Взаимозаменяемость, стандартизация и технические измерения

эскиз2.dwg

эскиз 3.dwg

калибр - пробка.dwg

Термообработка-азотирование HV870-1020. 2.Неуказанные предельные отклонения: отверстий-Н14; валов-h14
Сталь38ХЮ ГОСТ 4543-71

эскиз9.dwg

зубчатое колесо.dwg

Сталь45 ГОСТ 4543-77
Направление линии зуба
Нормальный исходный контур
Коэффициент смещения
Радиусы скруглений 2мм max
Неуказанные пред. откл. размеров:

сб. черт.редуктора.dwg

калибр скоба.dwg

Сталь38ХЮ ГОСТ 4543-71
Термообработка-азотирование HV870-1020. 2.Неуказанные предельные отклонения: отверстий-Н14; валов-h14

эскиз 1.dwg

эскиз5.dwg

Вал промежуточный.dwg

Сталь 45 ГОСТ1050-74
Неуказанные предельные отклонения размеров:
Размер обеспечить инструментом.

эскиз7.dwg

КУРСОВОЙ 3.docx

РАСЧЕТ И ВЫБОР ПОСАДОК ПОДШИПНИКА КАЧЕНИЯ
Соединение с подшипником качения № 46309 ГОСТ 831-75 работающее с сильными ударами и вибрациями; перегрузка до 300%; корпус неразъемный.
Основные размеры шарикового радиального подшипника серии диаметров 3 № 46309 ГОСТ 831-75 [7]: наружный диаметр D= 100 мм внутренний диаметр d = 45 мм ширина В=25 мм фаска r = 25 мм.
Поскольку перед обозначением подшипники не указан класс точности то он равен нулю. Согласно СТ СЭВ 774-77[2] предельные отклонения размеров подшипника;
наружного кольца (D = 100 мм) – еs = 0; e
внутреннего кольца (d= 45 мм) – ES = 0; EI = – 12 мкм;
ширины подшипника (B = 29 мм) – еs = 0; ei = – 120 мкм.
Внутреннее кольцо подшипника вращения вместе с валом и неподвижно относительно радиальной нагрузки R что соответствует циркуляционному нагружению; наружное кольцо расположенное в неподвижном корпусе неподвижно относительно радиальной нагрузки и следовательно испытывает местное нагружение [2].
Рисунок 3.1. Схема нагружения колец подшипника качения
Рекомендуемые поля допусков отверстия в неразъемном корпусе сопрягающиеся с местно нагруженным наружным кольцом подшипника при заданном характере нагрузки [2]: H6H7
Поскольку подшипник имеет класс точности 0 то согласно рекомендациям [3] выбирают допуск H7.
Окружная сила в зубчатом зацеплении
Согласно [7] радиальная реакция опоры рассматриваемого подшипника может быть рассчитана так:
где a – угол зацепления для прямозубой передачи a = 20° [7]; ρ-угол трения между зубьями (для большинства случаев ρ = 3° [7] ); l1 и l2 – размеры узла (рис. 3.2).
Рис.3.2 К расчету радиальных реакций опор.
Интенсивность радиальной нагрузки
где kп = 18 – динамический коэффициент посадки при работе с сильными ударами и вибрациями перегрузка до300%; F = 1 – для сопряжения подшипника со сплошным валом; FA = 1 – для однорядного не сдвоенного подшипника [2].
Для вала сопрягающегося с подшипником данного размера (d = 45 мм) и расчетной интенсивности радиальной нагрузки рекомендуются [2] следующие поля допусков: k5 и k6. Так как подшипник класса точности 0 то выбирают допуск – k6.
Рис. 3.3 Схема полей допусков для посадок внутреннего и наружного колец подшипника качения.
Согласно рекомендациям [2] допуск цилиндричности деталей сопрягаемых с подшипником класса точности 0 не должен превышать 25% допуска их посадочного размера что составит: для вала Td 4 = 164=4 мкм; для отверстия Td 4 = 354 = 87 мкм. 0кругляя эти значения до ближайших стандартных допусков цилиндричности по ГОСТ 24643-81 [1 табл.2.18] получаем для вала – 0004 мм для отверстия – 0010 мм.
Согласно [2] шероховатость посадочных поверхностей под подшипник данного размера и класса точности:
вала – Ra= 125 мкм;
отверстия в корпусе – Ra= 25 мкм;
торцов заплечников – Ra = 25 мкм.
На сборочном чертеже представляют: посадку внутреннего кольца подшипника на вал 45 и посадку наружного кольца подшипника в отверстие корпуса 100 на чертеже вала – допуск 45k6 отверстия в корпусе – 100H7 а также назначенные допуски цилиндричности и шероховатость поверхностей.

КУРСОВОЙ 1,8.docx

1.РАСЧЁТ ПОСАДКИ С НАТЯГОМ
Соединение с размерами D=50мм l=66 мм d1=0 d2=70 мм предназначено для передачи крутящего момента Мкр= 420 Нм. Материал деталей – сталь 45 с пределом текучести Т1=Т2= 35107 Нм. Рабочая температура соединения
Рис.1.1 - Схема расчета посадки с натягом зубчатого колеса.
Исходя из прочности сопрягаемых деталей максимальное допустимое давление на посадочные поверхности:
для вала (охватываемая деталь)
для зубчатого колеса (охватывающая деталь) ;
Следовательно более слабой является охватывающая деталь и дальнейших расчетах в качестве максимально допустимого давления посадочных поверхностях принимают [Pmax] = 9.95107Нм2
Максимальный расчетный натяг
где E1 = E2 = 21011 Нм2 - модули упругости материала сопрягаемых деталей.
- коэффициенты Пуассона материала сопрягаемых деталей .
Максимальный допустимый натяг
=10149.093+12-0 = 10639106 мкм.
где = 093– коэффициент учитывающий увеличение удельного давления у торцов охватывающей детали определен по графикам [1] в зависимости от отношений
поправка учитывающая смятие шероховатостей сопрягаемых поверхностей при сборке способом продольной запрессовки:
=5(16 + 08) = 12 мкм;
=16 мкм и =08 мкм - параметры шероховатости посадочных поверхностей зубчатого колеса и вала назначены согласно рекомендуемым в [1] значениям для поверхностей деталей средней точности (IT = 7 8) в посадках с натягом собираемых под прессом;
температурная поправка =0 так как а детали изготовлены из одного материала.
Минимальный расчетный натяг
где коэффициент трения стали по стали при проворачивании f=009 [1].
Минимальный допустимый натяг обеспечивающий неподвижность соединения под действием заданного крутящего момента:
= 18+12+0 = 30 мкм .
По таблицам предельных натягов в посадках с натягом [1] наиболее близкие к расчетным характеристики имеет посадка в системе отверстия 50 для которой табличные значения предельных натягов
= 45 мкм > = 30 мкм.
Запасы прочности соединения при эксплуатации
Таким образом запас прочности при эксплуатации больше чем при сборке:
что должно обеспечить повышенную долговечность соединения.
По таблицам ГОСТ 25347-82 [1] размеры сопрягаемых деталей имеют следующие предельные отклонения:
отверстия ES = 25 мкмEJ= 0;
валаes = 95 мкмei = 70 мкм
допуск посадочного размера вала Td = 25 мкм допуск посадочного размера зубчатого колеса TD = 25мкм. Предельные размеры отверстия Dma Dm вала dma dmin = 5007 мм.
Средний натяг выбранной посадки
что больше чем 0001 D = 000150 = 50 мкм. Поэтому при отсутствии каких-либо дополнительных условий целесообразно применить для этого соединения термическую сборку. Поскольку обычно удобнее нагревать деталь с отверстием чем охлаждать вал рассчитаем температуру нагрева
где для углеродистых сталей = 1210-6 [1 табл. 1.62] ; Sсб=Smin=9 мкм для посадки 50 [1 .табл. 1.47].
Рис.1.2- Схема полей допусков выбранной посадки.
ВЫБОР ПОСАДКИ ШПОНОЧНОГО СОЕДИНЕНИЯ
Неподвижное нереверсивное соединение призматической шпонкой деталей с посадочными размерами согласно заданию п.1.
Основные размеры шпоночного соединения согласно ГОСТ 23360-78 [2]:
длина шпоночного паза вала L - согласно сборочному чертежу;
глубина паза вала t1 = 55 мм.
глубина паза втулки t2 = 38 мм.
Согласно рекомендациям [15] по ГОСТ 26630-78 [2] для неподвижного нереверсивного соединения призматической шпонкой выбирают допуски посадочного размера b:
паза зубчатого колеса – J5 9
что обеспечивает полную взаимозаменяемость шпонок их неподвижность при эксплуатации и удобство сборки (из-за небольшого натяга в соединении со шпоночным пазом вала) возможность беспрепятственной сборки-разборки соединения (благодаря зазору в сопряжении с пазом зубчатого колеса).
Рис.8.1 – Основные размеры шпоночного соединения
Согласно ГОСТ 25347-82 [1] назначают предельные отклонения посадочного размера
шпонки –14 h9(–0043);
паза вала – 14 N9 (–0043);
паза зубчатого колеса –14 Js 9().
Поля допусков и предельные отклонения несопрягаемых размеров шпоночного соединения [2]:
высота шпонки h = 9 h11(– 0090);
длина шпоночного паза вала L = 46H15(+10);
глубина паза вала t1 = 55(+01);
глубина паза зубчатого колеса t2 = 38(+01).
Поле допуска ширины
Поле допуска ширины Поле допуска шпоночного паза втулки
шпоночного паза вала ширины шпонки ES=+22
Рисунок 8.2 - Схема полей допусков деталей шпоночного соединения
а) - вала; б) - посадочного отверстия; в) - шпонки
Рисунок 8.3 - Обозначение точности и шероховатости обработки элементов шпоночного соединения.

курсовой 5.docx

НОРМИРОВАНИЕ ТОЧНОСТИ ЗУБЧАТЫХ КОЛЕС
Цилиндрическая косозубая передача с межосевым расстоянием а = 126 мм содержит зубчатое колесо с делительным диаметром d =216 мм нормальным модулем m= 2 мм шириной зубчатого венца b= 46 мм коэффициентом осевого перекрытия = 1 и заданной точностью изготовления 7В.
Данное зубчатое колесо должно иметь 7-ю степень точности по нормам кинематической точности по нормам плавности и контакта; вид бокового зазора В допуск бокового зазора b класс точности межосевого расстояния – V.
Для контроля по нормам кинематической точности зубчатых цилиндрических колес 8-й степени используют шесть комплексов контролируемых параметров [3]. В соответствии с рекомендациями [3] наиболее полную информацию о годности колеса несет комплексный показатель - наибольшая кинематическая погрешность колеса который назначают для контроля по нормам кинематической точности.
Для контроля по нормам плавности цилиндрических зубчатых колес 7-й степени точности с коэффициентом осевого перекрытия = 1 используют комплексов контролируемых параметров .
В соответствии с рекомендациями [3] и с учетом того что для прямозубых передач основной причиной нарушения плавности является циклическая погрешность зубцовой частоты fzzr этот показатель и назначается для контроля по нормам плавности.
Для контроля по нормам контакта цилиндрических зубчатых колес 7-й степени точности с коэффициентом осевого перекрытия = 1 можно пользоваться двумя комплексами контролируемых параметров [3]. В соответствии со справочными данными [3] в машиностроении чаще используют параметр - погрешность направления зуба который и назначается для контроля данного колеса по нормам контакта.
Числовые значения допусков и предельных отклонений выбранных показателей точности [3]:
а) наибольшая кинематическая погрешность колес
где Fp- накопленная погрешность шага; ff- допуск на погрешность профиля при соответствующих степенях точности по нормам кинематической точности и плавности работы;
б) циклическая погрешность зубцовой частоты колес
zzr=06zzo=0618 =108мкм;
где fzzo - циклическая погрешность зубцовой частоты передачи определенная в зависимости от частоты циклической погрешности K = Z () - количество зубьев колеса в данном случае Z = 40);
в) погрешность направления зуба F = 16 мкм.
Для данного колеса с видом бокового зазора B наименьшее дополнительное смещение исходного контура EHS = 200 мкм.
Допуск на смещение исходного контура TH при допуске бокового зазора b и допуске радиального биения зубчатого венца Fr=50 мкм (для 7-й степени точности по нормам кинематической точности) равен 200 мкм.
Измерительные средства для контроля установленных контролируемых параметров [3]:
а) для измерения кинематической погрешности зубчатого колеса прибор контроля кинематической погрешности БВ-5053;
б) для измерения циклической погрешности зубцовой частоты Fzzo - волномер БВ-5024;
в) для измерения погрешности направления зуба - прибор контроля направления зуба БВ-586.
г) для измерения смещения исходного контура – тангенциальный зубомер.
Выполнен чертеж зубчатого колеса с указанием необходимых требований точности и шероховатости.

тлпз.docx

Курс Группа Тм-071з Семестр .
на курсову роботу студента
Рассохін Володимир Анатолійович .
Тема курсової роботи .
Строк здачі студентом закінченої роботи - .
Вихідні дані до роботи .
Діаметр з*єднання проміжного валу з зубчастим колесом D = 50мм. Матеріал валу – сталь 45 зубчастого колеса – сталь 45; крутний момент який передається з*єднанням Мкр=420 Нм; номер підшипника № 0-46309; модуль зубчастого колеса т=2мм; позначення точності зубчастого колеса 7-В; позначення різьбового з*єднання М10. При розрахунку розмірного ланцюга забезпечити точність міжосьового розміру отворів посадочних місць підшипників у корпусі редуктора.
Розрахунок посадки з натягом. 2. Розрахунок і вибір посадок підшипників кочення. 3. Розрахунок виконавчих розмірів калібрів для контролю деталей циліндричного гладкого з*єднання. 4. Нормування точності зубчастих коліс. 5. Розрахунок розмірного ланцюга. 6. Вибір посадки різьбового з*єднання. 7. Вибір посадки шпоночного з*єднання.

КУРСОВОЙ 7.docx

ВЫБОР ПОСАДКИ РЕЗЬБОВОГО СОЕДИНЕНИЯ
Резьбовое соединение М10 общего назначения.
Согласно обозначению задана резьба метрическая с наружным диаметром D(d)= 10 мм относящаяся к группе нормальных длин свинчивания (N).
Размеры средних и наружных диаметров внутренней и наружной резьб - согласно [2]:
В соответствии с имеющимися рекомендациями [2] применяют средний класс точности данной резьбы как для резьбы общего назначения.
Согласно ГОСТ 16093-81 [2] назначают предпочтительные поля допусков резьбовых деталей среднего класса точности с нормальной длиной свинчивания (N); для внутренней резьбы (гайка) допуск среднего и внутреннего диаметров 6Н; для наружной резьбы (болт) допуск среднего и наружного диаметра 6g.
Предельные отклонения резьбовых деталей по ГОСТ 16093-81:
наружной резьбы (болт) – М10– 6g:
d – es = – 32 мкмei = – 268 мкм
d1 – es= – 32 мкмei – не нормируется
d2 – es= – 32 мкмei = – 164 мкм
внутренней резьбы (гайки) – М10 - 6Н:
D – ES – не нормируется EI=0
D1 – ES = 300 мкм EI=0
D2 – ES = 180 мкм EI=0.
Предельные размеры наружной и внутренней резьб:
dmax = d – esDmax = D+ES
dmin = d – eiDmin = D+EI
Таблица 1 - Параметры резьбового соединения
Наименование диаметра
Номинальное значение мм
Внутренняя резьба мм
Рис.7.1.Схемы полей допусков: а) наружная резьба (болт) М10 6g
б) внутренняя резьба (гайка) М10 6Н

курсовой 4.docx

РАСЧЕТ ИСПОЛНИТЕЛЬНЫХ РАЗМЕРОВ КАЛИБРОВ ДЛЯ КОНТРОЛЯ ДЕТАЛЕЙ ГЛАДКОГО ЦИЛИНДРИЧЕСКОГО СОЕДИНЕНИЯ
Калибр-пробка и калибр-скоба для контроля посадочных размеров деталей соединения 50 с предельными размерами: отверстия Dmax =50025 мм Dmin = 500 мм вала – dmax = 50095 мм dmin = 5007 мм.
Согласно ГОСТ 24853-81 для контроля деталей 50 изготовленных по 7-му-квалетету точности: допуски на изготовление калибра-пробки и калибра-скобы
отклонения середин полей допусков на изготовление проходных калибров-пробок и калибров-скоб относительно наименьшего (для пробки) или наибольшего (для скобы) предельных размеров детали
допустимый выход размеров изношенных проходных калибров-пробок и калибров-скоб за границу поля допуска детали
допуск на изготовление контрольного калибра для скобы
величина для компенсации погрешности контроля калибрами-пробками и калибрами-скобами
Рис.4.1. Схема расположения полей допусков калибра-пробки для контроля отверстия 50 Н7.
Рис.4.2.Схема расположения полей допусков калибра-
скобы для контроля вала 50u7 и контркалибров для
контроля калибра-скобы.
Схемы допуска калибра-пробки калибра-скобы и контркалибров для скобы показаны на рис.4.1 и 4.2.
Исполнительные размеры и размеры изношенного калибра-пробки согласно расчетным формулам [3]:
а) для рабочего проходного калибра Р-ПР:
наибольший размер нового калибра
исполнительный размер калибра – 500055–0004;
наименьший размер изношенного калибра
б) для рабочего непроходного калибра Р-НЕ:
наибольший размер калибра
исполнительный размер калибра – 500252–0004
Исполнительные размеры и размеры изношенного калибра-скобы согласно расчетным формулам [3]:
наименьший размер нового калибра
исполнительный размер калибра – 500895 +0004;
наибольший размер изношенного калибра
б) для рабочего непроходного калибра Р-НЕ:
наименьший размер калибра
исполнительный размер калибра – 50068+0004.
Допуски отклонений формы калибров для контроля диаметров менее 80мм не установлены [3] следовательно лежат в пределах допусков на размерах и на чертежах не обозначаются.
Согласно ГОСТ 2015-84 шероховатость рабочих поверхностей рабочих калибров – Ra=008 мкм контркалибров – Ra= 004 мкм.

курсовой 6.docx

РАСЧЕТ РАЗМЕРНОЙ ЦЕПИ
Сборочный узел (см. рис .6.1) с размерами и требованиями согласно заданию. Необходимо обеспечить точность межосевого расстояния цилиндрической передачи: a = 126мм d = 216мм m=2мм с обозначением точности - 7-В опорами служат подшипники качения данные о которых приведены в разделе 3 и на рис.6.1.
Производство - крупносерийное.
Номинальный размер замыкающего звена - межосевого расстояния передачи - = 160 мм. Предельные отклонения межосевого расстояния данной цилиндрической передачи 7-B мм. Таким образом предельные отклонения замыкающего звена
ES(А) = +80 мкм; EI(AΣ) = –80 мкм.
Допуск замыкающего звена TAΣ = 160 мкм.
Рис.6.1. Схема размерной цепи.
Составляющие звенья размерной цепи: А1 и A2- смещение и поворот оси вала-шестерни вследствие радиального биения подшипников 1 и 2 A3 - расстояние между осями отверстий под подшипники в корпусе; А4 и А5 - смещение и поворот оси вала-колеса вследствие радиального биения подшипников 3 и 4.
Номинальные размеры составляющих звеньев:
A1=A2=A4=A5=0 Аз = 126мм удовлетворяют уравнению проверки
Допуски составляющих звеньев А1 А2 А4 А5;
где 1 и 2 - передаточные отклонения отражающие степень влияния радиального биения подшипников 12 и 34 на смещения и повороты осей валов; -радиальные биения наружных колец. Так как межосевое расстояние определяют по среднему сечению передачи то при размерах l1 = 42 мм l2 = 126 мм l3 = 168 мм (рисунок 6.1) передаточные отношения
Радиальные биения подшипников согласно [2];
Неизвестным остается допуск размера A3=160мм. Поскольку количество составлявших размеров n = 5 то воспользуемся вероятностным методом расчета среднего допуска
Для размера A3= 126мм допуск Тср = 130мкм соответствует 10-му квалитету точности (IT9= 100мкм IT10 = 160мкм) [1] следовательно в данном случае можно применить неполную взаимозаменяемость.
Исходя из крупносерийного характера производства можно считать что рассеяние размеров составляющих звеньев подчиняется закону Гаусса и коэффициенты относительного рассеяния 13 а коэффициенты относительной асимметрии = 0.
Принимают процент риска P = 027 чему соответствует коэффициент риска t = 3 [2].
Полученное значение ТА3 округляют до стандартного ближайшего значения допуска размера = 126мм. Согласно ГОСТ 25347-82 [1табл.1.8] по IТ10 ТА3 = 160мкм.
Суммарная погрешность размеров составляющих звеньев
Поскольку допуск замыкающего звена ТАΣ = 160мкм 163мкм то оценивают процент риска соответствующий коэффициенту риска:
После интерполяции данных [2 табл.3.8] в пределах значений t = 3 и t = 281 процент риска Р = 031.
Поскольку среднее отклонение замыкающего звена Ec(Az) = 0 и средние отклонения размеров с векторными ошибками А1 А2 А4 А5; - тoже что и Ec(A3) = 0 следовательно допуск этого размера симметричный - ES(A3) =12TA3. –EI(A3) = –12TA3.
На межосевое расстояние отверстий под подшипники в корпусе должен быть проставлен размер (126±0080) мм.

Standart_09.doc

Міністерство освіти і науки України
Дніпродзержинський державний технічний університет
ВИПУСКН КУРСОВ ПРОЕКТИ РОБОТИ.
ЗАГАЛЬН ВИМОГИ ТА ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ
технічних наук професор
Розроблений і внесений
Науково-методичною радою Дніпродзержинського державного технічного університету (ДДТУ) – протокол № 3 від 2008 – 12 - 11 .
Затверджений і введений в дію наказом по ДДТУ від
Уведений замість СТУ 1-02
Розробники: О.М. Коробочка доктор технічних наук професор (керівник розробки); О.О. Могілевцев кандидат технічних наук доцент; С.. Чухно кандидат технічних наук доцент.
Декан металургійного факультету
канд. техн. наук доцент В.В. Перемітько
Декан енергетичного факультету
доктор техн. наук проф. А.М. Павленко
Декан механічного факультету
канд. техн. наук доцент В.Ю. Солод
Декан факультету електроніки
та комп’ютерної техніки
доктор техн. наук проф. О.М. С’янов
Декан хіміко-технологічного
факультету канд. техн. наук доцент О.. Полянчиков
Декан факультету економіки і менеджменту
канд. фіз.-мат. наук доцент С.Г. Дронов
Декан факультету соціології та філології
доктор філ. наук проф. М.С. Конох
Декан заочного факультету
канд. фіз.-мат. наук доцент .Б. Лейко
Декан факультету післядипломної освіти
канд. техн. наук доцент .В. Губарєв
Галузь застосування 5
Загальні положення 6
Написання та оформлення текстових документів 9
2 Викладення тексту .9
Побудова і рубрикація тексту ..11
4 Оформлення ілюстрацій .. 12
5 Побудова та оформлення таблиць 14
6 Формули та розрахунки 18
9 Посилання на джерела інформації 20
10 Оформлення пояснювальної записки до дипломного проекту 21
11 Позначення частин ..27
12 Оформлення аркушів пояснювальної записки .28
13 Оформлення пояснювальної записки до курсового проекту 29
14 Оформлення випускних та курсових робіт . ..31
Загальні правила оформлення графічної частини
дипломних та курсових проектів 36
2 Оформлення аркушів графічної частини . 36
Додаток А - Приклади оформлення графіків 41
Додаток Б – Форма титульного аркуша пояснювальної
записки до дипломного проекту 42
Додаток В – Приклад оформлення титульного аркуша
пояснювальної записки до дипломного проекту 43
Додаток Г – Форма завдання на дипломний проект .44
Додаток Д - Приклад заповнення завдання на дипломний проект 46
Додаток Е – Форма оціночного аркуша 48
Додаток Ж – Приклад реферату до дипломного проекту 49
Додаток И - Приклад оформлення змісту (фрагмент) 50
Додаток К - Приклад оформлення відомості матеріалів
дипломного проекту 51
Додаток Л – Форми основного напису для текстових документів ..52
Додаток М – Форма титульного аркуша курсового проекту .. .53
Додаток Н – Приклад заповнення титульного
аркуша курсового проекту .54
Додаток П - Форма титульного аркуша випускної роботи .55
Додаток Р – Приклад заповнення титульного
аркуша випускної роботи 56
Додаток С – Форма завдання на випускну роботу 57
Додаток Т – Приклад оформлення завдання на випускну роботу 59
Додаток У – Приклад реферату на дипломну роботу 61
Додаток Ф – Форма титульного аркуша курсової роботи .62
Додаток Х – Розташування рамок та написів на аркушах
графічної частини 63
Додаток Ц – Розміри основного напису для аркушів графічної
частини дипломних та курсових проектів 64
Додаток Ш – Розміри додаткових граф .65
Додаток Ю – Приклади оформлення аркушів графічної частини ..66
Дніпродзержинський державний технічний університет СТАНДАРТ УСТАНОВИ
ВИПУСКН КУРСОВ ПРОЕКТИ РОБОТИ. ЗАГАЛЬН ВИМОГИ ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ
Чинний від 2009-01-01
1 Цей стандарт розроблений на основі Державних стандартів чинних в Україні: диної системи конструкторської документації (СКД) Державної системи забезпечення єдності вимірювань (ДСВ) Системи інформаційно-бібліографічної документації та ДСТУ 3008 - Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення.
2 Цей стандарт встановлює загальні вимоги до змісту та оформлення випускних та курсових проектів і робіт студентами Дніпродзержинського державного технічного університету (ДДТУ).
3 Додаткові специфічні вимоги які не суперечать цьому стандарту можуть встановлюватися випусковими кафедрами шляхом видання відповідних методичних документів які затверджуються в установленому порядку.
4 Відхилення від вимог цього стандарту відзначаються у відгуку керівника проекту (роботи) та рецензії і як правило тягнуть за собою зниження оцінки. При наявності грубих відхилень завідувач випускової кафедри має право не допустити проект (роботу) до захисту до усунення зазначених відхилень.
5 Після захисту випускні проекти (роботи) зберігаються в архіві ДДТУ протягом встановленого періоду; курсові проекти та роботи а також ілюстративний матеріал до випускних робіт зберігаються на кафедрі протягом трьох років.
1 До випускних проектів (робіт) належать проекти та роботи які виконуються студентами наприкінці навчання і є обов’язковими елементами підсумкової державної атестації фахівців відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня.
Назва випускного проекту (роботи) повинна відповідати галузевому стандарту освіти та освітньо-професійній програмі відповідної галузі знань напряму спеціальності та спеціалізації.
Курсові проекти (роботи) виконуються з окремих дисциплін відповідно до чинних навчальних планів.
2 Дипломний курсовий проект - це комплект технічної документації що включає креслення та інші графічні матеріали (графічну частину) і пояснювальну записку (текстові частини). Він передбачає проектування цеху дільниці або їх реконструкцію чи технічне переозброєння проектування нового обладнання машини механізму вузла деталі моделі приладу технологічного процесу тощо.
3 Випускна курсова робота як правило не пов'язана з проектно-конструкторськими розробками і може носити науково-дослідний науково-прикладний аналітичний розрахунковий характер або мати за мету розробку алгоритму або програмного засобу для комп’ютера.
4 Випускний проект (робота) повинен мати елементи новизни. Випускні проекти (роботи) компілятивного характеру до захисту не допускаються.
5 Випускний проект (робота) виконується студентом індивідуально і самостійно під керівництвом і при консультації керівника проекту (роботи) який затверджується наказом по ДДТУ і консультантів з окремих частин які призначаються завідувачами відповідних кафедр за узгодженням з завідувачами випускових кафедр.
6 Керівниками випускних проектів (робіт) можуть бути викладачі випускової кафедри або кваліфіковані фахівці підприємств установ і організацій.
7 Випусковою кафедрою призначається викладач який здійснює нормо-контроль випускних проектів і робіт. До обов'язків нормоконтролера входить перевірка виконання вимог чинних стандартів включаючи цей стандарт установи та інших нормативних документів у проекті (роботі). Невиправлені зауваження нормоконтролю зазначаються у відгуку керівника дипломного проекту (роботи) і впливають на загальну його оцінку.
8 Випускна робота кожна частина пояснювальної записки і кожний аркуш графічної частини дипломного проекту повинні мати всі необхідні підписи. Підписання здійснюється у такому порядку:
- студентом - автором проекту (роботи);
- консультантами з відповідних частин;
- керівником проекту (роботи);
- відповідальним за нормоконтроль;
- завідувачем випускової кафедри його заступником або іншою особою яка має право затвердити і допустити до захисту проект (роботу) – далі - завідувач випускової кафедри.
Курсові проекти та роботи підписуються студентом-автором керівником і консультантами (якщо вони призначені).
За відсутності бодай одного з зазначених підписів дипломний курсовий проект (робота) до захисту не допускається.
9 Відповідальність за зміст і правильне оформлення випускного курсового проекту (роботи) несе його автор.
10 Теми випускних проектів (робіт) розроблюються випусковими кафедрами з урахуванням вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики відповідного рівня актуальності з точки зору розв'язання реальних проблем здібностей і побажань студентів. Тема повинна бути сформульована досить конкретно і однозначно визначати коло питань що підлягають опрацюванню.
11 Теми випускних проектів (робіт) затверджуються і закріплюються за студентами і керівниками наказом по ДДТУ. Завдання на окремі частини проекту (роботи) розроблюються відповідними кафедрами і погоджуються з завідувачем випускової кафедри.
12 Випускний проект (робота) вважається реальним якщо виконана принаймні одна з таких умов:
- проект (робота) є частиною госпдоговірної або держбюджетної науково-дослідної роботи;
- проект (робота) виконаний за рекомендацією підприємства або є частиною проекту (роботи) що виконується в інтересах підприємства;
- до проекту (роботи) додані документи які підтверджують його практичне застосування (впровадження);
- по темі проекту (роботи) є принаймні одна публікація або патент рішення про публікацію або подана заявка на винахід.
13 Дипломний проект (випускна робота) може бути частиною комплексного дипломного проекту (випускної роботи) що виконується кількома студентами. Кожний студент індивідуально виконує окремий проект (роботу) що входить до складу комплексного дипломного проекту (роботи). Комплексні дипломні проекти (роботи) можуть бути кафедральними міжкафедральними або міжвузівськими.
По комплексному дипломному проекту (роботі) наказом по ДДТУ призначається керівник проекту в цілому і керівники кожного окремого проекту (роботи) який входить до нього.
14 Структура дипломного проекту (випускної роботи) обсяг окремих частин мінімальна кількість аркушів графічної частини проекту та ілюстративного матеріалу роботи загальні вимоги до них встановлюються для кожної спеціальності випусковою кафедрою узгоджуються з методичною комісією деканату та затверджуються наказом ректора ДДТУ.
15 Вимоги до змісту обсягу і структури курсових проектів (робіт) встановлюються відповідними кафедрами.
НАПИСАННЯ ТА ОФОРМЛЕННЯ ТЕКСТОВИХ ДОКУМЕНТВ
1.1 До текстових документів належать випускні курсові роботи та пояснювальні записки до випускних курсових проектів.
1.2 Текст повинен бути написаний студентом власноручно розбірливим почерком чисто і охайно однаковим чорним синім чи фіолетовим чорнилом (пастою) на аркушах білого паперу формату А4 на одній стороні аркуша. Рисунки і таблиці великого розміру допускається виконувати на аркушах формату АЗ. На одній сторінці допускається не більше трьох виправлень зроблених охайно і розбірливо.
1.3 Допускається виконувати текстові документи друкарським способом або з застосуванням комп’ютерних засобів. При виконанні комп’ютерним способом використовують шрифт Times New Roman № 14 з полуторним міжрядковим інтервалом. Використання сканованих або копійованих іншим способом матеріалів не допускається за винятком рисунків – з обов’язковим посиланням на джерело інформації.
1.4 Текстовий документ повинен мати тверду обкладинку. Для курсових проектів (робіт) допускається м’яка обкладинка.
2.1 Текст повинен бути написаний чіткою і ясною літературною мовою без граматичних і стилістичних помилок.
2.2 Текст як правило пишеться державною мовою. Допускається написання іншою мовою якщо це передбачене завданням.
2.3 Текст викладається як правило в безособовій формі наприклад проектом передбачено або проектом передбачається
В описі операцій що виконуються людиною рекомендується використовувати третю особу множини або однини наприклад подачу дуття припиняють майстер допускає зварювальника до роботи
В математичних викладках допускається використовувати першу особу множини наприклад враховуючи рівняння (1.5) і (1.6) знаходимо
В описі роботи механізмів автоматичних пристроїв тощо рекомендується використовувати третю особу однини наприклад автомат формує сигнал
Викладення від першої особи однини не допускається (крім цитат). Наприклад не можна писати: "Я в своєму проекті вирішив
2.4 В тексті (крім цитат) не допускається:
- вживати звороти розмовної мови;
- вживати застарілі та жаргонні терміни і вислови;
- вживати скорочені слова крім встановлених чинними стандартами і загальноприйнятих в літературної мові.
2.5 В тексті за винятком формул таблиць і рисунків не допускається:
- вживати математичний знак мінус (-) перед від'ємними величинами (треба писати слово "мінус");
- вживати умовні позначення прийняті на кресленнях наприклад знак діаметру;
- вживати позначення стандартів та інших документів без зазначення номеру наприклад: правильно: згідно з стандартом згідно з ДСТУ 1.0-93;
неправильно: згідно з ГОСТом ;
- вживати без числових значень знаки > ≤ ≥ = % №..
2.6 В тексті треба вживати стандартизовані найменування позначення і одиниці фізичних величин (система С).
2.7 Якщо в тексті наводиться ряд числових значень виражених в однакових одиницях то позначення одиниці вказують тільки після останнього числового значення наприклад 150; 175; 200 м або від 1 до 5 мм.
2.8 Числові значення величин треба вказувати з необхідною точністю при цьому в рядах величин (в тому числі в таблицях) здійснюють вирівнювання числа знаків після десяткової коми наприклад: 150; 175; 200.
В необхідних випадках треба застосовувати математичне округлення наприклад: правильно: продуктивність цеху 10000 т на рік або 10 тис. т неправильно: продуктивність цеху 100024864 т на рік.
3 Побудова і рубрикація тексту
3.1 Текстовий документ розділяють на частини (розділи). Частини (розділи) за необхідності поділяють на підрозділи а їх в свою чергу на пункти і підпункти. У цьому випадку кожна з зазначених структурних одиниць повинна включати не менше двох структурних одиниць більш низького рівня.
Частини та їх підрозділи повинні мати заголовки. Пункти і підпункти можуть не мати заголовків.
3.2 Частини (розділи) повинні мати порядкові номери в межах усього документу. Вступ висновки і перелік посилань не нумеруються. Номери частин (розділів) позначають арабськими цифрами і записують перед заголовком частини (розділу) без крапки.
Номер підрозділу пункту чи підпункту складається з номера структурної одиниці більш високого рівня і номера даної структурної одиниці поділених крапкою. В кінці номера крапку не ставлять. Номер структурної одиниці зазначають перед її заголовком а при його відсутності - перед початком тексту даної структурної одиниці наприклад:
1 Заголовок першого підрозділу загальної частини
2 Те ж саме - другого підрозділу
Спеціальна частина. Тема спеціальної частини
1 Заголовок першого підрозділу спеціальної частини
1.1 Заголовок першого пункту першого підрозділу другого розділу
1.2 Те ж саме - другого пункту
1.2.1 Текст першого підпункту другого пункту першого підрозділу другого розділу
1.2.2 Те ж саме - другого підпункту
2 Заголовок другого підрозділу спеціальної частини
3.3 Всередині структурної одиниці будь-якого рівня можуть бути наведені переліки. Перед переліком ставлять дефіс (-) малу літеру з дужкою або арабську цифру з дужкою наприклад:
3.4 Кожну частину починають з нового аркуша. Текст кожної структурної одиниці починають з абзацу.
3.5 Заголовки пишуть (друкують) без крапки в кінці не підкреслюючи. Якщо заголовок складається з кількох речень їх поділяють крапкою. Заголовки частин (розділів) друкують великими літерами грубим шрифтом і розміщують симетрично тексту. Заголовки підрозділів пунктів та підпунктів (якщо вони мають заголовки) друкують малими літерами (крім першої великої) грубим шрифтом і розміщують з абзацу.
Перенесення слів в заголовках не допускається.
3.6 Відстань між попереднім текстом і заголовком має бути в два-три рази а відстань між заголовком і наступним текстом — в півтора - два рази більше міжрядкового проміжку звичайного тексту. Після заголовка на сторінці повинні бути принаймні два рядки тексту.
4 Оформлення ілюстрацій
4.1 Текстова частина може містити ілюстрації у вигляді креслень ескізів схем графіків діаграм фотографій тощо. Всі ілюстрації називають рисунками.
4.2 Рисунки повинні бути виконані чітко і охайно з застосовуванням інструментів для креслення тушшю олівцем фломастером фарбою чи пастою. Допускається використання різних кольорів. Допускається виконання рисунків на комп’ютері. Електрографічні копії допускаються з дозволу керівника проекту (роботи) з посиланням на джерело інформації.
4.3 Рисунки розміщують як правило на окремих аркушах. Допускається розміщення на одному аркуші кількох рисунків а також розміщення невеликих рисунків безпосередньо в тексті.
4.4 Рисунки нумерують в межах кожної частини (розділу) двома числами - номером частини розділу або позначенням додатку і порядковим номером рисунка - поділеними крапкою.
4.5 На всі рисунки повинні бути посилання в тексті наприклад наведено на рисунку 4.2.
4.6 Кожний рисунок повинен мати найменування. Слово "Рисунок" його номер і найменування розміщують під рисунком і розташовують таким чином:
Рисунок 2.1 — Деталі приладу
Після найменування рисунка крапку не ставлять.
4.7 За необхідності над номером і найменуванням рисунка розміщують пояснювальні дані (так звану “легенду”: розшифровку номерів позицій на кресленнях або ескізах позначення кривих на графіках тощо).
4.8 Графіки як правило повинні мати координатні осі і координатну сітку. На гістограмах кругових (секторних) діаграмах і т.п. допускається координатні осі і сітку не зображати за умови що масштаб величин визначений іншим способом.
4.9 На координатних осях графіка необхідно наносити значення змінних величин у вигляді шкал у лінійному або нелінійному масштабі.
Поряд з поділками координатної сітки і (або) з ділильними штрихами шкали повинні бути вказані відповідні значення величин. Допускається використовувати додаткові ділильні штрихи без написання відповідних їм значень. Якщо початок відліку обох шкал - нуль його зазначають один раз у точці перетину шкал. Числа коло шкал треба розміщувати поза полем графіка і розташовувати горизонтально.
Допускається паралельно основній шкалі графіка розміщувати додаткові шкали.
4.10 Найменування фізичної величини яка відкладена на графіку пишуть текстом паралельно шкалі. Позначення одиниці фізичної величини (якщо вона має розмірність) зазначають після її найменування через кому. Літерне позначення величини (за необхідності) вказують перед позначенням одиниці виділяючи комами. Напис розміщують поза полем графіка. В кінці напису крапку не ставлять.
4.11 Осі шкал виконують суцільною основною лінією завтовшки s координатну сітку і ділильні штрихи - суцільною тонкою лінією криві на полі графіка виконують суцільною лінією завтовшки 2s. Якщо на графіку зображено дві або більше кривих допускається виконувати їх лініями різного типу (суцільними штриховими та ін.) або різного кольору.
4.12 Точки одержані виміром чи розрахунком позначають на графіку кружальцями хрестиками або іншими умовними знаками. Допускається наносити точки у вигляді хрестів або еліпсів розсіяння.
4.13 За необхідності лінії і точки графіка позначають літерами або арабськими цифрами. Перетин ліній і написів не допускається. За нестачею місця в лінії роблять розрив. Позначення пояснюють у “легенді” над найменуванням рисунка.
Приклад виконання графіка подано в додатку А на рисунку А.1.
4.14 Графіки що схематично зображують характер залежності допускається виконувати без шкал і координатної сітки. У цьому випадку осі графіка закінчують стрілками які вказують напрямок зростання фізичної величини. Такі графіки виконують тільки в лінійному масштабі (рисунок А.2).
5 Побудова та оформлення таблиць
5.1 Таблиці застосовують для кращої наочності компактності тексту і порівняння показників.
Таблиці оформлюють як правило відповідно до рисунка 3.1.
5.2 Таблиці нумерують в межах кожної частини (розділу) двома числами - номером частини розділу або позначенням додатка і порядковим номером таблиці поділеними крапкою.
5.3 На всі таблиці повинні бути посилання в тексті наприклад: наведено в таблиці 6.1.
5.4 Таблиця повинна мати найменування яке вказують над таблицею. Перед найменуванням таблиці пишуть слово "Таблиця" та її номер який відділяють від найменування за допомогою тире наприклад:
Таблиця 4.1 - Вихідні дані
номер найменування таблиці
Боковик Графи (колонки)
Рисунок 3.1 - Форма таблиці
5.5 Заголовки таблиці її граф і рядків пишуть в однині без крапки в кінці. Заголовки граф і рядків таблиці пишуть з великої літери а підзаголовки - з малої літери якщо вони складають одне речення з заголовком або з великої якщо вони мають самостійне значення. Заголовки граф можуть бути записані паралельно рядкам таблиці чи перпендикулярно до них.
Поділяти заголовки боковика і граф діагональною лінією не допускається.
Графу "Номери по порядку" в таблицю включати не допускається. За необхідності нумерацію рядків зазначають безпосередньо перед їх заголовком.
5.6 Якщо всі показники наведені в таблиці виражені в однакових одиницях вимірювання то найменування цієї одиниці (без скорочення) розміщують над таблицею а при перенесенні таблиці - над кожною її частиною.
Якщо в більшості граф показники наведені в однакових одиницях але є також показники які наведені в інших одиницях то над таблицею справа пишуть найменування переважного показника і одиниці його виміру наприклад:
Розміри в міліметрах. Позначення одиниць вимірювання інших величин вказують у заголовках (підзаголовках) відповідних граф чи рядків.
Позначення і розмірність фізичної величини загальні для графи (рядка) зазначають в кінці її (його) заголовку через кому наприклад: Тиск р МПа.
5.7 Обмежувальні слова "понад" "не більше" "менше" "не менше" а також граничні відхилення розміщують після позначення одиниці фізичної величини в кінці заголовку графи (рядка) або безпосередньо в графі таблиці після числа.
5.8 За нестачею місця допускається в заголовках (підзаголовках) граф (рядків) замінювати окремі поняття їх літерними позначеннями які повинні бути пояснені в тексті.
5.9 Текст що повторюється в рядках однієї графи і складається з одного слова з цифрою чи без неї замінюють лапками. Якщо текст що повторюється складається з двох і більше слів то при першому повторенні його замінюють словами "Те ж" а при наступних повтореннях - лапками. Замінювати лапками цифри що повторюються знаки позначення не допускається.
За відсутності окремих даних в таблиці ставлять риску (тире).
5.10 Таблицю як правило розміщують під текстом в якому дано посилання на неї чи на наступній сторінці. Допускається розміщувати таблицю уздовж довгої сторони аркуша таким чином щоб вона читалася при повороті записки на 90 градусів за годинниковою стрілкою. Таблиці що мають другорядне значення допускається виносити до додатка.
5.11 Якщо розмір таблиці перевищує одну сторінку її продовження переносять на наступну сторінку при цьому над продовженням пишуть "Продовження таблиці" і зазначають її номер. При перенесенні таблиці допускається її головку замінювати номерами граф відповідними до їх номерів у першій частині таблиці.
Приклади оформлення подані в таблицях 3.1 - 3.3.
Таблиця 3.1 - Розміри шайб
Номінальний діаметр різьби
Внутрішній діаметр шайби
Продовження таблиці 3.1
Таблиця 3.2 - Маса шайб
Таблиця 3.3- Призначення сталей і сплавів
Марки сталі і сплаву
Труби деталі пічної арматури теплообмінники патрубки
Вироби які використовують в атмосферних умовах
Те ж. Не має дельта-фериту
6 Формули та розрахунки
6.1 Формули і математичні рівняння а також рівняння хімічних реакцій подаються у тексті окремим рядком якщо інше не передбачене встановленою схемою розрахунків. Переносити формулу на наступний рядок допускається тільки на знаках операцій що виконуються причому знак на початку наступного рядка повторюється. При перенесенні формули на знаку множення застосовується знак "×".
6.2 Пояснення символів і числових коефіцієнтів які входять у формулу якщо вони не були пояснені раніше в тексті розміщують безпосередньо під формулою або групою формул. Пояснення кожного символу треба давати з нового рядка причому перший рядок пояснення повинен починатися зі слова "де" без двокрапки після нього.
Приклад: Густину зразка р кгм3 визначають за формулою
дет - маса зразка кг;
Не допускається одночасно з поясненнями наводити числові значення величин (їх треба вказати після усіх пояснень до формули).
де т - маса зразка кг (12 кг);
V- об'єм зразка (0001 м3).
6.3 При виконанні чисельних розрахунків за формулою треба наводити первинний вираз із підставленими в нього числовими значеннями і кінцевий результат з зазначенням одиниці вимірювання без проміжних викладок.
При великій кількості однотипних обчислень допускається приводити тільки розрахункову формулу і таблицю результатів обчислень з посиланням на неї в тексті.
6.4 Формули нумерують за необхідності в межах частини (розділу). Номер формули складається з номера частини (розділу) і порядкового номера формули поділених крапкою. Номер формули записують в круглих дужках на рівні формули справа. Посилання на формули в тексті дають в круглих дужках наприклад в формулі (3.1). Допускається нумерувати не всі формули.
7.1 Примітки застосовують якщо необхідні пояснення до тексту або таблиці.
7.2 Примітки розміщують безпосередньо після тексту чи таблиці яких вони стосуються і пишуть із абзацу з великої літери. Якщо примітка одна то після слова "Примітка" ставлять тире і текст примітки пишуть з великої літери. Якщо приміток декілька то їх нумерують арабськими цифрами.
Примітка - Зміна розміру не допускається.
Розміри для довідок.
Поверхню А полірувати.
8.1 Якщо необхідно пояснити окремі дані наведені в тексті їх треба позначати надрядковими знаками виноски. Виноски позначають арабськими цифрами з дужкою або зірочками (не більше чотирьох зірочок) що пишуть безпосередньо після слова до якого стосується пояснення на рівні верхнього обрізу шрифту. Нумерація виносок окрема для кожної сторінки.
8.2 Текст пояснення пишуть із абзацу в кінці сторінки і відділяють короткою тонкою горизонтальною лінією. Перед текстом пояснення вказують позначення виноски (цифру з дужкою або зірочки).
8.3 Виноски до таблиці розміщують безпосередньо під таблицею.
9 Посилання на джерела інформації
9.1 При написанні текстової частини можуть бути використані такі джерела інформації: Конституція України; закони України та інших держав; інші документи законодавчого характеру (постанови укази рішення тощо); підручники; навчальні посібники; монографії; довідники; статті; виступи та інша інформація опублікована в збірках журналах газетах; нормативно-технічні документи (стандарти технічні умови інструкції керівництва тощо); дисертації; звіти; каталоги; рекламні проспекти; препринти; патенти та авторські свідоцтва; опубліковані конспекти лекцій методичні вказівки; науково-популярні і художні твори; архівні матеріали; комп’ютерні програмні засоби; матеріали на магнітних або інших непаперових носіях; матеріали з нтернету та інші джерела що допускають однозначну ідентифікацію та неодноразове використання крім тих що складають державну службову чи комерційну таємницю і засекречені у встановленому порядку.
9.2 В тексті повинні бути посилання на всі джерела що були використані. Посилатися слід як правило на джерело в цілому. За необхідності допускаються посилання на розділи таблиці ілюстрації чи сторінки джерела.
9.3 Використання запозичених даних без посилання на джерело не допускається і розглядається як плагіат.
9.4 Посилання на джерело наводиться у вигляді його порядкового номеру в переліку посилань узятого в квадратні дужки в яких допускається зазначати додаткову інформацію згідно з п. 3.9.2. Якщо необхідно послатися одночасно на декілька джерел їх номери пишуть через кому або тире.
Цьому питанню присвячені роботи [2 4-7].
Розрахунок ведемо за формулою [4]
Зазначений коефіцієнт дорівнює 176 [16 таблиця 1.4].
. Ньютон [15 с.4] казав: " ".
10 Оформлення пояснювальної записки до дипломного проекту
10.1 Оформлення пояснювальної записки повинно відповідати вимогам стандартів СКД до оформлення текстових документів.
10.2 Пояснювальна записка повинна включати: титульний аркуш завдання оціночний аркуш реферат зміст вступ укладки з назвами частин текст частин висновки перелік посилань необхідні додатки відомість матеріалів дипломного проекту що оформлюється як додаток.
10.3 Титульний аркуш пояснювальної записки виконують за формою додатка Б. На бланку титульного аркуша слід вказати (розміщення написів показано на формі в дужках):
- поле 1- повне найменування випускової кафедри;
- поле 1а – шифр та найменування напряму освіти (для спеціалістів та магістрів допускається не вказувати);
- поле 1б - шифр і найменування спеціальності;
- поле 1в - шифр і найменування спеціалізації (якщо така є);
- поле 1г – освітньо-кваліфікаційний рівень;
- поле 2 – назва проекту відповідно до галузевого стандарту освіти;
- поле 3 - тема проекту відповідно до наказу ректора ДДТУ;
- поля 4 - 7 - підписи студента керівника проекту нормоконтролю і завідувача випускової кафедри відповідно;
- поля 4а - 7а- ініціали і прізвища осіб що поставили підпис на полях 4 - 7 відповідно. Допускається вказувати додатково посаду вчений ступінь і звання.
- поле 8 - найменування частин (без зазначення їх теми);
- поле 9 — підписи консультантів;
- поле 10 - ініціали і прізвища консультантів.
Поля 11 – 13а заповнюються якщо дипломний проект є частиною комплексного дипломного проекту.
- поле 11 - вид комплексного дипломного проекту: кафедральний міжкафедральний або міжвузівський;
- поле 12 - тема комплексного дипломного проекту;
- поле 13 - підпис керівника комплексного дипломного проекту;
- поле 13а - ініціали і прізвище керівника комплексного дипломного проекту. Допускається зазначати вчений ступінь звання і посаду;
- поле 14 - рік подання дипломного проекту до захисту;
Приклад оформлення титульного аркуша пояснювальної записки до дипломного проекту наведений у додатку В.
10.4 Завдання на дипломний проект оформлюється за формою додатка Г. На бланку завдання повинно бути вказано:
- поле 1 - найменування факультету;
- поле 2 - скорочене найменування випускової кафедри;
- поле 3 - шифр та найменування напряму освіти (для спеціалістів та магістрів допускається не вказувати);
- поле 3а — шифр і найменування спеціальності;
- поле 3б - шифр і найменування спеціалізації (якщо вона є);
- поле 4 - підпис завідувача випускової кафедри;
- поле 4а - його ініціали і прізвище;
- поле 5 - дата затвердження завдання;
- поле 6 - позначення академічної групи;
- поле 7 - прізвище ім'я та по батькові студента (повністю);
- поле 8 - тема дипломного проекту відповідно до наказу;
- поле 9 - дата видання наказу;
- поле 10 - номер наказу;
- поле 11 - встановлений термін подання закінченого проекту;
- поле 12 - найменування частини;
- поле 13 - тема чи завдання по відповідній частині (крім загальної якщо
завдання на загальну частину співпадає з темою проекту);
- поле 14 - прізвище та ініціали консультанта;
- поле 15 - підпис консультанта;
- поле 16 - кількість графічних аркушів по кожній частині з зазначенням їх формату;
- поле 17 - найменування частин дипломного проекту або етапів виконання;
- поле 18 — встановлений термін виконання етапів;
- поле 19 - (заповнюється за необхідності) - додаткові відомості наприклад дипломний проект є частиною міжкафедрального комплексного дипломного проекту на тему " " виконується за рекомендацією підприємства тощо;
- поле 20 - дата видачі завдання студентові;
- поле 21 - підпис керівника дипломного проекту;
- поле 21а - ініціали і прізвище керівника;
- поле 22 - підпис студента;
- поле 22а - ініціали і прізвище студента.
Приклад заповнення завдання наведений у додатку Д.
10.5 Оціночний аркуш записки виконують за формою додатка Е. На бланку оціночного аркуша необхідно вказати:
- поле 1 - прізвище і ініціали студента;
- поле 2 - позначення академічної групи;
- поле 3 - тема дипломного проекту відповідно до наказу;
- поле 4 - найменування частини;
- поле 5 - прізвище та ініціали консультанта;
- поле 6 - оцінка за частину;
- поле 7 - підпис консультанта;
- поле 8 – дата захисту;
- поле 9 – загальна оцінка виставлена ДЕК;
- поле 10 - підпис секретаря ДЕК;
- поле 10а - ініціали та прізвище секретаря ДЕК.
Поля 8 – 10а заповнюються секретарем ДЕК після захисту дипломного проекту.
10.6 Реферат повинен стисло відображати зміст проекту включаючи всі його частини в такій послідовності:
- кількість сторінок ілюстрацій таблиць додатків джерел згідно з переліком посилань;
- об'єкт проектування відповідно до завдання;
- стислий зміст кожної частини записки з зазначенням основних проектних і технічних рішень техніко-економічних показників розроблених заходів і рекомендацій тощо.;
- додаткові відомості: чи є проект частиною комплексного дипломного проекту чи виконаний він за рекомендацією або в інтересах підприємства чи є публікації заявки на винаходи тощо.
Ключові слова що визначають суть проекту розміщують після тексту реферату. Перелік ключових слів повинен містити від 5 до 15 слів чи словосполучень розміщених в рядок і поділених комами. При виконанні записки друкарським або комп'ютерним способом ключові слова друкують великими літерами.
Обсяг реферату - 1 - 2 сторінки.
Приклад реферату на дипломний проект наведений у додатку Ж.
10.7 В змісті повинні бути вказані порядкові номери (якщо вони є) і заголовки всіх структурних одиниць записки (крім реферату) включаючи вступ висновки перелік посилань і додатки. Пункти та підпункти що не мають заголовків в зміст не виносять.
Номер і заголовок кожної структурної одиниці пишуть (друкують) з нового рядка. В кінці останнього рядка заголовка вказують номер сторінки з якої починається структурна одиниця.
Приклад (фрагмент) змісту наведений у додатку И.
10.8 У висновках до дипломного проекту стисло формулюють зміст усіх частин записки і одержані результати включаючи характеристику прийнятих проектних конструкторських і технологічних рішень та їх ефективність з технічної економічної соціальної та екологічної точок зору.
Текст висновків поділяють на пункти. Кожній частині може відповідати один чи декілька пунктів.
10.9 Перелік посилань у вигляді бібліографічного опису джерел що були використані розміщують перед додатками починаючи з нового аркуша. Джерела розміщують у переліку в порядку їх згадування в тексті і позначають порядковими номерами арабськими цифрами які вказують перед бібліографічним описом джерела відділяючи від нього крапкою. Допускається використання іншого порядку розміщення джерел в переліку (алфавітного хронологічного тощо).
10.10 Бібліографічний опис джерела в переліку має відповідати вимогам інформаційно-бібліографічних стандартів і забезпечувати можливість однозначної ідентифікації джерела. Бібліографічний опис дається мовою джерела.
а) опис закону постанови та т.п.:
Конституція України. Прийнята 28 червня 1996 р.
Закон України №46897-вр "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції" Урядовий кур'єр. - 1997. - №186. - С. 7-9.
Указ Президента України №108997 від 2.10.97р. "Про Положення про Державну комісію з проведення в Україні адміністративної реформи" Урядовий кур'єр. - 1999. - №187-188. - С.7-8.
Постанова верховної Ради України №54497-вр "Про внесення змін до пункту 7 Постанови ВРУ "Про порядок введення в дію Закону України "Про аудиторську діяльність" Урядовий кур'єр .- 1997. - №187-188. - С.7.
Постанова Кабінету міністрів України №1093 "Про забезпечення у 1997р. сільськогосподарськими товаровиробниками розрахунків за отримані аванси і техніку на умовах розстрочки платежу" Урядовий кур'єр. - 1997. - №187-188. - С.10-11.
Голофаєв А.М. Гутько Ю.. Тараненко Н.О. Технологічна оснастка ливарного виробництва: Навчальний посібник. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля 2006. – 304 с.
Справочник по наладке автоматических устройств контроля и регулиро-вания А.Д. Нестеренко В.А. Дубровный Е.И. Забокрицкий и др. - К.: Наукова думка 1976. - 840 с.
Методы испытания контроля и исследования машиностроительных ма-териалов: Справочное пособие: В 3 т. Под общ. ред. А.Т. Туманова.- М.: Ма-шиностроение 1974. - Т.2. - 320с.
в) опис статті в журналі газеті або збірці:
Самсонов В.А. Киселев Ю.Е. Ерошенко В.А. Устройство для контроля объемного содержания водяных паров в газах Вестник: Серия теплоэнергети-ки.КПИ. - 1979. - Вып.10. - С.21-23.
Лукьянов Н.Ф. Алексеев В.Л. Электрический исполнительный механизм - звено автоматической системи регулирования Приборы и системи управлення. - 1982. - №5. - С. 14-16.
Исследование вибрационных обработок В.И. Кармелюк В.А. Пови-дайло М.Г Лошак й др. Автоматизация и механизация. - М. 1971. - С. 5-8. "(Тр. Ин-та цветметинформации №20.).
Мишура Ю.С. Предельные теоремы для функционалов от случайных полей: Дисс. канд. физ.-мат. наук. Киев 1978. - 163с.
д) опис авторського свідоцтва або патенту:
А. с. 1007970 СССР МКИ В 25 1 1500. Устройство для захвата неори-ентированных деталей типа валов В.С. Ваулин В.Г. Кемайки (СССР). -№336058525-08; Заявлено 23.11.81; Опубл. 30.03.83 Бюл. №12.- С.2.
ГОСТ 7.1-84. Библиографическое описание документа. Общие требо-вания и правила составления. - Взамен ГОСТ 7.1-76; Введ. с 01.01.86.
ж) опис методичних вказівок:
Методичні вказівки до виконання курсового проекту з дисципліни "Технологічні основи формоутворення" Уклад С.А. Стороженко М.К. Сігарьов.-Дніпродзержинськ: ДДТУ 2009. - 32с.
10.11 Пояснювальна записка повинна включати додатки які розміщують після переліку посилань. У додатках розміщують матеріал що доповнює текст. Обов’язковими додатками є специфікації до креслень графічної частини та відомість матеріалів дипломного проекту оформлені за вимогами відповідних стандартів. Зразок заповнення відомості матеріалів дипломного проекту наведений у додатку К.
Кожен додаток треба починати з нової сторінки з зазначенням угорі посередині сторінки слова "Додаток" його позначення і заголовка. Допускається позначення і заголовок виносити на окрему сторінку яка розміщується перед додатком.
10.12 Додатки позначають великими літерами українського алфавіту починаючи з А за винятком літер 3 О Ч Ь. Допускається позначати додатки арабськими цифрами.
10.13 Текст додатка за необхідності може бути поділений на розділи підрозділи пункти і підпункти що нумеруються в межах кожного додатка. Перед номером зазначається позначення додатка з крапкою. Якщо додаток позначений цифрами на початку номера ставиться літера Д наприклад: А.1.3 (третій підрозділ першого розділу додатка А) або Д2.1.3 (третій підрозділ першого розділу додатка 2).
10.14 В тексті на всі додатки повинні бути дані посилання. Посилання на розміщені в додатку специфікації до графічної частини та відомість матеріалів дипломного проекту допускається не наводити.
10.15 Усі додатки повинні бути вказані в змісті з зазначенням їх номерів заголовків і номерів сторінок на яких вони починаються.
11 Позначення частин
11.1 Текст пояснювальної записки поділяють на частини відповідно до завдання.
11.2 Заголовок кожної частини включає її найменування і тему наприклад:
Економічна частина. Розрахунок основних техніко-економічних показників роботи цеху
Тему загальної частини допускається в заголовку не писати.
11.3 Кожній частини привласнюють позначення документу. Позначення частини формують за такою схемою (вказані позначення позицій): АБВг. ДЕЖИ. КЛ. МН. ПЗ.
В позиціях АБВ пишуть абревіатуру спеціальності прийняту при позначенні академічної групи наприклад МС ЛВ ТНР тощо; в позиції г вказують форму навчання студента: д – денна з – заочна п – прискорена (післядипломна екстерн тощо): в позиціях ДЕ пишуть літери ПД – (проект дипломний) в позиціях ЖИ - рік подання проекту до захисту (дві останні цифри); в позиціях КЛ - номер теми проекту в списку згідно з наказом по ДДТУ про затвердження тематики випускних проектів і робіт; МН - порядковий номер частини згідно з завданням або перші літери частин що не нумеруються (Р - реферат Зм - зміст Вс - вступ В - висновки П - перелік посилань ДА - додаток А і т. ін.); ПЗ - позначення текстової частини (пояснювальної записки).
Приклад: МСд. ПД09.21.01.ПЗ (спеціальність Металургія сталі денна форма навчання рік подання до захисту 2009 тема номер 21 загальна (перша) частина пояснювальної записки).
12 Оформлення аркушів пояснювальної записки
12.1 Кожний аркуш пояснювальної записки повинен мати рамку і основний напис (додаток Л) . Основний напис за формою рисунка Л.1 виконується на першому аркуші кожної частини включаючи реферат зміст висновки і перелік посилань. На інших аркушах основний напис виконується за формою рисунка Л.2. На титульному аркуші завданні оціночному аркуші і вкладках основний напис не виконують.
12.2 В графах основного напису за формою додатка Л зазначають (номери граф на формах показано в дужках):
- в графі 1 - позначення частини;
- в графі 2 - найменування частини (без зазначення теми);
- в графі 7 - порядковий номер аркуша в межах частини (не враховуючи вкладки);
- в графі 8 - загальна кількість аркушів частини (не враховуючи вкладки);
- в графі 9 - шифр спеціальності та позначення академічної групи;
- в графі 11 - прізвища осіб які підписали документ (без ініціалів);
- в графі 12 - підписи осіб прізвища яких вказані в графі 11;
- в графі 13 - дата підписання документу;
Графи 4 14-18 не заповнюються.
Підпис керівника проекту на всіх частинах записки є обов'язковим.
12.3 Аркуші нумерують у межах кожної частини. Вкладки в нумерацію аркушів не включають. Номер аркуша зазначають в основному написі.
12.4 Нумерація сторінок пояснювальної записки повинна бути наскрізною починаючи з титульного аркуша включаючи вкладки і додатки. Номер сторінки ставлять в середині верхньої частини аркуша над текстом всередині рамки. На титульному аркуші завданні оціночному аркуші і вкладках номери сторінок не пишуть.
13 Оформлення пояснювальної записки до курсового проекту
13.1 Текст пояснювальної записки до курсового проекту повинен відповідати вимогам стандартів СКД до оформлення текстових документів та вимогам п.п. 3.1 – 3.9 цього стандарту.
13.2 Пояснювальна записка повинна включати: титульний аркуш завдання реферат зміст вступ текст розділів висновки перелік посилань необхідні додатки відомість матеріалів курсового проекту що оформлюється як додаток.
13.3 Титульний аркуш пояснювальної записки виконують за формою додатка М. На бланку титульного аркуша слід вказати:
- поле 1- повне найменування кафедри на якій виконується проект;
- поле 2 – позначення академічної групи;
- поле 3 – назва навчальної дисципліни;
- поле 4 –тему курсового проекту;
- поле 5 – підпис студента що виконав проект;
- поле 5а – ініціали та прізвище студента;
- поле 6 – підпис керівника курсового проекту;
- поле 6а - ініціали та прізвище керівника курсового проекту (допускається вказувати посаду вчений ступінь та звання);
- поле 7 – фактичну дату захисту курсового проекту;
- поле 8 – оцінку отриману за курсовий проект за 100-баловою та національною системами;
- поле 8а – підпис керівника курсового проекту або голови комісії;
- поле 9 – рік подання курсового проекту до захисту.
Поля 7 8 та 8а заповнюються після захисту курсового проекту.
Приклад заповнення титульного аркуша наведений у додатку Н.
13.4 Форма завдання на курсовий проект з кожної дисципліни визначається кафедрою на якій він виконується. Завдання повинно включати: найменування навчальної дисципліни академічну групу прізвище та ініціали студента і керівника зміст завдання початкові дані дату видачі завдання строк виконання проекту підписи студента та керівника. Рекомендується оформлювати завдання у вигляді бланка який заповнюється для кожного студента.
13.5 Реферат зміст висновки та перелік посилань оформлюють у відповідності з вимогами п.п. 3.10.6 – 3.10.10 цього стандарту.
13.7 Пояснювальна записка повинна включати додатки які розміщують після переліку посилань. У додатках розміщують матеріал що доповнює текст. Обов’язковими додатками є специфікації до креслень графічної частини та відомість матеріалів курсового проекту оформлені за вимогами відповідних стандартів.
Оформлення додатків повинно відповідати вимогам п.п. 3.10.11 – 3.10.15 цього стандарту.
13.8 Текст пояснювальної записки поділяють на розділи які за необхідності поділяють на підрозділи пункти та підпункти.
13.9 Пояснювальна записка до курсового проекту є як правило єдиним документом якому привласнюють позначення. Позначення формують за такою схемою (вказані позначення позицій): АБВг. ДЕЖИ. КЛ. ПЗ.
В позиціях АБВ пишуть абревіатуру спеціальності прийняту при позначенні академічної групи наприклад МС ЛВ ТНР тощо; в позиції г вказують форму навчання студента: д – денна з – заочна п – прискорена (післядипломна екстерн тощо): в позиціях ДЕ пишуть літери ПК – (проект курсовий) в позиціях ЖИ - рік подання проекту до захисту (дві останні цифри); в позиціях КЛ - номер студента за списком групи; ПЗ - позначення текстової частини (пояснювальної записки).
Приклад: МСд. ПК09.21.ПЗ (спеціальність Металургія сталі денна форма навчання рік подання до захисту 2009 номер за списком 21).
Допускається поділяти пояснювальну записку до курсового проекту на самостійні частини. В цьому випадку кожній частині привласнюють позначення документу за правилами п. 3.11.3 цього стандарту.
13.10 Кожний аркуш пояснювальної записки повинен мати рамку і основний напис (див. додаток Л) . Основний напис за формою рисунка Л.1 виконується на першому аркуші реферату а якщо пояснювальна записка поділена на частини то на першому аркуші кожної частини включаючи реферат зміст висновки і перелік посилань. На інших аркушах основний напис виконується за формою рисунка Л.2. На титульному аркуші і завданні основний напис не виконується.
13.11 В графах основного напису за формою додатка Л зазначають:
- в графі 1 - позначення пояснювальної записки (або її частини);
- в графі 2 - найменування дисципліни (або найменування частини курсового проекту);
- в графі 7 - порядковий номер аркуша починаючи з реферату (або в межах частини);
- в графі 8 - загальна кількість аркушів записки (або частини);
13.12 Аркуші нумерують у межах записки або якщо вона поділена на частини в межах кожної частини. Номер аркуша зазначають в основному написі.
13.13 Нумерація сторінок пояснювальної записки повинна бути наскрізною починаючи з титульного аркуша включаючи додатки. Номер сторінки ставлять в середині верхньої частини аркуша над текстом всередині рамки. На титульному аркуші та завданні номери сторінок не пишуть.
14 Оформлення випускних та курсових робіт
14.1 Випускна курсова робота (далі – робота) повинна відповідати вимогам ДСТУ 3008 та п.п. 3.1 – 3.9 цього стандарту.
14.2 Випускна робота повинна включати: титульний аркуш завдання реферат зміст вступ основний текст висновки перелік посилань необхідні додатки.
14.3 Титульний аркуш випускної роботи виконують за формою додатка П. На бланку титульного аркуша слід вказати:
- поле 2 – назва роботи відповідно до галузевого стандарту освіти (дипломна випускна тощо);
- поле 3 - тема роботи відповідно до наказу ректора ДДТУ;
Поля 8 – 10 заповнюються якщо призначений (призначені) консультант (консультанти) з окремих частин роботи.
-поле 8 – найменування частини з якої призначений консультант;
-поле 9 – підпис консультанта;
-поле 10 – ініціали та прізвище консультанта.
Поля 11 – 15 заповнюються якщо робота є частиною комплексної
- поле 11 - вид комплексної роботи: кафедральна міжкафедральна або міжвузівська;
- поле 12 - тема комплексної роботи;
- поле 13 - підпис керівника комплексної роботи;
- поле 13а - ініціали і прізвище керівника комплексної роботи. Допускається зазначати вчений ступінь звання і посаду;
- поле 14 - рік подання роботи до захисту;
- поле 15 – назва роботи (дипломна випускна тощо);
Приклад оформлення титульного аркуша випускної роботи наведений у додатку Р.
14.4 Завдання на випускну роботу оформлюють за формою додатка С.
На бланку завдання повинно бути вказано:
- поле 8 - тема випускної роботи відповідно до наказу;
- поле 11 - встановлений термін подання закінченої роботи;
- поле 13 - тема чи завдання по відповідній частині;
- поле 16 – характер та кількість ілюстративного матеріалу;
- поле 17 - етапи роботи;
- поле 19 - (заповнюється за необхідності) - додаткові відомості наприклад дипломна робота є частиною міжкафедральної комплексної роботи на тему " " виконується за рекомендацією підприємства тощо;
- поле 21 - підпис керівника роботи;
Приклад заповнення завдання наведений у додатку Т.
14.5 Якщо консультанти з окремих частин роботи не призначені оціночний аркуш до роботи не включається дату захисту та оцінку ДЕК вказує секретар ДЕК на титульному аркуші роботи. Якщо консультанти призначені оформлюють оціночний аркуш за зразком додатка Е.
14.6 Текст реферату до роботи повинен відображати наведену в роботі інформацію у такій послідовності:
- об'єкт дослідження чи розробки;
- методи дослідження;
- результати та їх новизна;
- рекомендації щодо використання результатів роботи;
- додаткові відомості: чи є робота частиною госпрозрахункової або держбюджетної наукової роботи частиною комплексної роботи чи є публікації заяви на винаходи документи про впровадження натурні зразки тощо.
Приклад реферату наведений у додатку У.
14.7 Зміст до роботи виконують за вимогами п. 3.10.7 цього стандарту.
14.8 У висновках до роботи стисло формулюють зміст виконаної роботи і одержані результати включаючи критичну оцінку літературних даних розроблену або застосовану методику досліджень результати обробки їх результатів встановлені нові закономірності розроблені нові матеріали технології тощо їх техніко-економічну та екологічну характеристику можливі галузі застосування результатів роботи фактичні результати їх запровадження (якщо вони є) можливі напрямки подальшого дослідження тощо.
Текст висновків поділяють на пункти.
14.9 Перелік посилань оформлюють за вимогами п.п. 3.10.9 та 3.10.10 цього стандарту.
14.10 Робота може мати додатки які оформлюють відповідно до вимог пп. 3.10.11 – 3.10.15 цього стандарту.
14.11 Побудова і рубрикація тексту оформлення ілюстрацій таблиць формул та розрахунків приміток виносок посилань на джерела інформації повинні відповідати вимогам пп. 3.3.1 – 3.9.4 цього стандарту.
14.12 Рамки та основні написи на аркушах роботи не виконують позначення документу не привласнюють. Сторінки нумерують послідовно починаючи з титульного аркуша до останньої сторінки додатків. Номер сторінки вказують зверху посередині сторінки. На титульному аркуші і завданні номери сторінок не ставлять.
На кожному аркуші залишають береги: зліва 25; зверху і знизу по 2 справа 15 см.
14.13 Титульний аркуш курсової роботи оформлюють за формою додатка Ф завдання – у відповідності з п. 3.13.4 цього стандарту.
14.14 люстративні матеріали до роботи можуть включати креслення плакати відеоматеріали звукозаписи моделі макети натурні зразки роздавальні матеріали для членів ДЕК тощо. На кожному матеріалі слід вказати прізвища студента та керівника та їх підписи за довільною формою. При виконанні плакатів рекомендується керуватися додатком Ю.
люстративні матеріали використовуються під час захисту роботи і зберігаються на випусковій кафедрі протягом трьох років.
ЗАГАЛЬН ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ ГРАФЧНО ЧАСТИНИ ДИПЛОМНИХ ТА КУРСОВИХ ПРОЕКТВ
1.1 Креслення схеми алгоритми графіки таблиці математичні моделі (формули) та інші матеріали які входять до графічної частини випускних та курсових проектів виконуються на аркушах креслярського паперу (ватману) стандартних форматів наведених в таблиці 4.1. При виконанні комп’ютерним засобом допускається використання відповідного сорту паперу.
Перевагу слід віддавати формату А1. За необхідності використати формати А2 АЗ і А4 рекомендується розміщувати їх на полі формату А1 не розрізаючи аркуш.
1.2 За необхідності одержання форматів А0 і додаткових форматів які більше за розміром одного аркуша формату А1 ці аркуші не склеюються а використовуються внаклад (ширина накладу 20 мм).
2 Оформлення аркушів графічної частини
2.1 На аркушах наносять внутрішню рамку як показано в додатку Х на відстані 20 мм від лівої сторони зовнішньої рамки і на відстані 5мм від інших сторін. Товщина лінії внутрішньої рамки S = 1 мм. Зовнішня рамка відповідає лінії обрізування аркуша стандартного формату. Якщо аркуш дещо перевищує стандартний формат то зовнішня рамка виконується суцільною тонкою лінією завтовшки 05 мм.
2.2 В правому нижньому куті аркуша розміщують основний напис. Для формату А4 основний напис розміщують тільки уздовж короткої сторони аркуша для інших форматів - уздовж довгої чи вздовж короткої сторони (див. додаток Х). Додаткові графи розміщують як показано в додатку Х.
2.3 Лінії внутрішньої і зовнішньої рамок (якщо остання необхідна) рамок основного напису і додаткових граф виконують простим олівцем або чорною тушшю.
Таблиця 4.1 - Основні і додаткові формати (ГОСТ 2.301 - 68)
3.1 Основні написи на аркушах графічної частини виконують згідно з ГОСТ 2.104. Розміри основного напису показані в додатку Ц додаткових граф – у додатку Ш.
3.2 Рамки основних і додаткових граф виконують суцільними основними і тонкими лініями завтовшки відповідно 1 і 05 мм.
3.3 В графах основного напису і додаткових графах (номери граф у формі показані в дужках) зазначають:
- у графі 1 - позначення документу;
- у графі 2 - найменування графічного документу що записують без переносів і крапки в кінці. Якщо найменування складається з кількох слів іменник ставлять на перше місце наприклад: "Редуктор черв'ячний" "Таблиця техніко-економічних показників" "Графік експериментальних досліджень";
- у графі 3 - позначення матеріалу деталі (графу заповнюють тільки для креслень деталей);
- у графі 4 - літеру присвоєну документу (графу заповнюють послідовно починаючи з крайньої лівої клітини). Випускним та курсовим проектам привласнюють літеру Н (навчальний);
- у графі 5 - масу виробу (тільки для робочих та складальних креслень) в кілограмах без зазначення одиниці виміру. В необхідних випадках масу показують у тоннах з зазначенням одиниці виміру наприклад - 25т.;
- у графі 6 - масштаб за ГОСТ 2.302. Перевагу віддають масштабу 1:1. Для зменшення застосовують масштаби 1:2; 1:25; 1:4; 1:5; 1:10; 1:15; 1:20; 1:25;
:40; 1:50; 1:75; 1:100; 1:200; 1:400; 1:500; 1:800; 1:1000; а для збільшення - 2:1;
:1; 4:1; 5:1; 10:1; 20:1; 40:1; 50:1; 100:1;
- у графі 7 - порядковий номер аркуша (на документах що складаються з одного аркуша графа не заповнюється);
- у графі 8 - загальна кількість аркушів документу що мають однакове позначення у графі 1 (графу 8 заповнюють тільки на першому аркуші документу що складається з кількох аркушів);
- у графі 9 - шифр спеціальності і позначення групи;
- у графі 10 - прізвища осіб що підписали документ без ініціалів;
- у графі 11 - підписи осіб прізвища яких вказані у графі 10;
- у графі 12 - дата підписання документу.
- у графі 13 - позначення документу (що і у графі 1) повернуте на 180 градусів для формату А4 і для інших форматів при розміщенні основного напису уздовж довгої сторони аркуша і на 90 градусів проти годинникової стрілки для форматів більше А4 при розміщенні основного напису вздовж короткої сторони аркуша
3.4 Позначення документу складають за схемою (літерами вказані позначення позицій): АБВг. ДЕЖЗ. ИК. ЛМ ПР де в позиціях АБВ пишуть абревіатуру позначення академічної групи; г –форма навчання: д – денна з – заочна п - прискорена (післядипломна екстерн); в позиціях ДЕ - пишуть літери ПД - для дипломних проектів ПК - для курсових проектів; ЖЗ - рік подання проекту до захисту (дві останні цифри); в позиціях ИК - номер теми проекту в списку за наказом по ДДТУ про затвердження тематики випускних проектів і робіт (для курсових проектів - номер студента за журналом групи); в позиціях ЛМ - номер аркуша згідно з завданням; в позиціях ПР — код документу згідно з ГОСТ 2.102 — для конструкторських документів ГОСТ 2.701 — для схем; ОСТ 2.601 — для експлуатаційних документів і ГОСТ 2.602 - для ремонтних документів. Для креслень деталей які входять до складальних одиниць наведених в графічній частині замість коду в позиціях ПР проставляють номер позиції деталі відповідно до специфікації за типом 01.. .99. Допускається не зазначати код (позиції ПР) у випадках не включених до вищезазначених стандартів.
Приклад заповнення графи 1 основного напису: МСд. ПД 09.21.05 СК (група МС денної форми навчання проект дипломний рік захисту 2009 тема № 21 аркуш 5 - складальне креслення).
4.1 Креслення виконують чорним олівцем або тушшю у відповідності з вимогами СКД.
4.2 Специфікації до креслень виконують на аркушах формату А4 відповідно до ГОСТ 2.108 і розміщують у додатках до пояснювальної записки.
4.3 Графіки таблиці формули та інший графічний та текстовий матеріал виконують у відповідності з вимогами цього стандарту. Зазначені матеріали на графічних аркушах повинні мати заголовки написані без переносів і крапки в кінці. Якщо заголовок складається з двох або більше речень то їх розділяють крапками. Заголовок розміщують над відповідним зображенням. Слова "таблиця" "рисунок" і номер перед заголовком не пишуть. Заголовок виконують шрифтом розміру 28 за ГОСТ 2.304. Допускається використовувати інші види шрифту відповідного розміру.
4.4 Рисунки (за винятком креслень) допускається виконувати тушшю фломастером фарбою різного кольору або іншими графічними засобами. Допускається виконувати графічні аркуші з застосуванням електронних друкарських засобів.
4.5 Усі позначення (крім стандартних) на графічних аркушах повинні мати пояснення розташовані під рисунками або на іншому вільному місці аркуша.
Приклади оформлення аркушів графічної частини подані у додатку Ю.
Приклади оформлення графіків
Рисунок А.1 - Зміна межі міцності та твердості високоміцного чавуну при термомеханічній обробці
- твердий стан; 2 - рідкий стан
Рисунок А.2 - Характер залежності вільної енергії сплаву від температури
Форма титульного аркуша пояснювальної записки до дипломного проекту
Освітньо-кваліфікаційний рівень(1г)
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Найменування частини
Приклад заповнення титульного аркуша пояснювальної записки
до дипломного проекту
Кафедра металургії сталі та ливарного виробництва
Спеціальність 7.090403 – Ливарне виробництво чорних
та кольорових металів
Освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліст
ДО ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ
на тему Проект цеху виробництва виливків з високоміцного чавуну для потреб сільськогосподарського машинобудування продуктивністю 15000 т. придатних виливків на рік
Керів. дипл. проекту (підпис) .П. ваненко
Нормоконтроль (підпис)З.Б. Петренко
Завідувач кафедри (підпис)В.В. Савчук
Форма завдання на дипломний проект
Завдання на окремі частини дипломного проекту
Завдання прийняв до виконання
Приклад заповнення завдання на дипломний проект
Факультет металургійний Кафедра МСЛВ
Студенту групи ЛВ-08-1дс Остапчуку Петру Володимировичу
Тема дипломного проекту Проект цеху виробництва виливків з високоміцного чавуну для потреб сільськогосподарського машинобудування продуктивністю
000 т. придатних виливків на рік
затверджена наказом по ДДТУ від2008 - 12 – 24 № 111
Строк подання студентом закінченого проекту2009 – 06 - 05
Розробка технологічного процесу виготов-
лення виливка «Важіль»
Порівняльний аналіз способів модифікуван-
Розрахунок штатів та фонду заробітної
плати цеху що проектується
Розрахунок показників ефективності
Розробка заходів щодо охорони праці в
цеху що проектується
Перелік графічних матеріалів загальна частина – 3 аркуші А1; спеціальна частина – 4 аркуші А1; дослідницька частина – 1 аркуш А1;
охорона праці – 1 аркуш А1
Дослідницька частина
Організаційна частина
Оформлення та підписання проекту
Дата видачі завдання_2008 – 12 - 24
студент-дипломник(підпис)П.В. Остапчук
Форма оціночного аркуша
Оцінки за частини проекту
Приклад реферату до дипломного проекту
Пояснювальна записка: 124 с. 12 рис. 21 табл. 2 додатка 12 джерел.
Об'єкт проектування - реконструкція ливарного цеху Агрегатного заводу з підвищенням продуктивності на 30%.
У загальній частині виконано розрахунок виробничої програми цеху з використанням комп’ютера. У формувальному відділенні передбачена заміна морально застарілих машин фірми Герман на сучасну автоматичну лінію фірми Кюнкель-Вагнер а також додаткове встановлення автоматичної лінії фірми Георг Фішер. У стрижневому відділені передбачена механізація виготовлення стрижнів з піщано-смоляних сумішей замість піщано-глинистих. Показано що решта відділень реконструкції не потребує.
У спеціальній частині розроблено технологічний процес виготовлення виливка "Кронштейн". Розрахунок ливникової системи на комп’ютері дав можливість зменшити її масу на 15%.
У дослідницькій частині оптимізовано склад піщано-смоляної стрижневої суміші.
В організаційній частині виконано розрахунок чисельності працюючих та фонду заробітної плати.
В економічній частині розраховані показники ефективності проекту. Показано що строк окупності реконструкції цеху становить 12 року.
У частині "Охорона праці" розроблені заходи щодо поліпшення умов праці та зменшення шкідливих викидів в атмосферу.
Дипломний проект виконано за тематикою запропонованою Агрегатним заводом.
ЛИВАРНЕ ВИРОБНИЦТВО РЕКОНСТРУКЦЯ ЧАВУН ФОРМУВАННЯ ПЛАВКА СТРИЖЕНЬ МОДЕЛЬ АВТОМАТИЗАЦЯ ДИПЛОМНИЙ ПРОЕКТ
Приклад оформлення змісту (фрагмент)
1 Характеристика базового цеху 10
2 Розрахунок виробничої програми12
4 Реконструкція формувального відділення15
4.1 Розрахунок завантаження відділення15
4.2 Вибір технологічних процесів та устаткування17
Спеціальна частина42
Додаток А – Специфікації креслень108
Додаток Б – Матеріали дипломного проекту112
Приклад оформлення відомості матеріалів дипломного проекту
Пояснювальна записка
Схема вантажопотоків цеху
Колесо. Складена форма
Колесо. Стрижневий ящик для
Модифікатори для чавуну
Схема освітлення цеху
Матеріали дипломного
Форми основного напису для текстових документів
Рисунок Л.1 - Основний напис на першому аркуші частини
Рисунок Л.2 - Основний напис на наступних аркушах
Форма титульного аркушу курсового проекту
до курсового проекту
Приклад заповнення титульного аркуша курсового проекту
Академічна група ЛВ-06-1д
Дисципліна Технологічні основи формоутворення
на тему Розробка технологічного процесу виготовлення виливка «Колесо»
Виконав (підпис) П.П. Петрик
Керів. проекту (підпис)В.В. Собко
Форма титульного аркуша випускної роботи
Приклад заповнення титульного аркуша випускної роботи
Кафедра металургії сталі та ливарного виробництва
на тему Дослідження впливу модифікування чавуну на структуру та властивості тонкостінних виливків
Форма завдання на випускну роботу
Завдання на окремі частини роботи
Приклад оформлення завдання на випускну роботу
(підпис) К.Ф. Хоменко
Студенту групи ЛВ-08-1дс Пономаренку Олександру Андрійовичу
Тема дипломної роботи Дослідження впливу модифікування чавуну на структуру та властивості тонкостінних виливків
Строк подання студентом закінченої роботи2009-06-01
Перелік ілюстративних матеріалів графіки – 4 аркуші А1 таблиці – 2 аркуші А1 схеми – 1 аркуш А1 фотографії мікроструктур – 2 аркушіА1
Аналіз технічної літератури і складання аналітичного
Виконання експериментів
Аналіз експериментальних даних
Підготовка ілюстративних матеріалів
Дата видачі завдання2008-12-20
керівник дипломної роботи(підпис)Р.П. Сидоренко
студент-дипломник(підпис)О.А. Пономаренко
Приклад реферату на дипломну роботу
Дипломна робота: 119 с. 9 рис. 10 табл. 2 додатка 24 джерела.
Об'єкт дослідження - пластини кремнію для виготовлення фотоперетворювачів.
Мета роботи - визначення впливу структурних дефектів у кремнії на електричні характеристики фотоперетворювачів та пошук оптимальної методики дослідження р-n переходів.
Метод дослідження - статистичний аналіз електричних характеристик.
Дефекти що найбільш погіршують ККД фотоперетворювачів це включення іншої фази дефекти пакування дислокації з густиною яка перевищує 015 кгм3.
Встановлено що пластини фотоперетворювачів з високим значенням ККД мають досконалу структуру; показано що домішкові хмари та преципітати не чинять суттєвого шкідливого впливу на електричні якості фотоперетворювачів;
виявлено що включення іншої фази дефекти пакування сильне забруднення пластин кремнію домішками погіршують електричні характеристики фотоперетворювачів; показано що візуалізація р-n переходів може бути здійснена у режимі повторної електронної емісії; запропонована методика використання растрового електронного мікроскопу для візуалізації р-n переходу.
В економічній частині розраховано очікуваний економічний ефект який становить 05 млн. грн.
У частині "Охорона праці" розроблені заходи щодо охорони праці при проведенні досліджень.
Результати роботи можуть бути використані у технології виробництва пластин кремнію для фотоперетворювачів.
КРЕМНЙ ПЛАСТИНА ФОТОПЕРЕТВОРЮВАЧ ДЕФЕКТ ВЗУАЛЗА-ЦЯ р-n ПЕРЕХОДУ ДИПЛОМНА РОБОТА.
Форма титульного аркушу курсової роботи
Розташування рамок та написів на аркушах графічної частини
а – формат А4; б в – інші формати
- рамка основного напису; 2 - рамки додаткових граф;
- лінія обрізування листа або зовнішня рамка; 4 - внутрішня рамка
Розміри основного напису для аркушів графічної частини
дипломних та курсових проектів
Розміри додаткових граф
Приклади оформлення аркушів графічної частини
Рисунок Ю.1 - Приклад виконання аркуша графічної частини який містить рисунки або графіки
Рисунок Ю.2 - Приклад виконання аркуша графічної частини з формулами
Рисунок Ю.З - Приклад виконання аркуша графічної частини з таблицею

7.Расч. и выбор пос. резьбового соед..doc

7.ВЫБОР ПОСАДКИ РЕЗЬБОВОГО СОЕДИНЕНИЯ
Назначить посадку резьбового соединения определить допуски предельные отклонения и предельные размеры деталей. Выполнить схемы полей допусков. Проставить обозначение резьбовой посадки на чертежах.
Исходные данные для расчета: номинальный диаметр соединения шаг резьбы длина свинчивания назначение резьбы и условия работы.
В соответствии с заданием определяют основные параметры резьбового соединения: тип резьбы (метрическая трапецеидальная упорная и т.д.); номинальный диаметр указанный после условного обозначения типа резьбы; шаг резьбы (для резьб с крупным шагом не обозначают); длина свинчивания (для резьб с нормальной длиной свинчивания N не указывают).
По ГОСТ 9150-81 из [2 табл.4.24] находят номинальные размеры средних d2 D2 и внутренних d1 D1 диаметров резьбы.
В зависимости от назначения резьбы и условий работы выбирают класс точности резьбы (точный средний или грубый). Точный класс рекомендуется для ответственных статически нагруженных резьбовых соединений средний - для резьб общего назначения грубый - при нарезании резьб на горячекатаных заготовках в длинных глухих отверстиях и др. [2].
В соответствии с ГОСТ 16092-81 выбирают допуски гайки (внутренней резьбы) и болта (наружной резьбы) и посадку резьбового соединения [2 табл.4.28].
В первую очередь следует применять предпочтительные поля допусков. Посадки с большим гарантированным зазором рекомендуется применять при высокой температуре сопряжения необходимости быстрой и легкой свинчиваемости деталей даже при наличии некоторого загрязнения или повреждения резьбы или при нанесении на резьбовые детали антикоррозионных покрытий [2].
Определяют предельные отклонения размеров резьбы по ГОСТ 16093-81;
наружной (болта) – es и ei
внутренней (гайки) – ES и EJ
которые приведены в [2 табл.4.29].
Рассчитывают предельные размера внутренней и наружной резьб dmax dmin и заносят их в таблицу.
Строят схемы полей допусков резьбовых деталей. Примеры схем допусков приведены в [ 2 табл.4.29].
Резьбовое соединение М20х15 общего назначения.
Согласно обозначению задана резьба метрическая с наружным диаметром D(d)= 20 мм и мелким шагом Р=15 мм относящаяся к группе нормальных длин свинчивания (N).
Размеры средних и наружных диаметров внутренней и наружной резьб - согласно [2]:
В соответствии с имеющимися рекомендациями [2] применяют средний класс точности данной резьбы как для резьбы общего назначения.
Согласно ГОСТ 16093-81 [2] назначают предпочтительные поля допусков резьбовых деталей среднего класса точности с нормальной длиной свинчивания (N); для внутренней резьбы (гайка) допуск среднего и внутреннего диаметров 6Н; для наружной резьбы (болт) допуск среднего и наружного диаметра 6g.
Предельные отклонения резьбовых деталей по ГОСТ 16093-81:
наружной резьбы (болт) – М2015 – 6g:
d – es = – 32 мкмei = – 268 мкм
d1 – es= – 32 мкмei – не нормируется
d2 – es= – 32 мкмei = – 172 мкм
внутренней резьбы (гайки) – М20х15 - 6Н:
D – ES – не нормируется EI=0
D1 – ES = 300 мкм EI=0
D2 – ES = 120 мкм EI=0.
Предельные размеры наружной и внутренней резьб:
dmax = d – esDmax = D+ES
dmin = d – eiDmin = D+EI
Таблица 1 - Параметры резьбового соединения
Наименование диаметра
Номинальное значение мм
Внутренняя резьба мм
Схемы полей допусков резьбовых деталей показаны на рисунке 7.1.
Рисунок 7.1.- Схемы полей допусков:
а) – наружная резьба (болт) М2015 – 6g
б) – внутренняя резьба (гайка) М2015 – 6Н

3.Расч. и выбор пос.подш. качения.doc

1.РАСЧЕТ И ВЫБОР ПОСАДОК ПОДШИПНИКА КАЧЕНИЯ
Назначить посадки наружного и внутреннего колец подшипника качения. Вычертить схемы полей допусков проставить на чертежах посадку допуски размеров формы расположения и шероховатость посадочных поверхностей.
Исходные данные для расчета: класс точности тип и размер подшипника значение и характер нагрузки конструкция подшипникового узла и конструкция корпуса подшипника.
Исходя из условного обозначения типа и размера подшипника определяют номинальные размеры по ГОСТ 3478-79 [6] или по [7] наружный D и внутренний d диаметры ширину B фаску или радиус закругления r.
По условному обозначений определяют класс точности подшипника [2 с. 272] и соответствующие ему предельные отклонения диаметров D и d ширины подшипника В согласно ГОСТ 520-71 [2 табл.4.82-4.86].
Строят схему нагружения подшипника и определяют виды нагружения наружного и внутреннего колец – местное циркуляционное или колебательное согласно ГОСТ 3325-55 [2 табл.4.88].
Находят поле допуска вала или отверстия в корпусе сопрягающегося с тем кольцом подшипника которое испытывает местное нагружение. Поле допуска выбирают по [2 табл.4.89] в зависимости от диаметра сопряжения характера нагрузки и конструкции корпуса соединяемого с подшипником с учетом того что в основном при посадке подшипников классов точности 0 и 6 отверстия в корпусах обрабатываются по 7-му квалитету валы – по 6-му а при посадке подшипников классов точности 5 и 4 отверстия в корпусах обрабатываются по 6-му квалитету а валы – по 5-му [3].
Рассчитывают поле допуска вала или отверстия в корпусе сопрягающегося с тем кольцом подшипника которое испытывает циркуляционное нагружение в зависимости от интенсивности радиальной нагрузки кHм;
где Fr- радиальная реакция опоры которая может быть определена по [7 табл.86 с.104-115]кН; b- ширина подшипника м; r- радиус закругления или фаски подшипника м; kп- динамический коэффициент посадки зависящий от характера нагрузки; F – коэффициент ослабления посадочного натяга при сопряжении подшипника с тонкостенными деталями; FA - коэффициент неравномерности распределения радиальной нагрузки в двухрядных или в сдвоенных подшипниках.
При определении радиальной реакции опоры окружная сила в зубчатом зацеплении
где Мкр – крутящий момент Н'м; Do- диаметр основной окружности зубчатого колеса.
Для соединения однорядных несдвоенных подшипников со сплошными валами или с толстостенными корпусами при перегрузке до 150% с умеренными толчками и вибрациями – kп = 1 F = 1 и FA = 1. При других условиях коэффициенты kп F и FA находят по [2 c.283 табл.4.90 4.91]. В зависимости от значения поле допуска вала или отверстия в корпусе выбирают по [2 табл.4.92] учитывая рекомендация п.4.
Строят схему полей допусков для посадок наружного и внутреннего колец подшипника.
В соответствии с классом точности подшипника и посадочным размером назначают отклонения формы и шероховатость сопрягаемых с подшипником поверхностей соответствующие рекомендации приведены в [2 табл.4.95 с.288].
На сборочном чертеже проставляют назначенные посадки подшипника а на чертежах деталей – допуски размеров формы и требования к шероховатости посадочных поверхностей. Примеры обозначения посадок и допусков подшипникового узла приведены в [3 рис.3 с.111].
Соединение с подшипником качения № 311 ГОСТ 8338-75 работающее с сильными ударами и вибрациями; перегрузка до 300%; корпус неразъемный.
Основные размеры шарикового радиального подшипника серии диаметров 3 № 311 ГОСТ 8338-75 [7]: наружный диаметр D= 120 мм внутренний диаметр d = 55 мм ширина В=29 мм фаска r = 3 мм.
Поскольку перед обозначением подшипники не указан класс точности то он равен нулю. Согласно СТ СЭВ 774-77[2] предельные отклонения размеров подшипника;
наружного кольца (D = 120 мм) – еs = 0; e
внутреннего кольца (d= 65 мм) – ES = 0; EI = – 15 мкм;
ширины подшипника (B = 29 мм) – еs = 0; ei = – 150 мкм.
Схема нагружения подшипника показана на рисунке 3.1. Внутреннее кольцо подшипника вращения вместе с валом и неподвижно относительно радиальной нагрузки R что соответствует циркуляционному нагружению; наружное кольцо расположенное в неподвижном корпусе неподвижно относительно радиальной нагрузки и следовательно испытывает местное нагружение [2].
Рекомендуемые поля допусков отверстия в неразъемном корпусе сопрягающиеся с местно нагруженным наружным кольцом подшипника при за- Рисунок 3.1. Схема нагружения данном характере нагрузки [2]: G6 G7. колец подшипника качения
Поскольку подшипник имеет класс точности 0 то согласно рекомендациям [3] выбирают допуск G7.
Окружная сила в зубчатом зацеплении
Согласно [7] радиальная реакция опоры рассматриваемого подшипника может быть рассчитана так:
где a – угол зацепления для прямозубой передачи a = 20° [7]; -угол трения между зубьями (для большинства случаев = 3° [7] ); и – размеры узла (рис. 3.2).
Интенсивность радиальной нагрузки Рисунок 3.2. К расчету радиальных
где kп = 18 – динамический коэффициент посадки при работе с сильными ударами и вибрациями перегрузка до300%; F = 1 – для сопряжения подшипника со сплошным валом; FA = 1 – для однорядного не сдвоенного подшипника [2].
Для вала сопрягающегося с подшипником данного размера (d = 55 мм) и расчетной интенсивности радиальной нагрузки рекомендуются [2] следующие поля допусков: k5 и k6. Так как подшипник класса точности 0 то выбирают допуск – k6.
На рис. 3.3 показана схема полей допусков для посадок внутреннего и наружного колец подшипника качения.
Согласно рекомендациям [2] допуск цилиндричности деталей сопрягаемых с подшипником класса точности 0 не должен превышать 25% допуска их посадочного размера что составит: для вала Td 4 = 19447 мкм; для отверстия Td 4 = 354 = 87 мкм. 0кругляя эти значения до ближайших стандартных допусков цилиндричности по ГОСТ 24643-81 [1 табл.2.18] получаем для вала – 0004 мм для отверстия – 0010 мм.
Согласно [2] шероховатость посадочных поверхностей под подшипник данного размера и класса точности:
вала – Ra= 125 мкм;
отверстия в корпусе – Ra= 25 мкм;
торцов заплечников – Ra = 25 мкм.
На сборочном чертеже представляют: посадку внутреннего кольца подшипника на вал 55 и посадку наружного кольца подшипника в отверстие корпуса 120 на чертеже вала – допуск 55k6 отверстия в корпусе – 120G7 а также назначенные допуски цилиндричности и шероховатость поверхностей. После этого раздела курсовой работы выполняют чертеж вала. Для правильного построения этого чертежа следует пользоваться рекомендациями [5 c.318-З3З].
Рисунок 3.3. Схема полей допусков посадок подшипника качения на вал и в отверстие корпуса

Заочн.БЖД.doc

Miністерство освіти i науки України
Дніпродзержинський державний технічний університет
до виконання роботи з дисципіни Безпека життєдіяльності»
для студентів уcix спеціальностей заочної форми навчання
редакційно-видавничою секцією науково-методичної ради ДДТУ
Дніпродзержинськ 2006
Розповсюдження i тиражування без офіцйного дозволу Дніпродзержинського державного технічного університету заборонено.
Методичні вказівки до виконання контрольних робіт з дисципліни Безпека життєдіяльності для студентів всіх
спеціальностей заочної форми навчання. Укл.Жарков В.Ф. Дніпродзержинськ ДДТУ 2006 р. 24 cтop.
Укладач: старший викладач Жарков В.Ф.
Відповідальний за видання: зав. кафедрою Охорони праці та безпеки життедаяльносп" канд. техн. наук доцент Толок А.О.
Рецензент:експерт xiмікo-технологічного факультету доцент кафедри ОПБЖ" канд. техн. наук Гасило Ю.А.
Затверджено на засіданні кафедри ОПБЖ" протокол № від __" 2006 р.
Методичні вказівки мають за мету самостійне засвоєння студентами теоретичної частини лекційного курсу з «Безпеки життєдіяльності».
Для практичного використання знань студентам пропонується виконати розрахунки для оперативного i аварійного прогнозування ступеня радіаціййної та xiмiчної безпеки при аваріях на атомній електростанції (АЕС) та хімічно-небезпечному об'єкті (ХНО).
Основна мета контрольної роботи - прищепити студентам навички ріщення завдань за оцінкою радіаційної та xмічної обстановки на промислових підприємствах у надзвичайних ситуаціях i навчити їх приймати відповідні рішення щодо захисту виробничого персоналу населення від наслідків аварії техногенного походження.
Вихідні данн із виконання контрольної роботи видаються викладачем який проводить заняття в учбовій rpyni або старшим лаборантом кафедри (навчальний корпус №5 кімната 57).
При виконанні контрольної робота слід додержуватися послідовного викладання матеріалу виконання розрахунків рисунків та таблиць.
Термін виконання завдання - не нізніше ніж за три тижні до наступної cecii.
Контрольна робота яка виконана з грубими помилками не приймається або повертаегься для виправлення помилок та дооформления з зазначенням терміну повторної здачі.
Вимоги до оформления контрольної роботи
Контрольна робота виконуєгься в зошиті. Текст повинен бути на
писаний розбірливо. Допускаеться не більше трьох акуратних ви-
мicr контрольної роботи повинен складатися з двох питань теоретичного напрямку (по одному з кожного розділу дисципліни БЖД
за номером Вашого варіанту див. додатки 1 i 2) та виконання
практичного завдання.
На титульному аркуші номер вapiaнту визначити двома цифрами
наприклад №07 (сьомий номер завдання). Ваш вapiaнт- - порядковий номер Вашого прізвища в журналі групи.
Порядок виконання практичного завдання
Оцінити радіаційну обстановку яка склалася на промисловому підприємствіп внаслідок аварії на атомній електростанції (АЕС) без руйнування активної зони реактору.
Робоча зміна на підприємстві розпочинається о 8 годині. Тривалість робочої зміни складає tр__год (див. додаток 3).
- визначити можливу дозу опромінювання (Дц і Двт) яку отримає
робоча зміна підприємства якщо відомо що 80% зміни працює в
- порівняти можливу дозу опромінювання персоналу з установленою (Дуст див. додаток 3) якщо Дц>Дуст визначити допустимий термін перебування робітників в зоні радіоактивного забруднення (tр доп) за встановленою дозою опромінювання;
- зробити висновки та надати свої пропозиції щодо захисту персоналу цеху від впливу іонізуючих випромінювань.
.13.1. Дозу опромінювання (Дц - в цеху Двт - на відкритій території) знаходять по формулі:
де Рср - середній рівень радіації (потужність дози промінювання) на зараженій території під час роботи зміни мЗвгод;
tрз - час роботи зміни на зараженій території год;
Кпосл - коефіцієнт послаблення дози опромінювання того середовища де знаходиться робоча зміна.
3.2. Знаходимо Рср:
де Рп - рівень радіації на початок перебування на зараженій території мЗвгод;.
Рк - рівень. радіації на кінець перебування на зараженій території мЗвгод.
3.3. Використовуючи Закон спаду рівня радіації" визначаємо рівні радіації на початку і в кінці опромінення (перебування в зоні радіоак
де tп(к) - час початку (кінця) перебування на зараженій території відносно часу початку аварії год;
Ро - рівень радіації (потужність еквівалентної дози) на час виміру t'о радіоактивних речовин мЗвгод;
tо - час випаду радіоактивних речовин відносно часу початку аварії
3.4. Будуємо графік Закону спаду рівня радіації" за розрахунком свого варіанту:
5. Визначаємо допустимий час роботи в цеху якщо Дц>Дуст:
За середнім рівнем радіації (Рср) знаходимо потужність експозиційної дози мРгод (див. таблицю 1 та помітки 1 і 2 в кінці розділу).
Використовуючи всі відомі і знайдеш значення величин згідно із фо
рмулою (1) і (2) визначаємо можливу дозу опромінювання персоналу цеху що працює в приміщенні цеху і на відкритій території об'єкту.
Порівнюємо дані з установленою дозою опромінювання (Дуст) та робимо висновки і пропозиції щодо захисту персоналу від впливу іонізуючих випромінювань.
Наприклад: Висновки та пропозиції
Радіаційна обстановка що склалася на підприємстві внаслідок аварії на АЕС є небезпечною (чи безпечною) для робітників і службовців при умові що Дц>()Дуст.
З метою підвищення стійкості об'єкту до впливу радіації пропоную:
- ввести в дію План заходів щодо захисту робітників та службовців об'єкту на випадок радіаційної аварії на АЕС;
- негайно повернути людей які працюють на відкритій території до цеху;
- провести ущільнення вікон дверей вентиляційних свердловин у всіх робочих і службових приміщеннях;
- використати засоби індивідуального та колективного захисту;
- вести постійний радіаційний контроль за обстановкою на об'єкті та прилеглій до нього території;
Таблиця 1: Тимчасові режими захисту населення у випадку ускладнення обстановки на АБС
отужність експозиційної дози мРгод
Режимні заходи щодо захисту населення від впливу іонізуючих випромінювань
Укриття дітей герметизація приміщень укриття та упаковка продуктів харчування. Обмежене перебування дорослих на відкритому повітрі. Обладнання санітарних бар»єрів на входах до квартир.
бар'єрів на входах до квартир.
Заходи першого режиму йодна профілактика дітей. Обмежене перебування на вулицях всього населення. Обладнання санітарних
бар'єрів на сходах у будинки.
Заходи попередніх режимів йодна профілактика всього населення часткова евакуація (дітей та вагітних жінок).
Заходи попередніх режимів евакуація всього населення крім контингенту задіяного в аварійно-рятувальних роботах.
Повна евакуація населення.
У Законі України НР 1598-ВР Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань" прийнятому 14.01.1998 р. визначені заходи щодо укриття людей з тимчасової евакуації та дозова межа індивідуального опромінення населення:
- заходи щодо укриття людей: якщо протягом перших десяти діб очі
кувана сукупна ефективна доза опромінення може перевищити 5
- тимчасова евакуація людей: якщо протягом одного тижня ефективна
доза опромінення може досягти 50 мЗв (5 бер);
- основна дозова межа індивідуального опромінення населення не по
винна перевищувати 1 мЗв ефективної дози опромінення за рік.
Рішення на введення режимів радіаційного захисту приймають:
- для населення - начальник цивільної оборони (НЦО) міста району сільської Ради де проживає населення;
- для робітників та службовців - НЦО об'єктів.
Якщо на території населеного пункту або об'єкта різні рівні радіації то режим вибирається за найбільшим рівнем. При наявності на об'єкті захисних споруд (ЗС) з різним Кпосл режим захисту визначається за найменшим Кпосл або окремо для кожної захисної споруди.
При рівнях радіації коли захист не може бути забезпечений введенням режиму проводиться евакуація. Рішення на евакуацію приймає старший начальник.
Таким чином завчасне розроблення та впровадження режимів радіа
ційного захисту робітників та службовців об'єктів а також населення
зменшить або повністю виключить ураження людей.
'мЗв - мілізіверт—одиниця вимірювання еквівалентної та ефективної
дози онізуючого опромінення (у системі С).
бер - позасистемна одиниця. 1 мЗв=100 мбер (01 бер)=100мР (мілірентген)
Оцінити хімічну обстановку на промисловому об'єкті внаслідок аварійного розливу небезпечних хімічних речовин (НХР) на хімічному заводі.
1.1. Спрогнозувати хімічну обстановку на промисловому об'єкті при зруйнуванні технологічної лінії з НХР на хімзаводі:
- визначити глибину розповсюдження хмари зараженого повітря
табличним методом (згідно з методикою прогнозування масштабів
зараження НХР при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах та
- визначити час вражаючої дії (час випарювання) НХР якщо харак
тер розливу Вільно";
- визначити час підходу зараженого повітря до об'єкту;
-визначали можливі втрати робітників та службовців підприємства
від впливу НХР якщо вся робоча зміна буде працювати на відкри
тій території а потім у цеху.
1.2. Зробити висновки із оцінки хімічної обстановки та надати свої пропозиції щодо захисту персоналу об'єкту.
2.1. Виписати з додатку 4 вихідні дані свого варіанту завдання:
- відстань від підприємства до хімзаводу S=__км;
-напрямок середнього повітря - від хімзаводу до промислового об'єкту.
Якщо кількості НХР що вказана в вихідних даних в таблицях немає то глибина розповсюдження хмари зараженого повітря (Г) знаходиться шляхом інтерполяції значення глибини що ближче до Qo:
Для значення Qo=56 т (див. табл. 4 ізотермія) ближче до Qo є 50 т і 70т.
Тоді: Г=915+ -(56-50)=965 км
2.3. Підприємство попадає у зону зараження НХР якщо Г>S км.
Тоді у прийнятому масштабі нанести на аркуші зону можливого зараження НХР площа якої залежить від глибини розповсюдження хмари повітря зараженого НХР (Г) та її кутових розмірів в залежності від швидкості вітру V:
Центр співпадає із джерелом зараження
2.4. Визначаємо час підходу хмари зараженого повітря до об'єкту Тп
де Vпер - швидкість переносу переднього фронту зараженого повітря кмгод (знаходимо по табл. 7).
2.5. Можливі втрати робітників і службовців об'єкту від впливу НХР на відкритій місцевості та в простих укриттях визначаємо по формулі:
де М - чисельність робочої зміни чол. (див. додаток 4)
В% - можливі втрати людей в залежності від умов перебування (в будинках на відкритій місцевості) та забезпеченості протигазами знаходимо з таблиці 2.
Таблиця 2: Можливі втрати робітників службовців і населення від впливу НХР в осередках ураження
Забезпеченість людей протигазами
На відкритій місцевості
В простих укриттях будівлях
2.6. Визначаємо структуру втрат за ступенем ураження людей.
Примітка: орієнтована структура втрат людей в осередках ураження
складає: в легкому ступені Вл - 25% в середньому і важкому ступенях Вср - 40% (з виходом із ладу не менше ніж на 2-3 тижні і з потребою в госпіталізації) із смертельними випадками Всм - 35%.
2.7. Зробити висновки та надати пропозиції щодо хімічного захисту персоналу об'єкту.
Наприклад:Висновки та пропозиції:
об'єкт потрапляє (не потрапляє) в зону хімічного зараження:
-можливі втрати персоналу підприємства внаслідок ураження
- підготовка персоналу об'єкту і населення до дій по сигналу Увага всім!";
- своєчасне оповіщення персоналу об'єкту і населення про загрозу
- провести ущільнення службових приміщень;
- оперативна оцінка хімічної обстановки;
- готовність уповноважених органів цивільного захисту населення
до евакуації людей з осередків ураження;
- своєчасна медична допомога ураженим;
- провести дегазацію шляхом обробки дегазуючими розчинами
службових і робочих приміщень та території підприємства (об'єкту).
Використана література:
Основні поняття та визначення у Безпеці життєдіяльності".
Класифікація джерел небезпеки небезпечних та шкідливих факторів.
Система людина - життєве середовище" та її компоненти.
Загальна оцінка та характеристика небезпек.
Концепція прийнятного (допустимого) ризику.
Приклади найбільших техногенних катастроф у світі (Бхопал Севезо Чорнобиль та ін.) як приклади порушення вимог безпеки систем.
Дайте визначення понять життя" людина" діяльність" праця".
Поясніть значення атмосфери гідросфери та літосфери в життєдіяльності людини.
Поясніть вплив людини на середовище яке її оточує.
Дайте оцінку ноосфери як нового еволюційного стану біосфери.
Охарактеризуйте значення органів чуття для безпеки життєдіяльності людини та їх будову.
Охарактеризуйте працю як цілеспрямовану діяльність людини;
позитивні та негативні наслідки праці.
З'ясуйте роль нервової системи в забезпеченні життєдіяльності
Роль біоритмів в забезпеченні життєдіяльності людини.
Вплив негативних факторів на здоров'я людини.
Поясніть поняття шуму і вібрації та їх вплив на організм людини.
Дайте визначення поняття іонізуюче випромінювання" охарактеризуйте його види.
Поясніть сучасне уявлення про біологічну дію іонізуючих випро
мінювань на організм людини.
Дайте характеристику ступеню впливу електромагнітних випромі
нювань на організм людини та засоби захисту від їх дії.
Охарактеризуйте вплив електричного струму на організм людини.
Визначте вплив на організм людини шкідливих речовин.
Поясніть вплив отруйних речовин на організм людини.
Фактори що впливають на продуктивність праці.
Своєрідний характер впливу електричного струму на організм людини.
Характеристика шкідливих хімічних речовин та їх вплив на навколишнє середовище і людину.
Значення психологічного клімату в колективі.
Шляхи підвищення працездатності людини.
Визначте правові основи безпеки життєдіяльності. Які юридичні заходи входять до їх складу?
Охарактеризуйте основні положення Закону «Про охорону праці».
Які основні завдвння екологічного законодавства?
Визначте правові основи та загальні положення Закону Про
цивільну оборону України".
Мета і завдання єдиної державної системи запобігання і реагуван
ня на НС техногенного і природного характеру.
Проаналізувати надзвичайні ситуації техногенного походження.
Надати визначення надзвичайним ситуаціям природного походження.
Надати визначення сучасним засобам ураження людей у воєнний час.
Надати визначення проникаючої радіації та радіоактивного зараження місцевості при ядерному вибуху.
Надати визначення стійкості роботи об'єкту в надзвичайних
Обгрунтувати заходи щодо захисту населення на випадок катаст
рофічного затоплення.
Надати визначення дози опромінювання та обгрунтувати їх. види.
Надати визначення небезпечним хімічним речовинам (НХР). Про
аналізувати використання НХР в Дніпропетровському регіоні.
Надати оцінку заходам з захисту населення в надзвичайних
Проаналізувати заходи з підвищення стійкості роботи об'єкту в
надзвичайних ситуаціях.
Надати визначення інформації та оповіщення. Поведінка населен
ня при загрозі надзвичайної ситуації.
Проаналізувати радіоактивне зараження навколишнього середо
вища після аварії на АЕС з викидом радіоактивних речовин.
Проаналізувати наслідки впливу радіації на організм людини. Но
рми радіаційної безпеки.
Надати визначення принципам і засобам захисту населення в над
звичайних ситуаціях.
Проаналізувати режим захисту населення на випадок ускладнення
радіаційної обстановки на АЕС.
Надати оцінку засобам захисту органів дихання в надзвичайних
Обгрунтувати режими функціонування єдиної державної системи
запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і
природного характеру.
Надати оцінку принципам визначення отруйних та НХР приладами
Охарактеризувати заходи щодо захисту населення на випадок ава
рії на радіаційно-небезпечному об'єкті.
Дати оцінку медичним засобам захисту населення в надзвичайних
Проаналізувати існуючі методи виявлення іонізуючих випроміню
Проаналізувати принципи побудови і методи індикації вимірів у
приладах радіаційної розвідки і дозиметричного контролю.
Надати оцінку евакуаційним заходам і завданням які при цьому
Надати визначення надзвичайним ситуаціям терористичного по
Самодопомога і взаємодопомога в надзвичайних ситуаціях.
Надати оцінку уражаючим факторам ядерної зброї.
Надати оцінку хімічній обстановці і завданням які при цьому ви
Заходи з евакуації населення у разі виникнення надзвичайної
Примітка: В розрахунках хвилини необхідно виразити в годинах.
Таблиця 3 - Глибина розповсюдження хмари повітря зараженого НХР при аваріях на ХНО та транспорті км
ТемператураоС повітря і°С
Таблиця 4 - Глибина розповсюдження хмари повітря зараженого НХР при аваріях на ХНО та транспорті км
Швидкість вітру Vм с
Таблиця 5 -Глибина розповсюдження хмари повітря зараженого НХР при аваріях на ХНО та транспорті км
Температурповітря toC
Швидкість вітру V мс
Таблиця 6 - Час випаровування НХР
Температура повітря t°С
Таблиця 7 - Швидкість переносу переднього фронту зараженого повітря в залежності від швидкості вітру V кмгод
Швидкість переносуVперкмгод
Основна та додаткова література
Крикунов Г.Н. Безпека життєдіяльності ч. 1. - Дніпропетровськ:
Пороги 1992; ч. 3-Д 1995.
Демиденко Г.П. Защита обьектов народного хозяйства от ОМП
справочник. - К.: Висшая школа 1989.
Губський А. . Цивільна оборона. -Львів 1995.
Заплатинський В.М. Безпека життєдіяльності. -Київ 1999.
Пустун .П. Кіт Ю.В. Безпека життєдіяльності. -Львів 2000.
Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини. -Львів 2000.
Желібо .П.та ін. Безпека життєдіяльності посібник. -Київ 2001.
Джигерей В.С. Безпека життєдіяльності. - Львів 2000.
Депутат О.П. та ін. Цивільна оборона. - Львів 2000.
Керб А.Н. Охорона праці.
Гандзюк М.П. Желібо .П. Халімовський М.О. Основи охоро
ни праці.-Київ «Каравелла» 2004.
Стеблюк М.. Цивільна оборона. -Київ: Знання-Прес 2003.
Волоков А.П. Правила поведения и действия населення при стихийньгх бедствиях авариях катастрофах. -М.: Воениздат 1990.
Александров В.Н. Отравляющие вещества. -М.: Воениздат 1990.
Владимиров А.В. Сильнодействующие ядовитьле вещества и защита от них. - М 1989.
Пустун .П. Кіт Ю.В Безпека життєдіяльності. -Львів 2000.
Надзвичайні ситуації: Щомісячний журнал МНС України. - К. :
Оцінка радіаційної обстановки на промоб'єкті: Методика виконання індивідуального завдання. - ДДГУ 2006.
Порядок виконання практичного завдання З
Таблиця 1: Тимчасові режими захисту
Населення у випадку ускладнення обстановки
Таблиця 2: Можливі втрати робітників
службовців і населення від впливу НХР
в осередках ураження 10
Таблиця 3 - Глибина розповсюдження хмари
повітря зараженого НХР при аваріях на ХНО
та транспорті (інверсія) 18
Таблиця 4 - Глибина розповсюдження хмари
та транспорті (ізотермія) ..19
Таблиця 5 - Глибина розповсюдження хмари
Таблиця б-Час випаровування НХР ..21
Таблиця 7 - Швидкість переносу переднього
фронту зараженого повітря в залежності від
Основна та додаткова література 22
Методичні вказівки до виконання контрольної роботи з дисципліни Безпека життєдіяльності" для студентів всіх спеціальностей заочної форми навчання.
Укладач: Жарков Володимир Федорович
Формат А4. Обсяг 6 др. арк.
918 м. Дніпродзержинськ
вул. Дніпробудівська 2

8.Расч. и выбор пос.шпоночного соед..doc

8. ВЫБОР ПОСАДКИ ШПОНОЧНОГО СОЕДИНЕНИЯ
Назначить посадку шпоночного соединения определить допуски и отклонения размеров сопрягаемых деталей. Построить схему полей допусков. Выполнить эскизы соединения и его деталей. Проставить на чертежах назначенные допуски.
Исходные данные для расчета: вид шпонки - призматическая или сегментная диаметр d длина l посадочных мест деталей соединяемых шпонкой подвижность соединяемых деталей характер работы - реверсивный или нереверсивный.
Исходя из размеров посадочных мест деталей соединяемых шпонкой согласно СТ СЭВ 189-75 [2 табл. 4.64] для призматических шпонок или СТ СЭВ 647-77 [2 табл.4.67] для сегментных шпонок определяют основные размеры шпоночного соединения: ширину b высоту h и длину l шпонки глубин шпоночного паза вала t1 и втулки t2 (рисунок 8.1).
Назначают допуски посадочного размера (ширину b) шпонки и шпоночных пазов согласно ГОСТ 23360-78 [2 табл.4.65] для призматических шпонок или согласно СТ СЭВ 647-77 [2 табл.4.68] для сегментных шпонок. При этом можно использовать рекомендации приведенные в [5 с.57].
Рис .8 - Основные размеры шпоночного соединения
Определяют предельные отклонения посадочных размеров шпоночного соединения по ГОСТ 25347-82 [1 табл.127-138] для принятых полей допусков.
Находят поля допусков и предельные отклонения несопрягаемых размеров шпоночного соединения [2 табл.4.66 или 4.68].
Строят схему полей допусков шпоночного соединения (рисунок 8.2).
Рисунок 8.2 - Схема полей допусков деталей шпоночного соединения
Выполняют эскизы шпоночного соединения и его деталей (рисунок 8.3) и проставляют размеры и допуски элементов шпоночного соединения на чертежах.
Неподвижное нереверсивное соединение призматической шпонкой деталей с посадочными размерами согласно заданию п.1.
Основные размеры шпоночного соединения согласно ГОСТ 23360-78 [2]:
длина шпоночного паза вала L - согласно сборочному чертежу;
глубина паза вала t1 = 7 мм.
глубина паза втулки t2 = 44 мм.
Согласно рекомендациям [15] по ГОСТ 26630-78 [2] для неподвижного нереверсивного соединения призматической шпонкой выбирают допуски посадочного размера b:
паза зубчатого колеса – J5 9
что обеспечивает полную взаимозаменяемость шпонок их неподвижность при эксплуатации и удобство сборки (из-за небольшого натяга в соединении со шпоночным пазом вала) возможность беспрепятственной сборки-разборки соединения (благодаря зазору в сопряжении с пазом зубчатого колеса).
Согласно ГОСТ 25347-82 [1] назначают предельные отклонения посадочного размера
шпонки –18 h9(–0043);
паза вала – 18 N9 (–0043);
паза зубчатого колеса –18 Js 9().
Поля допусков и предельные отклонения несопрягаемых размеров шпоночного соединения [2]:
высота шпонки h = 11 h11(– 0110);
длина шпоночного паза вала L = 103H15(+14);
глубина паза вала t1 = 7(+02);
глубина паза зубчатого колеса t2 = 44(+02).
а) - вала; б) - посадочного отверстия; в) - шпонки
Рисунок 8.3 - Обозначение точности и шероховатости обработки элементов шпоночного соединения
Схема полей допусков шпоночного соединения показана на рисунке 7.1.
Эскизы шпоночного соединения и его деталей изображены на рисунке .8.3.

6.Расч. размерной цепи..doc

6. РАСЧЕТ РАЗМЕРНОЙ ЦЕПИ
Назначить требования к точности указанного в задании параметра сборочного узла и построить размерную цепь.
Рассчитать номинальные размеры допуски предельные отклонения всех деталей и элементов деталей входящих в размерную цепь. Для тех из них которые присутствуют на чертежах деталей (вал зубчатое колесо крышка или стакан) проставить размеры и допуски.
Исходные данные для расчета: сборочный чертеж узла основные номинальные размеры деталей а также координирующие размеры требования к точности зубчатых или червячных передач и подшипников качения тип производства.
Для заданного параметра сборочного узла точность которого необходимо обеспечить (замыкающее звено) определяют номинальный размер предельные отклонения и допуск . В зависимости от того какой параметр узла задан определить его характеристики можно исходя из различных соображений:
-при обеспечении осевого зазора в подшипниковом узле - в соответствии с осевой игрой подшипника определенного типоразмера и степени точности [6 табл. 14];
-при обеспечении точностных параметров зубчатых и червячных передач (например межосевого расстояния различных смещений от номинального расположения деталей передач и т.д.) допуск и отклонения замыкающего звена определяют в соответствии с размерами и степенью точности передачи [3 табл.2 с. 180; 2табл.5.37]; возможны другие варианты выбора параметров замыкающего звена (см. например [8; 9]).
Строят схему размерной цепи куда включают все размеры (составляющие звенья A 8; 9].
После построения размерной цепи выявляются увеличивающие и уменьшающие звенья.
На основании уже имеющихся размеров (ширины зубчатого колеса и подшипников качения межосевого расстояния и др.) конструктивно
Рисунок 6.1. - Размерная цепь цилиндрического редуктора определяющая точность межосевого расстояния.
устанавливают номинальные размеры составляющих звеньев A1 A2 A3 An и проводят их проверку согласно уравнению
в случае невыполнения которого следует скорректировать размеры.
Устанавливают известные допуски составляющих звеньев (например подшипников качения).
Выбирают метод обеспечения точности замыкающего звена. Для этого определяют среднее значение номинальных размеров составляющих звеньев с неизвестными допусками:
где m-количество составляющих размеров с неизвестными допусками.
Затем находят среднее значение допуска этих составляющих звеньев:
а) при расчете на максимум-минимум (если количество составляющих звеньев п 4)
где - сумма известных допусков составляющих звеньев;
б) при вероятностном методе (если количество составляющих звеньев п ³ 5)
По значениям Aср и Тср определяют ближайший квалитет точности [1 табл.1.8]. Если при расчете на максимум-минимум (6.3) получился 9-й квалитет (при малом количестве составляющих звеньев IT=7-8) и грубее следует воспользоваться методом полной взаимозаменяемости в противном случае необходимо применить метод регулирования или прогонки (последнее - в основном в единичном и мелкосерийном производстве).
Если при вероятностном расчете (6.4) получился 10-й квалитет и грубее следует использовать метод неполной взаимозаменяемости в противном случае (при получения 9-го и более точных квалитетов) применяют метод регулирования или пригонки (в единичном и мелкосерийном производстве).
Дальнейший порядок расчета зависит от выбранного метода обеспечения точности замыкающего звена.
Для основного типа современного производства - серийного чаще применяют неполную взаимозаменяемость или регулирование. Поэтому далее приведены расчеты именно этими методами так как порядок расчетов при методах полной взаимозаменяемости и пригонки (применявшихся чаще в единичном и мелкосерийном производстве) принципиально не отличается от расчетов при методах неполной взаимозаменяемости и регулирования а сами расчеты проще и в случае необходимости могут быть выполнены студентами по литературным источникам [2 с.22-31 54-58; 3 с.123-130; 8; 9].
А. ПОСЛЕДОВАТЕЛЬНОСТЬ РАСЧЕТА РАЗМЕРНОЙ ЦЕПИ ПОСЛЕ ВЫБОРА МЕТОДА НЕПОЛНОЙ ВЗАИМОЗАМЕНЯЕМОСТИ
Определяют коэффициенты относительного рассеяния размеров-составляющих звеньев и коэффициенты относительной асимметрии законов рассеяния этих звеньев .
Если при расчете ничего не известно о характере рассеяния размеров (для деталей мелкосерийного и единичного производства и при предварительных расчетах) может быть принят закон равной вероятности для которого . Если предполагается что рассеяние размеров подчиняется закону Гаусса (для изделий крупносерийного и массового производства) то ; в проектных условиях обычно ориентируются на распределение Симпсона (треугольное) для которого ; для звеньев с векторными ошибками .
При отсутствии данных о значении коэффициентов можно принимать =0 (так как многие распространенные законы распределения - Гаусса Симпсона равной вероятности – симметричные); для звеньев с векторными ошибками =0.
Рассчитывают допуски составляющих размеров при принятом проценте риска Р (при проектных расчетах обычно Р = 027% ) способом равных допусков (если размеры составляющих звеньев - величины одного порядка) или способом одного квалитета (если размеры составляющих звеньев значительно различаются).
При расчете способом равных допусков допуск любого составляющего размера
где t- коэффициент риска зависящий от установленного процента риска Р [2 табл.3.8].
При расчете способом одного квалитета находят средний квалитет точности составляющих размеров
где ii - единицы допуска для интервалов размеров в которые входят каждый из составляющих размеров Ai с неизвестными допусками [2 табл. 3.3]. По рассчитанному значению aср выбирают ближайший квалитет точности [1 табл. 1.8] и по нему определяют допуск каждого составляющего размера Ai [1 табл. 1.8].
Проверяют правильность назначения допусков составляющих звеньев:
Если оценивают фактический процент риска [2 табл.3.3] соответствующий коэффициенту риска
Назначают предельные отклонения всех составляющих звеньев и проверяют правильность их назначения.
При этом рекомендуется [2] допуски охватывающих размеров назначать со знаком "+" охватываемых - со знаком "-" прочих - симметрично; размеры с векторными ошибками имеют симметричный допуск.
Средние отклонения составляющих звеньев
где ES(Ai) и EJ(Ai) - отклонение составляющего размера Ai соответственно верхнее и нижнее.
Среднее отклонение замыкающего звена
Предельные отклонения замыкающего звена
Если полученные значения отклонений не соответствуют заданным корректируют предельные отклонения одного или нескольких составляющих звеньев.
Б. ПОСЛЕДОВАТЕЛЬНОСТЬ РАСЧЕТА РАЗМЕРНОЙ ЦЕПИ ПОСЛЕ ВЫБОРА МЕТОДА РЕГУЛИРОВАНИЯ
Выбирают вид и конструкцию компенсатора (например набор прокладок зазор винтовую пару и т.п.).
Назначают экономически приемлемые допуски составляющих звеньев для чего можно воспользоваться табл.2.
Таблица 2 – Допуски составляющих звеньев.
Допуск влияющего размера для поверхностей
Деталь обрабатываемая при сборке
Рассчитывают номинальный размер компенсатора
где +Ak означает что компенсатор увеличивающее звено – Ак – что уменьшающее звено.
Определяют диапазон компенсации:
при вероятностном расчете
Находят координату середины диапазона компенсации Ес(Ак) для чего предварительно определяют координаты середины полей допусков составляющих звеньев по (6.6). Тогда
Рассчитывают предельные отклонения компенсатора:
Если в результате расчетов получится что EI(Aк)0 такой случай надо исключить (так как неподвижные компенсаторы - прокладки не могут иметь отрицательную толщину). Для этого нужно изменить номинальный размер Ai или координату середины поля допуска какого-либо составляющего звена:
где знак "–" ставится если A .
Тогда новые предельные отклонения компенсатора:
Находят предельные размеры компенсатора:
Рассчитывают толщину и количество прокладок (если регулирование осуществляется набором прокладок).
Размер можно принять за толщину постоянной прокладки Sпост. Число сменных прокладок
Если при этом получается большое количество прокладок можно воспользоваться прокладками разной толщины. Толщина первой самой тонкой прокладки второй прокладки – S2=2S третьей S3=2S2 и т.д. Последней будет прокладка толщина которой .
Сборочный узел (см. рис .6.1) с размерами и требованиями согласно заданию. Необходимо обеспечить точность межосевого расстояния цилиндрической передачи: a = 210мм d = 150мм m=35мм с обозначением точности - 8-7-7-Ab опорами служат подшипники качения данные о которых приведены в разделе 3 и на рис.6.1.
Производство - крупносерийное.
Номинальный размер замыкающего звена - межосевого расстояния передачи - = 210 мм. Предельные отклонения межосевого расстояния данной цилиндрической передачи 8-7-7Аb мм [3]. Таким образом предельные отклонения замыкающего звена
ES(АS) = +140 мкм; EI(AΣ) = –140 мкм.
Допуск замыкающего звена TAΣ = 280 мкм.
Схема размерной цепи показана на рис.6.2.
Составляющие звенья размерной цепи: А1 и A2- смещение и поворот оси вала-шестерни вследствие радиального биения подшипников 1 и 2 A3 - расстояние между осями отверстий под подшипники в корпусе; А4 и А5 - смещение и поворот оси вала-колеса вследствие радиального биения подшипников 3 и 4.
Номинальные размеры составляющих звеньев:
A1=A2=A3=A4=A5=0 Аз = 210мм удовлетворяют уравнению проверки
Рисунок 6.2 - Размерная цепь цилиндрического редуктора определяющая осевой зазор между наружным кольцом подшипника и крышкой
Допуски составляющих звеньев А1 А2 А4 А5;
где 1 и 2 - передаточные отклонения отражающие степень влияния радиального биения подшипников 12 и 34 на смещения и повороты осей валов; -радиальные биения наружных колец. Так как межосевое расстояние определяют по среднему сечению передачи то при размерах l1 = 80 мм l2 = 120 мм l3 = 200 мм (рисунок 6.1) передаточные отношения
Радиальные биения подшипников согласно [2];
Неизвестным остается допуск размера A3=210мм. Поскольку количество составлявших размеров n = 5 то воспользуемся вероятностным методом расчета среднего допуска
Для размера A3= 210мм допуск Тср = 230мкм соответствует 10-му квалитету точности (IT11= 290мкм IT 10 = 185мкм) [1] следовательно в данном случае можно применить неполную взаимозаменяемость.
Исходя из крупносерийного характера производства можно считать что рассеяние размеров составляющих звеньев подчиняется закону Гаусса и коэффициенты относительного рассеяния 13 а коэффициенты относительной асимметрии = 0.
Принимают процент риска P = 027 чему соответствует коэффициент риска t = 3 [2].
Полученное значение ТА3 округляют до стандартного ближайшего значения допуска размера = 210мм. Согласно ГОСТ 25347-82 [1табл.1.8] по IТ11 ТА3 = 290мкм.
Суммарная погрешность размеров составляющих звеньев
Поскольку допуск замыкающего звена ТАΣ = 280мкм 291мкм то оценивают процент риска соответствующий коэффициенту риска:
После интерполяции данных [2 табл.3.8] в пределах значений t = 3 и t = 281 процент риска Р = 039.
Поскольку среднее отклонение замыкающего звена Ec(Az) = 0 и средние отклонения размеров с векторными ошибками А1 А2 А4 А5; - тoже что и Ec(A3) = 0 следовательно допуск этого размера симметричный - ES(A3) =12TA3. –EI(A3) = –12TA3.
На межосевое расстояние отверстий под подшипники в корпусе должен быть проставлен размер (210 ± 0145) мм.
Сборочный узел (рисунок 6.2) с размерами и требованиями согласно заданию. Необходимо обеспечить осевой зазор между торцом наружного кольца подшипника и торцом крышки подшипника для предотвращения заклинивания шарикового подшипника в связи с удлинением валов от нагревания в процессе работы передачи. Параметры подшипников приведены в разделе 3. Рабочая температура составляет 60°С.
Допускаемый минимальный осевой зазор согласно [9] определяют исходя из теплового удлинения вала в процессе работы передачи:
где t2- рабочая температура вала °С; t1- температура окружающей среды °С; l- длина вала мм.
Минимальный осевой зазор может быть назначен также исходя из минимального значения осевой игры вала в подшипниках равного минимальному пределу осевой игры подшипников SminL. Для подшипника № 311 с диаметром отверстия d = 55мм согласно [6] SminL = 0050мм.
Из двух значений Smint и SminL в качестве минимального размера замыкающего звена принимается большее. Таким образом AΣmin = 005мм.
Максимальный размер замыкающего звена ограничен максимальным значением осевой игры подшипников SmaxL = 010мм [6]. Таким образом AΣmax = 01мм.
Следовательно замыкающее звено а его допуск = 01 - 005 = 005мм.
Схема размерной цепи показана на рис. 6.2. Составляющие звенья размерной цепи: и - ширина подшипников; - ширина зубчатого колеса; - ширина втулки; и - высота буртиков левой и правой крышек; - расстояние между торцами корпуса.
Номинальные размеры составляющих звеньев: A1 = A5 = 29мм;
A2 = 66мм; A3 = 80мм; A4 = 25мм; A6 = A8 = 8мм; A7 = 245мм удовлетворяют уравнению проверки
Допуски размеров А1 и А5 известны из [2] и составляют TA1+TA5=015 мм а сами размеры A1=A5=29-015 .
Сумма допусков лишь двух составляющих размеров из восьми уже в несколько раз больше допуска замыкающего эвена
поэтому точность замыкающего звена не может быть обеспечена методами полной или неполной взаимозаменяемости. Исходя из крупносерийного характера производства для обеспечения требуемой точности замыкающего звена применяют метод регулирования.
Для регулирования размера замыкающего звена используют неподвижные компенсаторы в виде набора прокладок Ak между фланцем одной из крышек и торцом корпуса (рисунок 6.2).
Согласно рекомендациям (см. табл. 2) для регулирования набором прокладок экономически приемлемы допуски составляющих звеньев по 12-му квалитету точности.
A2=66-03 (охватываемый размер - h12);
A6=A8=±0075(прочие размеры - ±.
Номинальный размер компенсатора.
Поскольку количество составляющих звеньев n > 5 то диапазон компенсации определяют вероятностным методом:
Координаты середины полей допусков звеньев:
Координата середины диапазона компенсации (компенсатор в данном случае - увеличивающее звено)
= 075 - 023 + (-0075×2 - 015 -
- 015 - 0105) = - 071 мм.
Предельные отклонения компенсатора:
Так как ES(Аk)0 и EI(Ak)0 следует изменить размер звеньев одного из составляющих звеньев.
Уменьшив размер A4 на Δ=15 мм получим:
Поскольку Ak= 0 то Akma Аkmin=038мм.
Толщина постоянной прокладки
Необходимое число сменных прокладок одинаковой толщины
Так как получено слишком большое значение N целесообразнее воспользоваться прокладками разной толщины. Толщина первой самой тонкой прокладки S1 а последующих
Поскольку то эта кладка последняя.
Следовательно достаточно пяти сменных прокладок указанных размеров (S1 S2 S3 S4 S5).

1.Расч. пос. с натягом.doc

Цель содержание и объем курсовой работы 4
Расчет посадок с натягом .
Расчет посадки с зазором для подшипников скольжения
Расчет и выбор посадок подшипника качения ..
Расчет исполнительных размеров калибров для контроля деталей гладкого цилиндрического соединения .
Нормирование точности зубчатых колес ..
Расчет размерной цепи
Выбор посадки резьбового соединения .
Выбор посадки шпоночного соединения
Выбор посадки шлицевого соединения .
ЦЕЛЬ СОДЕРЖАНИЕ И ОБЪЕМ КУРСОВОЙ РАБОТЫ
Методические указания предназначены для студентов специальности 1201 "Технология машиностроения" и 1703 "Металлургические машины и оборудование".
Цель курсовой работы - закрепить теоретический материал научиться самостоятельно применять теоретические знания к решению практических задач.
В данной работе представлены содержание последовательность и примеры каждой задачи.
Количество выполняемых задач и варианты заданий определяет руководитель.
К выполнению каждой задачи следует приступать после изучения соответствующего материала.
Пояснительная расписка (25-30 страниц формата А4) должна быть написана грамотно в соответствии с принятой в курсе терминологией с достаточно подробным решением задач и пояснениями к ним с указанием ссылок на соответствующие стандарты справочники и другие источники. Эскизы и рисунки выполняют на писчей бумаге или миллиметровке формата А4 и помещают их в порядке упоминания. В конце пояснительной записки приводят содержание и список использованной литературы.
Чертежи выполняют на листах чертежной бумаги форматов А4 и согласно требованиям ЕСКД и подшивают их в альбом формата А3. Графическая часть включает в себя чертежи: сборочного узла (выдается преподавателем) вала; зубчатого колеса или другой сопрягаемой с валом детали калибра-пробки; калибра-скобы; крышки стакана или другой детали (по указанию преподавателя).
РАСЧЕТ ПОСАДКИ С НАТЯГОМ
Рассчитать посадку с натягом для гладкого цилиндрического сопряжения. Вычертить схему полей допусков сопрягаемых деталей проставить на сборочном чертеже выбранную посадку а на рабочих чертежах деталей – соответствующие допуски отверстия и вала требования к шероховатости точности формы и расположения поверхностей.
Исходные данные для расчета: номинальный размер соединения D; диаметр отверстия вала наружный диаметр детали с отверстием d2*; длина сопряжения - передаваемый крутящий момент Мкр; материалы сопрягаемых деталей.
*Здесь и далее отсутствующие в вариантах заданий исходные данные берут со сборочного чертежа в соответствии с масштабом.
а – шестерни; б – зубчатого колеса.
Рисунок 1.1.-Схемы расчета посадки с натягом:
Максимально допустимое давление Рmax исходя из прочности соединяемых деталей нм2 :
для охватываемой детали
для охватывающей детали
где и - предел текучести материала соответственно охватываемой и охватывающей детали Нм2; D d1 d2 - размеры сопряжения м.
Из двух рассчитанных значений допустимых давлений для дальнейших расчетов принимают меньшее (т.е. расчет ведут по более слабой детали).
Максимальный расчетный натяг м:
где E1 и E2 - модуль упругости материала соответственно охватываемой (вала) и охватывающей (отверстия) детали Нм2; С1 И C2 - коэффициенты Лямэ
где m1 и m2 - коэффициенты Пуассона соответственно для охватываемой охватывающей деталей.
Значения E1 E2 m1 m2 С1 и С2 для различных материалов приведены в [1 табл. 1.106 и 1.107].
Максимальный допустимый натяг с учетом ряда поправок мкм:
где - коэффициент учитывавший увеличение удельного давления у торцов охватывающей детали определяется по [1 рис. 1.68] в зависимости от отношений - поправка учитывающая смятие шероховатостей сопрягаемых поверхностей деталей при их сборке способом продольной запрессовки мкм:
RzD Rzd RaD Rad - параметры шероховатости сопрягаемых поверхностей (могут быть назначены по [1 табл.2.68] или [5 табл.22.2]).
Если применяется способ термической сборки то = 0; -поправка учитывающая различие рабочей температуры деталей tD td и температуры сборки tсб а также различие коэффициентов линейного расширения материалов соединяемых деталей
поправку учитывают если натяг ослабляется при рабочей температуре.
где f- коэффициент трения при распрессовке или проворачивании (значения коэффициентов трения для различных материалов сопрягаемых деталей могут быть определены из [1 табл. 1.104]).
Минимальный допустимый натяг обеспечивающий с учетом поправок относительную неподвижность деталей сопряжения под действием заданного крутящего момента мкм:
На основании рассчитанных значений и с помощью таблиц предельных натягов в посадках с натягом [1 табл.1.49] выбирают посадку с предельными натягами и . При этом должны выполняться условия:
Желательно выбирать посадку из ряда предпочтительных посадок в системе отверстия. Если ни одна из них не удовлетворяет неравенствам (1.9) следует изменить длину сопряжения l или материал слабой детали.
Запас прочности соединения при эксплуатации (технологический запас прочности)
и запас прочности деталей при сборке
Любая посадка удовлетворяющая неравенствам (1.9) работоспособна но наиболее долговечным будет соединение у которого запас прочности при сборке меньше запаса прочности при эксплуатации
В противном случае можно повторить выбор посадки по п.6 используя кроме предпочтительных также непредпочтительные посадки в системе отверстия.
Из таблиц ГОСТ 25347-82 например [ 1 табл. 1.27-1.38] определяют предельные отклонения отверстия и вала в соответствии с выбранной посадкой рассчитывают предельные размеры деталей и вычерчивают схему полей допусков.
Сборка соединений с посадками типа имеющих средние натяги порядка
осуществляется как правило продольной запрессовкой.
При сборке сопряжения продольной запрессовкой рассчитывают необходимое (максимальное) усилие запрессовки кН:
где fn - коэффициент трения при запрессовке fn = (115 12)f. Для сопряжений с посадками типа ; ; обычно используется термическая сборка при этом рассчитывают необходимую температуру нагрева или охлаждения детали:
где tсб = 20 °С температура помещения сборки; Scб - минимально необходимый зазор для беспрепятственной сборки (может быть принят равным Sm - коэффициент линейного расширения (может быть определен из [1 табл.1.62]; знак "+" соответствует сборке с нагревом охватывающей детали (отверстие) знак "–" сборке с охлаждением охватываемой детали (вал)).
Следует помнить что температура нагрева не должна превышать 400°С. Кроме указанного ранее выбор метода сборки зависит от формы и размеров деталей наличия соответствующего оборудования и др.
На сборочном чертеже узла проставляют выбранную посадку на рабочих чертежах сопрягаемых деталей - соответствующие допуски и шероховатость. Требования к точности формы и расположения посадочных поверхностей представляют согласно рекомендациям [5 табл.22.5 22.10].
Соединение (рисунок 1.1) с размерами D=0060мм l= 80 мм d1= 0 d2=150 мм предназначено для передачи крутящего момента Mкр= 700 Н×м. Материал деталей - сталь 45 с пределом текучести = = 35×107 Нм. Рабочая температура соединения t= 20 °С.
Исходя из прочности сопрягаемых деталей максимальное допустимое давление на посадочной поверхности:
для вала (охватываемая деталь)
для зубчатого колеса (охватывающая деталь)
где Нм2 так как материал деталей сопряжения одинаков.
Следовательно более слабой является охватывающая деталь и в дальнейших расчетах в качестве максимально допустимого давления на посадочных поверхностях принимают [Pmax] = 17 107 Нм2.
Максимальный расчетный натяг
=1214310–6 м= =1214 мкм
где E1 = E2 = 2.1011 Нм2 - модули упругости материала сопрягаемых деталей [1] .
- коэффициенты Пуассона материала сопрягаемых деталей [1].
Максимальный допустимый натяг
= 1214.093+1875-0 = 1316132 мкм.
где = 0932 коэффициент учитывающий увеличение удельного давления у торцов охватывающей детали определен по графикам [1] в зависимости от отношений
поправка учитывающая смятие шероховатостей сопрягаемых поверхностей при сборке способом продольной запрессовки:
=5.(25 + 125) = 1875 мкм;
=25 мкм и =125 мкм - параметры шероховатости посадочных поверхностей зубчатого колеса и вала назначены согласно рекомендуемым в [ 1 ] значениям для поверхностей деталей средней точности (IT = 7 8) в посадках с натягом собираемых под прессом;
температурная поправка =0 так как а детали изготовлены из одного материала.
Минимальный расчетный натяг
=.= =123.1026 м = 123 мкм
где коэффициент трения стали по стали при проворачивании f=009 [1].
Минимальный допустимый натяг обеспечивающий неподвижность соединения под действием заданного крутящего момента:
= 123+1875+0 = 3105 31 мкм.
По таблицам предельных натягов в посадках с натягом [1] наиболее близкие к расчетным характеристики имеет посадка в системе отверстия
& 60 для которой табличные значения предельных натягов
= 117 мкм = 132 мкм;
= 57 мкм > = 31 мкм.
Запасы прочности соединения при эксплуатации
= - = 57 - 31 = 26 мкм
= - = 132 - 117 = 15 мкм
Таким образом запас прочности при эксплуатации больше чем при сборке:
что должно обеспечить повышенную долговечность соединения.
По таблицам ГОСТ 25347-82 [1] размеры сопрягаемых деталей имеют следующие предельные отклонения:
отверстия ES = 30 мкмEJ= 0;
валаes = 117 мкмei = 87 мкм
допуск посадочного размера вала Td = 30 мкм допуск посадочного размера зубчатого колеса TD = 30 мкм. Предельные размеры отверстия Dma Dm вала dma dmin = 60087 мм.
На рис. 1.2 показана схема полей допусков выбранной посадки.
Средний натяг выбранной посадки
что больше чем 0001 D = 000160 = 60 мкм. Поэтому при отсутствии каких-либо дополнительных условий целесообразно применить для этого соединения термическую сборку. Поскольку обычно удобнее нагревать деталь с отверстием чем охлаждать вал рассчитаем температуру нагрева
где для углеродистых сталей = 12.10-6 [1 табл. 1.62] ; мкм для посадки 60 [1 .табл. 1.47].
Рисунок 1.2. Схема полей допусков посадки 60
На сборочном чертеже узла проставляют посадку 60; на чертеже зубчатого колеса - посадочный размер 60 Н7; на чертеже вала посадочный размер - 60 и7. Проставляют шероховатости посадочных поверхностей вала и отверстия соответственно Rad=125мкм и RaD=25мкм. Согласно [5 табл.22.53] допуски цилиндричности посадочных поверхностей вала и отверстия составят 03 Тd=03 ТD =03 30 = 9 мкм что после округления до ближайшего стандартного допуска цилиндричности по ГОСТ24643-81 [11 .табл.2.18] составит 0010 мм.

4.Расчет исп. размеров калибров..doc

4. РАСЧЕТ ИСПОЛНИТЕЛЬНЫХ РАЗМЕРОВ КАЛИБРОВ ДЛЯ КОНТРОЛЯ ДЕТАЛЕЙ ГЛАДКОГО ЦИЛИНДРИЧЕСКОГО СОЕДИНЕНИЯ
Рассчитать исполнительные размеры калибра-пробки и калибра-скобы для контроля размеров соединения из разд.1. Построить схемы полей допусков калибров и контркалибров. Проставить рассчитанные размеры и предельные отклонения на чертежах калибров.
Исходные данные для расчета: размеры и допуски гладкого цилиндрического соединения рассчитанного в разд.1.
Согласно ГОСТ 24853-81 [3 табл. 1 с .266] определяют допуски и отклонения калибров и контркалибров:
H – допуск на изготовление калибра-пробки (за исключением калибров со сферическими измерительными наконечниками );
H1 – допуск на изготовление калибра-скобы;
H2 – допуск на изготовление калибра-скобы со сферическими измерительными наконечниками;
Hр – допуск на изготовление контрольного калибра для скоб;
Z – отклонение середины поля допуска на изготовление проходного калибра-пробки относительно наименьшего предельного размера изделия;
Z1 – отклонение середины поля допуска на изготовление проходного калибра-скобы относительно наибольшего предельного размера изделия;
Y – допустимый выход размера изношенного проходного калибра-пробки за границу поля допуска изделия;
Y1 – допустимый выход размера изношенного проходного калибра-скобы за границу поля допуска изделия;
α – величина для компенсации погрешности контроля калибра для отверстия с размерами свыше 180 мм;
α1 – величина для компенсации погрешности контроля калибра для валов с размерами свыше 180 мм.
Выполняют схемы полей допусков калибра-пробки калибра-скобы и контркалибров в соответствии со схемами указанными на [3 рис.4 и 5].
Рассчитывают исполнительные размеры и размеры изношенного калибра-пробки (проходного – ПР и непроходного – НЕ) по формулам приведенным в [3 табл.2 с.270].
Находят исполнительные размеры и размер изношенного калибра-скобы (проходного – ПР и непроходного – НЕ) по формулам приведенным в [3 табл.2 с.270].
Определяют допуски формы калибров по [3 табл. 1 с .266] и [1 табл. 1.8] а именно: отклонение от цилиндричности для калибров-пробок и отклонение от плоскостности для калибров-скоб.
Определяют допустимые шероховатости рабочих поверхностей калибров согласно ГОСТ 2015-84 приведенные в табл. 1.
Таблица 1 - Параметры шероховатости рабочих поверхностей калибров
Квалитет точности контролируемого изделия
Параметры шероховатости для диаметров Ra мкм
Выполняют рабочие чертежи калибра-пробки и калибра-скобы с указанием исполнительных размеров допусков формы и шероховатости марки и маркировки в соответствии с ГОСТ 2015-84 - для гладких нерегулируемых калибров и ГОСТ 2216-84 - для гладких регулируемых калибров-скоб.
Для изготовления измерительных частей калибров применяют следующие марки сталей: инструментальные углеродистые - У10А и У12А; инструментальные легированные - Х и ХГ; шарикоподшипниковая - ШХ15; цементируемые углеродистые - сталь 15 и сталь 20.
Твердость рабочих поверхностей калибров должна быть в пределах НRC 56-64 (для инструментальных легированных и углеродистых сталей применяется закалка для малоуглеродистых - цементация с последующей закалкой). Для повышения износостойкости калибров их рабочие поверхности подвергаются хромированию нитрированию а в некоторых случаях оснащаются твердыми сплавами ВК6 ВК8 ВК3 Т15К6.
Конструкции калибров и их конструктивные размеры приведены в [4 рис.87 88. табл.21-25 с.151-153] .
Калибр-пробка и калибр-скоба для контроля посадочных размеров деталей соединения 60 с предельными размерами: отверстия Dmax =
= 6003 мм Dmin = 600 мм вала – dmax = 60117 мм dmin = 60087 мм.
Согласно ГОСТ 24853-81 [3] для контроля деталей 60 изготовленных по 7-му-квалетету точности: допуски на изготовление калибра-пробки и калибра-скобы
отклонения середин полей допусков на изготовление проходных калибров-пробок и калибров-скоб относительно наименьшего (для пробки) или наибольшего (для скобы) предельных размеров детали
допустимый выход размеров изношенных проходных калибров-пробок и калибров-скоб за границу поля допуска детали
допуск на изготовление контрольного калибра для скобы
величина для компенсации погрешности контроля калибрами-пробками и калибрами-скобами
Схемы допуска калибра-пробки калибра-скобы и контркалибров для скобы показаны на рис.4.1 и 4.2.
Исполнительные размеры и размеры изношенного калибра-пробки согласно расчетным формулам [3]:
а) для рабочего проходного калибра Р-ПР:
наибольший размер нового калибра
исполнительный размер калибра – 600065–0005;
наименьший размер изношенного калибра
б) для рабочего непроходного калибра Р-НЕ:
наибольший размер калибра
исполнительный размер калибра – 600345–0005
Исполнительные размеры и размеры изношенного калибра-скобы согласно расчетным формулам [3]:
наименьший размер нового калибра
исполнительный размер калибра – 601105 +0005;
наибольший размер изношенного калибра
б) для рабочего непроходного калибра Р-НЕ:
наименьший размер калибра
исполнительный размер калибра – 600845+0005.
Допуски отклонений формы калибров для контроля диаметров менее 80мм не установлены [3] следовательно лежат в пределах допусков на размеры и на чертежах не обозначаются.
Согласно ГОСТ 2015-84 шероховатость рабочих поверхностей рабочих калибров – Ra=008 мкм контркалибров – Ra= 004 мкм.
Выполнены чертежи рабочих калибров скобы и пробки.

5.Нормир. точности зуб. колес..doc

5. НОРМИРОВАНИЕ ТОЧНОСТИ ЗУБЧАТЫХ КОЛЕС
Выбрать комплекс контролируемых параметров и определить числовые значения допусков и отклонений выбранных показателей точности.
Исходные данные для расчета: вид передачи (цилиндрическая коническая червячная и др.) конструктивные параметры зубчатого колеса: d – делительный диаметр m – модуль b – ширина зубчатого венца a – межосевое расстояние передачи e – коэффициент осевого перекрытия; для конических передач mn – средний нормальный модуль d – средний делительный диаметр d – угол делительного конуса R – среднее конусное расстояние; для червячной передачи – модуль m делительные диаметры колеса и червяка d2 и для цилиндрических передач межосевое расстояние aw.
В соответствии с условным обозначением точности зубчатой передачи определяют: степень точности по нормам кинематической точности плавности и контакта вид и допуск бокового зазора [2 с.314 315].
Согласно ГОСТ 1643-81 и ГОСТ 9178-81 [З табл. 1 с. 396]; ГОСТ 1758-81 и ГОСТ 9368-81 - для конических и гипоидных передач [2 табл.5.32 5.33 5.34]; ГОСТ 3675-81 - для червячных передач [2. табл.5.47 5.48 5.49] выбирают комплексы контролируемых параметров для норм кинематической точности плавности работы и контакта зубьев. При этом учитывают рекомендации по выбору комплекса для приемочного контроля зубчатых колес [3 с.395 398-400] и ориентировочные рекомендации по использованию этих комплексов в машиностроении [3табл.4с.399].
Определяют числовые значения допусков и предельных отклонений выбранных показателей точности [3 табл. 1-8 гл.10]; [2 табл. 5.7-5.10 5.35-5.41 550-568].
В соответствии с заданным видом сопряжения по боковому зазору и степенью точности по нормам плавности для цилиндрической передачи выбирают числовое значение наименьшего дополнительного смещения исходного контура EHS [3 табл.10 c.204]; для конической передачи - наименьшее отклонение средней постоянной хорды зуба [2 табл.5.45]; для червячной передачи - наименьшее отклонение толщины витка червяка по хорде [2 табл.5.62].
По заданному виду допуска на боковой зазор и значению допуска на радиальное биение зубчатого венца для цилиндрических передач определяют числовое значение допуска на смещение исходного контура Тн [3 табл. 11 с.205-206]; для конических передач - допуск на среднюю постоянную хорду зуба [2 табл.5.46]; для червячных передач - допуск на толщину витка [2 табл.5.63].
Выбирают измерительные средства для контроля установленных контролируемых параметров зубчатого колеса [3 табл.5.6 с.401-410].
Выполняют и оформляют чертеж зубчатого колеса в соответствии с требованиями ЕСКД. Примеры оформления чертежей приведены для цилиндрических зубчатых колес в [2 с. 355-357] для конических зубчатых колес в [2 с. 386-387]; для червяков и червячных колес в [2 с.404-405]. При оформлении этого чертежа следует такте использовать рекомендации по выполнению чертежей деталей [5 с .333-344].
Цилиндрическая прямозубая передача с межосевым расстоянием а = 210 мм содержит зубчатое колесо с делительным диаметром d =140 мм нормальным модулем m= 35 мм шириной зубчатого венца b= 50 мм коэффициентом осевого перекрытия e = 2 и заданной точностью изготовления 8-7-7 А b.
Данное зубчатое колесо должно иметь 8-ю степень точности по нормам кинематической точности 7-ю - по нормам плавности и контакта; вид бокового зазора А допуск бокового зазора b класс точности межосевого расстояния - VI (соответствующий виду бокового зазора А) [3].
Для контроля по нормам кинематической точности зубчатых цилиндрических колес 8-й степени используют шесть комплексов контролируемых параметров [3]. В соответствии с рекомендациями [3] наиболее полную информацию о годности колеса несет комплексный показатель - наибольшая кинематическая погрешность колеса который назначают для контроля по нормам кинематической точности.
Для контроля по нормам плавности цилиндрических зубчатых колес 7-й степени точности с коэффициентом осевого перекрытия e = 2 используют пять комплексов контролируемых параметров [3].
В соответствии с рекомендациями [3] и с учетом того что для прямозубых передач основной причиной нарушения плавности является циклическая погрешность зубцовой частоты fzzr этот показатель и назначается для контроля по нормам плавности.
Для контроля по нормам контакта цилиндрических зубчатых колес 7-й степени точности с коэффициентом осевого перекрытия e = 2 можно пользоваться двумя комплексами контролируемых параметров [3]. В соответствии со справочными данными [3] в машиностроении чаще используют параметр - погрешность направления зуба который и назначается для контроля данного колеса по нормам контакта.
Числовые значения допусков и предельных отклонений выбранных показателей точности [3]:
а) наибольшая кинематическая погрешность колес
где Fp- накопленная погрешность шага; ff- допуск на погрешность профиля при соответствующих степенях точности по нормам кинематической точности и плавности работы;
б) циклическая погрешность зубцовой частоты колес
где fzzo - циклическая погрешность зубцовой частоты передачи определенная в зависимости от частоты циклической погрешности K = Z ()- количество зубьев колеса в данном случае Z = 40);
в) погрешность направления зуба F = 16 мкм.
Для данного колеса с видом бокового зазора А наименьшее дополнительное смещение исходного контура EHS = 280 мкм.
Допуск на смещение исходного контура TH при допуске бокового зазора b и допуске радиального биения зубчатого венца Fr=63 мкм (для 8-й степени точности по нормам кинематической точности) равен 200 мкм.
Измерительные средства для контроля установленных контролируемых параметров [3]:
а) для измерения кинематической погрешности зубчатого колеса прибор контроля кинематической погрешности БВ-5053;
б) для измерения циклической погрешности зубцовой частоты Fzzo - волномер БВ-5024;
в) для измерения погрешности направления зуба - прибор контроля направления зуба БВ-586.
г) для измерения смещения исходного контура – тангенциальный зубомер.
Выполнен чертеж зубчатого колеса с указанием необходимых требований точности и шероховатости.

Литература КУРС..doc

Допуски и посадки. Справочник в 2-х ч. В.Д.Мягков М.А.Палей А.Б.Романов В.А.Браинский. — 6-е изд. перераб. и доп. -Л.: Машиностроение 1982. - 4.1. - 543 с.
Допуски и посадки. Справочник в 2-х ч. В.Д.Мягков М.А.Палей А.Б.Романов В.А.Браинский. - -6-е изд. перераб. и доп. -Л.: Машиностроение 1983. - Ч.2. - 448 с.
Справочник контролера машиностроительного завода. Допуски посадки линейные измерения Под ред. А.Н.Якушева. - 3-е изд. перераб. и доп. - М.: Машиностроение.. - 1980 - 527 с.
Урывский Ф.П. Бурмистров Е.С. Бузицкая Т.П. и др. Основы взаимозаменяемости в машиностроении. - Куйбышев: 1970. - 168 с.
Дунаев П.Ф. Леликов 0.П. Конструирование узлов и деталей машин Учеб.пособие для машиностроит.спец.вузов. - 4-е изд. перераб. и доп. - М.: Высш. шк. 1985. - 416 с.
Бейзельман Р.Д. Цыпкин Б.В. Перель Л.Я. Подшипники качения: Справочник. - М.: Машиностроение 1975. - 574 с.
Анурьев В.И. Справочник конструктора-машиностроителя. -В 3-х т. - Т.2. - 5-е изд. перераб. и доп. - М.: Машиностроение 1979. - 559.
Дунаев П.Ф. Леликов Л.П. Расчет допусков размеров. - М.: .Машиностроение 1981. - 189 с.
Солонин И.С. Солонин С.И. Расчет сборочных и технологических размерных цепей. - М.: Машиностроение 1980. - 110 с.