.
При зведенні конструкцій наземної частини застосовують баштові і стрілові крани. Кранами суміш подають безпосередньо до місця укладання. Доставлену автобетоновозами бетонну суміш перевантажують у роздавальні бадді місткістю 05 З м3. У неповоротні бадді суміш перевантажують з інвентарних естакад або улаштовують приямки. Поворотні бадді завантажують безпосередньо автобетоновозами в зоні дії крана потім їх переводять у вертикальне положення і подають до місця бетонування.
Укладання й ущільнення бетонної суміші Це найбільш відповідальний процес зведення монолітних бетонних і залізобетонних конструкцій називаний бетонуванням. Від дотримання нормативних вимог при бетонуванні залежить якість возводимьіх конструкцій. До укладання бетонної суміші повинні бути виконані всі необхідні підготовчі операції: перевірка правильності установки опалубки арматури і заставних деталей: очищення опалубки від будівельного сміття змащення поверхня-зволоження дерев'яної опалубки. Основна вимога при бетонуванні — пошарове укладання бетонної суміші з ретельним заповненням опалубної форми й ущільненням кожного шару. Для забезпечення монолітності бетонного каменю верхній шар бетонної суміші укладають до початку схоплювання нижнього шару.
Балки прогони і плити перекриттів як правило бетонують одночасно. При висоті балок понад 800 мм їх бетонують роздільно улаштовуючи на рівні плити робочий шов.
Поверхневі вібратори підрозділяють на майданчикові поверхневі виброрейки (вібробруси) і майданчикові підвісні. Робочий орган у них представляє гладку плиту з жорстко прикріпленим до неї вібратором. При бетонуванні поверхневі вібратори встановлюють на покладений шар бетонної суміші і переставляють перекриваючи площадку що ущільнюється на 50 100мм. Вибробрус переміщають по напрямних покладеним по краях бетонируемьіх смуг. Підвісні вібратори переставляють краном.
Зовнішні вібратори прикріплюють до твердих елементів опалубки для ущільнення бетонної суміші в густоармированньїх тонкостінних конструкціях (тічки бункерів перегородки й ін.)
Ступінь ущільнення бетонної суміші залежить від частоти й амплітуди коливань тривалості вібрування. Низькочастотні вібратори (до 3500 коливань у хвилину) застосовують при укладанні бетонних сумішей з великим заповнювачем. Для дрібнозернистих сумішей більш ефективні високочастотні вібратори (до 20000 коливань у хвилину). Тривалість вібрування встановлюють спостереженням (вона складає 20 60 с). Вібрування варто припиняти коли бетонна суміш більше .не осідає на поверхні з'явилося цементне молоко і пухирці повітря не .виділяються. Подальше вібрування може викликати розшарування бетонної суміші.д .
Арматура — це сталеві стержні розташовувані в товщі бетону для сприйняття діючих сил на конструкцію в стадії її експлуатації. Сукупність арматурних стрижнів зв'язаних між собою зварюванням в окрему конструкцію утворить арматурний каркас.
Найбільш масове застосування знаходять зварені арматурні сітки і плоскі каркаси. Розвиток арматурних робіт йде по шляху укрупнення арматурних виробів і застосування арматурно-опалубних блоків. У них опалубку закріплюють на арматурному каркасі і разом з ним установлюють краном що скорочує трудомісткість ручних процесів і підвищує продуктивність. При використанні уніфікованої металевої опалубки арматуру можна закріплювати на опалубці.
Балки прогони ригелі армують готовими звареними просторовими блоками чи плоскими каркасами. Останні закріплюють у проектному положенні приваркой поперечних прутків.
Армування плит виконують плоскими звареними чи рулонними сітками розташовуючи їх між балками чи прогонами і спираючи на бетонні підкладки через 08 1 м.
Бетонування. Доставка бетонної суміші від бетонозмішувальної установки до місця укладання складається з транспортної і вантажно-розвантажувальної операцій. Транспортування включає доставку до об'єкта і подачу до місця укладання. Основна вимога при доставці бетонної суміші — збереження її якості. Варто уникати зайвих перевантажень і сильних струсів під час перевезень що викликають розшарування бетонної суміші порушують її однорідність (великий заповнювач осідає вниз а цементне молоко і розчин спливають нагору). Тривалість транспортування не повинна перевищувати терміни схоплювання цементу (1 15 ч).
Транспортують бетонну суміш від місця готування до об'єкта в основному автомобільним транспортом: автобетоновозами; автобетоносмесителями; в окремих випадках бортовими автомобілями в тарі (контейнери бадді) і автосамосвалами загального призначення з дообладнуванням кузова нарощуванням і прокладкою ущільнювача заднього борта.
Сухі бетонні суміші перевозять автомобільним транспортом у пакетах з поліетилену чи плівки в контейнерах.
Бетонну суміш до місця укладання подають різними способами в залежності від виду і розташування бетонуємої конструкції властивостей бетонної суміші обсягів і інтенсивності бетонування. До складу цього процесу входить прийом бетонної суміші переміщення її (по вертикалі і горизонталі) до місця укладання різними засобами і розподіл для укладання в опалубку. Висота вільного скидання бетонної суміші для запобігання розшарування не повинна перевищувати 2 м.
8. Техніко-економічні показники.
Обчислюють акі техніко-економічні показники в розрахунково-пояснювальній записці які виносять на аркуш креслення над штампом:
Витрати праці на весь обсяг робіт люд.-зм.:
- нормативні за підсумком калькуляції 793;
- заплановані за графіком 94;
Витрати машинного часу на весь обсяг робіт маш-зм.
- нормативні за підсумком калькуляції 1077;
- заплановані за графіком 13;
Заробітна плата робітників за підсумком калькуляції на весь обсяг
Заробітна плата машиніста за підсумком калькуляції на весь обсяг
Тривалість робіт що планується за графікомзмін(днів) 17;
Виробіток одного робітника за зміну :
- нормативний який визначається діленням обсягу готової продукції (м3 залізобетону) на нормативні витрати праці за калькуляцією в люд.-зм.;
- запланований який визначається діленням усього обсягу продукції на витрати праці за графіком в люд.-зм.;
Витрати на механізацію на весь обсяг робіт які визначаються сумою здобутків собівартості машино-змін кожної машинищо використовується в комплексному процесі на тривалість її роботи на об'єкті за графікомгрн.;
Сума витрат на заробітну плату робітників і механізацію на весь обсяг робіт (пЗ+п7)грн.
Міністерство освіти і науки України
Полтавський національний технічний університет
імені Юрія Кондратюка
Будівельний факультет
Кафедра технологія будівельного виробництва
Пояснювальна записка до курсового проєкту
“ТЕХНОЛОГЧНА КАРТА НА КОМПЛЕКСНИЙ ПРОЦЕС ВИКОНАННЯ МОНОЛТНИХ ЗАЛЗОБЕТОННИХ РОБТ”
Розробив студент Гудімов О.О.
Керівник роботи Шило О.О..
ДБНА.3.1-5-96. Організація будівельного виробництва (СниП 3.01.01-58)
ДБНГ.1-5-96. Нормативна база оснащення будівельних організацій (бригад) засобами механізації інструментом і інвентарем. Держкоммістобудування України.-К.1997.
ЕНиР. Внутрипостроечные транспортные работы. Сборник Е1.-М.: Стройиздат 1987.
ЕНиР. Монтаж сборных и устройство монолитных железобетонных конструкций: Сборник Е4-выпуск1. –М: Стройиздат 1987.
ЕНиР. Монтаж металических конструкций Сборник Е5-выпуск1.-М.: Строй-издат 1987.
СниП 3.03.01-87. Несущие и огрождающие конструкции.
СниП III-4-80*: Техника безопасности в строительстве.
Справочник: “Расход материалов на общестроительныэ работы”;часть1 _К.: Техника1996.
Березовський Б.И. и др.. Возведение монолитных конструкций зданий и сооружений. -М.: Стройиздат1981.
Драченко Б.Ф. Ерисова Л.Т. Горбенко П.Г. Технология строительного производства.-М.: Агропромиздат1990.
Евдокимов Н.И. Мацкевич А.Ф. Сытник В.С. Технология монолитного бетона и железобетона. М.: Высш.шк.1980.
Кузнецов Ю.Т. Проэктирование железобетонных работ. –К. Донецк: Вища шк.1986.
Методические указания по разработке типовых технологических карт в строительстве ЦНИИОМТП.-М.: Вища шк.1987.
Одинцов В.П. Справочник по разработкн проектов производства работ.-К.: Будівельник1952.
Руководство по конструкциям опалубки и производству опалубочных работ. ЦНИИОМТП-М.: Стройиздат1983.
Руководство по производству арматурных работ. ЦНИИОМТП-М.: Строй-издат1977.
Руководство по производству бетонных работ. ЦНИИОМТП-М.: Стройиздат1975.
Снежко А.П. Батура Г.М. Технология строительного производства. Курсовое и дипломное проектирование.-К.: Вища шк.1991.
Строительные краны. Справочник. В.П.Станевский В.Г.Моисеенко Н.П.Колесник и др.; под ред.В.П.Станевского.

ТБВ_исходник.doc

Варіантне проектування
1 Характеристика будівельних конструкцій
В даному курсовому проекті ми виконуємо монолітне ребристе залізобетонне перекриття чотирьох поверхового будинку. Розміри будинку в плані 5064 х 2100 м. Висота поверху будинку 33 м. Для армування бетонуємих балок використовуємо готові каркаси. Крок другорядної балки 2Д1 м. Розмір другорядної балки 06їх 02 м. Для армування бетонуемої плити товщина якої 009 м. використовуємо готову арматурну сітку. Витрати арматури: на балку 19572 кг. на плиту 24290 кг. Крок колон 633 м. Прольот 70м.
2 Структура комплексного процесу
Відповідно до характеристики монолітних конструкцій описуємо структуру комплексного процесу залізобетонних робіт послідовність їх виконання і обсяг робіт окремих робочих процесів в одиницях ЕНиР.
Структуру влаштування монолітного залізобетонного перекриття наведемо в таблиці 1.
Складові робочі процеси
Збірник та випуск ЕНиР
Розвантаження та складування арматурних сіток і каркасів
Встановлення щитової опалубки
Подача арматурних сіток та каркасів на місце встановлення
Встановлення та вивірка арматурних сіток
Встановлення та вивірка арматурних каркасів
Електрозварювання сіток та каркасів
Прийом бетонної суміші з кузова автосамоскида
Подача бетонної суміші в баддях
Укладка бетонної суміші
Доглядання за бетоном під час твердіння
:Розбирання опалубки
Встановлення простих стійок
Згідно з визначеною структурою комплексного процесу обчислюємо обсяги робіт і записуємо їх у таблицю 2.
. (Розвантаження та складування арматурних сіток і каркасів
((*23*19572+2429ОУ100)1000
Встановлення опалубки
1 0*5064+2*2 1 *23 *06 1
^ одача арматурних сіток та каркасів на місце встановлення
((3*23*19572+24290X100)71000
Згідно креслень 3*8*3
Прийом бетонної суміші з кузова автоскида
(064*210*009+02*23*21)7100
одача бетонної суміші
[Укладка бетонної суміші
-~ і Догляд за бетоном під час [твердіння
1 розбирання опалубки
[Встановлення стійок під опалубку
3.Вибір організаційно-технологічної схеми виконання комплексного процесу
Організаційно-технологічна схема мусить визначити напрям послідовність і улаштування монолітних конструкцій. Щоб забезпечити потокову організацію виконання комплексного процесу залізобетонних робіт споруда у плані членується на захвати. При цьому треба керуватись такими рекомендаціями:
^ захвати мають бути приблизно однаковими за розмірами (з однаковою
трудомісткістю); ^ найменший розмір захвати повинен забезпечити продуктивну роботу
ланки робочих і комплекту машин за зміну; ^ розмір захватки ає бути не менше блока бетонування на якому бетонну
суміш укладають без перерви; ^ границі захваток призначають у місцях улаштування температурних
швів а також там де передбачені робочі шви.
Якщо улаштовують однотипові монолітні конструкції на захватках із однаковою тривалістю робочих процесів то потік залізобетонних робіт має ритмічний характер. При цьому окремі робочі процеси об'єднують у часткові потоки з однаковим модулем циклічності (тривалістю роботи на захватці). Кількість захваток за ритмічним потоком визначається за формулою:
де т - кількість захваток;
- тривалість часткового потоку днів;
А - кількість робочих змін за добу (А=1);
А: - модуль циклічності (= 1).
Тривалість часткового потоку визначають за ведучою машиною що подає бетонну суміш для укладання в опалубку яка може бути обчислена за нормами ЕНиР:
де 1 - тривалість часткового потоку днів;
Нмаш-год- н°Рма затрат машинного часу на їм3 бетонної суміші маш.-годин;
м- тривалість робочої зміни годин.
V"- обсяг робіт м3 бетонної суміші;
А - кількість змін на добу.
Кількість захваток приймаємо не менше від кількості часткових потоків тобто 2.
4. Вибір засобів механізаії виконання залізобетонних робіт
4.1. Вибір машин для подачі опалубки арматури та бетонної суміші за
технічними параметрами.
При виконанні залізобетонних робіт усі вантажі (опалубку арматуру та бетонну суміш у баддях) можна подавати одним і тим же краном (стріловим або баштовим).
Вибір засобів механізації проводиться за два етапи. Спочатку визначають найбільш доцільні варіанти за технічними параметрами потім вибирають із них найбільш економічний варіант за приведеними затратами.
Оскільки одним і тим же краном піднімають всі вантажі при виконанні залізобетонних робіт його вибирають за найбільшими значеннями розрахункових параметрів. Тому для визначення їх треба спочатку накреслити вантажні схеми [рис.1] у яких передбачити подачу опалубки арматури та бетонної суміші. Визначають такі розрахункові параметри:
розрахункову масу вантажу - Ше т;
розрахункову висоту яка відповідає потрібній висоті піднімання гака
потрібний виліт гака крана який визначається відстанню подачі вантажу
Розрахункова маса вантажу визначається сумою власної маси та вантаж-захватних пристосувань:
де 7?в-власна вага вантажу т;
- маса вантажу захватних пристосувань т. Розрахункова висота піднімання гака становить:
де Ьз=1м - запас по висоті між низом елемента і поверхнею землі на рівні
?в-розрахункова висота вантажу м;
їс-розрахункова висота вантажозахватного пристосуванням м.
Потрібний виліт гака крана Ь дорівнює горизонтальній проекції стріли крана від осі обертання крана до осі гака що над центром ваги вантажу який найбільш віддаленний від осі крана.
Згідно з обчисленими розрахунковими параметрами із довідника "Строительньїе краньї" під ред. Станевского В.П. визначаємо найбільш доцільні за своїми параметрами крани придатні для подавання всіх вантажів.
Цей вибір записуємо у таблиці 3.
Найменування вантажа
Розрахункові параметри
Бетонна суміш у бадді
При подаванні бетонної суміші зазначеними вище окремими машинами та установками треба також спочатку визначити необхідні технічні параметри-дальність і висоту подачі. Для цього складається схема розташування машин і установок залежно від типу залізобетонних конструкцій та розмірів об!єкта в плані і по висоті.
4.2. Вибір економічного варіанта подачі матеріалів
Для вибору економічного варіанта треба розглянути декілька їх (не менше ніж 2).
з кількох можливих варіантів вибирають більш економічний на основі техніко-економічної оцінки. Критерієм оцінки є приведені витрати які визначаються за формулою:
де Я3 - приведені витрати грн;
С- собівартість робіт на подачі бетонної суміші грн;
ен- нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень (ОД 5);
К - капітальні вкладення в основні виробничі фонди (машини) грн.
Собівартість робіт складається з витрат на використання машин і заробітну плату робітників що виконують ручні процеси.
Підрахунок рекомендується виконувати у табличній формі (таб.4):
Таблиця 4. Визначення собівартості та тривалості подачі матеріалів
Обгрунтування (ЕНиР)
Розцінка для робітників
Зар. плата роб. за варіантами грн.
Подача бетонної суміші: краном у баддях ємкістю 12 мЗ (Н=178м)
Розвантаження та подача арматурних сіток в каркасів
Собівартість робіт визначається за формулою:
ч м-зм зм п де См^зм - собівартість машино-зміни машини на подавання бетонної суміші грн (додаток 10Д2);
Тж- тривалість роботи в змінах що визначається за нормами ЕНиР (див. таб.4); Сп- собівартість підготовчих робіт грн. (для баштових кранів додаток 11);
- заробітна плата робітників за нормами ЕНиР грн. (див. табл.4).
Капіталовкладення у виробничі фонди (машини) враховуючи тривалість робіт на об'єкт визначається за формулою:
де сір- інвентарно-розрахункова вартість машини грн. (додаток 1012) Тш - тривалість роботи машини на об!єктізмін (із табл.4); Тр - тривалість роботи машини протягом року змін (додаток 1012) На основі розрахунків складаємо порівняльну таблицю 5
Порівняльна таблиця варіантів подачі матеріалів
Тривалість роботи машини Собівартість робіт Капіталовкладення риведені витрати
.З.Вибір транспортних засобів.
Для забезпечення безперервного бетонування конструкцій необхідно вибрати транспортні засоби щоб вчасно підвозити бетонну суміш на будівельний майданчик і обчислити їх кількість.
Транспортувати бетонну суміш від бетоноприготувальних заводів і установок можуть автосамоскидами з обладнаним дая цього кузовом автобетоновозами та автобетонозмішувачами.
Зважаючи на ці дані треба вибрати відповідний вид транспорту.
Кількість транспортних засобів N можна визначити за формулою:
де V- обсяг бетонної суміші що укладається в конструкції за одну зміну м3; Пзм - змінна продуктивність транспортної машини м3.
Кількість транспортних засобів приймаємо за розрахунком.
II. Технологічна карта
1.Галузь застосування.
В даному курсовому проекті ми виконуємо монолітне ребристе залізобетонне перекриття чотирьох поверхового будинку. Розміри будинку в плані 5064 х 210 м. Висота поверху будинку 33 м. Висота підняття матеріалів 178 м. Підняття матеріалів виконується баштовим краном КБ-403. Для бетонування застосовуємо розбірно-збірну опалубку. Для армування бетонуємих балок використовуємо готові каркаси. Крок другорядної балки 211 м. Розмір другорядної балки 061 х 02 м. Для армування бетонуємої плити товщина якої 009 м. використовуємо готову арматурну сітку. Витрати арматури: на балку 19572 кг. на плиту 24290 кг. Крок колон 633 м. Прольот 70м.
2. Організація і технологія виконання робіт.
Цей розділ розкриває прийняті основні рішення з технології та організації робіт.
Догляд за бетоном. Після укладання бетонної суміші випливає період витримування що триває до придбання бетоном необхідної міцності. У цей період повинні бути створені сприятливі температурно-влажностньїе умови для його твердіння. У літніх умовах при температурі повітря понад 15 °С перші троє діб бетон поливають через кожні третя година потім до трьох разів у добу. Відкриті поверхні бетону захищають від сонця рогожами чи плівками. Не допускається рух людей і установка риштовання на забетонованій конструкції до придбання бетоном міцності не менш 15 Мла. У зимових умовах дотримують спеціальні міри в залежності від прийнятих методів бетонування.
Після распалубливання конструкцій виправляють виявлені дефекти й обробляють поверхню. Виправлення дефектів полягає в розчищенні порожнеч і раковин з наступним заповненням їх бетонною сумішшю чи розчином під тиском. Дрібні нерівності і напливи бетону на поверхні конструкцій зрубують пневматичними зубилами з наступною затіркою цементним розчином. Поверхню обробляють додаючи їй більш ошатний вид піскоструминними апаратами шліфуванням і ін.
Таблиця 6. Машини і механізми для комплексного процесу залізобетонних робіт
Назва машин та обладнання
Технічна характеристика
3. Вимоги до якості виконання робіт.
У процесі зведення бетонних і залізобетонних конструкцій необхідно здійснювати контроль на всіх стадіях включаючи установку опалубки монтаж арматури готування й укладання бетонної суміші згідно СНиП 3.03.01 — 87 спеціальних указівок ДСТ 7473—85 ДСТ 18105—86 і ін.
При пер^вф^щаввиконані
роботи повинні відповідати проекту. Точність установки опалубки регламентується вимогами СНиП 3.03.01—87 ДСТ 25346—82 і ДСТ 25347—82.
При кошполі^що відносяться до числа
схованих перевіряють відповідність змонтованої арматури робочим кресленням і звіряють виявлені неточності з допусками СНиП. Заміну діаметрів стрижнів арматури оформляють актом. Зовнішнім оглядом і вибірковими іспитами контролюють якість зварених швів.
Бетонну суміш на об'єкті приймають по паспорті на кожну партію і виписці з паспорта на кожну транспортну одиницю. Партією вважають бетонну суміш одного складу що виготовляється за період від однієї зміни до одного тижня і
стосовну до одному возводимому комплексу. Відповідно до Держстандарту 7473—85 для кожної партії але не рідше одного разу в зміну і не пізніше чим через 20 хв послу доставки бетонної суміші .до місця укладання визначають її удобоукладаємість.
Якість покладеного бетону оцінюють за результатами іспиту на міцність а в спеціальних конструкціях — на водонепроникність і морозостійкість. Відповідно до Держстандарту 18105—86 при контролі бетону на міцність з кожної партії бетонної суміші 1 раз у добу відбирають не менш двох проб суміші. З однієї проби виготовляють серію кубиків (три) стандартні розміри (150x150x150 мм). Контрольні зразки зберігають в умовах однакових з умовами твердіння бетону в конструкції. Потім їх у проектному віці випробують на пресі до руйнування. Допускається за узгодженням із проектною організацією оцінювати міцність бетону за даними контролю виготовлювача бетонної суміші.
У зимових умовах установлюють спостереження за температурою бетонної суміші в момент укладання й у процесі твердіння 2 З рази в добу. Додатково виготовляють серію зразків для іспиту їх при зниженні температури бетону в конструкції до 1.. .2 °С.
Необхідна міцність бетону повинна відповідати нормативної проектний фактичну міцність порівнюють з цією величиною. При оцінці міцності бетону на підставі статистичного контролю фактична середня міцність у всіх серіях повинна відповідати проектної з урахуванням припустимого коефіцієнта варіації що враховує випадковий характер окремих іспитів.
Якість бетону перевіряють неразрушающими механічними (ударником молоточком) чи фізичними (ультразвуковим радіометричним і ін.) методами іспитів.
Після досягнення бетоном проектної міцності приймають закінчені бетонні і залізобетонні конструкції з оформленням актом.
Таблиця 7. Схема операційного контролю якості робіт.
Операции подлеж. контролю
Подготовительньїе работьі
Состав контроля (что контролировать)
Качество вьілолнения опалубки
Состояние арматурьі й закладних мастей (наличие ржачиньї масла). Акт приемки арматурьі.
Качество поверхности (наличие й соответствие проекту отверстий проемов й каналов). Качество вьіполнения деформационньїх швов. Соответствие внешних очертаний й геометрических размеров проекту.
Прочность бетона его однородность наличие трещин раковин.
Способ контроля (как контролировать)
Визуально метр складной металлический
Визуально ультразвуковой прибор (УКБ)
Кто привлекается к проверке
Какие работьі относятся к скрьгшм
Назва часткових потоків і склавових процессів
Норма часу у люд.-год.
Обсяг робіт по захватках
Витрати праці по захватках люд.-зм.
Тривалість часткових потоків по захватках зм.
Запланований коефіцієнт виконання норм
Кількість робочих змін на добу
Розвантаження та складування опалубки
Встановлення стояків під другорядні балки
Разом по частковому потоку
Розвантаження та складування арматури
Установлення і вивернення арматурних сіток:
Приймання бетонної суміші з кузова самоскиду:
Подача бетонної суміші:
Укладання бетонної суміші в опалубку краном у баддях
Догляд за бетоном під час твердіння
Розбирання опалубки
Технологічні розрахунки для графіка виконання робіт.
4. Калькуляція витрат праці машинного часу і заробітної плати на виконання
Калькуляція складається на весь обсяг робіт передбачений технологічною картою згідно із визначеною структурою комплексного процесу залізобетонних робіт. Як нормативні матеріали використовують відповідні збірники ЕНиР.
Записують калькуляцію у розрахунково - пояснювальній записці у вигляді таблиці. Виносити її на аркуш креслення не рекомендується.
5. Графік виконання робіт
Основою для складання графіка виконання робіт є обсяг робіт і калькуляція витрат праці машинного часу і заробітної плати.
Для побудови лінійного графіка рекомендується спочатку виконати технологічні розрахунки у розрахунково-пояснювальній записці. При цьому окремі робочі процеси у складі залізобетонних робіт об'єднують у часткові потоки виконання яких доручають спеціалізованим ланкам.
Проведені розрахунки подано у таблиці 8.
6 Матеріально-технічні ресурси.
Підрахунки потрібних матеріально-технічних ресурсів виконують у розрахунково-пояснювальній записці на весь обсяг робіт.
Потребу в інструменті інвентарі та пристосуваннях визначають використовуючи нормативи [2] типові технологічні карти та довідкову літературу і записують у табличній формі [9].
Таблиця 9 Відомість потреби в інструменті інвентарі та пристосуваннях
. Молотки шанцевме типов МША-1 МША-2
Кувалдь кузнечньїе продольньїе остроносьіе типов КЗ К4
Ключи накладньїе типов КН1 КН2КНЗ
Плоскогубць обьічньїе
Щетка из стальной проволоки
Рулетка в закрьітом корпусе типа ЗПКЗ-20АУТ1
Отвес стальной строительньїй типа ОТ400
Штангенциркуль типа ШЦ-1
. Скарпели для каменньїх й бетонних работ ИР-561
Молоток плотничньїй типа МПЛ
Гладилки прямоугольнме типов ГП-1 ГП-2 ГП-3 ГП-4
Гребок для бетонних работ ИР-758
Лопата растворная типа ЛР
б. Кельма для бетонних й каменньїх работ типа КБ
Лопать совковьіе типов ЛС-1 ЛС-2 ЛС-3
Рулетка в закрьітом корпусе типа ЗПКЗ-20АУТ2
Шнур разметочньїй — отвес
Уровень строительньїй типа УС2
Потребу у конструкціях матеріалах і напівфабрикатах визначають за робочими кресленнями і нормативами [9]. Записують у табличній формі (табл.10).
Потреба в матеріальних ресурсах
Найменування матеріальних ресурсів
Норма на одиницю об'єма
Потреба на весьо.р.
Влаштування монолітного залізобетонного покриття
Щити опалубочні 25мм.
Дошка обрізна 25мм.
Стійки ін-ні дер. 20шт.
Мастило (тісто вапняне)
Вимоги безпеки при виробництві бетонних і залізобетонних робіт на об'єкті. При виконанні окремих процесів виконують наступні вимоги безпеки.
Встановлюють опалубні щити при висоті до 5 м зі сходів-драбин обладнаних обгородженими площадками а на висоті до 8 м з пересувного риштовання з огородженнями і настилами шириною 07 м при більшій зі спеціальних підтримуючих лісів. У процесі установки опалубки стін через 2 м по висоті розташовують настили з огородженнями використовувані надалі при бетонуванні. Робітників-верхолазів постачають запобіжними поясами. Опалубні блоки і великопанельні елементи опалубки установлювані кранами повинні бути досить твердими і зберігати свою форму.
Розбирання опалубки проводять тільки з дозволу виконавця робіт а при складних з дозволу головного інженера будівельної організації дотримуючи порядку зазначений у проекті провадження робіт.
Монтаж арматури окремих балок варто вести з робочого настилу шириною 07 м розташованого в бічної стінки з огородженням і приставними сходами. При установці окремих арматурних стрижнів колон улаштовують по стійках риштовання настили через 2 м по висоті. Арматурні й арматурно-опалубні блоки при підйомі краном повинні бути надійно скріплені. Для переміщення робітників по покладеній арматурі плит улаштовують переходи на козелках шириною 07 м. На ділянках натягу арматури в небезпечних місцях установлюють захисне огородження висотою до 18 м. Робітники-електрозварювачі повинні мати засобу індивідуального захисту. Верстати для заготівлі арматури надійно закріплюють до підлоги небезпечні місця обгороджують.
При готуванні бетонної суміші на об'єкті робітників зайнятих на подачі цементу постачають спецодягом і індивідуальними захисними засобами (респіраторами окулярами й ін.). У випадку застосування хімічних добавок дотримують запобіжного заходу проти опіків ушкодження очей і отруєння. Бетонозмішувальна установка повинна бути заземлена. Забороняється очищення барабана бетонозмішувальних машин під час обертання.
Бетонування починають після ретельної перевірки машин і устаткування для укладання бетонної суміші справності естакад і риштовання. При подачі бетонної суміші кранами позначають небезпечні зони не допускаючи в них інших робіт. Ділянки бетонування повинні бути зв'язані сигналізацією з машиністом машини що подає бетонну суміш. Це особливо важливо при використанні бетононасосов і пневмотранспортньїх установок. Корпуса вібраторів повинні бути заземлені а рукоятки мати амортизатори. Періодично проводять медичний огляд працюючих з вібраторами.
Додаткові вимоги пред'являють по забезпеченню безпечних умов праці і протипожежній техніці при провадженні робіт у зимових умовах. Особливу увагу звертають на попередження поразки електричним струмом при злектропрогреве бетону. Ділянки злектропрогрева повинні цілодобово знаходитися під спостереженням електромонтерів мати попереджувальні написи і засоби пожежегасіння.
8. Техніко-економічні показники.
Обчислюють такі техніко-економічні показники в розрахунково-пояснювальній записці які виносять на аркуш креслення над штампом: 1.Витрати праці на весь обсяг робіт люд.-зм.:
нормативні за підсумком калькуляції;
заплановані за графіком;
В итрати машинного часу на весь обсяг робіт маш-зм.
Заробітна плата робітників за підсумком калькуляції на весь обсяг робіт;
Заробітна плата машиніста за підсумком калькуляції на весь обсяг робіт;
Тривалість робіт що планується за графікомзмін(днів);
Виробіток одного робітника за зміну :
нормативний який визначається діленням обсягу готової продукції (м3
залізобетону) на нормативні витрати праці за калькуляцією в люд.-зм.;
запланований який визначається діленням усього обсягу продукції на витрати
праці за графіком в люд.-зм.;
Витрати на механізацію на весь обсяг робіт які визначаються сумою
здобутків собівартості машино-змін кожної машинищо використовується в
комплексному процесі на тривалість її роботи на об'єкті за графікомгрн.;
Сума витрат на заробітну плату робітників і механізацію на весь обсяг робіт
Улаштування опалубки — є основним робочим процесом бетонних і залізобетонних робіт є опалубні роботи.
Опалубка — форма у яку укладають бетонну суміш для одержання бетонних і залізобетонних конструкцій заданих розмірів. У цій формі бетонну суміш витримують до досягнення бетоном необхідної міцності відповідно до нормативів після чого опалубку знімають. Проектне положення опалубки в просторі забезпечується підтримуючими лісами і спеціальними кріпленнями. Опалубка разом з підтримуючими пристроями повинна мати достатню міцність твердістю і стійкістю щоб у процесі бетонування була забезпечена незмінюваність форми конструкції і її проектних розмірів. Поверхня опалубки що примикає до бетону повинна бути щільної без щілин щоб не випливало цементне молоко і не створювалися нерівності після розпалублювання мати малу з бетоном адгезію (прилипання). Важливе значення має оборотність опалубки тобто можливість її кількаразового використання. Застосування інвентарної уніфікованої опалубки сприяє зниженню собівартості і трудомісткості опалубних робіт.
Опалубка може мати різне конструктивне рішення що залежить від виду і розмірів бетонуємої конструкції способу виробництва арматурних і бетонних робіт. Розрізняють наступні основні види опалубки: розбірно-переставна (мілкощитова і крупнощитова) блок-форма що сковзає котюча підйомно-переставна об'ємно-переставна пневматична незнімна. При твердих арматурних каркасах з прокатних профілів допускається прикріплювати до них підвісну опалубку. Для зведення нетипових конструкцій зі складною конфігурацією як виключення застосовують стаціонарну (що не обертається)
При зведенні конструкцій наземної частини застосовують баштові і стрілові крани. Кранами суміш подають безпосередньо до місця укладання. Доставлену автобетоновозами бетонну суміш перевантажують у роздавальні бадді місткістю 05 З м3. У неповоротні бадді суміш перевантажують з інвентарних естакад або улаштовують приямки. Поворотні бадді завантажують безпосередньо автобетоновозами в зоні дії крана потім їх переводять у вертикальне положення і подають до місця бетонування.
Укладання й ущільнення бетонної суміші Це найбільш відповідальний процес зведення монолітних бетонних і залізобетонних конструкцій називаний бетонуванням. Від дотримання нормативних вимог при бетонуванні залежить якість возводимьіх конструкцій. До укладання бетонної суміші повинні бути виконані всі необхідні підготовчі операції: перевірка правильності установки опалубки арматури і заставних деталей: очищення опалубки від будівельного сміття змащення поверхня-зволоження дерев'яної опалубки. Основна вимога при бетонуванні — пошарове укладання бетонної суміші з ретельним заповненням опалубної форми й ущільненням кожного шару. Для забезпечення монолітності бетонного каменю верхній шар бетонної суміші укладають до початку схоплювання нижнього шару.
Балки прогони і плити перекриттів як правило бетонують одночасно. При висоті балок понад 800 мм їх бетонують роздільно улаштовуючи на рівні плити робочий шов.
Поверхневі вібратори підрозділяють на майданчикові поверхневі виброрейки (вібробруси) і майданчикові підвісні. Робочий орган у них представляє гладку плиту з жорстко прикріпленим до неї вібратором. При бетонуванні поверхневі вібратори встановлюють на покладений шар бетонної суміші і переставляють перекриваючи площадку що ущільнюється на 50 100мм. Вибробрус переміщають по напрямних покладеним по краях бетонируемьіх смуг. Підвісні вібратори переставляють краном.
Зовнішні вібратори прикріплюють до твердих елементів опалубки для ущільнення бетонної суміші в густоармированньїх тонкостінних конструкціях (тічки бункерів перегородки й ін.)
Ступінь ущільнення бетонної суміші залежить від частоти й амплітуди коливань тривалості вібрування. Низькочастотні вібратори (до 3500 коливань у хвилину) застосовують при укладанні бетонних сумішей з великим заповнювачем. Для дрібнозернистих сумішей більш ефективні високочастотні вібратори (до 20000 коливань у хвилину). Тривалість вібрування встановлюють спостереженням (вона складає 20 60 с). Вібрування варто припиняти коли бетонна суміш більше .не осідає на поверхні з'явилося цементне молоко і пухирці повітря не .виділяються. Подальше вібрування може викликати розшарування бетонної суміші.
Арматура — це сталеві стержні розташовувані в товщі бетону для сприйняття діючих сил на конструкцію в стадії її експлуатації. Сукупність арматурних стрижнів зв'язаних між собою зварюванням в окрему конструкцію утворить арматурний каркас.
Найбільш масове застосування знаходять зварені арматурні сітки і плоскі каркаси. Розвиток арматурних робіт йде по шляху укрупнення арматурних виробів і застосування арматурно-опалубних блоків. У них опалубку закріплюють на арматурному каркасі і разом з ним установлюють краном що скорочує трудомісткість ручних процесів і підвищує продуктивність. При використанні уніфікованої металевої опалубки арматуру можна закріплювати на опалубці.
Балки прогони ригелі армують готовими звареними просторовими блоками чи плоскими каркасами. Останні закріплюють у проектному положенні приваркой поперечних прутків.
Армування плит виконують плоскими звареними чи рулонними сітками розташовуючи їх між балками чи прогонами і спираючи на бетонні підкладки через 08 1 м.
Бетонування. Доставка бетонної суміші від бетонозмішувальної установки до місця укладання складається з транспортної і вантажно-розвантажувальної операцій. Транспортування включає доставку до об'єкта і подачу до місця укладання. Основна вимога при доставці бетонної суміші — збереження її якості. Варто уникати зайвих перевантажень і сильних струсів під час перевезень що викликають розшарування бетонної суміші порушують її однорідність (великий заповнювач осідає вниз а цементне молоко і розчин спливають нагору). Тривалість транспортування не повинна перевищувати терміни схоплювання цементу (1 15 ч).
Транспортують бетонну суміш від місця готування до об'єкта в основному автомобільним транспортом: автобетоновозами; автобетоносмесителями; в окремих випадках бортовими автомобілями в тарі (контейнери бадді) і автосамосвалами загального призначення з дообладнуванням кузова нарощуванням і прокладкою ущільнювача заднього борта.
Сухі бетонні суміші перевозять автомобільним транспортом у пакетах з поліетилену чи плівки в контейнерах.
Бетонну суміш до місця укладання подають різними способами в залежності від виду і розташування бетонуємої конструкції властивостей бетонної суміші обсягів і інтенсивності бетонування. До складу цього процесу входить прийом бетонної суміші переміщення її (по вертикалі і горизонталі) до місця укладання різними засобами і розподіл для укладання в опалубку. Висота вільного скидання бетонної суміші для запобігання розшарування не повинна перевищувати 2 м.
опалубку. За матеріалом опалубку розрізняють: дерев'яну металеву деревометалеву синтетичну залізобетонну. Для її виготовлення використовують пиломатеріали хвойних порід водостійку фанеру деревиностружечні і деревиноволокнисті плити листову і профільну сталь листові синтетичні матеріали (склопластики) і повітронепроникні тканини залізобетонні плити-оболонки. Гранична оборотність дерев'яних щитів опалубки складає 10 15 деревометалевих 40 50 металевих понад 100. Металеві і деревометалеві щити більш економічні в порівнянні з дерев'яними якщо врахувати їх оборотність.
Підтримуючі ліси застосовують дерев'яні деревометалеві і металеві звичайно стоєчної конструкції.
Опалубка ліси і кріплення розраховують на вертикальні і горизонтальні навантаження. Вертикальні навантаження: власна вага опалубки лісів кріплень; вага свіжеукладенної бетонної суміші; вага арматури; навантаження від людей і транспортних засобів що знаходяться на опалубці і настилах; навантаження від вібрування бетонної суміші. Горизонтальні навантаження: нормативна вітрова; тиск свіжеукладенної бетонної суміші на бічні елементи опалубки; навантаження від струсів що виникають при вивантаженні бетонної суміші в опалубку і навантаження від вібрування. Найбільш невигідні сполучення навантажень при розрахунку опалубки і підтримуючих лісів вибирають відповідно до вимог СНиП 3.03.01—87.
Розбірно-переставна опалубка. Вона складається з окремих інвентарних щитів і кріплень найбільш проста і її широко застосовують для створення будь-яких форм монолітних конструкцій. Маса щитів не перевищує 50 кг установлюють їх вручну.
Опалубка ребристих перекриттів складається з опалубних форм балок прогонів і плит що спираються на підтримуючі ліси. При висоті приміщення до 6 м застосовують інвентарні деревометалеві розсувні і дерев'яні стійки їх установлюють на відстані 15 2 м одна від інший і розкріплюють зв'язками для забезпечення просторової незмінюваності. Висоту стійок регулюють гвинтовими чи домкратами парними клинами. Установку мілкощитової опалубки ребристих перекриттів починають з укладання днищ прогонів і балок у рамки вирізів опалубки колон. Потім під днище підводять інвентарні стійки і розкріплюють їхній поверху горизонтальними розшивками. Після вивірки проектного положення днищ і додання їм необхідного будівельного підйому встановлюють у рамки вирізів коробів колон бічні щити опалубки прогонів і балок прикріплюючи їхній до оголовків стійок притискними дошками. Потім остаточно розкріплюють підтримуючі стійки лісів у подовжньому і поперечному напрямках. До ребер бічних щитів балок прикріплюють подкружальні дошки і підставки під них після чого встановлюють кружала а по них — щити опалубки плити.

Допуски.dwg

ТЗБ.фундаментів.новийdwg.dwg

Бетонні роботи1.doc

БЕТОНУВАННЯ КОНСТРУКЦЙ
Процес бетонування складається з підготовчих основних і допоміжних операцій та контрольних заходів.
Підготовчі операції виконують до початку укладання бетонної суміші. Вони призначені для створення зручних і безпечних умов виконання робіт відповідно до проекту виконання робіт; усунення дефектів опалубки й арматури які можуть утворитися під час непередбачених перерв між улаштуванням їх і початком укладання бетонної суміші; забезпечення потрібної якості поверхні основи чи суміжного раніше забетонованого блока та опалубки.
Основні операції — це приймання укладання та ущільнення бетонної суміші. Бетонна суміш при цьому має набрати зумовленої опалубкою відповідної проектної форми і заповнити всі проміжки між арматурними елементами та між ними і поверхнею опалубки; набути потрібної щільності та однорідності в об'ємі всієї монолітної конструкції.
Допоміжні операції полягають в обслуговуванні технічних засобів: підготовці установленні та переміщенні машин механізмів і пристосувань в усіх взаємозв'язаних операціях бетонування. В кінці зміни інвентар механізми та пристосування відчищають від напливів бетону промивають бетоноводи.
Контрольні заходи мають важливе значення щодо забезпечення високої якості монолітної конструкції та створення безпечних умов виконання робіт.
Насамперед до початку бетонування треба перевірити якість робіт і конструкцій що зроблені до бетонування.
Перевіряють підготовлену природну основу виконання гідроізоляційних робіт правильність установлення арматури і закладних деталей анкерів канало утворювачів тобто ті елементи які закриваються в процесі бетонування й оформляють акти на приховані роботи які підтверджують якість виконання їх. Акти на приховані роботи мають бути підписані відповідальними особами і є звітними документами. *
Опалубку і підтримувальні риштування уважно оглядають перевіряють надійність улаштування стояків риштувань підкладок під ними кріплень а також відсутність щілин в опалубці наявність пробок передбачених проектом. Перевіряють також розміри вертикальність і горизонтальність елементів опалубки. Необхідність огляду і перевірки зумовлюється можливістю здимання основи усихання і жолоблення дерев'яних елементів.
Під час укладання бетонної суміші стежать за станом риштувань і опалубки. Якщо виявлено зміщення чи деформації опалубки бетонування зупиняють і виправляють дефекти.
Дані контролю за виконанням процесу бетонування кожну зміну записують у журнал бетонних робіт. У ньому зазначають дату виконання робіт їх обсяги властивості бетонної суміші дату виготовлення і кількість контрольних зразків температуру повітря і суміші тип опалубки і дату розпалублення конструкцій.
Підготовчі роботи. Перед прийманням бетонної суміші підготовляють під'їзні шляхи настили місця розвантаження й устаткування.
Арматуру закладні деталі й анкерні болти очищають від бруду та іржі що відшаровується. Різьбу анкерних випусків оберігають від забруднення бетонною сумішшю змащуючи солідолом і покриваючи мішковиною чи іншим матеріалом.
Опалубку очищають від бруду та сміття. Внутрішню поверхню інвентарної опалубки змащують спеціальними мастилами для зниження зчеплення з нею бетону і поліпшення якості поверхні бетону монолітної конструкції.
рунтові основи на які укладатимуть бетонну суміш слід очистити від мулових торф'яних та інших рунтів органічного походження. Перебори рунту нижче проектної позначки заповнюють піском і ущільнюють.
Для забезпечення міцного з'єднання між затверділим бетоном і ново-укладеним горизонтальні та похилі поверхні бетону очищають від цементної плівки застосовуючи механічні щітки чи гідропіщаноструменеві установки.
Укладання бетонної суміші. Залежно від виду монолітних конструкцій легкоукладальності бетонної суміші і прийнятих на основі цього засобів для її ущільнення бетонну суміш укладають або горизонтальними похилими та східчастими шарами (рис. VIII.20 й) або окремими смугами-картами в один шар (рис. VIII.20 є ж) або одночасно на всю висоту конструкції чи блока бетонування.
Суміш меншої рухливості (4 10 см) укладають одночасно на всю висоту конструкції де опалубка оснащена зовнішніми вібраторами.
Основні вимоги до укладання бетонної суміші полягають у забезпеченні монолітності й однорідності бетону в конструкції. Для цього бетонну суміш треба укладати безперервно в межах конструкції чи окремих ділянок (блоків ярусів) бетонування які назначають з урахуванням впливу температурних і усадкових деформацій. Крім того слід дотримуватись умов нерозшаровування суміші в процесі роботи та умов примикання до раніше укладеного бетону окремих блоків.
Безперервність укладання бетонної суміші забезпечується якщо наступний шар укладають до початку тужавлення цементу попереднього
Бетонну суміш у конструкції та окремі блоки бетонування укладають в основному горизонтальними шарами в одному напрямку.
Для забезпечення мінімальної інтенсивності бетонування масивних конструкцій при значній площі блока суміш укладають східчастими шарами.
При бетонуванні масивних конструкцій до 2 м завтовшки бетонну суміш укладають також похилими шарами визначаючи інтенсивність укладання за виразом
Рис. 1. Схеми укладання бетонної суміші:
а — у колони до 5 м заввишки; 6 — те саме більше ніж 5 м заввишки; в — те саме з густою арматурою балок; г д — у густоармовані стіни понад 3 м заввишки; е — у східчасті фундаменти; є — у великорозмірну плиту окремими смугами-картами; ж — те саме в підготовку підлоги; з — правила укладання суміші в шар масиву бетоноводом і баддею; й — схеми укладання суміші горизонтальними () похилими () і східчастими шарами (); 1 — опалубка; 2 — хомут; 3 — баддя; 4 — глибинний вібратор з гнучким валом; 5 — вивантажувана бетонна суміш; 6 — укладуваний шар бетонної суміші; 7 — раніше укладений шар бетонної суміші; 8 — приймальний бункер; 9 — ланки хобота; 10 — зовнішній вібратор; 11 — кармани; 12 — арматура; 13 — рукав бетоноводу; 14 — смуга-карта; 15 — роздільна смуга; 16 - підстильний шар; 17 — поперечна дошка; 18 — напрямні дошки («маяки»); 19 — кілки; 20 — поверхневий вібратор-віброрейка; 21 — автосамоскид
Слід урахувати що під час укладання суміші похилими шарами погіршуються однорідність бетону та якість поверхні його внаслідок погіршення умов ущільнення суміші.
нколи за технологічними організаційними чи іншими умовами виникає потреба у перервах тривалість яких перевищує термін тужавлення цементу в укладеній бетонній суміші. У цих випадках для забезпечення монолітності конструкції укладання суміші поновлюють не раніше ніж через 7 год якщо раніше укладений бетон набрав потрібної початкової міцності. На поверхні стику раніше укладеного бетону з новим улаштовують спеціальний робочий шов. Не допускається влаштування робочих швів у конструкціях які сприймають динамічні навантаження.
Необхідність урахування впливу температурних і усадкових деформацій зумовлює укладання бетонної суміші в конструкції окремими блоками (ярусами). У суміжних блоках (ярусах) суміш укладають послідовно з технологічними перервами для усадки бетону в раніше забетонованому блоці. Такі технологічні перерви можуть бути від 40 хв до 2 год тобто до початку тужавлення цементу в попередньому блоці бетонування що забезпечує умови монолітності влаштування конструкції та 7 год і більше коли роблять робочий шов.
У разі влаштування масивних фундаментів під устаткування товстих фундаментних плит тощо розміри блоків визначають з умови максимального зниження впливу температурних деформацій що зникають від підвищення температури бетону при його твердінні з урахуванням конструктивного рішення масиву і його армування. Звичайно вони не перевищують 60 м2 у плані і 45 м у висоту. Бетонну суміш у замикальний блок укладають після твердіння охолодження й усадки бетону суміжних блоків.
При динамічних навантаженнях на конструкції розподіл на блоки бетонування недопустимий.
У процесі влаштування масивних армованих плит 015 15 м завтовшки бетонних підготовок під підлоги та дороги бетонну суміш укладають окремими смугами-картами в один шар. Ширину смуг-карт беруть 3 4 м для плит до 05 м завтовшки і підготовок під підлоги і дороги та 5 10 м — для плит більшої товщини з проміжками між ними 1 15 м. Бетонну суміш послідовно укладають у відокремлені смуги-карти а в проміжки — після усадки бетону конструкції до 05 м завтовшки та твердіння бетону суміжних смуг більшої товщини і влаштування між ними робочого шва.
Для забезпечення нерозшаровування бетонної суміші при укладанні обмежують висоту вільного скидання з транспортних засобів у конструкцію до 3 6 м. Якщо висота скидання більша застосовують ланкові хоботи чи бетоноводи (рис. VIII.20 г е). Допускається скидати бетонну суміш з висоти до 5 м у колони (рис. VIII.20 а). Якщо висота колон більша застосовують ланкові хоботи чи укладають суміш ярусами через бокові вікна в опалубці (рис. VIII.20 б в).
При укладанні суміші в стіни понад 45 м заввишки застосовують ланкові хоботи або подають суміш через карман з отвором в опалубці влаштованим з одного боку стіни. У густоармовані стіни та конструкції бетонну суміш укладають ярусами до 30 м заввишки подаючи її через кармани в опалубці чи зверху (рис. VIII.20 б в).
До укладання бетонної суміші в стіни доцільно на основу вкласти 100 200-міліметровий шар цементного розчину складу 1 : 2 чи 1 : З або дрібнозернистої бетонної суміші. В процесі влаштування колон товщина такого нижнього шару становить до 300 мм. Надалі при укладанні бетонної суміші частина крупного щебеню втеплюється в цей шар унаслідок чого забезпечується однорідність укладеного бетону.
Для запобігання розшаровуванню не допускається подвійне перекидання суміші під час розподілення в конструкції.
Ущільнення бетонної суміші. Вакуумування. Під час приготування транспортування й укладання бетонна суміш перебуває в нещільному стані. Поміж частинками заповнювачів є вільний простір заповнений повітрям. Забезпечення міцності й довговічності бетону досягається при його щільній і однорідній структурі. Тому негайно після подання порції бетонної суміші в конструкцію її ущільнюють.
В основному бетонну суміш ущільнюють вібруванням. У деяких випадках застосовують ущільнення штикуванням трамбуванням та коткуванням. Для подальшого підвищення фізико-механічних властивостей бетону та за певних умов виконання робіт відразу після віброущіль-нення суміші застосовують вакуумування бетону.
Вібрування бетонної суміші засноване на поширенні в ній механічних коливань у вигляді хвиль що створюють динамічний тиск. Під дією їх суміш немовби розріджується стає рухливою і текучою частинки заповнювачів хитаючись і осідаючи в цементному розчині щільно прилягають одна до одної із суміші виводиться повітря.
Вібруванням ущільнюють бетонну суміш рухливістю 0 9 см. Якщо рухливість суміші більша енергія коливань викликає більш значне осідання крупних заповнювачів що призводить до її розшарування.
Тривалість вібрування становить ЗО 100 с. За цей час (залежно від умов вібрації) закінчується осідання бетонної суміші і на поверхні бетону виникають цементне молоко і бульки повітря що свідчить про необхідність закінчення дії вібрації. Подальше вібрування може призвести до розшарування суміші внаслідок осідання крупних частинок.
Після закінчення дії вібрації властивості бетонної суміші значно змінюються. Вона отримує певну структуру що має деяку міцність (наприклад робітник уже може переміщуватись на поверхні бетону не порушуючи його структури).
Міра ущільнення бетонної суміші відповідає узгодженості її складу та рухливості параметрам коливань — частоті їх амплітуді напрямку та тривалості дії.
Частота коливань вібраторів які використовуються у будівництві становить від 2800 до 20 000 хв^1. Амплітуда коливань взаємозв'язана з частотою і становить для різних вібраторів від 3 до 01 мм. Вібратори з частотою до 3500 хв~1 і амплітудою до 3 мм відносять до низькочастотних; ними ущільнюють крупнозернисті бетонні суміші. Середньочастот-ні і високочастотні вібратори створюють відповідно коливання частотою 13500 9000 хв-1 з амплітудою 15 10 мм і частотою 10 000 20 000 хв~1 з амплітудою 10 01 мм. Високочастотне вібрування потребує меншої потужності вібраторів і скорочує тривалість ущільнення дрібнозернистих бетонних сумішей. Для підвищення ефективності ущільнення бетонної суміші із зернами різної величини застосовують полічастотні вібратори з коливаннями низької (до 3600 хв~1) і високої (20 000 хв~1) частот. Горизонтально напрямлені коливання поширюються в бетонній суміші далі ніж вертикальні тому доцільно розміщувати вібратори у товщі ущільнюваної бетонної суміші зі збудженням горизонтальних коливань — це забезпечує краще використання енергії вібрації.
За способами дії на ущільнювану бетонну суміш розрізняють вібратори: глибинні що передають коливання на бетонну суміш від заглибленого в неї вібронаконечника чи корпуса; поверхневі які передають коливання через робочу площадку встановлену на поверхні бетонної суміші; зовнішні що закріплені на зовнішньому боці опалубки і передають коливання на бетонну суміш через опалубку.
Глибинні вібратори (рис. VIII.21 б) виконують з електро- чи пнев-модвигуном улаштованим у робочий наконечник (рис. VIII.21 д); з електродвигуном винесеним до держака (рис. VIII.21 е); з винесеним до держака двигуном і гнучким валом (рис. VIII.21 є). Глибинні вібратори з улаштованим у робочий корпус віброзбуджувачем — вібробу-лави — мають діаметр 75 100 114 133 мм і довжину від 420 до 500 мм; частота коливань — від 5300 до 12 000 хв"1; їх застосовують при ущільненні бетонної суміші в мало- і середньоармованих масивних конструкціях (відстань між стрижнями арматури відповідно більше ніж 300 мм
і від 100 до 300 мм).
Вібратори з гнучким валом оснащують вібронаконечниками діаметром 28 38 51 та 76 мм довжиною від 360 до 440 мм; частота коливань — 10 000 20 000 хв~1. Ними ущільнюють бетонну суміш у густоармова-них (відстань між стрижнями до 100 мм) і середньоармованих конструкціях.
Частоту коливань залежно від діаметра корпуса глибинного вібро-збуджувача орієнтовно можна визначити за емпіричною формулою
де N — частота коливань хв ';— зовнішній діаметр корпуса вібро-збуджувача мм.
Рис. VIII.21. Засоби ущільнення та схеми ущільнення і вакуумування бетонної суміші:
а — шурник; б — глибинний (внутрішній) вібратор; в — зовнішній вібратор; г -пакет глибинних вібраторів; д — глибинний вібратор з двигуном улаштованим у наконечник; е — те саме з двигуном винесеним до держака; є — те саме з гнучким валом; ж — поверхневий вібратор; з — схема пересування поверхневого вібратора; й — схема переставляння глибинного вібратора; і — схема вакуумування плити; ї — схема вакуумування стіни; й - будова вакуум-щита; 1 - корпус вібратора; 2 - штанга; З — опалубка; 4 — підвіска; 5 — зажим; 6 — двигун; 7 — штанга з жорстким валом; 8 — гнучкий вал; 9 — металева площадка; 10 — смуги пересування вібратора; 11 — непровібровані ділянки бетону; 12 - вакуум-щити; 13 - вакуум-порожнина; 14 -вакуум-опалубка; 15 — триходовий кран; 16 — фільтрувальна тканина; 17 — плетена сітка
Від положення вібронаконечника в шарі бетонної суміші істотно залежить ефективність процесу ущільнення. Робочий наконечник частково (на 5 10 см) заглиблюють вертикально чи під кутом у раніше укладений і ще не затверділий шар бетону. Для якісного ущільнення в місці стику свіжоукладеного шару бетонної суміші з раніше укладеним та підвищення продуктивності ручного ущільнення глибинний вібратор слід заглиблювати під кутом ЗО 35° до горизонту.
Після ущільнення бетонної суміші на одній позиції вібратор переміщують на наступну. Відстань між позиціями заглиблення вібратора не повинна перевищувати 15 радіуса його дії.
Продуктивність глибинних вібраторів
Пгв = 2ЬвК*г6 ї~~(VIII. 13)
де в = 085 — коефіцієнт використання вібратора; Кв — радіус дії вібратора м; А6 — товщина ущільнювального шару бетонної суміші м; в — раціональна тривалість вібрування бетонної суміші на одній позиції (20 40 с); іпер — тривалість переміщення вібратора з однієї позиції на іншу (5 15 с).
Радіус дії вібратора залежить від рухливості бетонної суміші і виду вібратора; для вібробулав він становить 45 50 см; для вібраторів з ; гнучким валом — 25 50 см.
У великих масивах і фундаментах бетонну суміш ущільнюють Потужними поодинокими вібраторами і пакетами з 4 6 чи 8 глибинних вібраторів які підвішують на гаку крана (рис. VIII.21 г).
Останнім часом застосовують площинні глибинні вібратори робочою частиною яких є плоска плита жорстко зв'язана з двома віброзбуджувачами що обертаються в протилежні боки. Вони самосинхронізують-ся збуджуючи напрямлені коливання перпендикулярно до площини плити; при цьому активна зона дії вібратора збільшується в 3 —4 рази досягаючи 15 м що дає змогу збільшити продуктивність і якість ущільнення.
Поверхневі вібратори застосовують для ущільнення плоских монолітних конструкцій (плит підготовок підлог тощо) у тих випадках коли найбільша глибина ущільнювального шару не перевищує 25 см при однорядному армуванні та 12 см — при дворядному. За більшої товщини конструкцій перші шари бетонної суміші ущільнюють глибинними вібраторами а поверхневий шар — поверхневими.
Поверхневі вібратори поділяють на віброплити і віброрейки (вібро-бруси).
Віброплити (рис. VIII.21 ж) мають за робочий орган гладку плиту чи піддон на якому закріплений віброзбуджувач. За схемою роботи віброплити бувають самопересувні пересувні причіпні переставні й підвісні. Маса плит може становити 025..6 т. Плити масою до 2 т обладнують віброзбуджувачами з частотою коливань 2000 3500 хв~1 масою 2 6 т — 1100 1500 хв~1 масою 6 т і більше — низькочастотними віброзбуджувачами з частотою 600 1500 хв"1 що дає змогу збільшити товщину ущільнювального шару бетонної суміші до 04 м. Масивні віброплити найчастіше виготовляють за індивідуальними проектами для конкретних умов будівництва.
Швидкість переміщення пересувних віброплит становить 09 15 мхв. Для забезпечення високої однорідності бетонних покриттів товщину укладеної бетонної суміші підбирають так щоб після ущільнення досягалась задана товщина шару бетону заданої щільності.
У разі перестановки поверхневого вібратора треба щоб його робочий орган перекривав суміжну ущільнену смугу не менше ніж на 10 см.
Віброрейки (рис. VIII.20 ж) складаються з двох жорстко з'єднаних брусків з установленими на них одним чи двома віброзбуджувачами. Для переміщення віброрейок по поверхні ущільнювального шару бетонної суміші застосовують гнучкі тяги з держаками. Кінці віброрейки ставлять на маякові дошки які обмежують карту укладання і дають змогу отримати більш однорідне ущільнення бетонної суміші. Швидкість переміщення віброрейок при ущільненні становить 10 125 мхв.
Зовнішніми вібраторами (рис. VIII.21 в) ущільнюють бетонну суміш у густоармованих конструкціях стикових з'єднаннях збірних конструкцій. Опалубка на зовнішню поверхню якої закріплюють електромеханічні вібратори має бути більш міцною і жорсткою ніж за інших методів ущільнення. Радіус дії таких вібраторів — 25 80 см тривалість віброущільнення — 50 90 с.
Трамбування виконують ручними і пневматичними трамбівками під час укладання дуже жорстких бетонних сумішей у малоармовані конструкції а також у тих випадках коли застосовувати вібратори неможливо через шкідливу дію вібрації на розміщене поряд устаткування.
Штикування виконують за допомогою шурників (рис. VIII.21 й) проштовхуючи ними щебінь між стрижнями арматури під час укладання і вібрування сумішей рухливістю 4 8 см у густоармованих конструкціях а також сумішей рухливістю більше ніж 10 см для запобігання розшарування їх від дії вібрації.
Коткуванням ущільнюють особливо жорсткі малоцементні бетонні суміші при зведенні масивних бетонних конструкцій переважно в дорожньому гідротехнічному й аеродромному будівництві. Для ущільнення застосовують котки і віброкотки. Товщина ущільнювального віброкотками шару залежить від маси їх і становить 20 50 см; при застосуванні статичних котків ця величина менша. Кількість проходів котків визначається випробуваннями; звичайно достатньо одного-двох проходів котків із швидкістю 1 2 кмгод без вібрації з наступними чотирма — шістьма проходами з вібрацією. Котки масою більше ніж 4 т можуть підходити не ближче 15 20 см до опалубки й інших виступних елементів. Ущільнення в стиснених умовах виконують малогабаритними котками масою 05 2 т.
Вакуумування бетонної суміші є одним з ефективних методів впливу на властивості отримуваного бетону. Вакуумування дає змогу витягти з укладеної та вже ущільненої вібрацією суміші близько 10 20 % надлишкової (вільної) води. Це значно поліпшує фізико-механічні показники бетону; відразу після вакуумування міцність бетону становить 03 05 МПа що достатньо для розпалублення вертикальної поверхні і деяких видів її оброблення; прискорюється твердіння бетону; зменшуються деформації усадки; підвищуються водонепроникність і морозостійкість. Міцність вакуумованого бетону вже через добу дорівнює міцності невакуумованого бетону після 3 діб його твердіння а через рік перевищує міцність невакуумованого бетону на 15 25 %.
Для вакуумування тонкостінних конструкцій до 250 мм завтовшки астосовують вакуум-щити опалубки які встановлюють з одного боку Конструкції. У масивних конструкціях балках колонах стінах більше ніж 250 мм завтовшки вакуумування виконують за допомогою вакуум-трубок які розміщують усередині бетону конструкції. На поверхні плит перекриття та підлог розміщують вакуум-мати. Вакуум-щити трубки та мати з'єднують через всмоктувальні шланги з вакуум-насосами що Створюють розрідження не менше ніж 463 кПа (рис. VIII.21 і ї й). Вакуумування починають не пізніше ніж через 15 хв після закінчення укладання і віброущільнення бетонної суміші. Тривалість вакуумуван- ня бетону залежить від міри розрідження створюваного вакуумним устаткуванням складу щільності й рухливості бетонної суміші масивності вакуумованої конструкції. Так для бетонної суміші рухливістю 4 6 см при розрідженні 70 кПа і температурі суміші 20° С тривалість вакуумування конструкції 10 20 і ЗО см завтовшки становить відповідно 10 25 і 55 хв. Процес вакуумування має бути завершеним до початку тужавлення цементу. Для забезпечення закриття пор у бетоні що виникають під час вакуумування відразу після нього виконують повторне вібрування бетонної суміші що дає змогу підвищити міцність бетону до 20 %. При вакуумуванні та наступному укладанні суміші шарами про-і міжні шари суміші удруге не вібрують.
Улаштування робочих швів. Перерви в укладанні бетонної суміші 'що виникають через технологічні та організаційні умови або під впли-;вом випадкових чинників можуть призвести до порушень монолітності ^конструкції внаслідок: недостатньої адгезії бетону до поверхні між ^попереднім та наступно укладеним шаром; порушення зв'язків між частинками тверднучого бетону та арматурою від динамічних зусиль до виникають при укладанні бетонної суміші наступного шару; різно-го напрямку деформацій усадки бетону суміжних шарів що викликають розтяжні зусилля які послаблюють зону стику. Тому стики між шарами чи блоками бетонування утворені через перерви в роботі влаштовують [за відповідною технологією і називають робочими швами.
Оскільки робочі шви — послаблене місце в конструкції їх розташо- вують там де несівна здатність конструкції не змінюється (рис. VIII.22). Так у прогонових та рамних конструкціях їх розташовують у нульових точках розрахункових епюр моментів. Робочі шви вертикальних елементів (колони пілони) мають бути горизонтальними і як правило на рівні верху фундаменту і низу прогону балки чи капітелі та перпендикулярними до граней елемента. У балках прогонах плитах робочий шов ! розміщують вертикально бо нахилений послаблює конструкцію. Балки та плити бетонують звичайно одночасно але у високих балках горизон-.тальний робочий шов розміщують на 20 ЗО мм нижче нижньої поверх-! ні плити.
Перед відновленням бетонування поверхню вже утвореного бетону і обчищають від цементної кірки. При цьому міцність бетону має бути
Рис. VIII.22. Улаштування робочих швів:
а — розташування робочих швів при бетонуванні колон і балок ребристого перекриття; б — те саме колон з безбалковим перекриттям; в - те саме колон з підкрановими балками; г — те саме при бетонуванні ребристого перекриття в напрямку паралельному балкам; д — те саме в напрямку паралельному прогонам; е - улаштування робочого шва в плитах; є ж з — те саме в стінах; — прогони; 2 — балки; 3 — дошка; 4 — перегородка в опалубці стіни; 5 - поверхня бетону робочого шва; 6 - мідна гофрована смуга; IV — місця розташування робочих швів
не менше ніж 03; 15 або 5 МПа при обчищенні відповідно водяним або повітряним струменем; механічною металевою щіткою; гідропіща-ним струменем чи металевою фрезою. Оброблену в такий спосіб поверхню зволожують за одну-півтори години перед укладанням бетонної суміші. На горизонтальну поверхню наносять шар цементного розчину складу 1:3 3 10 см завтовшки.
Бетонування в місцях утворення робочого шва відновлюють після того як бетон попередньо укладеного шару набере міцності не менше ніж 15 МПа що забезпечує збереження його структури від дії динамічних навантажень. На це в нормальних умовах твердіння і при температурі бетонної суміші 10 15° С потрібно 18 24 год а при температурі 30° С — не менше ніж 7 год.
Спеціальні методи бетонування. Напірне бетонування — це безперервне нагнітання готової бетонної суміші напірним бетоноводом у конструкцію під дією гідродинамічного тиску. Напірний метод бетонування застосовують при влаштуванні набивних паль споруд типу «стіна в рунті» інших підземних конструкцій у складних гідрогеологічних умовах у підводному бетонуванні при підвищених вимогах до бетону а також конструкцій в які укладання й ущільнення бетонної суміші іншими методами ускладнені. За цим методом застосовують бетонну суміш високої рухливості (12 24 см). Така суміш ущільнюється під дією власної ваги й утворюваного надлишкового тиску.
Опалубку конструкцій що бетонують напірним методом розраховують на сприймання додаткового гідродинамічного тиску вводячи коефіцієнт запасу міцності 13 15.
Вертикальні конструкції зводять за допомогою автобетононасосів приєднуючи кінцеву ланку бетоноводу розподільної стріли до напірних бетоноводів. Напірні бетоноводи розміщують вертикально в конструкції поділені на захватки (блоки) (рис. VIII.23 а). Відстань між напірними бетоноводами має бути не більше ніж 3 4 м. Висоту ярусів бетонування визначають з умови забезпечення завершення бетонування блока до початку тужавлення суміші в суміжному попередньо забетонованому блоці. Для кращого зчеплення бетону суміжних блоків між ними установлюють металеву сітку що відіграє роль незнімної опалубки. За незначних розмірів конструкції в плані (до 4 м) нагнітання бетонної суміші ведуть безперервно на всю висоту конструкції.
Заглиблений у суміш на 15 2 м кінець бетоноводу поступово за рівнем нагнітання піднімають із швидкістю 05 1^мхв за допомогою розподільної стріли автобетононасоса. При вимушених перервах у нагнітанні тривалість яких не повинна перевищувати 15 20 хв вертикальний бетоновід піднімають догори залишаючи його кінець заглибленим у суміш на глибину 05 07 м. Відновлюють процес подавання суміші у бетоновід із швидкістю 05 07 мс. Після закінчення нагнітання бетонної суміші до рівня ярусу бетоновід поступово піднімають фіксують у заданому положенні і розпочинають бетонування суміжного блока.
Роздільне бетонування конструкцій — це метод який полягає в попередньому укладанні безпосередньо в опалубку крупного заповнювача з наступним нагнітанням в його міжзерновий простір цементно-піщаного розчину. Застосовують під час зведення залізобетонних резервуарів підпірних стін складних фундаментів під устаткування колон а також у разі підсилення залізобетонних конструкцій.
Нагнітають розчин знизу вгору за допомогою розчинонасосів ін'єкційним чи вібронагнітальним методами а при підводному бетонуванні — методом висхідного розчину (ВР). н'єкційне нагнітання розчину виконують через сталеві ін'єкційні труби при влаштуванні вертикальних монолітних конструкцій більше ніж 1 м завтовшки та через ін'єкційні отвори чи штуцери в опалубці влаштовуваних монолітних конструкцій меншої товщини (рис. VIII.23 в г).
н'єкційні труби бувають діаметром 38 50 мм довжиною ланок 1 2 м із щілинами 15 мм завширшки чи отворами діаметром 10 20 мм розташованими на довжині 150 300 мм від кінця нижньої ланки їх установлюють вертикально в конструкцію до укладання крупного заповнювача на таких відстанях одна від одної щоб розчин заповнював всю площу конструкції яку споруджують (орієнтовно 18 2 висоти нагнітання розчину від низу ін'єкційної труби). У процесі нагнітання кінець труб має бути заглибленим у розчин не менше ніж на 300 мм. З підвищенням рівня розчину в конструкції ін'єкційні труби піднімають. Швидкість піднімання розчину складом 1 : 2 у конструкції має бути не менше ніж 12 смхв та не менше ніж 6 смхв для розчину складом 1:1.
н'єкційні отвори чи штуцери діаметром 38 50 мм розташовують в опалубці у шаховому порядку на відстані 1 1.5 м один від одного. До укладання в конструкцію заповнювача напроти штуцерів улаштовують на всю товщину конструкції спіралі з дроту діаметром 3 5 мм; крок витків спіралі не повинен перевищувати найменшого розміру крупного
Рис. VIII.23. Спеціальні методи бетонування:
а — схема напірного бетонування; б — схема устаткування для торкретування; в — схема роздільного бетонування конструкцій з нагнітанням розчину через отвори в опалубці; г — те саме з нагнітанням розчину за допомогою ін'єкційних труб; д — схема вібро-нагнітального методу роздільного бетонування з подаванням розчину через ін'єкційні ;труби; е — те саме в отвори в опалубці; є — схема підводного бетонування методом ВПТ; ж — те саме методом ВР з шахтами; з — те саме без шахт; а — те саме методом утрамбовування бетонної суміші; 1 — підйомний кран; 2 — бетонолитна труба; 3 — автобетононасос; 4 — автобетонозмішувач; 5 — бетонна суміш; 6 — арматура; 7 — сопло; 8 — цемент-гармата; 9 — шланги для повітря; 10 — повітроочисник; — компресор; 12 — бак для води; 13 — шланг для води; 14 — те саме для матеріалів; 15 —опалубка; 16 — ін'єкційні отвори в опалубці; 17 — міжопалубний простір з установленою арматурою і заповнений щебеневою чи гравійною засипкою; 18 — шланг для розчину; 19 — розчинонасос; 20 — дротова спіраль; 21 — щебінь; 22 — ін'єкційна труба; 23 — глибинний вібратор; 24 — залізобетонна огороджена опалубка; 25 — бетонолнтна труба з бункером; 26 — бетоновід; 27 — плавучий кран; 28 — мішки з цементним розчином; 29 — робочий наетил; ЗО — шахта; 31 — лебідка; 32 — каменещебенева відсипна
заповнювача а внутрішній її діаметр має дорівнювати діаметру штуцера. Розчин нагнітають послідовно в кожний отвір після чого його перекривають. Вібронагнітальний метод (рис. VIII.23 д е) характеризується тим що одночасно з нагнітанням розчину утворювану бетонну суміш вібрують глибинними вібраторами з подовженими штангами. Для забезпечення віброобробки утворюваної бетонної суміші крупний заповнювач засипають у конструкцію спочатку на висоту першого ярусу нагнітання розчину а потім досипають одночасно з нагнітанням розчину. Якщо товщина конструкції більше ніж 1 м розчинонагнітальні труби (не більше двох) і вібратори інколи об'єднують у вібронагнітальні пакети які піднімають після досягнення розчином верху робочої частини вібраторів. Для забезпечення потрібної якості бетону при роздільному бетонуванні крупний заповнювач не повинен вміщувати більше ніж 1% забруднених частинок. Найменший розмір заповнювача беруть не менше ніж 40 мм а найбільший — не більше ніж '3 найменшого розміру конструкції чи 34 найменшої відстані між стрижнями арматури. Рухливість розчину має бути не менше ніж 12 см. Для поліпшення однорідності і в'язкості розчини готують у турбулентних чи вібротурбулентних змішувачах.
Підводне бетонування — укладання бетонної суміші під водою без виконання водовідливних робіт. За цим методом улаштовують підводні й підземні конструкції в складних геологічних та гідрогеологічних умовах.
Основні методи підводного бетонування (рис. VIII.23 є ж з) — метод вертикально переміщуваної труби (ВПТ) і метод висхідного розчину (ВР).
Метод ВПТ застосовують для підводного бетонування на глибинах до 50 м. Для подавання бетонної суміші в огороджену залізобетонною опалубкою шпунтом чи обсадною трубою конструкцію опускають бето-нолитні труби діаметром 100 300 мм які зібрані з легкорознімних ланок що мають у верхній частині клапан та бункер для приймання бетонної суміші. Труби з бункером підвішують до підйомного механізму. Перед початком бетонування в трубу вводять пробку-пакет із мішковини м'який глиняний пиж чи металеву або дерев'яну пробку з ущільненням і утримувальним канатом. У бетонолитну трубу подають бетонну суміш високої рухливості — 14 20 см. Пробка під вагою бетонної суміші опускається вниз труби витискаючи воду. У міру подавання бетонної суміші й нарощування шару бетону в конструкції труби поступово піднімають; при цьому їхній нижній кінець має бути постійно заглибленим у бетонну суміш не менше ніж на 08 м якщо глибина бетонування до 10 м і не менше ніж 15 м якщо глибина більша. Для запобігання розшаровуванню швидкість виходу бетонної суміші з труби обмежується 012 мс; її регулюють зміною глибини заглиблення кінця труби в бетонну суміш. Після піднімання бетонолитної труби на висоту її ланки подавання бетонної суміші зупиняють демонтують верхню ланку труби переставляють бункер після чого відновлюють подавання бетонної суміші.
Бетонування ведуть безперервно до рівня який перевищує проектну Позначку на 2 % висоти конструкції але не менше ніж на 100 мм. Після досягнення бетоном міцності 2 25 МПа верхній слабкий шар бетону що прилягав до води під час робіт вилучають до проектного рівня конструкції.
З підвищених вимог до бетону застосовують метод ВПТ з вібрацією: і їй нижньому кінці труби закріплюють вібратор потужністю близько кВт а при довжині бетонолитних труб більше ніж 20 м — ще один Йбратор у середній частині труби. Дія вібраторів дає змогу застосува-бетонну суміш рухливістю 6 12 см.
Метод ВР буває безнапірним і напірним. У першому випадку в ентрі блока бетонування встановлюють шахту з ратчастими сітками яку опускають на всю глибину сталеву трубу діаметром 38 100 мм. ахту до 20 м завглибшки заповнюють бутовим каменем розміром 150 400 мм а шахту до 50 м завглибшки — кам'яною накидкою розміром 40 150 мм. Після цього по трубах самопливом подають цемент-Иий розчин складу 1 : 1 чи 1 : 2 рухливістю 14.. 16 см або нагнітають розчин рухливістю 11 13 см що витікає з труби і поступово піднімаючись заповнює порожнини між каменями. Труби мають заглиблюва-ся в розчин не менше ніж на 08 м. У міру підвищення рівня розчину Труби піднімають. При напірному бетонуванні труби встановлюють у кам'яній накидці без утворення шахт. Розчин у труби подають під тиском від розчинонасоса чи пневмонагнітача. Рівень розчину доводять на 10 20 см вище проектної позначки а коли міцність накладки досягне 2 25 МПа надлишок розчину вилучають.
При зведенні конструкцій з бетонів класу до В15 на глибинах біль-ше ніж 20 м суміш подають краном у спеціальних герметичних бунке-чи пристосованих герметичних грейферах місткістю 02 03 м3. ісля опускання бункера на дно чи на раніше укладений шар бетону не до початку тужавлення цементу в останньому суміш вивантажують їільно скидати через шар води а також розрівнювати її горизонталь-яим переміщенням бункера забороняється.
Методом утрамбовування бетонної суміші зводять конструкції значної площі з бетону класу до ВЗО нижня частина яких занурена у воду до 15 м завглибшки. Бетонну суміш рухливістю 5 7 см спочатку укладають від кута блока бетонування чи від однієї із стінок у вигляді виступного з води острівця. Наступні порції суміші укладають на горизонтальну поверхню острівця по його контуру на відстані не менше ніж 05 м від краю води й утрамбовують витісняючи зовнішню поверхню острівця у воду (рис. VIII.23 й). Утрамбовування також поєднують з глибинним вібруванням. Надводну поверхню укладеної бетонної суміші захищають від розмивання водою і механічних пошкоджень покриваючи брезентом щита-I ми матами та привантажують каменями чи мішками з піском.
Укладання бетонної суміші в мішках застосовують для вирівнювання основ під блоки влаштування опалубки на глибині до 2 м тим-
часового усунення аварійних пошкоджень. Мішки місткістю 10 15 дм3 з рідкої але міцної тканини заповнюють на 23 бетонною сумішшю рухливістю 1 5 см та зав'язують; водолази укладають їх під воду забезпечуючи перев'язування.
Торкретування (рис. VIII.23 б) — бетонування конструкцій методом нанесення цемент-гарматою на поверхню опалубки чи конструкції одного чи кількох шарів цементно-піщаного розчину (торкрет) або бетон-шприц-машиною бетонної суміші (набризк-бетон). Торкре-туванням улаштовують тонкостінні конструкції забезпечують водонепроникність поверхневого шару бетону виправляють дефекти бетонних та залізобетонних конструкцій чи підсилюють їх. Торкретування виконують на неармованій чи армованій поверхні.
До складу торкрету входять цемент і пісок (або гравій розмірами частинок до 8 мм) а до складу набризк-бетону крім того ще додають крупний заповнювач розміром не більше ніж 25 мм.
Принципи роботи цемент-гармати і бетон-шприц-машини схожі. Суха цементно-піщана суміш вологістю не більше ніж 8 % чи бетонна суміш під дією стисненого повітря із камери по шлангу подаються до сопла де суха суміш змішується з водою і з великою швидкістю (120 140 мс) вилітає назовні. Частинки торкрету вдаряються об поверхню опалубки чи конструкції і затримуючись на ній утворюють щільний шар торкрету чи набризк-бетону.
Відстань між соплом і поверхнею під час нанесення розчину або бетонної суміші відповідно становить 07 та 1 12 м. Струмінь спрямовують перпендикулярно до поверхні. Розчин наносять шарами до 15 мм на горизонтальні (знизу вгору) чи вертикальні неармовані поверхні та до 25 мм — на вертикальні армовані поверхні. Товщина бетонних шарів не повинна перевищувати 50 мм на горизонтальних армованих поверхнях (які наносять знизу вгору) та 75 мм — на вертикальних поверхнях. Якщо роблять кілька шарів то наступний наносять з таким інтервалом щоб під дією струменя свіжої суміші не пошкоджувався попередній шар (як правило цей інтервал становить не більше ніж 1 2 год).

контроль.doc

Операції які підлягають контролю
Влаштування опалубки
Склад контролю(що контролювати)
Відповідність проекту і якість опалубочних щитів(геометричні розміри кріплення спряження досок стан матеріалу комплектність наявність стяжних болтів і т п.)
Дотримання проектних розмірів
Якість кріплення опалубки(опорні стійки болти розкоси і розпірки)
Якість внутрішньої поверхні опалубки очищення від грязі рівність.
Відповідність опалубки установочним осям.
Точність встановлення закладних деталей і пробок їх закріплення.
Спосіб контролю(як контролювати)
Візуально метр металічний складний
метр металічний складний
Двох метрова рейка зі щупом.
Теодоліт висок будівельний
метр металічний складний рулетка металічна.
Час контролю (коли контролювати)
До встановлення опалубки
В процесі встановлення опалубки
встановлення опалубки
Хто приволікається до перевірки.
Які роботи відносяться до прихованих.

ТЗБ Гудімов.doc

I. Варіантне проектування
1. Характеристика будівельних конструкцій
2. Структура комплексного процесу.
3. Вибір організаційно-технологічної схеми виконання комплексного
4. Вибір засобів механізації виконання робіт.
4.1. Вибір машини для подачі опалубки арматури та бетонної суміші за технічними параметрами.
4.2. Вибір економічного варіанта подачі матеріалів.
.5. Вибір транспортних засобів.
II. Технологічна карта
1. Галузь застосування.
2. Організація і технологія виконання робіт.
3. Вимоги до виконання робіт.
4. Калькуляція витрат праці машинного часу і заробітної плати на виконання робіт.
5. Графік виконання робіт
6. Матеріально-технічні ресурси
7. Техніка безпеки.
8. Техніко-економічні показники.
Технологічна карта на кладку цегляних стін.
1.Область застосування
В даному дипломному проекті розробляється технологічна карта на другий поверх школи. Матеріали подаємо на висоту 66м самохідним краном.
1Організація і технологія виконання робіт
ТЕХНОЛОГЯ ВИКОНАННЯ МУЛЯРСЬКИХ РОБТ ПРИ ЗВЕДЕНН СТН ПЕРЕГОРОДОК
При проведенні мулярських робіт враховують що кладка розрахована на сприйняття стискуючих зчеплень тому камені розміщують постелями перпендикулярно діючій силі або з відхиленням не більше 15.. .17 °. Грані каменів повинні бути взаємно перпендикулярними та паралельними. Необхідно при кладці здійснювати перев'язку швів через потрібну кількість рядів
Всі отвори ніші борозни монтажні прорізи виконують у процесі кладки згідно з вимогами проекту та СНиП 3.03.01-87.
Роботи із зведення стін перегородок ведуть з обов'язковою перевіркою через 05. ..06 м вертикальності та горизонтальності кладки а також влаштування кутів.
Товщина швів згідно з вимогами СНиП повинна бути не менше 8 та не більше 15 мм. Середня товщина горизонтальних швів 12 мм вертикальних — 10 мм. Кладку зовнішніх та внутрішніх стін ведуть одночасно
Цегляну кладку виконують у такій послідовності: встановлюють порядівки та натягують причальний шнур розкладають цеглу на стіні розстеляють розчин кладуть цеглу на розчин з підрізанням або без підрізання його розшивають шви обрубують цеглу (якщо це необхідно).
Порядівки встановлюють виключно вертикально за виском по кутах та на прямих відрізках стін через 15 м одна від другої.
По закріплених порядівках натягують причалку в площині зовнішньої стіни так щоб вона була розміщена на рівні верхнього обрізу ряда кладки. Причалку можна закріплювати за допомогою скоби.
Розкладання цегли виконують для зовнішньої версти на внутрішній частині стіни купками по дві цеглини або по одній для внутрішньої — на зовнішній частині стіни так щоб їх легко було брати руками. Розчин подають на стіну лопатою зразу для укладання 6 7 цеглин.
При використанні полегшеної кладки дотримуються таких умов: лицьові шви розшивають плитний утеплювач щільно притискують до кладки та стиків; металеві сплетіння захищають від корозії легкий бетон та засипний утеплювач укладають шарами з обов'язковим ущільненням; колодязеві кладку з вертикальними поперечними цегляними діафрагмами ведуть ярусами висотою не більше 12м за зміну; підвіконні ділянки зовнішніх стін захищають водостійкими відливами.
5. ОРГАНЗАЦЯ ВИКОНАННЯ МУЛЯРСЬКИХ РОБТ
Основним методом мулярських робіт є потоковий який передбачає розбивку будівлі на захватки та яруси (ярусо-захваткп); розподіл комплексного процесу па прості згідно з спеціалізацією ланок які цходять у комплексні бригади; послідовність виконаних простих процесів спеціалізованими ланками з однаковим темпом проведення робіт.
Ланки переходять з однієї захватки на другу для виконання зазначених процесів через рівні проміжки часу.
Захватка — фронт робіт для бригади її розбивають па ділянки.
Ділянка — фронт робіт для ланки робітників. Розміри ділянки встановлюють згідно з розрахунком використовуючи для цього дані ЕНР
За висотою будинок розбивають на яруси. Максимальну висоту ярусу встановлюють виходячи із зручності робіт
Ярусо-захватки приймають рівними за трудомісткістю. Межу захватки призначають по осях отворів або біля перетину стін.
Організація робочого місця муляра. Робоче місце муляра — це ділянка яка включає: частину стіни де виконує роботу ланка робітників; зону переміщення ланки мулярів у процесі кладки та розміщення інструментів оснастки. При цьому використовують зону розміщення матеріалів та зону для транспортування матеріалів.
Згідно з визначеною структурою комплексного процесу обчислюємо обсяги робіт і записуємо їх у таблицю 2
Зони робочого місця приймають таких розмірів: робоча зона шириною 600. .700 мм зона матеріалів — 600 1100 мм залежно від прийнятих методів транспортування матеріалів.
Запас матеріалів на робочому місці визначають із розрахунку двогодинного забезпечення мулярів цеглою. Розчин подають за 10 15 хв до початку робіт. Цеглу розміщують у місцях найбільшої її потреби — напроти простінків а ящики з розчином — напроти отворів (прорізів).
При полегшеній кладці матеріали для засипки теплоізоляційні блоки легкий бетон розміщують чергуючи їх з цеглою.
Загальну ширину робочого місця для всіх випадків приймають не більше 25 м.
Риштовання для мулярських робіт виконують за типовим проектом. Розміщують їх на об'єкті згідно з вимогами проекту виконання робіт та технологічними картами.
Риштовання повинні бути зручними при виконанні робіт встановленні розбиранні та транспортуванні а також багаторазового використання інвентарними та задовольняти вимогам техніки безпеки.
Вимоги до якості виконання робіт.
У процесі виконання мулярських робіт виконроб та майстер разом із бригадиром проводять операційний контроль якості. Роботи повинні виконуватись згідно з вимогами проекту та СНиП 3.03.01-87.
Приймання цегляної кладки виконують до штукатурки поверхні.
У процесі кладки оформляють акти на сховані роботи (осадові та деформаційні шви; гідроізоляцію; армування кладки; закладні деталі та антикорозійний захист їх; місця опирання ферм прогонів балок тощо на стіни пілястри стовпи з перевіркою відповідності до проекту).
При прийманні закінчених кам'яних конструкцій перевіряють: правильність перев'язування швів їх товщину заповнення а також горизонтальність рядів і вертикальність кутів кладки; правильність влаштування деформаційних швів вентиляційних каналів у стінах; наявність анкерів закладних деталей та правильність їх влаштування; якість поверхні не оштукатурених стін і з цегли та каменів; геометричні розміри кладки; наявність і правильність розміщення арматури; документи що засвідчують марку застосованих матеріалів напівфабрикатів виробів.
2.Вибір організаційно-технологічної схеми виконання комплексного процесу.
Організаційно-технологічна схема мусить бути однаковими за розмірами (з однаковою трудомісткістю);
найменший розмір захватки повинен забезпечити продуктивну роботу ланки робочих і комплекту машин за зміну;
розмір захватки має бути не менше блока бетонування на якому бетонну суміш укладають без перерви;
границі захваток призначають у місцях улаштування температурних швів а також там де передбачені робочі шви.
Якщо улаштовують однотипові монолітні конструкції на захватках із однаковою тривалістю робочих процесів то потік залізобетонних робіт має ритмічний характер. При цьому окремі робочі процеси об'єднують у часткові потоки з однаковим модулем циклічності (тривалістю роботи на захватці).
Кількість захваток за ритмічним потоком визначається за формулою:
де m - кількість захваток;
t - тривалість часткового потоку днів;
A - кількість робочих змін за добу (А=1);
k - модуль циклічності (k=1).
Тривалість часткового потоку визначають за ведучою машиною що подає бетонну суміш для укладання в опалубку яка може бути обчислена за нормами ЕНиР:
t=(Hмаш-г·V)(tзм·A)=(0.98·2405)(8·2)=10 днів
де t - тривалість часткового потоку днів;
Нмаш-г - норма затрат машинного часу на їм3 бетонної суміші маш.-годин;
tзм - тривалість робочої зміни годин.
V"- обсяг робіт м3 бетонної суміші;
А - кількість змін на добу.
Кількість захваток приймаємо не менше від кількості часткових потоків:
4. Вибір засобів механізації виконання робіт
4.1. Вибір машини для подачі опалубки арматури та бетонної суміші за технічними параметрами.
При виконанні залізобетонних робіт усі вантажі (опалубку арматуру та бетонну суміш у баддях) можна подавати одним і тим же краном (стріловим або баштовим).
Вибір засобів механізації проводиться за два етапи. Спочатку визначають найбільш доцільні варіанти за технічними параметрами потім вибирають із них найбільш економічний варіант за приведеними затратами.
Оскільки одним і тим же краном піднімають всі вантажі при виконанні залізобетонних робіт його вибирають за найбільшими значеннями розрахункових параметрів. Визначають такі розрахункові параметри:
розрахункову масу вантажу - m т;
розрахункову висоту яка відповідає потрібній висоті піднімання гака Hг;
потрібний виліт гака крана який визначається відстанню подачі вантажу від осі крана Lм;
Розрахункова маса вантажу визначається сумою власної маси та вантаж-захватних пристосувань:
де mв -власна вага вантажу т;
Σmз - маса вантажу захватних пристосувань т.
ma=0.5+0.267=0.767 т
Розрахункова висота піднімання гака становить:
де hз - запас по висоті між низом елемента і поверхнею землі на рівні
hв - розрахункова висота вантажу м;
hс - розрахункова висота вантажозахватного пристосуванням м.
Hг.а=1+88+16+06=150 м
Потрібний виліт гака крана L дорівнює горизонтальній проекції стріли крана від осі обертання крана до осі гака що над центром ваги вантажу який найбільш віддаленний від осі крана.
Lа=В+lз=189+5=2075 м
Lб=В-l22+lз=189-632+5=234 м.
де lз – відстань від будівлі до крану.
Згідно з обчисленими розрахунковими параметрами із довідника "Строительные краны" під ред. Станевского В.П. визначаємо найбільш доцільні за своїми параметрами крани придатні для подавання всіх вантажів.
Цей вибір записуємо у таблиці 3.
Техічні характеристики даного крану наведені у таблиці 4
4.2. Вибір економічного варіанта подачі матеріалів.
Для вибору економічного варіанта треба розглянути декілька їх (не менше ніж 2).
з кількох можливих варіантів вибирають більш економічний на основі техніко-економічної оцінки. Критерієм оцінки є приведені витрати які визначаються за формулою:
де Пз – приведені витрати грн;
С - собівартість робіт на подачі бетонної суміші грн;
Ен - нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень (016);
К - капітальні вкладення в основні виробничі фонди (машини) грн.
Собівартість робіт складається з витрат на використання машин і заробітну плату робітників що виконують ручні процеси.
Підрахунок рекомендується виконувати у табличній формі (таб.5):
Собівартість робіт визначається за формулою:
С=108(См-змТзм+Сn)+15ΣЗ
де См-зм - собівартість машино-зміни машини на подавання бетонної суміші грн;
Тзм - тривалість роботи в змінах що визначається за нормами ЕНиР;
Сn - собівартість підготовчих робіт грн;
ΣЗ - заробітна плата робітників за нормами ЕНиР грн.
Сб=108(216·57+0)+15·32004=17199 грн
Ск=108(1878·155+3·1741)+15·9097=60919 грн
Капіталовкладення у виробничі фонди (машини) враховуючи тривалість робіт на об'єкт визначається за формулою:
де Сір інвентарно-розрахункова вартість машини грн.;
Тзм - тривалість роботи машини на об!єктізмін;
Тр - тривалість роботи машини протягом року змін
Кб=(11000·57)200=31350 грн
Кк=(24300·155)384=9817 грн
Тоді приведені витрати дорівнюють:
Пз.б=17199+015·3135=21901 грн
Пз.к=60919+015·9817=62392 грн
На основі розрахунків складаємо порівняльну таблицю 6
Отже для подачі бетонної суміші більш економічним є бетононасос. Прий-маємо бетононасос С-296 технічна характеристика наведена у таблиці 7
.5. Вибір транспортних засобів.
Для забезпечення безперервного бетонування конструкцій необхідно вибрати транспортні засоби щоб вчасно підвозити бетонну суміш на будівельний майданчик і обчислити їх кількість.
Транспортувати бетонну суміш від бетоноприготувальних заводів і установок можуть автосамоскидами з обладнаним для цього кузовом автобетоновозами та авто бетонозмішувачами.
Врахувавши межу технологічно доступної відстані транспортування бетонної суміші підбираємо транспортний засіб—ЗЛ-ММЗ-555 технічні характеристики якого наведені у таблиці 8
Кількість транспортних засобів N можна визначити за формулою:
де V - обсяг бетонної суміші що укладається в конструкції за одну зміну м3;
Пзм - змінна продуктивність транспортної машини м3.
Продуктивність автомобіля протягом однієї зміни визначається за формулою:
де t ц – тривалість одного циклу хв;
tн – тривалість навантаження автомобіля хв;
tр – тривалість розвантаження автомобіля хв;
tм – тривалість маневрування автомобіля протягом вантажо-розвантажу-вальних робіт хв;
vср – середня швидкість руху автомобіля кмгод.
t ц=5+(2·1230)50+10+15=78 хв
Продуктивність автомобіля визначається за формулою;
де – q – об’єм бетонної суміші в автомобілі м3;
tзм – тривалість зміни год;
Кв – коєфіцієнт використання автомобіля протягом зміни;
tц – тривалість циклу автомобіля хв.
Пзм=2(60·8)0878=985 м3
Кількість транспортних засобів приймаємо за розрахунком округлюючи в більшу сторону:
1. Галузь застосування.
. Для бетонування застосовуємо розбірно-збірну опалубку. Для армування бетонуємої плити використовуємо арматурні сітки та готові каркаси Для армування бетонуємої плити товщина якої 05 м. використовуємо готову арматурну сітку.
2. Організація і технологія виконання робіт.
Контроль якості бетонних і залізобетонних робіт.У процесі зведення бетонних і залізобетонних конструкцій необхідно здійснювати контроль на всіх стадіях включаючи установку опалубки монтаж арматури готування й укладання бетонної суміші згідно СНиП 3.03.01-87 спеціальних указівок ДСТ 7473-85 ДСТ 18105-86 і ін.
При перевірці правильності установки опалубки лісів і кріплень виконані роботи повинні відповідати проекту. Точність установки опалубки регламентується вимогами СНиП 3.03.01-87 ДСТ 25346-82 і ДСТ 25347-82.
При контроль якості арматурних робіт що відносяться до числа
схованих перевіряють відповідність змонтованої арматури робочим кресленням і звіряють виявлені неточності з допусками СНиП. Заміну діаметрів стрижнів арматури оформляють актом. Зовнішнім оглядом і вибірковими іспитами контролюють якість зварених швів.
Бетонну суміш на об'єкті приймають по паспорті на кожну партію і виписці з паспорта на кожну транспортну одиницю. Партією вважають бетонну суміш одного складу що виготовляється за період від однієї зміни до одного тижня і стосовну до одного комплексу що зводиться. Відповідно до Держстандарту 7473-85 для кожної партії але не рідше одного разу в зміну і не пізніше чим через 20 хв після доставки бетонної суміші .до місця укладання визначають її удобоукладаємість.
Якість покладеного бетону оцінюють за результатами іспиту на міцність а в спеціальних конструкціях — на водонепроникність і морозостійкість. Відповідно до Держстандарту 18105-86 при контролі бетону на міцність з кожної партії бетонної суміші 1 раз у добу відбирають не менш двох проб суміші. З однієї проби виготовляють серію кубиків (три) стандартні розміри (150x150x150 мм). Контрольні зразки зберігають в умовах однакових з умовами твердіння бетону в конструкції. Потім їх у проектному віці випробують на пресі до руйнування. Допускається за узгодженням із проектною організацією оцінювати міцність бетону за даними контролю виготовлювача бетонної суміші.
У зимових умовах установлюють спостереження за температурою бетонної суміші в момент укладання й у процесі твердіння 2 З рази в добу. Додатково виготовляють серію зразків для іспиту їх при зниженні температури бетону в конструкції до 1-2 °С.
Необхідна міцність бетону повинна відповідати нормативної проектний фактичну міцність порівнюють з цією величиною. При оцінці міцності бетону на підставі статистичного контролю фактична середня міцність у всіх серіях повинна відповідати проектної з урахуванням припустимого коефіцієнта варіації що враховує випадковий характер окремих іспитів.
Якість бетону перевіряють неруйнівним механічними (ударником молоточком) чи фізичними (ультразвуковим радіометричним і ін.) методами іспитів.
Після досягнення бетоном проектної міцності приймають закінчені бетонні і залізобетонні конструкції з оформленням актом.
4. Калькуляція витрат працімашинного часу і заробітної плати на виконання робіт.
Калькуляція складається на весь обсяг робіт передбачений технологічною картою згідно із визначеною структурою комплексного процесу залізобетонних робіт(таб.11). Як нормативні матеріали використовуємо відповідні збірники ЕНиР(таб.1).
5. Графік виконання робіт.
Основою для складання графіка виконання робіт є обсяг робіт і калькуляція витрат праці машинного часу і заробітної плати.
Для побудови лінійного графіка рекомендується спочатку виконати технологічні розрахунки у розрахунково-пояснювальній записці. При цьому окремі робочі процеси у складі залізобетонних робіт об'єднують у часткові потоки виконання яких доручають спеціалізованим ланкам.
Проведені розрахунки подано у таблиці 12.
6. Матеріально-технічні ресурси.
Підрахунки потрібних матеріально-технічних ресурсів виконуємо на весь обсяг робіт.
Потребу в інструменті інвентарі та пристосуваннях визначають використовуючи нормативи [2] типові технологічні карти та довідкову літературу і записують у табличній формі (табл.13).
Потребу у конструкціях матеріалах і напівфабрикатах визначають за робочими кресленнями і нормативами [10]. Записують у табличній формі (табл.14).
Вимоги безпеки при виробництві бетонних і залізобетонних робіт на об'єкті. При виконанні окремих процесів виконують наступні вимоги безпеки.
Встановлюють опалубні щити при висоті до 5 м зі сходів-драбин обладнаних обгородженими площадками а на висоті до 8 м з пересувного риштовання з огородженнями і настилами шириною 07 м при більшій зі спеціальних підтримуючих лісів. У процесі установки опалубки стін через 2 м по висоті розташовують настили з огородженнями використовувані надалі при бетонуванні. Робітників-верхолазів постачають запобіжними поясами. Опалубні блоки і великопанельні елементи опалубки установлювані кранами повинні бути досить твердими і зберігати свою форму.
Розбирання опалубки проводять тільки з дозволу виконавця робіт а при складних з дозволу головного інженера будівельної організації дотримуючи порядку зазначений у проекті провадження робіт.
Монтаж арматури окремих балок варто вести з робочого настилу шириною 07 м розташованого в бічної стінки з огородженням і приставними сходами. При установці окремих арматурних стрижнів колон улаштовують по стійках риштовання настили через 2 м по висоті. Арматурні й арматурно-опалубні блоки при підйомі краном повинні бути надійно скріплені. Для переміщення робітників по покладеній арматурі плит улаштовують переходи на козелках шириною 07 м. На ділянках натягу арматури в небезпечних місцях установлюють захисне огородження висотою до 18 м. Робітники-електрозварювачі повинні мати засобу індивідуального захисту. Верстати для заготівлі арматури надійно закріплюють до підлоги небезпечні місця обгороджують.
При готуванні бетонної суміші на об'єкті робітників зайнятих на подачі цементу постачають спецодягом і індивідуальними захисними засобами (респіраторами окулярами й ін.). У випадку застосування хімічних добавок дотримують запобіжного заходу проти опіків ушкодження очей і отруєння. Бетонозмішувальна установка повинна бути заземлена. Забороняється очищення барабана бетонозмішувальних машин під час обертання.
Бетонування починають після ретельної перевірки машин і устаткування для укладання бетонної суміші справності естакад і риштовання. При подачі бетонної суміші кранами позначають небезпечні зони не допускаючи в них інших робіт. Ділянки бетонування повинні бути зв'язані сигналізацією з машиністом машини що подає бетонну суміш. Це особливо важливо при використанні бетононасосов і пневмотранспортних установок. Корпуса вібраторів повинні бути заземлені а рукоятки мати амортизатори. Періодично проводять медичний огляд працюючих з вібраторами.
Додаткові вимоги пред'являють по забезпеченню безпечних умов праці і протипожежній техніці при провадженні робіт у зимових умовах. Особливу увагу звертають на попередження поразки електричним струмом при злектропрогріву бетону. Ділянки злектро-прогріву повинні цілодобово знаходитися під спостереженням електромонтерів мати попереджувальні написи і засоби пожежегасіння.
Улаштування опалубки — є основним робочим процесом бетонних і залізобетонних робіт є опалубні роботи.
Опалубка — форма у яку укладають бетонну суміш для одержання бетонних і залізобетонних конструкцій заданих розмірів. У цій формі бетонну суміш витримують до досягнення бетоном необхідної міцності відповідно до нормативів після чого опалубку знімають. Проектне положення опалубки в просторі забезпечується підтримуючими лісами і спеціальними кріпленнями. Опалубка разом з підтримуючими пристроями повинна мати достатню міцність твердістю і стійкістю щоб у процесі бетонування була забезпечена незмінюваність форми конструкції і її проектних розмірів. Поверхня опалубки що примикає до бетону повинна бути щільної без щілин щоб не випливало цементне молоко і не створювалися нерівності після розпалублювання мати малу з бетоном адгезію (прилипання). Важливе значення має оборотність опалубки тобто можливість її кількаразового використання. Застосування інвентарної уніфікованої опалубки сприяє зниженню собівартості і трудомісткості опалубних робіт.
Опалубка може мати різне конструктивне рішення що залежить від виду і розмірів бетонуємої конструкції способу виробництва арматурних і бетонних робіт. Розрізняють наступні основні види опалубки: розбірно-переставна (мілкощитова і крупнощитова) блок-форма що сковзає котюча підйомно-переставна об'ємно-переставна пневматична незнімна. При твердих арматурних каркасах з прокатних профілів допускається прикріплювати до них підвісну опалубку. Для зведення нетипових конструкцій зі складною конфігурацією як виключення застосовують стаціонарну (що не обертається) опалубку. За матеріалом опалубку розрізняють: дерев'яну металеву деревометалеву синтетичну залізобетонну. Для її виготовлення використовують пиломатеріали хвойних порід водостійку фанеру деревиностружечні і деревиноволокнисті плити листову і профільну сталь листові синтетичні матеріали (склопластики) і повітронепроникні тканини залізобетонні плити-оболонки. Гранична оборотність дерев'яних щитів опалубки складає 10 15 деревометалевих 40 50 металевих понад 100. Металеві і деревометалеві щити більш економічні в порівнянні з дерев'яними якщо врахувати їх оборотність.
Опалубка ліси і кріплення розраховують на вертикальні і горизонтальні навантаження. Вертикальні навантаження: власна вага опалубки лісів кріплень; вага свіжеукладенної бетонної суміші; вага арматури; навантаження від людей і транспортних засобів що знаходяться на опалубці і настилах; навантаження від вібрування бетонної суміші. Горизонтальні навантаження: нормативна вітрова; тиск свіжеукладенної бетонної суміші на бічні елементи опалубки; навантаження від струсів що виникають при вивантаженні бетонної суміші в опалубку і навантаження від вібрування. Найбільш невигідні сполучення навантажень при розрахунку опалубки і підтримуючих лісів вибирають відповідно до вимог СНиП 3.03.01—87.
Розбірно-переставна опалубка. Вона складається з окремих інвентарних щитів і кріплень найбільш проста і її широко застосовують для створення будь-яких форм монолітних конструкцій. Маса щитів не перевищує 50 кг установлюють їх вручну.
При зведенні конструкцій наземної частини застосовують баштові і стрілові крани. Кранами суміш подають безпосередньо до місця укладання. Доставлену автобетоновозами бетонну суміш перевантажують у роздавальні бадді місткістю 05 З м3. У неповоротні бадді суміш перевантажують з інвентарних естакад або улаштовують приямки. Поворотні бадді завантажують безпосередньо автобетоновозами в зоні дії крана потім їх переводять у вертикальне положення і подають до місця бетонування.
Укладання й ущільнення бетонної суміші Це найбільш відповідальний процес зведення монолітних бетонних і залізобетонних конструкцій називаний бетонуванням. Від дотримання нормативних вимог при бетонуванні залежить якість возводимьіх конструкцій. До укладання бетонної суміші повинні бути виконані всі необхідні підготовчі операції: перевірка правильності установки опалубки арматури і заставних деталей: очищення опалубки від будівельного сміття змащення поверхня-зволоження дерев'яної опалубки. Основна вимога при бетонуванні — пошарове укладання бетонної суміші з ретельним заповненням опалубної форми й ущільненням кожного шару. Для забезпечення монолітності бетонного каменю верхній шар бетонної суміші укладають до початку схоплювання нижнього шару.
Поверхневі вібратори підрозділяють на майданчикові поверхневі виброрейки (вібробруси) і майданчикові підвісні. Робочий орган у них представляє гладку плиту з жорстко прикріпленим до неї вібратором. При бетонуванні поверхневі вібратори встановлюють на покладений шар бетонної суміші і переставляють перекриваючи площадку що ущільнюється на 50 100мм. Вібробур переміщають по напрямних покладеним по краях бетонуємих смуг. Підвісні вібратори переставляють краном.
Зовнішні вібратори прикріплюють до твердих елементів опалубки для ущільнення бетонної суміші в густо армованих тонкостінних конструкціях (тічки бункерів перегородки й ін.)
Ступінь ущільнення бетонної суміші залежить від частоти й амплітуди коливань тривалості вібрування. Низькочастотні вібратори (до 3500 коливань у хвилину) застосовують при укладанні бетонних сумішей з великим заповнювачем. Для дрібнозернистих сумішей більш ефективні високочастотні вібратори (до 20000 коливань у хвилину). Тривалість вібрування встановлюють спостереженням (вона складає 20 60 с). Вібрування варто припиняти коли бетонна суміш більше .не осідає на поверхні з'явилося цементне молоко і пухирці повітря не .виділяються. Подальше вібрування може викликати розшарування бетонної суміші.
Арматура — це сталеві стержні розташовувані в товщі бетону для сприйняття діючих сил на конструкцію в стадії її експлуатації. Сукупність арматурних стрижнів зв'язаних між собою зварюванням в окрему конструкцію утворить арматурний каркас.
Найбільш масове застосування знаходять зварені арматурні сітки і плоскі каркаси. Розвиток арматурних робіт йде по шляху укрупнення арматурних виробів і застосування арматурно-опалубних блоків. У них опалубку закріплюють на арматурному каркасі і разом з ним установлюють краном що скорочує трудомісткість ручних процесів і підвищує продуктивність. При використанні уніфікованої металевої опалубки арматуру можна закріплювати на опалубці.
Бетонування. Доставка бетонної суміші від бетонозмішувальної установки до місця укладання складається з транспортної і вантажно-розвантажувальної операцій. Транспортування включає доставку до об'єкта і подачу до місця укладання. Основна вимога при доставці бетонної суміші — збереження її якості. Варто уникати зайвих перевантажень і сильних струсів під час перевезень що викликають розшарування бетонної суміші порушують її однорідність (великий заповнювач осідає вниз а цементне молоко і розчин спливають нагору). Тривалість транспортування не повинна перевищувати терміни схоплювання цементу (1 15 ч).
Транспортують бетонну суміш від місця готування до об'єкта в основному автомобільним транспортом: автобетоновозами; автобетоносмесителями; в окремих випадках бортовими автомобілями в тарі (контейнери бадді) і автосамосвалами загального призначення з дообладнуванням кузова нарощуванням і прокладкою ущільнювача заднього борта.
Сухі бетонні суміші перевозять автомобільним транспортом у пакетах з поліетилену чи плівки в контейнерах.
Бетонну суміш до місця укладання подають різними способами в залежності від виду і розташування бетонуємої конструкції властивостей бетонної суміші обсягів і інтенсивності бетонування. До складу цього процесу входить прийом бетонної суміші переміщення її (по вертикалі і горизонталі) до місця укладання різними засобами і розподіл для укладання в опалубку. Висота вільного скидання бетонної суміші для запобігання розшарування не повинна перевищувати 2 м.
8. Техніко-економічні показники.
Обчислюють такі техніко-економічні показники в розрахунково-пояснювальній записці які виносять на аркуш креслення над штампом:
Витрати праці на весь обсяг робіт люд.-зм.:
нормативні за підсумком калькуляції 71769
ВП=1342+36004+33799+623=71769
Витрати машинного часу на весь обсяг робіт маш-зм.
- нормативні за підсумком калькуляції 14385
ВПмаш =005+12913+1467+005=14385
Заробітна плата робітників за підсумком калькуляції на весь обсяг
робіт – ЗП=(211+563+55+84+441+80+824+305+283+311+724+128)*487=3468грн
Заробітна плата машиніста за підсумком калькуляції на весь обсяг
робіт ЗП=(604+517+802)*487=96368грн
Тривалість робіт що планується за графіком змін(днів) 24;
Виробіток одного робітника за зміну :
- нормативний який визначається діленням обсягу готової продукції (м3 залізобетону) на нормативні витрати праці за калькуляцією в люд.-зм.;
В=240571768=034м3люд зм
Витрати на механізацію на весь обсяг робіт які визначаються сумою здобутків собівартості машино-змін кожної машинищо використовується в комплексному процесі на тривалість її роботи на об'єкті за графікомгрн.;
С=Ск+Сб+См+Св=682+216+408+92=1398
ЗВ=1398*24*487=1633982грн
Сума витрат на заробітну плату робітників і механізацію на весь обсяг робіт (пЗ+п7)грн.
СУМ=3468+1633982=19807грн.
ДБНА.3.1-5-96. Організація будівельного виробництва (СниП 3.01.01-58)
ДБНГ.1-5-96. Нормативна база оснащення будівельних організацій (бригад) засобами механізації інструментом і інвентарем. Держкоммістобудування України.-К.1997.
ЕНиР. Внутрипостроечные транспортные работы. Сборник Е1.-М.: Стройиздат 1987.
ЕНиР. Монтаж сборных и устройство монолитных железобетонных конструкций: Сборник Е4-выпуск1. –М: Стройиздат 1987.
ЕНиР. Монтаж металических конструкций Сборник Е5-выпуск1.-М.: Строй-издат 1987.
СниП 3.03.01-87. Несущие и огрождающие конструкции.
СниП III-4-80*: Техника безопасности в строительстве.
Справочник: “Расход материалов на общестроительныэ работы”;часть1 _К.: Техника1996.
Березовський Б.И. и др.. Возведение монолитных конструкций зданий и сооружений. -М.: Стройиздат1981.
Драченко Б.Ф. Ерисова Л.Т. Горбенко П.Г. Технология строительного производства.-М.: Агропромиздат1990.
Евдокимов Н.И. Мацкевич А.Ф. Сытник В.С. Технология монолитного бетона и железобетона. М.: Высш.шк.1980.
Кузнецов Ю.Т. Проэктирование железобетонных работ. –К. Донецк: Вища шк.1986.
Методические указания по разработке типовых технологических карт в строительстве ЦНИИОМТП.-М.: Вища шк.1987.
Одинцов В.П. Справочник по разработкн проектов производства работ.-К.: Будівельник1952.
Руководство по конструкциям опалубки и производству опалубочных работ. ЦНИИОМТП-М.: Стройиздат1983.
Руководство по производству арматурных работ. ЦНИИОМТП-М.: Строй-издат1977.
Руководство по производству бетонных работ. ЦНИИОМТП-М.: Стройиздат1975.
Снежко А.П. Батура Г.М. Технология строительного производства. Курсовое и дипломное проектирование.-К.: Вища шк.1991.
Строительные краны. Справочник. В.П.Станевский В.Г.Моисеенко Н.П.Колесник и др.; под ред.В.П.Станевского.

автобетононасос.dwg

Календарний план.dwg

Плани покриття та перектиття1.dwg

железобетон1.dwg

Техкарта на кровельные роботи.dwg

Техкарта на кладку.dwg

100.dwg

календ план.dwg

пояснювальна записка до КП по орган_зац_ї.doc

Міністерство освіти і науки України
Полтавський національний технічний університет
імені Юрія Кондратюка
Будівельний факультет
Кафедра організації й технології будівництва
Пояснювальна записка
до курсового проекту з дисципліни
Організація і планування будівництва”
Розробка проекту організації будівництва і
проекту виробництва робіт
Виконав студент групи 501-Б
№ залікової книжки 98077
Перевірив: Юдін А.В.
Полтавський державний технічний університет
Кафедра організації й технології будівництва і ОП
на виконання курсового проекту з дисципліни
“Організація і планування будівництва”
Студента V курса Сколибога О.В. групи 501-Б
План виконання проекту.
Послідовність виконанняп.п. метод.
Назва станів виконання проекту
Проект організації будівництва (ПОБ).
ознайомлення з методичними вказівками.
Збір вихідних даних.
Виконання робіт у підготовчий і основний період
Визначення потреби в тимчасових адміністративно
побутових та складських приміщеннях
Визначення потреби будівництва в енергоресурсах та воді
Виконання графічної частини проекту.
Календарні графіки підготовчого та основного періодів
будівництва. (Будгенплан на будівництво комплексу
Всього на виконання ПОБ
Проект виконання робіт ПВР
Визначення обсягів та трудо місткості БМР. Визначення потреби в конструкціях виробах напівфабрикатах і матеріалах.
Вибір методів виконання робіт та підбір основних машин та механізмів
Розробка календарного графіка виконання робіт.
Збір вихідних даних до календарного графіку.
Розробка організаційно технологічної схеми виконання робіт.
Планування виробництва методом суміщення робіт.
Приведення лінійного графіка до директивного
(нормативного) терміну.
Графічна частина ПВР.
Побудова календарного графіка виконання робіт.
Оптимізація по трудовим ресурсам.
Визначення потреби в тимчасових спорудах і мережах.
Побудова об’єктного будгенплану
Всього на виконання ПВР
Підготовка до здачі проекту. Виправлення помилок та доробка курсового проекту.
Здача курсового проекту.
Разом на виконання проекту
Дата видачі завдання “ 11 ” листопада 2002 р.
Дата захисту проекту “ 16 ” грудня 2002 р.
Студент__Сколибог О.В. _
1 Збір вихідних даних
Відповідно з варіантом виданого завдання складається проект організації будівництва (ПОБ) на комплекс обєктів:
-Підприємство по ремонту комбайнів СК-5Ск-6 потужністю 400 ремрік.
кількість поверхів головного корпусу – одноповерховий (додаток 1)
По СНиП 1.04.03-85* “Нормы продолжительности строительства” [1] визначається термін будівництва об’єкту і норма заділу в будівництві по кварталам (місяцям). Дані і переносяться в табл.1.1.
Таблиця 1.1 Освоєння капітальних вкладень і тривалість будівництва
підприємства по ремонту комбайнів Ск-5 СК-6
Норми тривалості будівництва міс.
Норма заділу в будівництві по кварталам (% кошторисної вартості)
Підприємство по ремонту комбай-нів
Потуж-ністю 400 ремрік
Головний корпус об’ємом 55 тис.м3
Примітка: А)підготовчий період; Б)- передача обладнання в монтаж; В)- монтаж обладнання. У графах 7 – 16 приведено дані наростаючим підсумком: у чисельнику - % кошторисної вартості капітальних вкладень; у знаменнику – % - БМР.
Відповідно із варіантом виданого завдання із додатку 2 вибираємо дані по вартості обєктів будівництва які заносимо до табл.1.2
Кошторисна вартість комунікацій приймаємо згідно варіанту завдання по додатку 3 отримані дані також заносимо у табл. 1.2. Кошторисна вартість комплексів робіт приймається у даному проекті як частина від кошторисної вартості БМР надземних обєктів і комунікацій.
Витрати на підготовку території будівництва приймаються 2 % (у межах 2-4% від кошторисної вартості БМР надземних обєктів): 3300 тис. грн.
Витрати на тимчасові будівлі і споруди приймаємо 5 % (у межах 4-5 % від кошторисної вартості БМР надземних обєктів): 3300 тис. грн.
На благоустрій території приймаємо 2 % (у межах 1-2 % від кошторисної вартості БМР і комунікацій) 7800 тис. грн. На влаштування дорог і проїздів –10 (у межах 5-10 % від кошторисної вартості БМР надземних обєктів комунікацій) 7800 тис. грн.
Таблиця 1.2 Кошторисна вартість зведення надземних об’єктів мереж
комунікацій і комплексів робіт
Найменування обєктів
Адміністративно-побутовмй корпус
Мережі і комунікації
Пожежне господарство
Лінія електропередач
Підготовка терит. будівництва
Тимчасові будівлі і споруди
Визначення норм заділу в будівництві у тис. грн. поквартально наростаючим підсумком здійснюємо на основі даних табл.1.1 і заносимо у табл. 1.3.
Таблиця 1.3 Норми заділу в будівництві
Норми заділу по кварталам
В % наростаючого підсумку (із табл.1.1)
В тис. грн. наростаюч. підсумком
В тис. грн. поквартально
2 Розробка в складі ПОБ календарних планів
підготовчого періоду та будівництва комплексу
Таблиця 1.4 Затрати на зведення комплексу обєктів
Найменування мереж комунікацій і комплексів робіт
Кошторисна вартість тис.грн.
Вартість обсягів робіт що виконуються
Підготовка території будівництва
2.1 Розподіл затрат у підготовчий і основний періоди будівництва
Розподіл затрат відображається у табл. 1.4 з урахуванням норм заділу на БМР (табл. 1.3) на термін підготовчого періоду (табл. 1.1).
2.2 Складання календарного плану підготовчого періоду
Розділ курсового проекту на стадії ПОБ виконувався згідно з методичними вказівками до виконання розділу Організація будівництва”[7].
Календарний план підготовчого періоду розробляється на стадії ПОБ і являє собою планування робіт підготовчого періоду помісячно у грошовому виразі. Перелік і обсяги робіт беруться з табл. 1.4 і заносяться у табл. 1.5. Роботи підготовчого періоду плануються так щоб поступово йшло наростання освоєння обсягів БМР.
Таблиця 1.5 Календарний план підготовчого періоду
Кошто-рисна вартість в тис. грн.
Розподіл капітальних вкладень і обсягів БМР
Графік руху робітників
Графік руху робітників складається на основі використанням графіку освоєння БМР та денного виробітку із розрахунку 90 грн. за люд.-год.
2.3 Побудова календарного плану будівництва комплексу
В ліву частину графіка заносяться обєкти будівництва і їх вартість на основі табл. 1.4 проводиться укрупнення робіт (роботи підготовчого періоду обєкти будівництва мережі комунікації дороги благоустрій).
Права частина плану (графічну) ділиться по кількості місяців (кварталів) що дорівнюють тривалості будівництва комплексу. Відокремлюється тривалість підготовчого періоду і основного періоду будівництва.
Таблиця 1.6 Календарний план будівництва комплексу
Кошторисна вартість тис. грн.
Розподіл капітальних вкладень і обсягів будівельно-монтажних робіт
Графіки освоєння обсягів БМР капітальних вкладень та руху робітників
в основний період будівництва
Графік освоєння обсягів БМР
Норма освоєння БМР (табл. 1.3)
Графік освоєння капітальних вкладень
Норма освоєння капітальних вкладень (табл. 1.3)
α = Рмах Рср =379252=15
Тривалість спорудження обєкту відповідає тривалості основного періоду будівництва. Обєкти комплексу групуються у потоки будівництва виходячи із їх функціонального призначення та кошторисної вартості.
Будівництво кожного обєкту планується виконувати в три етапи: розгортання робіт рівномірне виконання робіт із невеликим збільшенням в середині будівництва та згортання робіт при цьому враховуються пори року.
Виконання робіт по влаштуванню комунікацій в основному планується спочатку будівництва.
Критерієм освоєння БМР є норми заділу будівництва по кварталах у % приведені у (СНИП 1.04.03-85* “Нормы продолжительности строительства” у 2 частинах 1991р.) [1].
2.4 Складання графіка освоєння капітальних вкладень обсягів БМР та графіка руху робочих.
Графік освоєння капітальних вкладень та обсягів БМР будуються поквартально. Величина поквартального обсягу визначається як сума виконуваних робіт у грошовому виразі відповідного кварталу.
Графік руху робочих будується також поквартально. Кількість робочих у межах кожного кварталу визначається за допомогою денного виробітку в грошовому обчисленні із розрахунку 90 грн.день.
3 Визначення потреби у тимчасових складських приміщеннях.
Визначається розмір максимальної річної програми як сумарну величину чотирьох кварталів із максимальним освоєнням БМР:
С р. макс. = 2250+1650+1415+1345 = 6660 тис. грн.
Річна кошторисна вартість БМР приводиться до вартості робіт першого територіального поясу [4](стор.5; К = 105 – для Полтавської області.)
С р. пр. = 6660 :105= 6343 млн. грн.
Визначається це значення у цінах 1989 року:
С р. = Ср.пр. : Кперев.
Кперев. – це коефіцієнт переведення гривень у карбованці. Він дорівнює 103;
С р. = 6343:103 = 6158 млн.крб.
Потреба у будівельних матеріалах залежить від виду промисловості і визначається на основі значення С р (максимальної річної програми БМР) та нормативів [2] ( стор. 55-125 табл. 38-45).
Площі закритих складів опалювальних і неопалювальних приміщень та навісів визначаються виходячи із нормативних площ із розрахунку на 1 млн. крб.. максимальної річної кошторисної вартості БМР. (табл. 1.8).
Таблиця 1.8 Потреба у складах
Види складів матеріали і вироби
Волок пакля мінеральна вата термоізоляційні мате-
ріали гіпсові вироби
Рубероїд толь гідроізоляційні матеріали гіпсові
Столярські і плотницькі вироби
4 Визначення потреби у тимчасових адміністративно-побутових приміщеннях.
Згідно із нормативами [2] (стор.127 табл. 46) в загальній кількості працюючих питома вага окремих категорій складає: робочих – 839 %; ТР –110 %; службовців -36 %; МОП та охорони -15 %.
Для розрахунку необхідної площі тимчасових адміністративно-побутових приміщень встановимо кількість працюючих на комплексі:
Таблиця 1.9 Розрахунок кількості робітників і робочих для будівництва комплексу
Категорії робітників
нженерно-технічні робітники (ТР)
Молодший обслуговуючий персонал (МОП) і охорона
Згідно рекомендації [2] (стор. 138 табл. 51 52) установлюється необхідна кількість (м2) тимчасових будівель адміністративно-побутового призначення.
Таблиця 1.10 Кількість тимчасових будівель адміністративно-побутового призначення
Показник чисельності для розрахунків
Душова для чол. для жін.
Туалет для чоловіків
Приміщення для сушіння одягу
Приміщення для обігрівання робітників
Столова на напівфабрикатах
5 Визначення потреби будівництва в електроресурсах та воді.
На основі даних [2] (стор. 8; 14; 20; 154) визначається потреба в електричній потужності парі та воді на період будівництва.
Потреба у парі електричній потужності : Рп = К1СРР ;
Потреба у воді : ВП = К2СРВ де:
К1 К2- коефіцієнти що враховують зменшення кошторисної вартості будівництва в залежності від району будівництва ( значення К1 приведено в нормативах [2] (стор.8 табл. 1) значення К2 також приймається по нормативах [2] (стор. 154 додаток 2 ).
Будівництво здійснюється у Полтавській області тоді
К1 = 102; К2 = 0.99; а річна кошторисна вартість у цінах 2002 року уже розрахована і дорівнює Ср = 6.158 млн.крб.
РВ - необхідні ресурси по нормам які приведені в [2] (табл. 3;8).
Тоді потреба в електричній потужності дорівнює :
Рс =1.02*6.158*141 = 886 кВ*А;
Потреба у воді : Вп = 0.99*6.158*2.2 =13.41 лсек
а з урахуванням витрат води на протипожежні заходи загальна потреба у воді складає: Вп =1341+20 =3341 лсек.
6 Розрахунок техніко-економічних показників будівництва комплексу на стадії проекту організації будівництва
Кошторисна вартість будівництва комплексу – 11663 тис. грн.
Кошторисна вартість БМР - 8967 тис. грн.
Затрати праці на будівництво комплексу - 597960 люд-днів.
Тривалість будівництва комплексу - 18 міс.
Річний виробіток робітника - 116631253=93 тис. грн.
Річний виробіток працюючого - 116631510=772тис. грн.
Проект виконання робіт (ПВР)
1 План і розріз проектуємого об’єкту.
Розділ проекту виконання робіт (ПВР) розробляється відповідно з методичними вказівками до підготовки розділу Проект виконання робіт” [8].
Обсяги та трудомісткості будівельних робіт визначаються після вивчення плану і розрізу проектуємого об’єкту.
Схематичний план об’єкту
Схематичний розріз об’єкту
2 Визначення обсягів та трудомісткості будівельно-монтажних робіт.
Таблиця 2.1 Відомість обсягів основних будівельних монтажних і спеціальних робіт
Обсяг робіт (кількість)
Планування території
Розробка і переміщення грунту бульдозером
Розробка котлованів стаканного типу та котлованів під обладнання екскаватором у відвал 04 м3; грунт
(36+1)*(27+1)*18*44+ +(3*2*09)*5
Доробка грунту вручу(підчищення)
(36+04)+(27*04)*01*44
Влаштування бетонної підготовки під підошву фун- ту (=100 мм)
Влаштування монолітних фунда-ментів (36*27*18; 2*1*0.6м)
Попередня зворотня засипка грунту із ущільненям трамбівкою
Монтаж фундаментних балок
Засипка грунту під фундамен. балки
Монтаж підкранових балок
Монтаж крокв’яних ферм
Монтаж плит покритя (3*12м)
Влаштування горизонтальної гідроізоляції на бітумній мастикі
Цегляна кладка зовнішніх стін (=510мм)
Монтаж металевих віконних блоків (12*6м)
Цегляна кладка перегородок ( цеглини )
Влаштуваня пароізоляції та утеплювача (МВП =150мм)
Влаштуваня армоцементної стяжки
Влаштування троьхшарової рулон-ної покрівлі
Оздоблення покрівельною сталлю
Скління віконних блоків
Ущільнення грунту під підлогу
Влаштування гідроізоляції підлоги
Влаштування бетонної підлоги
Влаштування вимощення
Штукатурка внутр. поверхні стін
(72*95)-64+(6*95*20)
Фарбування водними розчинами поверхонь стелі і стін
Фарбування масляними фарбами воріт і вікон
(48*4*3)+(2*1*3)+140*02
Облицювання поверхні фасаду штучними плитками
Внутрішні санітарно-технічні роботи
Внутрішні електротехнічні роботи
Монтаж технологічного обладнання
Пусконалагоджувальні роботи
Підготовка до здачі об’єкту
Таблиця 2.2 Трудомісткість робіт зі спорудження будівлі
Трудомісткість робіт
Загальна потреба люд-дні
Попередня зворотня засипка грунту із ущіль ненням трамбівкою
Засипка грунту під фундаментні балки
Влаштування горизон-тальної гідроізоляції на бітумній мастикі
Улаштування вирівню-ючої цементної стяжки
Влаштуваня пароізоляції та утеплювача
Влаштування троьхша-рової рулонної покрівлі
Штукатурка внутрішньої поверхні стін
Загальна трудомісткість БМР 5148
Для механізованих земляних робіт приймаються норми витрат праці машиністів у маш.-год. для інших робіт приймаємо норми витрат робочих будівельників у люд.-год.
Трудомісткість спеціальних робіт визначаємо у відсотках від загальної трудомісткості БМР:
Внутрішні санітарно-технічні роботи 5 10%
Внутрішні електротехнічні роботи 3 5%
Монтаж технологічного обладнання 5 15%
Пусконалагоджувальні роботи 15 2%
Підготовка і здавання обєкту 05 1%.
Трудомісткість неврахованих робіт береться у розмірі 20 25% від загальної трудомісткості будівельно-монтажних і спеціальних робіт.
Тривалість робочого дня при 5-денному робочому тижні 8 год.
Склад ланки призначається згідно ЕНиР [3] на відповідні види робіт.
Склад бригад визначається в залежності від складу ланки і фронту робіт.
Монтажники по монтажу будівельних конструкцій роблять з одним краном тільки звеном.
3 Визначення потреби у конструкціях виробах напівфабрикатах і матеріалах
Потреба у конструкціях виробах і матеріалах визначається за таблицями СНУ-93 [4]. Здобуті результати заносяться до табл. 2.3 яку необхідно складати паралельно з табл.2.2
Таблиця 2.3 Потреба в конструкціях виробах напівфабрикатах і матеріалах
Дошки обрізні із хвойних порід довжиною 4-65м шириною 75-150 ммтовщиною 14 мм і більше сорту
щити із дошок товщиною 25 мм
Розчин кладочний важкий М50
Болти із шести-грнною головкою 6мм
Розчин кладочний важкий М25
Стеклорубероїд гідроізоляційний з мінер. посипкою С-РМ
Мастика моро-зостійка бітумно-масляна МБ-20
Цегла керамічна однорядна М100
Розчий кладочний важкий цементно-вапняний М50
Монтаж металевих віконних блоків(12*6м)
Цегляна кладка перегородок цеглини
Розчин кладочний важкий М100
Влаштуваня пароізоля-ції та утеплювача
Бітуми нефтяні бід-льні для покрівельн. мастик БНМ-7535
Керосин для техн. цілей КТ-!КТ-2
Бітуми нефтяні БНМ-7535
Руберойд покрівельний з мілкою посипкою РМ-350
Оцинкована сталь листова =15мм
Оздоблення покрівель-ною сталлю
Скло листове до 1м2 групи =3 мм
Толь гідро-ізоляційна ТГ-350
Штукатурка внутріш-ньої поверхні стін
Розчий оздоблю-вальний важкий цементно-вапняний
Вапно будівельне не гашене
Розчин важкий цементний
Плитки керамічні фасадні керамічні
Таблиця 2.4 Потреба у основних напівфабрикатах і матеріалах
Назви напівфабрикатів матеріалів конструкції
Щити із дошок товщиною 25 мм
Електроди д.6 мм Э 42
Мастика морозостійка бітумно-масляна МБ-20
Бітуми нафтяні бідівельльні для покрівельних мастик БНМ-7535
Гравій фракції 5-10 мм
Рубероїд покрівельний з мілкою посипкою РМ-350
Толь гідроізоляційна ТГ-350
Розчий оздоблювальний важкий цементно-вапняний
4 Вибір методів виконання робіт і підбір основних машин та механізмів для їх виконання.
Таблиця 2.5 Вибір методів і механізмів для виконання робіт
Метод виконання робіт
Максимальні параметри при проведенні робіт
Механізм і його марка
Зрізання рослинного шару грунту
Розробка і переміщення грунту більше 30м
об’ємом ковша 043 м3
Влаштування монолітних фундаментів під колони і обладнання
Подача бето-ну автокра-ном КС 3575 за до-помогою інвентарних бункерів
Кран КС 3575 баддя бункер туфелька ємк. 12 м3
Кран КС 3575 баддя бункер туфелька ємк. 12 м
Монтаж фундамен- тних балок
Монтаж зб підкр. балок
Монтаж ферм покриття
Монтаж зб плит покриття 12*3 м
5 Розробка календарного графіку виконання робіт.
5.1 Збір вихідних даних для календарного графіку.
Згідно з ДБН А.3.1-5-96 [5] до складу проекту виконання робіт по зведенню будівлі споруди або його частини включають календарний графік виконання робіт або комплексний сітьовий графік в якому встановлюються послідовність і терміни виконання робіт з максимально можливим їх суміщенням.
На основі вивчення робочих креслень обєкту підбору необхідних механізмів аналізу складу робіт розробляється організаційно-технологічна схема будівництва обєкту. На її основі складається перелік і послідовність виконання робіт із їх взаємоув’язанням. Приймається склад і чисельність бригад змінність виконання робіт розраховується тривалість робіт у днях.
З початку виконується укрупнення робіт які доручається виконувати одній бригаді. Трудомісткість укрупнених робіт дорівнює сумі трудомісткості робіт які увійшли до неї. Приймається склад і чисельність працюючих у зміну кількість змін. Отримані результати заносяться у табл. 2.6 у прийнятій послідовності виконання укрупнених робіт. Механізовані роботи виконуються у 2-3 зміни ручні роботи – в одну зміну. Склад працюючих приймається згідно з ЕНиР або ОРУ [3].
Таблиця 2.6 складається у відповідності до ДБН А.3.1-5-96 [5] стор. 40 додаток 6 форма 1.
Таблиця 2.6 Вихідні дані до календарного графіку виконання робіт по обєкту
Затрат праці люд-дні
Чисел. працю-ючих у зміну
Розробка котлованів стаканного типу та котлованів під облад-нання екскаватором у відвал 04 м3грунт
Влаштування бетон-ної підготовки під підошву фун- ту (=100 мм)
Монтажники 5р-1 4р-1 3р-1 Бетонщик 2р-1
Влаштування гори-зонтальної гідро-ізоляції на бітумній мастикі
Каменщики 4р-5 3р-5 2р-10
Каменщики 4р-2 3р-4 2р-6
Улаштування вирівнюючої цементної стяжки
Покрівельники 3р-2 4р-1
Покрівельники 5р-3 3р-6 2р-6
Влаштування троьхшарової рулонної покрівлі
Стекольщики 4р-2 3р-1
Бетонники 4р-2 3р-4 2р-4
Бетонники 4р-3 3р-6 2р-3
Бетонники 4р-1 3р-2 2р-1
Штукатурщики 4р-2 3р-3 2р-10
Облицювальники 5р-2 4р-4 3р-4
5.2 Розрахункові схеми взаємозвязків робіт.
Все різноманіття взаємозвязків робіт зводиться до трьох схем: послідовного паралельного та послідовно-паралельного виконання робіт [6].
Послідовне виконання робіт (З-П) (розрахункова схема 1 )
Між закінченням попередньої і початком наступної роботи можливий тимчасовий розрив між роботами (Тр).
Ранній початок роботи: (2.1)
Пізнє закінчення роботи:(2.2)
деТі Ті+1 – тривалість робіт відповідно і та і+1;
Тр – можливий розрив у часі між роботами;
t ti пз – пізні часові параметри роботи і (початок та закінчення).
При послідовному виконанні робіт закінчення (З) попередньої роботи звязано з початком (П) послідуючої роботи ознака: закінчення –початок (З-П).
Паралельне та послідовно-паралельне виконання робіт
(розрахункові схеми 2 3)
При розрахунковій схемі 2 (паралельне виконання робіт) роботи виконуються в основному незалежно одна від одної хоча при певних обставинах можливе обмеження часу початку чи закінчення однієї із робіт.
Тому при розрахунках буває потреба враховувати:
а)обмеження за часом початку однієї з робіт;
б) обмеження за часом закінчення однієї з робіт.
При розрахунковій схемі 3 (послідовно-паралельне виконання робіт) одна з робіт у будь-який момент часу повинна відставати від іншої на визначений мінімальний інтервал часу. Тому в залежності від тривалості попередньої (і) та послідуючої (і+1) робіт вони можуть бути пов’язані своїми початками або закінченнями.
А) Роботи взаємоповязані початками робіт.
Ознака: початок – початок (П-П) схеми 2а 3а (при )
Ранній початок роботи (2.3)
Пізній початок роботи (2.4)
Б) Роботи взаємоповязані закінченням робіт.
Ознака: закінчення – закінчення (З-З) схеми 2б 3б (при )
Раннє закінчення роботи (2.5)
Пізнє закінчення роботи (2.6)
Обчислення закінчень і початків робіт у будь-якій розрахунковій схемі.
Закінчення роботи (2.7)
Початок роботи (2.8)
Обчислення резервів часу робіт.
Резерв часу роботи дорівнює (2.9)
Мінімальний розрив у часі між роботами Тр приймається з умов технологічних організаційних або з умов техніки безпеки. Спочатку приймається бажаний розрив між роботами у просторі наприклад 12 або 13 частина довжини чи ширини будівлі (залежно від його конструктивних особливостей). У такому випадку мінімальний розрив у часі між роботами Тр буде дорівнювати тривалості технологічної перерви між роботами.
5.3 Розробка організаційно-технологічної схеми
Розробляємо технологію зведення споруди. Згідно з розробленої технології розглядаємо роботи які наведені у табл.2.6 з точки зору технологічних і організаційних взаємозв’язків між роботами у вигляді вищерозглянутих розрахункових схем і записуємо їх у табл. 2.7.
При послідовному виконанні робіт (схема 1) закінчення попередньої роботи звязано з початком розглянутої (З-П). При паралельному звязку робіт можливий їх звязок початками П-П (схема 2а) а можливий їх звязок закінченнями З-З (схема 2б).
При послідовнопаралельному виконанні робіт (3 розрахункова схема) якщо тривалість попередньої роботи менше розглянутої то вони звязані початками П-П (схема 3а); якщо тривалість попередньої роботи більше розглянутої то вони звязані закінченнями З-З
Таблиця 2.7 Організаційно-технологічна схема прийнятого виконання робіт
Код попередн. роботи
Прийнятий взаємозвязок робіт
Мін. розрив у днях Тр
Тривал. робіт у днях Ті
№ розрахункової схеми
Розробка котло-ванів стаканного типу та котлованів під обладнання екскаватором у відвал 04 м3 грунт
Доробка грунту вручу
Влаштування бе-тонної підготовки під підошву фун- даменту
Організаційна перерва
Влаштування мо-нолітних фунда-ментів
Набір міцності бетону
Попередня зворотня засипка грунту із ущіль- ненням трамбівкою
Технологічна перерва
Набір міцності бетону стиків
Монтаж ферм та плит покритя
Влаштування горизонтальної гідоізоляції на бітумній мастикі
Цегляна кладка зовнішніх стін (=510мм) та
монтаж металевих віконних блоків
Технологічна послідо ть вніс
Технологічна послідовність
Сушка цементної стяжки
Технологічна послідовність
Фарбування вод-ними розчинами поверхонь стелі і стін
Організаційна. перерва
5.4 Розробка і розрахунок лінійного графіка
Розробка і розрахунок лінійного графіка починається із складання розрахункової таблиці 2.8. Вона має два розділи:
)технологічні та організаційні звязки між роботами (ліва частина);
)розрахунок часових параметрів (права частина).
Дані для лівої частини беруться із табл. 2.7. Розрахунок часових параметрів проводиться методом максимального суміщення робіт (12).
Таблиця 2.8 Планування виробництва методом суміщення робіт
Організація та технологічні звязки
Розрахунок часових параметрів
Взаємозв’язок між роботами
Мін. розрив між роботами
Тривалість робіт у днях
Ранні параметри по максимуму
Пізні параметри по мінімуму
5.5 Приведення лінійного графіку до директивного
(нормативного) терміну
Після попереднього розрахунку погодинних параметрів лінійного графіку приводиться термін виконання будівельних робіт до директивного або нормативного терміну.
Для цього необхідно скоротити (чи збільшити) на необхідну кількість часу тривалість робіт котрі находяться на головному шляху графіка.
Таблиця 2.8 Повторний розрахунок лінійного графіка будівництва
Розрахунок погодинних параметрів
5.6 Побудова лінійного графіку виконання робіт.
Лінійний графік будується згідно умов ДБН А.3.1-5-96 “Організація будівельного виробництва” [5] с. 40 додатку 6 форми 1. Він будується по раннім параметрам часу виконання робіт розрахованих методом максимального суміщення робіт з приведенням терміну будівництва до нормативного або директивного (табл. 2.9). Пізні закінчення робіт відмічаються на графіку трикутниками котрі зєднуються з ранніми закінченнями робіт пунктирною лінією довжина якої дорівнює резерву часу роботи.
Роботи які виконуються в одну зміну зображаються одинарною лінією у дві – подвійною. Над лінією вказуються через риску тривалість роботи у днях кількість робочих в першу другу третю зміни (5 дн.-1 роб.-1 роб.-0 роб.).
Після побудови лінійного графіку будується графік руху робочих як сума їх кількості за кожний день які плануються для виконання робіт.
5.7 Оптимізація лінійного графіка по трудовим ресурсам
По графіку руху робочих обчислюється коефіцієнт нерівномірності руху робочих α по формулі:
Рср = S p.p + М н.р. Т з (2.11)
S p.p – площа графіку руху робочих;
М н.р. – трудомісткість неврахованих робіт;
Тз – загальна тривалість будівництва.
Оптимізація лінійного графіка проводиться так щоб:
)кількість робочих у графіку руху поступово зростала а потім поступово зменшувалась;
)коефіцієнт нерівномірності руху робочих =15.
Оптимізація графіку виконувалася наступним чином:
– можливе пересування роботи на більш пізній термін виконання за рахунок резерву часу;
– можливе пересування роботи на більш ранній чи пізній термін виконання за рахунок зміни технологічно організаційних звязків між роботами;
– можлива зміна терміну виконання роботи за рахунок кількості виконавців роботи при збереженні її трудомісткості;
– можливе використання комбінації вищевказаних прийомів одночасно.
Оптимізація виконувалася у наступній послідовності:
- виконувалося пересування або змінювався термін виконання робіт так щоб уникнути піків з максимальної кількості робітників на графіку руху робочих яка перевищує 1.5Рср.;
- проводилося згладжування форми графіку руху робочих за рахунок робочих зайнятих на неврахованих роботах.
Коефіцієнт нерівномірності руху робочих після оптимізації графіка дорівнює:
6 Визначення потреби в тимчасових спорудах і
6.1 Розрахунок площі тимчасових складських приміщень і
Закриті склади використовуються на будівельному майданчику для всіх об’єктів тому їх площа була визначена на стадії ПОБ по кошторисній вартості об’єктів будівництва. Так як ПВР розробляється на основний об’єкт то всі закриті опалювальні і неопалювальні склади розташовуються на будівельному майданчику основного об’єкту.
Визначення розмірів навісів і відкритих складських площадок на стадії ПВР виконуються на основі знання про обсяги матеріалів деталей і конструкцій котрі повинні зберігатися на цих складах. Запас матеріалів деталей і конструкцій залежить від прийнятих технологій робіт обсягів витрат на виробництво за одиницю часу і умов постачання.
Для визначення розмірів складів необхідно визначити по календарному графіку період з найбільшими витратами будівельних матеріалів деталей та конструкцій. За такий період приймаємо місячний інтервал часу. На визначений період складається перелік робіт та обсягів матеріалів і конструкцій необхідних для їх виконання на визначений період.
Таблиця 2.12 Відомість матеріаломістких робіт; матеріалів і конструкцій в найбільш матеріаловитратний період будівництва
Обсяг робіт у прийнятий період
Обсяг матеріалів і конструкцій
Денні витрати матеріалів
З табл. 2.12 визначаємо сумарну кількість матеріалів які повинні зберігатися на складах і ці дані зводимо у табл. 2.13
Таблиця 2.13 Розрахунок площ тимчасових складів для будівельних матеріалів і конструкцій
Найменування матеріалів і конструкцій
Коеф. нерівномірності споживання K1
Розрахунковий запас матеріалів Qз
Норма розрахункової площі на од. вимір. S
Коеф. нерівномірності постачання K2
Розрахункова площа складу F
Для заповнення граф 1234 табл.2.13 використовуються дані табл. 2.12 відповідно графи 67910.
Розрахунок запасу матеріалів виконувався по формулі:
Q3 = Qд * tн * K1= Q; (2.12)
де Q3 - загальна потреба у матеріалах;
Qд - денна витрата матеріалів;
tн - норма запасу у матеріалах дні;
K1 - коефіцієнт нерівномірності витрат матеріалів.
Розрахункова площа складу визначається по формулі:
F = Q3 * S * K2 (2.13)
де S – нормативна площа складу на один. виміру з розрахунком проїздів;
K2 – коефіцієнт нерівномірності постачання матеріалів.
Виходячи із загальної потреби на стадії ПОБ приймаємо розміри закритих складів:
6.2 Розрахунок площі інвентарних споруд санітарно-побутового і адміністративного призначення.
Площі інвентарних приміщень розраховують на основі розрахункової чисельності по графіку руху робочих. За розрахункову чисельність робочих Рр приймається кількість робочих між максимальним значенням Рmax і середнім значенням Рср. котре має найбільшу зайнятість у часі на графіку руху робочих після його оптимізації.
з технічної частини с. 126 і табл.46 [2] визначають % кожної категорії робочих від їх загальної кількості в залежності від галузі промисловості. Ці дані заносяться у табл.2.14 у якій розраховується кількість працівників кожної категорії.
Таблиця 2.14 Склад робітників по категоріям
Площа інвентарних споруд визначається за формулою:
Sсп = Sн * P n (2.12)
Sн – нормативний показник площі споруди;
P – кількість робітників які користуються спорудою;
n – кількість людей на які приходиться нормативний показник.
Розрахунок потрібних споруд приводимо у табл. 2.15.
Таблиця 2.15 Відомість інвентарних споруд санітарно-побутового і адміністративного призначення
Назва інвентарних приміщень
Кількість людей на показн n
Кільк робітн що корист. приміщ P
Розрах. площа споруди Sсп
Прийняті характеристики
Приміщення для обігріву робочих
Розмір у плані і тип споруди приймається по “Организация и планирование строительного производства” Л.Г. Дикман [11] С. 247.
6.3 Забезпечення будівельного майданчика електроенергією.
Електрична енергія потрібна для живлення електродвигунів будівельних машин механізмів а також електропристроїв та електроінструментів електрозварювальних робіт для освітлення робочих місць адміністративних санітарно-побутових приміщень а також задовольняння технологічних потреб будівництва верстатів та обладнання підсобних виробництв.
Перед розрахунком потреби в електроенергії будівельного майданчика на календарному графіку визначається період часу з найбільшими витратами електроенергії.
Таблиця 2.16 Потужність електроспоживачів
Найменування електроспоживачів
Улаштування пароізоляції і утеплювача
лебідка монтажна 5т.
Улаштування цементної стяжки
Лебідка монтажна 5т.
Улаштування рулонної покрівлі
Підйомник вантажепідємністью 500 кг
Засклення віконних блоків
Підйомник вантажепідємністью 320 кг
Монтаж плит покриття
кран СКГ 3010 Розчинозмішувач
Цегляна кладка зовнішніх стін
Потрібна потужність джерела електроенергії визначається по формулі:
Рр.=α( Kc1*Pccosφ + Kc2*PT cosφ+ Kc3*POB + PО.З ) (2.15)
деα - коефіцієнт втрат потужності в мережах в залежності від їх довжини перерізу (α = 1.05 1.10);
Рс - потужність силових споживачів;
Рт - потужність для технологічних потреб;
Ро.в.; Ро.з. - потужність освітлювальних приладів для внутрішнього та зовнішнього освітлення;
6.4 Забезпечення будівельних майданчиків водою.
На будівельному майданчику вода використовується для виконання будівельно-монтажних робіт санітарно-побутових потреб та протипожежних заходів.
Потреба у воді Qистр. визначається по формулі:
Qпотр=05( Qвир+Qгосп)+Qпож (2.16)
де Qвир; Qгос; Qпож - потреба у воді відповідно на виробничі господарські та протипожежні заходи л с;
витрати води на виробничі потреби Qвир л с:
Q вир= qп*nc*kг*kн t*3600(2.17)
деqп - питомі витрати на виробничі витрати (дод.15);
nс - кількість виробничих споживачів у найбільш завантажену зміну;
кг - коефіцієнт годинної нерівномірності водоспоживання – 1.5;
кн - коефіцієнт неврахованих витрат води – 1.2;
t - урахована кількість годин у зміну.
Витрати води для забезпечення господарсько-побутових потреб
Qгосп=qг*nп*kг t*3600+qд*nдtд*60 (2.18)
де qг - питомі витрати води на господарсько-питні потреби (дод. 16);
nп - кількість працюючих в найбільш завантажену зміну;
кг - коефіцієнт годинної нерівномірності водоспоживання – 1.5 3;
qд - витрати води на прийом душу одним робітником;
nд - кількість користувачів (40 % від nп);
tд - тривалість роботи душової – 45 хв.
Мінімальні витрати води на протипожежні заходи визначаємо із розрахунку одночасної дії двох струменів із гідрантів по 5 л за секунду на кожний струмінь тобто Qпож = 20 л с. такі витрати можуть бути прийняті для невеликих обєктів площа забудови яких до 10 га на площах до 50 га включно приймається 20 л с.
Діаметр Д (мм) водопровідної напірної мережі можливо визначити по формулі:
деV - швидкість руху води по трубах приймають для великих діаметрів 1.5 2 л с для малих 0.7 1.2 л с.
Діаметр зовнішнього протипожежного водопроводу приймають не менше 100 мм.
Визначимо потребу у воді для будівництва об’єкту яка розраховується на період з найбільшою витратою води. Визначаємо обсяг води на будівництво об’єкту у період найбільшої витрати води.
Таблиця 2.17 Витрати води на виробничі витрати
Найменування водоспоживачів
Витрати води на одиницю виміру л
Витрати води у зміну
Визначається кількість води на виробничі потреби по формулі (2.17):
Qвир = 533*4*15*128*3600=013 л с.
Визначається кількість води на господарські потреби по формулі (2.18):
Qгос =15*31*158*3600+31*1545*60=02 л с.
Мінімальні протипожежні витрати води склали:
Загальна потреба у воді визначається по формулі (2.16):
Qпотр =05(013+02)+20=20165 л с.
Визначаємо діаметр водопровідної напірної мережі по формулі (2.19): V =2 мм.
Приймаємо діаметр напірної водопровідної мережі 100 мм.
7 Техніко-економічні показники
Об’єм будівництва будівлі 112320 тис. м3
Максимальна кількість робочих . 76 чол.
Середня кількість робочих .. 51 чол.
Загальні витрати праці 7129 люд.- дн.
Затрати праці на одиницю обєму будівлі 0063 люд.- дн м3
Тривалість будівництва . 140 днів
СНиП .04.03-85* «Нормы продолжительности строительства» в 2-х частях1991 г.
Расчетные нормативы для составления проектов организации строительства. М. Стройиздат 1973 174 с.
Единые нормы и расценки. ЕНиР .
Строительные нормы Украины. СНУ-93 .
ДБН А.3.1-5-96 Організація будівельного виробництва 1996 р.
Методичні рекомендації до складання календарних планів виконання робіт Полтава: Полтавський державний технічний університет імені Юрія Кондратюка 1999. – 19 с. Укладач: А. В. Юдін
Методичні вказівки до виконання розділу Організація будівництва” у складі курсового проекту (спеціальність 7.092101). Укладачі: Анюховський А. М. Та ін. Полтава ПДТУ 1999.
Методичні вказівки до підготовки розділу Проект виконання робіт” у складі курсового проекту (спеціальність 7.092101). Укладачі: Анюховський А. М. Та ін. Полтава ПДТУ 1999.
Методичні вказівки до проектування та розрахунку будівельних генеральних планів при виконанні курсових і дипломних проектів. Укладачі: Анюховський А. М. Та ін. Полтава ПДТУ 1999.
Додатки до методичних вказівок із проектування та розрахунку будівельних генеральних планів при виконанні курсових і дипломних проектів. Укладачі: Анюховський А. М. Та ін. Полтава ПДТУ 1999.
Дикман Л. Г. Организация и планирование строительного производства управление строительными предприятиями с основами АСУ: Учебник для строительных вузов и факультетов. – 3-е изд. – М.: Высшая школа 1988. – 559 с.
Проект організації будівництва (ПОБ) 1
1 Збір вихідних даних 1
2 Розробка в складі ПОБ календарних планів підготовчого періоду та будівництва комплексу обєктів 2
2.1 Розподіл затрат у підготовчий і основний періоди будівництва 4
2.2 Складання календарного плану підготовчого період 4
2.3 Побудова календарного плану будівництва комплексу 5
2.4 Складання графіка освоєння капітальних вкладень обсягів БМР та графіка руху робочих 7
3 Визначення потреби у тимчасових складських приміщеннях 7
4 Визначення потреби у тимчасових адміністративно-побутових приміщеннях . 9
5 Визначення потреби будівництва в електроресурсах
6 Розрахунок техніко-економічних показників будівництва комплексу на стадії проекту організації будівництва 11
Проект виконання робіт (ПВР) 12
1 План і розріз проектуємого об’єкту 12
2 Визначення обсягів та трудомісткості будівельно-монтажних робіт 13
3 Визначення потреби у конструкціях виробах напівфабрикатах і матеріалах 18
4 Вибір методів виконання робіт і підбір основних машин та механізмів для їх виконання 21
5 Розробка календарного графіку виконання робіт 22
5.1 Збір вихідних даних для календарного графіку 22
5.2 Розрахункові схеми взаємозвязків робіт 24
5.4 Розробка і розрахунок лінійного графіка 29
5.5 Приведення лінійного графіку до директивного (нормативного) терміну 31
5.6 Побудова лінійного графіку виконання робіт 33
5.7 Оптимізація лінійного графіка по трудовим ресурсам 33
6 Визначення потреби в тимчасових спорудах і мережах 34
6.1 Розрахунок площі тимчасових складських приміщень і майданчиків . 34
6.2 Розрахунок площі інвентарних споруд санітарно-побутового і адміністративного призначення 37
6.3 Забезпечення будівельного майданчика електроенергією 40
6.4 Забезпечення будівельних майданчиків водою 41
7 Техніко-економічні показники 44

План и разрез.dwg

Генплан.dwg

Техкарта на покриття.dwg

Календ.графік НБУ№3.dwg

План и фасад1.dwg

НИРС.dwg

Проект по ОСП(2).dwg

Будгенплан.dwg